Організація навчання дітей раннього віку засобами сучасних технологій

<p>Екскурсія - огляд може розглядатися  як особливий вид заняття. Як  і ж занятті, на екскурсії  ставляться і вирішуються навчальні,  розвиваючі та виховні завдання. Екскурсії широко використовуються  у роботі з дітьми раннього  віку (друга половина третього  року життя). Є.Фльоріна  назвала  їх місцевими екскурсіями, оскільки  їх проводять у приміщенні  дошкільного закладу. Основне  значення екскурсій полягає у  тому, що вони забезпечують формування  у дітей конкретних уявлень  і вражень про навколишнє життя,  складаються з фронтального спостереження  під керівництвом вихователя. Тематика  екскурсій - оглядів для цього  віку є досить простою: загальна  кімната, умивальна кімната, кухня,  спальня[33;217].<p></p>

<p>Розгляд картин є методом,  за допомогою якого здійснюється  ж ширення і поглиблення знань,  а також розвиток мови дітей.  Демонстрація діафільмів допомагає  вирішенню двох проблем: розширення  знань дітей і розвиток їх  мовлення, а також виховання розумного,  культурного глядача[12;62].</p>

<p>Наочні методи навчання  використовують неподільно від  слова, оскільки показ обов'язково  супроводжується поясненням. Значення  словесних методів полягає в  тому, що вони дають можливість  здійснювати в єдності розширення  та закріплення знань дітей  про навколишнє і формувати  їхні мовні вміння і навички.</p>

<p>До словесних методів, в  роботі з дітьми раннього віку  відносимо: читання, розповідання  художніх творів, заучування потішок,  віршів, бесіди, розповіді дітей.  Словесні методи дають можливість  розвивати у дітей уміння розуміти  зміст мови, застосовувати знання  без опори на наочність. Уміння  успішно засвоювати нові знання, сприймаючи повідомлення без  наочності, забезпечує перехід  дітей у процесі пізнання за  межі безпосереднього сприймання, що значно розширює можливості  пізнання світу, а також забезпечує  перехід знань на вищий рівень  узагальнення, їх систематизацію [35;105].</p>

<p>Для повідомлення малятам  нових знань, відомостей про  навколишні явища і події, про  природу, вихователь застосовує  розповіді. Їх мета - формувати  яскраві і точні уявлення про  події чи явища. Кожна розповідь  має бути змістовною, цікавою,  емоційною, художньою. Вихователь  обов'язково повинен враховувати,  які знання дітьми уже набуті, і пов'язувати з ними нові  відомості. Розповіді дітей є  методом, спрямованим на вдосконалення  розумової діяльності, глибше усвідомлення  знань і формування умінь.</p>

<p>Вагоме місце в роботі  з дітьми посідає художнє читання.  Читання художніх творів розширює  та збагачує знання дітей, формує  здібності до сприймання і  розуміння художньої літератури, відтворення словесного образу, формування розуміння основних взаємозв'язків, здатність розуміти образність, викликати емоційну активність. Вихователь читає дітям оповідання, вірші, щоб ознайомити їх з художніми творами, повідомити нові знання.[32;255].</p>

<p>Бесіда - один з основних  словесних методів. За допомогою  заздалегідь складених запитань  вихователь активізує пізнавальну  діяльність дітей: виявляє їхні  знання, виправляє й уточнює відповіді,  подає нові відомості. За дидактичною  метою бесіди поділяють на  вступні, супроводжуючі та заключні. Вступні бесіди проводяться тоді, коли вихователь знайомить дітей  з новими явищами, і  формує  нові  навички,  способи дії.  Супроводжуюча бесіда використовується  під час спостережень, екскурсій  - оглядів, розглядання картин. Заключна, або узагальнююча, бесіда проводиться  з метою систематизації знань,  їх подальшого поглиблення й  усвідомлення [35;106].</p>

<p>Метою практичних методів  є - навчити дітей на практиці  застосовувати одержані знання, допомогти набути й удосконалити  вміння й навички. До групи  практичних методів навчання  в групах раннього віку відносяться  словесні і дидактичні вправи, ігрові методи, елементарні досліди.</p>

<p>Вправи - це багаторазове повторення  дитиною розумових і практичних  дій заданого змісту. Вправи можуть  бути різного характеру: . імітаційного, конструктивного, творчого. Організовуючи  вправи самого різного характеру,  вихователь реалізовує засвоєння  знань, навичок і умінь всіма  дітьми.</p>

<p>У групах раннього віку  практичні методи мають ігровий  характер. До них належать дидактичні  ігри, наочні ігри - заняття, ігри - інсценівки. Одним із компонентів  ігрового методу є уявлювана  ігрова ситуація (імітація обстановки  магазину або виставки іграшок). Своєрідними практичними методами  є наочні ігри - заняття етичного  характеру. При використанні іншого  методу за вихователем зберігається  ведуча роль: він визначає зміст  навчальних завдань, характер  і послідовність ігрових і  практичних дій, показує виконання  завдання, пояснює, виправляє помилки,  допущені дітьми, викликає активність  і самостійність дітей. На заняттях  з розвитку мови та ознайомлення  з навколишнім, при ознайомленні  з деякими предметами і явищами  побуту, природи можуть бути використані  методи трудового характеру[32;257].</p>

<p>Ігровий метод передбачає  використання різноманітних компонентів  ігрової діяльності в сукупності  з іншими прийомами: питаннями,  вказівками, поясненнями, показом  і т.д. Він підвищує інтерес  до змісту навчання, забезпечує  зв’язок пізнавальної діяльності з характерною для малюків грою. До них належать: дидактичні, драматизації, рухливі, епізодичні ігрові прийоми (загадки, імітації, ігрові дії в проміжках між виконанням інших завдань)

<p>Прийом - це елемент, складова  частина методу. Кожен метод, як  правило, включає кілька прийомів. Прийоми класифікуються залежно  від місця в них наочності  й емоційності. Вони поділяються  на наочні, словесні та ігрові. У роботі з дітьми раннього  віку використовується комплекс  прийомів. Багато з них є реальними:  вони входять в зміст основних  методів, а в окремих випадках  виконують функцію методу. До  таких прийомів відносять показ,  пояснення, вказівка, роз'яснення,  запитання та педагогічна оцінка.</p>

<p>Пояснення  як  прийом  широко  використовується  в   процесі спостереження явищ і  розгляді предметів, картин, в  процесі вправ, проведення в  і інших методів. Вихователь  своїм поясненням направляє сприймання  і розуміння дітьми того, що  спостерігають. Інколи пояснення  включає і нові факти - помагають  дітям зрозуміти явище.</p>

<p>Одним із видів пояснення  є вказівки. Вони включають роз'яснення  змісту і послідовності навчальних  дій - розумових і практичних, необхідних для вирішення навчальних  завдань. В єдності із вказівкою  і поясненням застосовують показ  зразка виконання завдання чи  способу дії. Наочно - дійовий  показ в поєднанні із словесним  поясненням і вказівкою при  навчанні зображувальної діяльності, конструювання, рухам поряд з  вправами займає одне: із ведучих  місць і часто набуває значення  методу. В окремих випадках вихователь  використовує показ зразка результату  виконаного навчального завдання: виконаної конструкції, аплікації,  виготовленої іграшки, малюнка.  В якості використовується інколи  розповідь вихователя. Показ зразка  супроводжується словесним поясненням, чітко виділяючи найбільш вагомі  його «тони».</p>

<p>Запитання - словесне звертання,  що вимагає відповіді, передбачає  використання наявних знань. У  роботі з дітьми використовують, як репродуктивні запитання, які  вимагають простого відтворення  констатації фактів (що?який?) так  і пошукові, тобто такі, що вимагають  висновків (навіщо? чому? чим схожі?) [12;80].</p>

<p>Серед прийомів навчання  в групах раннього віку провідна  роль належить ігровим, які  виконують певні функції:</p>

<p>- переключають увагу дітей  від гри до заняття;</p>

<p>- викликають інтерес до  виконання завдань, спонукаючи  проявляти старанність, акуратність;</p>

<p>- дозволяють вправляти дітей  при виробленні певних навичок;</p>

<p>- допомагають засвоїти «нецікавий  зміст».</p>

<p>До ігрових прийомів належать: створення ігрової ситуації, виконання  ігрових дій, загадкова інтонація  голосу, використання жартів. Як  ігрові прийоми можуть виступати  елементи дидактичної гри, гри  - драматизації. Ігрові прийоми - поєднуються з іншими: пояснення,  показ, вказівка, запитання [32;260].</p>

<p>Потрібно підкреслити своєрідність  навчання в ранньому віці. Засвоєння  перших знань і умінь відбувається  в практичній діяльності дітей  при довільній увазі та запам'ятовуванні, під безпосереднім керівництвом  дорослого, поступово в процесі  навчання дітей перших трьох  років життя змінюється педагогічної  дії. По мірі розвитку дитини  безпосередня дія дорослого, в  більшій мірі емоційна, яка мала  ведуче значення на першому  році життя, починає частіше  поєднуватися з наданням іграшок  і посібників, які набувають для  малюка дидактичного значення. І  педагогічна дія в цьому випадку  проявляється організація дій  дітей з дидактичними іграшками  і предметами. З появою здібності  до наслідування діти починають  повторювати за дорослим побачені  дії, почуті звуки і звукосполучення.  Показ зі сторони дорослого  виступає перед дитиною в якості  взірця, набуваючи дидактичного  характеру.</p>

<p>З набуттям вміння спостерігати  за діями дорослого, слухати  і розуміти мову з другого  півріччя другого року життя  дитина починає сприймати показ,який  супроводжується поясненням. Педагогічна  дія дорослого на заняттях, починаючи  з цього періоду, здійснюється  шляхом показу, яке підкріпляється  словом [21;81].</p>

<p>Успіх і ефективність заняття,  як зазначає В.Гербова, залежить  від вдалого чергування прийомів  і методів навчання. З поміж  них:</p>

<p>- чергування різних прийомів  навчання і насамперед пояснень, вказівок і показів (зразка, способів  діяльності) з ігровими завданнями;</p>

<p>- сполучення хорових (як  словесних, так і рухових) відповідей  дітей з індивідуальними. Одна  хорова  відповідь  сполучається  з 3 - 4 -індивідуальними. Це значно  підвищує насиченість заняття,  допомагає залучити до роботи  всіх дітей, з'ясувати хто з  дітей не засвоїв матеріал;</p>

<p>- використання різноманітного  демонстраційного матеріалу (предмети, картинки, фігурки з настільного  театру). Їх розглядання підтримує  увагу дітей, підвищує мовленнєву активність, формує здібність до спілкування; використання найрізноманітніших завдань, спрямованих на те, щоб дати можливість дітям змінити позу, порухатися [39;210].<p></p>

<p>Отже, методично правильно  організований навчально - виховний  процес в групах раннього віку  сприятиме формуванню пізнавальної  активності - та їхньому всебічному  розвитку.</p>

<p>Особливості періоду раннього  дитинства визначають завдання  і засоби виховання та навчання  дітей.</p>

<p>Вони витікають із загальних  завдань виховання підростаючого  покоління і включають фізичне,  розумове, моральне і естетичне.  Для реалізації завдань всебічного  виховання і розвитку дітей  раннього віку необхідно методично  правильно організувати життя  і діяльність дітей в дитячому  садку.</p>

<p>Пріоритетним питанням у  вихованні дітей раннього віку  та діяльності дошкільного закладу  залишається фізичне виховання.  Його успіх залежить від правильної  організації режиму дня, рухового, санітарно - гігієнічного режимів,  всіх форм роботи з дітьми  та інших чинників. В ранньому  віці здійснюються такі завдання  з фізичного виховання:</p>

<p>- створення передумов для  збереження та зміцнення фізичного  здоров'я дітей,підвищення опірності  організму до факторів зовнішнього  середовища;</p>

<p>- формування життєво необхідних  рухових навичок та вміння, розвивати  у дітей зберігати стійке положення  тіла, координацію рухів, дрібну  моторику рук;</p>

<p>- спонукання дітей до активності  й самостійності в процесі  виконання рухових та ігрових  дій з предметами;</p>

<p>- розвивання бажання включатися  в ігрові вправи та рухливі  ігри, які організовує дорослий, охоче виконання спільно з  іншими дітьми ігрових дій;  підтримання позитивно - емоційного  стану дітей у процесі рухової  діяльності;</p>

<p>- сприяння подолання страху  та розвивання наполегливості  у досягненні результатів, оволодіння  руховими навичками;</p>

<p>- підвищення життєздатності  дітей, прищеплення елементарних  навичок безпечної життєдіяльності;</p>

<p>- сприяння становлення елементарних  форм статево рольової свідомості  та поведінки дитини, позитивного  ставлення до певної статевої  належності;</p>

<p>- формування культурно - гігієнічних  дій з метою тримати своє  тіло в чистоті, стежити за  чистотою та охайністю зовнішнього  вигляду, культури поведінки під  час їди;</p>