Педагогічні умови професійної підготовки вчителів початкових класів до екологічного виховання учнів (компаративний аспект)

Необхідне створення у вищій школі відповідних педагогічних умов для підвищення ефективності підготовки майбутніх учителів. Такими умовами, на думку Л. Товажнянського, є по-перше, раціональний вибір і оновлення змісту навчання відповідно до розвитку технологій та логіки науково-технічного і соціального прогресу. По-друге, важливою умовою ефективності підготовки є особистість викладача, рівень його загальної культури, його професійна компетентність, педагогічна майстерність, ерудиція і духовність, а також морально-етичні принципи і переконання. Третьою важливою умовою ефективності він вважає використання прогресивних педагогічних технологій, а четвертою — створення відповідного освітнього середовища [57].

Ми погоджуємося з думкою вчених Б. Кліменко та                       Л. Таважнянським, про роль освітнього середовища у широкому його розумінні. Адже один з фундаментальних принципів Magna Charta, що лежить в основі Болонського процесу, проголошує, зокрема, “прихильність університетів до європейських гуманістичних традицій, необхідність забезпечення свободи навчання і досліджень, нероздільність навчання і досліджень в університетах, а також автономія, моральна та інтелектуальна незалежність університетів від будь-якої політичної і економічної влади” [57, 12]. І безперечно, освітнє середовище має передбачати відновлення високої поваги до освіти, відновлення ставлення до знань як до важливої суспільної самоцінності.

Отже, нашій освітній системі доречно запозичити європейську практику створення так званих дослідницьких університетів, у яких переважно і здійснюється наукова діяльність. Національна система вищої освіти України в екологічному вихованні потребує свого подальшого розвитку і модернізації відповідно до нових вимог часу, нових суспільних потреб і принципів Болонського прцесу.

По-друге, для успішного  здійснення модернізації нашої вищої  школи в області екологічного виховання необхідні нова філософія  освіти, визначення її цілей, змісту і  педагогічних технологій організації навчально-виховного прцесу, що використовуються.

 По-третє, основним  завданням вищої школи сьогодні  постає забезпечення сталого інноваційного розвитку країни та істотне підвищення рівня екологічної освіти.

 По-четверте, домінантою  навчально-виховного процесу має стати розвиток креативних здібностей студентів і створення умов реалізації їхнього особистісного потенціалу. Зазначимо й те, що актуальність орієнтацій у навчанні на особистість визначена і у Законі України “Про вищу освіту”: “Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання моральних якостей” [18, 

с. 17].

 Основною метою  екологічної освіти та виховання  є розвиток екологічної культури особистості, важливими компонентами якої є екологічні знання, цінності, мотиви, спрямованість особистості, уміння, екологічно доцільна діяльність. Успіх розв’язання завдань екологічної освіти та виховання учнів значною мірою залежить від рівня сформованості екологічної культури, свідомості, професійної майстерності учителя, без відповідної професійної підготовки якого завдання екологічної освіти та виховання на належному рівні вирішуватись не можуть.

2.2.Науково-теоретичне підґрунтя  проблеми підготовки майбутнього вчителя до екологічної освіти молодших школярів

Здійснений  аналіз літературних джерел підтвердив, що рівень екологічної культури особистості та суспільства обумовлений станом екологічної освіти й виховання та залежить від рівня професійної готовності вчителя до його здійснення. Згідно “Концепції екологічної освіти в Україні” [24] складовими компонентами екологічної освіти є ― екологічні знання, екологічне мислення, екологічний світогляд, екологічна етика.

Терміном „екологічна  культура” науковці позначають особливості ставлення людини до природи [3, с. 113]. Екологічна культура – це форма життєдіяльності людини, у процесі здійснення якої за допомогою певної системи цінностей і установок відбувається гармонізація відносин та взаємодії з природою, раціональне освоєння людиною природної та соціальної дійсності і утвердження в цьому процесі своєї власної індивідуальної самобутності.

Екологічна культура передбачає наявність у людини екологічної свідомості як вищої, адекватної форми відображення реальної дійсності, у якій виявляється цілісне бачення екологічних проблем, усвідомлення місця і ролі людини в її взаємодії з навколишнім середовищем; формується внутрішній саморегулятор екологічно цивілізованої поведінки, яка передбачає прагнення до збереження життєспроможного стану біосфери, організацію здорового способу життя, а також пізнання законів цілісності природного середовища в його взаємозв’язках з людським суспільством.

Серед основних шляхів удосконалення  підготовки майбутнього вчителя, на думку О. Абдуліної, варто відзначити: урахування досягнень педагогічних і суміжних наук, розробку нового змісту педагогічних дисциплін і педагогічної практики, встановлення міжпредметних зв’язків, глибоке відображення особистісного аспекту педагогічного процесу, використання різноманітних форм та методів, що забезпечують формування системи загальнопедагогічних знань, умінь і навичок, творчого ставлення до педагогічної діяльності, розробку цілісного методичного забезпечення педагогічної підготовки студентів тощо [2, с. 83].

Однією із передумов ефективності навчально-виховного прцесу є добір  відповідних форм, методів, засобів  навчання. У контексті останнього ми поділяємо думку А. Король та О. Король  [26], що недоцільно відмовлятися від використання традиційних методів та прийомів навчання й виховання. Вони акцентують увагу на накопиченні знань, емоційно-образних почуттів, що впливає на ерудицію, компетентність особистості. Не можна абсолютно відмовитись від традиційних лекцій, бесід, вправ, навчальних ігор тощо. Оптимальним є використання різноманітних методів навчально-виховної роботи, але за умови перегляду їх змістового навантаження, удосконалення способів використання. Тому в дослідній роботі навчальні заклади використовують: лекції, семінарсько-практичні, лабораторні заняття, тренінгові заняття, аналіз екологічних проблем та життєвий досвід, ділові та рольові ігри, педагогічні завдання, аналіз педагогічних ситуацій, підручників, уроків, екскурсії, організацію конкурсів, вечорів, природоохоронної діяльності. Під час експерименту активно використовувалися тренінги, що активізували спілкування студентів. Результататом є розвиток самосвідомості, самоконтролю та саморегуляції, коригуються потреби, мотиви та ціннісні орієнтації щодо світу природи, формуються вміння швидко пристосовуватися до нових ситуацій, знаходити альтернативні рішення, абстрактно мислити. Метою тренінгу екологічного спрямування є забезпечення переходу від об’єктивного до суб’єктивного ставлення до природи. Тренінги екологічного змісту були спрямовані на розв’язання таких завдань:

− підвищення рівня позитивного  емоційного сприйняття природних об’єктів природи;

− розв’язування внутрішніх суперечностей особистості у  спілкуванні з природою;

− формування активної позиції  у ставленні до природи.

Найбільш ефективним, з нашої точки зору, педагогічнім методом, що розглядає екологічні ситуації на межі морального вибору, є метод ситуаційного аналізу (case-stady), що достатньо широко використовується в практиці вищих навчальних закладів світу. "Кейси" (з англ. - випадок) - це дуже деталізовані, контекстуальні, описові доповіді і повідомлення про проблеми, які досліджуються. Аналіз конкретних випадків дозволяє побачити ,як працюють етичні підходи, моральні норми та принципи в пересічних реаліях людського життя. Низка вчених [47;49; 52] вважає, що в процесі проведення ситуаційного аналізу студенти набувають аналітичних, практичних, творчих, комунікативних, соціальних навичок. Ситуаційну методику навчання сучасні методисти розглядають як особливий спосіб використання навчального матеріалу, вид технології, що робить його спеціальним засобом навчання – комплексною колективною роботою над практично-проблемною професійною або побутовою ситуацією. Метод ситуаційного аналізу передбачає наступну послідовність дій учасників: ознайомлення із ситуацією, аналіз, обговорення, прийняття рішення та його презентацію. З одного боку, застосування ситуаційного навчання потребує від викладача певного досвіду, глибоких знань у проведенні дискусії та аналізу ситуації, з іншого боку, викладач повинен уміти відмовитися від власних суджень та упереджень у процесі аналітичної діяльності студентів. Метод кейсів, за твердженням І. Пепрова, вимагає підготовленості студентів, наявності в них навичок самостійної роботи, адже їх непідготовленість, нерозвиненість мотивації може призводити до поверхового обговорення кейсу та низької результативності навчання [39].

Етичний аналіз екологічних ситуацій – це невеличке дослідження, направлене на відпрацювання навичок швидкого та адекватного прийняття рішення щодо конкретного, проблематичного з моральної точки зору питання, пов’язаного з довкіллям. Розуміння етичної сторони екологічної ситуації народжується в процесі визначення етичної проблеми, її вербалізації та застосування моральних принципів та цінностей. Етична складова, зазвичай, стосується питань, дотичних до прав та благополуччя людей та інших істот, мотивів проступків і якостей людей, що виявляються в цих ситуаціях. В процесі аналізу ситуації відбувається розвиток критичного мислення, уяви, здатність до ціннісного судження та моральної оцінки, а саме:

– здатність бачити і формулювати моральну проблематику, пов’язану з певним типом ставлення людини до природи, її живих та нежевих об’єктів;

– розуміння сутності антропоцентричного, біоцентричного та екоцентричного ставлення до природи, проголошення з позиції кожного підходу прав природних об’єктів;

– знаходження способів вирішення конфліктів, прогнозування їх наслідків для природи на основі морального ставлення до майбутнього;

– вміння знаходити переконливі докази, аргументувати свою думку, щодо того чи іншого способу розв’язання етичної проблеми.

Існують різноманітні прийоми  та форми проведення ситуаційного аналізу. Студенти повинні розуміти алгоритм дій, щодо її вирішення:

– визначення, формулювання та сприйняття проблеми кожним;

– визначення моральних цінностей, що спонукає нас до певної поведінки в екологічній ситуації, (не з’ясувавши цінності неможливо визначити пріоритети та цілі);

– створення незалежної експертної комісії з контингенту студентів, що приймає остаточне рішення на основі порівняння пропозицій різних груп;

– наявність певного масиву інформації необхідного для вирішення проблеми;

– обговорення ситуації і можливих варіантів її розв’язання;

– аргументоване доведення переваг обраного способу вирішення проблеми;

– моніторинг наслідків спільно знайденого способу вирішення проблеми. Алгоритм дій викладача і студенті подано у додатку Д. 3. Бажано, щоб факт, що спричинив екологічний конфлікт мав широкий спектр соціального, політичного, економічного відображення, а в ситуації чітко окреслювалась моральна колізія, існувала дилема ціннісного вибору, наприклад, (Заборона кориди в Каталонії, собачі бої - вид спорту чи знущання над тваринами, умови утримання тварин у зоопарках, проблеми бездомних тварин, використання альтернативних джерел енергії та ін.). Студенти особливо активно брали участь у розв’язанні питань, що стосувалися проблем забруднення регіону Чорного моря, дельти Дніпра, вигорання Олешківських лісів. Практика свідчить, що окреслення морального, етичного боку екологічного конфлікту є однією з найбільш складних частин ситуаційного аналізу. Цікавим є і той факт, що етичні моменти екологічного змісту на побутовому рівні студентами раніше не сприймалися, але після практики ситуаційного аналізу, погляди на живу та неживу природу, визнання права на збереження природи, її благополуччя, та розвиток для багатьох стали нормою.

Процес формування професійної  готовності майбутнього вчителя  до екологічного виховання – складова частина всієї системи професійного навчання та виховання у вищому навчальному закладі. Водночас йому властиві наявність чітко визначеної мети, завдань, змісту підготовки, дотримання певних педагогічних умов, принципів, застосування відповідних форм організації навчально-виховного процесу, методів, прийомів педагогічної діяльності, засобів досягнення визначених завдань підготовки спеціаліста у їх єдності та оптимальному доборі.

Реалізація сучасної освітньої парадигми значною  мірою залежить від учителя початкової школи, якому мають бути притаманні духовність i висока мораль, інтелігентність, професійна компетентність, творче педагогічне мислення, гуманістична та гуманітаристична спрямованість педагогічної діяльності. Його підготовка має здійснюватися на засадах фундаментальності, варіативності й альтернативності, гуманізації навчально-виховного процесу та гуманітаризації його змісту. Компетентнісний підхід у системі підготовки майбутнього учителя вимагає зміщення акцентів із засвоєння визначених державними стандартами знань, умінь і навичок на формування здатності практично діяти, приймати рішення, застосовувати ефективні педагогічні техніки та технології у ситуаціях професійної діяльності й активної життєвої позиції в усіх сферах суспільного життя, а також навичок неперервної самоосвіти та рефлексії [40].

Досвід зарубіжних країн  важливий і для української освіти, яка намагається зберегти власні педагогічні надбання, зробити їх зрозумілими для інших народів, поєднати з педагогічними надбаннями провідних країн світу.

2.3. Організація і методика  проведення експериментального дослідження підготовки майбутніх учителів до екологічного виховання учнів

Реалізація дослідно-експериментальної  роботи передбачала кілька послідовних  взаємозалежних і взаємозумовлених етапів, на кожному з яких застосовувалися  різні методи та прийоми, що слугували вирішенню низки завдань (див. табл. 2.3.).

Таблиця 2.3.

Етапи експериментальної  роботи