Гендерные аспекты воспитания молодежи в ВУЗе

Міністерство науки і освіти, молоді та спорту України

Головне управління освіти і науки

Харківської обласної державної адміністрації

комунальний заклад

Харківська гуманітарно-педагогічна академія

Харківської обласної ради

 

 

 

 

 

Кафедра соціальної педагогіки

 

 

 

 

Ґендерні аспекти виховання молоді в ВНЗ

 

 

 

 

 Курсова робота з соціальної  педагогіки

студентки 311-СП групи

факультету педагогічної освіти

Боклажко Юлії Борисівни

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук

Чернецька. Ю.І.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ХАРКІВ 2012

Зміст

 

ВСТУП………………………………………………………………….……… 3

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФОРМУВАННЯ ҐЕНДЕРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ВНЗ …………………………….

1.1 Сутність, структура та функції ґендерного виховання

студентів ………………………………………………………………………..5

1.2 Соціально-педагогічні  особливості студентського віку………………..13

1.3 Особливості  формування ґендерної компетентності  у навчально-виховному процесі  ВНЗ…………………………………………………………………… 24

Висновок до розділу 1 ……………………………………………………….. 31

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ………………………..

2.1 Організація  експериментального дослідження  ………………………... 32

2.2 Впровадження  комплексу навчальних занять  з формування ґендерної компетентності  …………………………………………………………………37

2.3 Аналіз  результатів дослідження  ………………………………………… 40

Висновок до розділу 2 ………………………………………………………...45

Загальні висновки …………………………………………………………….. 47

Додатки…………………………………………………………………………49

Список використаної літератури ……………………………………………..64

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність. Сучасне суспільство характеризується, як процес руйнування старих стереотипів і установок, щодо соціальних ролей жінки та чоловіка, їх прав і обов’язків в житті нашої держави й народу. Варто зазначити, що великих обертів набирає соціально-педагогічна  діяльність зі  встановлення ґендерної рівності, формування рівних умов для розвитку особистості представників обох статей.

Важливу роль в досягненні цієї мети відведено соціально-педагогічному вихованню різних поколінь, для досягнення неї вже розпочата

діяльність і розробка методик, щодо впровадження ґендерного виховання в виховний і навчальний процес в школах, дитячих садках та ВНЗ. Проте мало уваги приділяється ґендерному вихованню молоді в юнацький період і це прикро, адже саме цей період є сприятливим для формування  власної ґендерної ідентичності, без впливу старих стереотипів, закладення основ толерантного міжособистісного спілкування з представниками протилежних статей та направленості активної діяльності проти прояву ґендерної нерівності, що називається ґендерною компетентністю.

Об’єкт дослідження – ґендерніаспекти виховання студентської молоді.

Предмет дослідження – ґендерна  компетентність як основа ґендерного виховання студентів.

Метою дослідження є  вивчення, розробка та експериментальна перевірка соціально-педагогічних засобів формування у студентів ґендерної компетентності в умовах навчально-виховного процесу в ВНЗ.

Відповідно до об’єкта, предмета та мети дослідження визначено основні його завдання:

1. На основі вивчення та аналізу наукових літературних джерел з педагогіки, психології, філософії та соціальної педагогіки розкрити сутність поняття «ґендерне виховання», а також розкрити його зміст і функції.
2. Визначити особливості формування ґендерної компетентності у студентської молоді в умовах навчально-виховного процесу в ВНЗ.
3. Розробити і експериментально перевірити засоби формування ґендерної компетентності у студентської молоді.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було розроблено програму дослідження, у якій передбачено використання комплексу взаємопов’язаних теоретичних та емпіричнихметодів:

- теоретичні: аналіз, порівняння, класифікація і узагальнення наукової інформації з проблеми дослідження;

- емпіричні:спостереження, бесіди, анкетування, тестування і опитування

-статистичні:методи математичної статистики для визначення якісних і кількісних показників сформованості ґендерної компетентності студентів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРИТИЧНІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФОРМУВАННЯ ҐЕНДЕРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ВНЗ

1.1Сутність, структура та функції ґендерного виховання студентів

Потреба у перегляді поглядів змісту та процесу навчального і виховного процесу в суспільних інститутах (дитячих садках, школах та вищих навчальних закладах) з позиції ґендеру виникли відносно нещодавно, наприкінці минулого століття. Поштовхом для цього послугувала  зміна суспільної думки та поглядів на роль чоловіка і жінка у сучасному суспільстві, а також активна діяльність громадськості на створення відповідних умов для рівноцінної реалізації представників обох статей у всіх сферах життя.

Для нашої країни рішення проблеми ґендерної рівності та побудови процесів навчання та виховання на засадах ґендеру  є відносно новим, проте багато дослідників і наукових діячів вже присвятили свої наукові праці для вивчення та розробки програм, щодо рішення цієї країни.  На сьогоднішній день можна виділити наступних вчених, що вивчали проблематику ґендеру  та ґендерного виховання, а саме  В. Агєєв, Д. Колесов, Л. Хрипкова,

Я. Коломінський,  М. Мелтас , І. Кон , Д.Ісаєв, В. Каган,   Т. Рєпіна , В.Кравець, Л. Штильова, а такі вчені як Т. Голованова, І. Мунтян та О. Цокур у своїй дослідницьких роботах  розглянули умови впровадження ґендерного підходу до виховання студентської молоді та її професійної підготовки. Важливий внесок у розробку концепції ґендерного підходу в освіті зробили: О. Вороніна (проблеми теорії та методології ґендерних досліджень, визначення їх місця в системі підготовки студентів); І. Кльоцина (шляхи ґендерної соціалізації особистості з урахуванням вікових особливостей, розробка ґендерної проблематики для студентів з метою подолання ґендерних стереотипів у студентів).  [18.265-267]

Окрім цього в педагогіці окремо проводилися ґендерні дослідження в наступних напрямах: ґендерний підхід у навчанні (О. Каменська, О.Константінова та Р. Сабіров), ґендерна соціалізація в освіті (А. Смірнова, Є. Ярська-Смірнова), вплив ґендерних стереотипів на виховання і освіту (Л. Надолинська), ґендерні аспекти освіти та керування нею (Н. Єрофєєва, О. Чеснокова), проблеми розробки теорії і методики ґендерних досліджень в системі підготовки студентів (О. Вороніна).[7.194]

Проблематика ґендерного виховання молоді розглядалася у відомих творах різноманітних філософів і педагогів на протязі багатьох століть. Говорячи про античний період гендерних досліджень, звично назвати таких відомих його представників як Аристотель та Платон.

Так з точки зору Платона Афінського суспільне виховання дітей може бути покладено як на чоловіків, так і на жінок. Хоча природа жінки інша, ніж у чоловіка, про те це не впливає на її здатність виконувати будь-які обов’язки на рівні з чоловіком. Жінки, в залежності від їх можливостей, могли бути філософами і навіть воїнами. Точка ж зору Аристотеля на виховання і можливості представників обох статей, була протилежної відносно думки Платона. Цей античний філософ вважав, що чоловік і жінка, маючи різну природу свого походження не можуть бути рівними, саме тому вони повинні мати різні знання і вміння. Кожний з них виконує свої «природні» обов’язки, не втручаючись при цьому в справи одне одного.

При подальшій розробці виховних концепцій відношення відомих мислителів до проблеми статі згодом перемістилося з сфери роздумів і філософії в сферу суспільних відносин. На думку багатьох філософів-вихователів XVIII-XIXвв., зміст існування двох різних статей полягає в продовженні людського роду. Можна зустрітити  різні підходи до проблеми ґендерного виховання в ідеях  просвітителів, педагогів, суспільних діячів минулого.

Так, відомий французький філософ Жан-Жак Руссо виступив з революційними ідеями виховання жінок, хоча він і не вважав, хлопчиків і дівчаток потрібно виховувати в однакових умовах. Він стверджував, що у чоловіків і жінок різні чесноти: жінці слід бути сором’язливою, хитрою, кокетливою, а чоловіку – відвертим, прямим, сумлінним. Руссо виступав проти того, щоб дівчаток вчили лише веденню домашнього господарства і вихованню дітей. Французький філософ підкреслював, що природа, яка подарувала жінці витончений розум, вимагає, щоб жінка мислила, мала власну думку та проявляла турботу про свій розумовий розвиток.

Клод Гельвецій робив наголос на рівності чоловіків і жінок в отриманні освіти. Анатомічні відмінності – не повід для висновку, що жінка має низький рівень розумового розвитку і не здатна навчатися. Йоганн Генріх Песталоцці  також дотримувався позиції загального виховання для хлопчиків і дівчат та вважав, що зміст виховання полягає в поступовому розвитку здібностей відповідно природним законам розвитку дитини.

Серед вітчизняних педагогів вплив на впровадження ґендерних принципів у педагогіку мали К. Д. Ушинський, він виступав проти патріархального підходу у вихованні, стояв на позиціях загального виховання дівчат і хлопців, виступав за рівність прав чоловіків і жінок; А. Макаренко вказував, що основна позначка статевого виховання має полягати у формуванні гармонійних відношень між жінками і чоловіками у сім’ї (у юнаків – глибоку повагу до жінки, шану до жіночих чеснот; в дівчат – повагу до себе і почуття жіночої гідності.)

На сучасному етапі поняття «ґендерне виховання» в широкому спектрі розуміння трактується наступним чином:

Гендерне виховання – педагогічнадіяльність учителя (педагога), спрямована на дотримання принципів гендерної рівності в навчально-виховному процесі, що робить можливим різнобічний особистісний розвиток дівчат і юнаків, реалізацію їх схильностей і можливостей. Реалізація гендерного підходу в педагогіці полягає в оволодінні обсягом знань, необхідним учням для звільнення від упереджень, що стосуються статей, пом'якшення відповідних стереотипів і набуття досвіду асертивної поведінки. Гендерне виховання складається з навчання, освіти (пропаганди і поширення гендерних знань і гендерної культури), стимулювання гендерної самоосвіти. [19.2-5]

В вузькому сенсі поняття «ґендерне виховання в ВУЗі» - означає послідовне, заплановане формування ґендерної свідомості і поведінки студентів, засноване на збереженні статевої ідентичності в умовах рівних прав та можливостей незалежно від біологічної статі.

Задача ґендерного виховання полягає у формуванні правильної ґендерної ідентичності через подолання ґендерних стереотипів, підготовка до сімейних стосунків і прийняття особливостей поведінки людей з різним набором феміно-маскулиних  якостей. [7.197]

 Ціль  ґендерного виховання полягає  в цілеспрямованому створенні  умов, що сприяють ідентифікації  особистості як представника  певної статі, закріпленню гендерних  ролей, відтворенню відповідного  соціального досвіду, формування  гендерної культури особистості. Зміст виховної роботи з формування  гендерної культури особистості  полягає у створенні в учнів  уявлень про роль і життєвому  призначення чоловіків і жінок  у сучасному суспільстві; засвоєнні  учнями знань про сутність  і зміст понять «ґендер», «ґендерні  стереотипи», «ґендерні ролі»; формуванні  розуміння, прийняття та готовності  до виконання своєї ґендерної  ролі, ціннісного ставлення до  своєї статевої приналежності, любові, шлюбу, материнства і батьківства; недискримінаційного ставлення  до представників обох статей, прагнення до досягнення розуміння  у взаєминах. [12.87]

Отож, аналізуючи основні задачі ґендерного виховання  можемо зробити висновок, що формування ґендерної ідентичності є важливим ключовим моментом у процесі ґендерного виховання, оскільки саме вона програмує свідомість людини на виконання певної лінії поведінки притаманній певній статевій ролі приписаною їй суспільством на основі вже утворених історичних стереотипів.

Саме поняття «ґендерної ідентичності»можна трактувати наступним чином:

Ґендерна ідентичність – усвідомлення себе пов’язаним з образом мужності і жіночності, що діють в даній культурі на даному етапі історичного періода. [7.196]

Ґендерна ідентичність - базова структура соціальної ідентичності, яка характеризує людину (індивіда) з точки зору його належності до чоловічої чи жіночої групи, при цьому найбільш значуще, як сама людина себе категоризує. [23.89]

Формування ґендерної ідентичності починається ще з самого дитинства, але у саме у юнацькому віці в процесі навчання починають формуватися основні погляди на подальше життя та діяльність у суспільному та сімейному житті відповідно до тієї статевої ролі, з якою себе ідентифікує студент, так подальша діяльність хлопців направлена на пошук роботи та побудови кар’єри, в той же час як дівчата бачать своє майбутнє здебільшого у ролі матері та домогосподарки. Хтось може сказати, що цьому нема нічого поганого, але насправді таке бачення у дівчат свого подальшого майбутнього призводить до зниження у них мотивації до навчання і здобуття знань, які в подальшому являють головний фундамент для побудови кар’єри та здобуття відповідного статусу у суспільстві.