Гроші в житті героїв Бальзака

Майже двісті років читачі усього світу мають можливість завдяки  плідній і кропіткій роботі великого французького письменника дев'ятнадцятого  століття Оноре де Бальзака пізнати  ті потаємні механізми, які керують  людськими життям та визначають його якість. В. Гюго стверджував: "Бальзак  охоплює сучасне суспільство  мертвою хваткою. Його скальпель  занурюється в душу, в серце, у  мозок... у провалля, яке кожен  носить в собі".

Я впевнений, якщо людину двадцять першого століття запитати, що є  найголовнішим у житті сучасного  суспільства, вона без сумнівів дасть  відповідь: гроші й влада. Беручи до уваги, що влада неможлива без  матеріальної підтримки, залишається  єдина цінність — гроші. Щоденна виснажлива робота заради грошей, бо гроші дають можливість задовольняти фізіологічні потреби. Чим більше грошей, тим більше насолоди ти можеш отримати. Чим більше грошей, тим помітніше зростає твій соціальний статус. Чим більше грошей, тим хочеться мати ще більше. Центральний герой повісті Оноре де Бальзака "Гобсек" також стверджував, що має в своїх руках найсильнішу, наймогутнішу зброю — гроші.

Головний герой повісті  — Гобсек. Про нього ми дізнаємося з повчальної розповіді пана Дервіля, з усього видно, високоморальної людини.  Ніхто не знав, був Гобсек бідним чи багатим. Грошей у нього в руках ніхто ніколи не бачив. Завжди лихвар ніби соромився грошей. Одного разу подвійний наполеондор випав з кишені Гобсека. Мешканець, який прямував за ним сходами знайшов гроші й намагався повернути їх хазяїну. Гобсек не був вдячний, навпаки обурено скрикнув: "Це. не мої! Золото! Невже я став би так жити, якщо був би багатим!"

Гобсек не тільки стверджував абсолютну владу золота на землі, він протягом усього життя втілював цю ідею у реальність.

Скільки нещасних приходили  до Гобсека, вмовляючи дати гроші: "закохана молодиця, купець на порозі банкрутства, мати, яка намагалася приховати проступок сина, художник без шматка хліба... вражали... силою свого слова...". Насправді ніщо людське Гобсеку не було чуже, але він віднайшов своєрідний спосіб уникати неприємностей, при цьому активно втручатися та керувати життям інших. Він стверджував, що життя — це складне, важке ремесло, і необхідно докласти багатьох зусиль, щоб навчитися йому.  Коли людина, на думку Гобсека, пізнає життя, фібри її серця загартовуються, укріплюються, а це дозволяє їй майстерно керувати своєю чуттєвістю. Нерви тоді стають міцнішими, ніж крицеві пружини. На додаток, якщо людина має добре травлення, то за умов такої підготовки вона стає живучою.

Деякі використовують гроші  для того, щоб задовольняти власні потреби, Гобсек використовував гроші для того, щоб мати владу над іншими: "Невже не цікаво зазирнути у найпотаємніші глибини людського серця? Невже не цікаво втрутитися у чуже життя і побачити його без прикрас?" Це приносило йому незрівнянну насолоду. Згадаємо, як він описує свою першу зустріч із графинею. Перший погляд на житло — і Гобсек вже знав усі проблеми молодої хазяйки. Його бентежила природна сила молодої жінки, її краса: "Я сам би віддав тисячу франків за те, щоб знову відчути те, що нагадувало мені дні молодості". І навпаки, погляд на житло Фанні Мальво викликає в його душі співчуття та повагу: "ось хто мав би бути доброю жінкою, матір'ю родини".

Гобсек уявив, що він вершитель чужих доль, своєрідний месник, знаряддям якого є золото. Іноді він був справді справедливим, коли бачив, що людина має чітко визначену систему моральних переконань. Певною мірою він намагався допомогти тим, хто потрапляв у несприятливі обставини, але навіть і в цьому випадку не уникав власної вигоди. Натомість смерть Гобсека довела одвічну істину: матеріальні цінності не визначають якість людського життя. Лихвар помер, але те, що він накопичував протягом багатьох років залишилося на цьому світі. Можливо, потім хтось і скористався цим багатством, але пам'ять про Гобсека зникла у той момент, коли він перейшов у небуття.