Організація навчання дітей раннього віку засобами сучасних технологій

Серед сучасних батьківських негараздів, які провокують проблеми дітей можна  назвати такі:

знервованість батьків, пов’язано  з виконанням професійних обов’язків та сімейними справами;

небажання змінити свій спосіб життя  після народження дитини (пристосування  малюка до режиму дорослих, надранній  вихід мами на роботу і перекладання догляду за дитиною та виховання  на бабусю чи няню; відмова від грудного вигодування, постійне використання памперсів  аж до 3-4 років);

надмірна заклопотаність хатніми  справами, а як наслідок – звинувачення малюка у неслухняності, вередуванні, невмінні почекати або зайняти себе самостійно;

покарання в тому числі й фізичне, залякування, підвищений тон як норма  спілкування з дитиною;

небажання та невміння взаємодіяти  з дитиною, виходячи з її інтересів, уподобань тощо;

<p>конфліктні стосунки у сім’ї;</p>

<p>розлучення батьків та повторні  шлюби;</p>

<p>Отже, багато труднощів у  розвитку малюків зумовлена проблемами  самих дорослих. Тому варто починати  ознайомлювати тат і мам з  самого народження дитини.</p>

<p>З перших днів новонароджена  дитина потребує від дорослого  ласкавої, привітної уваги, лагідного  ставлення до неї. Починаючи  з двотижневого віку дитини, треба  дбати про розвиток у неї  зору, слуху і позитивних емоцій. Для цього під час гігієнічного  догляду, підготовки до годування  і активного неспання треба  лагідно розмовляти з дитиною,  проговорювати всі дії, які  виконує дорослий, називати речі, предмети, але не надто емоційно. Лагідне ставлення до дитини  – головна умова формування  позитивних емоцій з перших  тижнів життя. Малюк ще не  усвідомлює, але відчуває свою  значущість для близьких, а це і є основа його активності

<p>Перша реакція на дію  дорослого (ритмічний стук, розмова,  дотик) є передумовою до спілкування,  яке виражається зосереджуванням  та зоровим пошуком. У перші  дні життя – це основна реакція  дитини на звертання дорослого.  У кінці першого місяця життя  немовля починає посміхатися  дорослому. Психологи стверджують,  що посмішка є першою соціальною  реакцією дитини, яка сповіщає  дорослому про приємне відчуття  його присутності (Н.Аcкаріна, Г.Ляшенко,  Л.Павлова, Н.Щелованов та ін.). Дуже важливо помітити та підтримати  означену соціальну реакцію дитини. Активне, емоційне спілкування  дорослого з малюком спонукає  до народження перших соціальних  контактів немовляти. [53;22].</p>

Посмішка як вияв позитивних емоцій з’являється пізніше від плачу - під час зорового зосередження на предметі або у відповіді на лагідні слова і посмішку дорослого. Згодом у дитини (другий-третій місяць життя) виробляється особлива емоційно-рухова реакція – комплекс пожвавлення: зосереджений погляд на обличчі дорослого, пожвавлені рухи руками і ногами, тихі звуки. Це вияв першої соціальної потреби  дитини в спілкуванні з дорослим. У чотири – п’ять місяців дитина починає відрізняти своїх від  чужих, до своїх виявляє радість, до чужих – негативне ставлення.

Відразу після народження різко  змінюється форма взаємодії організму  дитини і середовища. Надзвичайно  швидко відбуваються зміни в діяльності різних систем, органів і організму  в цілому протягом кількох днів, годин після народження. Від швидкості  цих адаптивних змін і перетворень, що виникають в організмі новонародженої дитини в зв’язку з переходом  в істотно нові умови середовища, залежить ступінь фізіологічної  повноцінності і розвитку в постнатальному періоді 

Через два – п’ять тижнів після  народження рухи обох очей стають добре  узгодженими, скоординованими, розвивається реакція зосередженості, яка виявляється  в зупинці погляду на предметі і припиненні в цей момент усіх рухових і голосових реакцій, а в три – п’ять місяців  з’являється здатність фіксувати  погляд на предметі в полі зору.

Діти рано починають розрізняти кольори. Уже в три місяці можна  виробити умовний рефлекс на деякі  кольори (жовтий, червоний, зелений), а  з шести місяців - на всі кольори.

Перші реакції на звук у новонародженої дитини мають характер орієнтувальних рефлексів і виявляються в  закриванні очей, відкриванні рота, у різних мімічних рухах. Малюки можуть розрізняти звуки однакової інтенсивності, але різні за тембром і висотою. Різнорідні звуки діти починають  розрізняти з двох – трьох місяців, пізніше точність розрізнення збільшується. Функціональний розвиток слухового  аналізатора триває до шести –  семи років.

Протягом перших місяців життя  дитини органи зору та слуху швидко вдосконалюються, що зумовлюється розвитком  нервової системи, особливо головного  мозку.

Дитина починає затримувати  погляд на нерухомих предметах, стежити  очима за рухом предметів, реагувати  на нерізкі звуки і голос дорослих. На зорові і слухові подразники виникає  короткочасна затримка рухів голови, рук, ніжок, припиняється плач – відбувається зорове і слухове зосередження. Отже, удосконалюються реакції на зовнішні подразники. Зір і слух розвиваються швидше, ніж рухи. Доросла людина є джерелом зорових і слухових вражень, необхідних для нормального  розвитку нервової системи і органів  чуття дитини.

Отож, правильне виховання зумовлює перехід дитини від її безпосереднього  спілкування з дорослим до сумісної діяльності, у якій дорослий керує  діями дитини. Велике значення при  цьому має здібність дитини наслідувати  дії дорослих. Дії дитини, якими вона оволодіває під керівництвом дорослого, становлять основу для психічного розвитку.

Аналіз теоретичних та експериментальних  досліджень (Н.Аксаріна, П.Бачинський, С.Козлова, М.Щелованов та ін.), аналіз методик з розвивального навчання (М.Гношинська, Г.Доман, С.Лупан, Л.Павлова, Е.Томас та ін.) свідчать про те, що чим раніше починати навчати малюка, тим вищий буде інтелектуальний  розвиток дитини в дошкільному віці.

Повноцінний розвиток дитини забезпечується в процесі її активної діяльності:

- перший рік – емоційне спілкування  дорослого з дитиною;

-другий рік – предметна діяльність: маніпулювання з предметами, іграшками;

- третій рік – ігрова діяльність: виконання ігрових взаємопов’язаних  дій з предметами, іграшками Починаючи  з дво - тритижневого віку дитини, треба дбати про розвиток у  неї зору, слуху і позитивних  емоцій. Батьки повинні ознайомлювати  малюка з тими предметами, які  його оточують, з іграшками різних  кольорів і форм. При цьому  треба намагатись зосередити  погляд дитини на предметі. Якщо  дорослий тримає вертикально  на руках немовля, то необхідно  зосередити його погляд на  своєму обличчі. Це сприяє розвитку  уміння утримувати голову і  розвитку зорових реакцій у  вертикальному положенні.

Дослідженнями Г.Домана, С.Лупан, Л.Павлової, Е.Томаса та ін. було доведено, що починаючи  з трьохмісячного віку немовля можна  знайомити з буквами, цифрами, різноманітними предметами, іграшками. При цьому  вчені-практики рекомендують використовувати  наочний матеріал: іграшки, математичні  набори, комплекти абетки, малюнки  з предметами, рослинами, тваринами, картини художників, касети з класичною  і сучасною дитячою музикою та ін. Раціональне навчання будується  на конкретних образах, безпосередньо  сприйнятих дитиною в процесі  навчання. Необхідність застосування наочності обумовлюється особливостями  розвитку мислення дітей. Опора на наочність  – важлива умова розуміння  слова дорослого дитиною.

Доцільними будуть і заняття  з дидактичним матеріалом, які  коли дитина почуває себе добре і  може займатись. Треба знайти для  малюка зручне місце. Дорослий показує  перед очами дитини один предмет  за другим, голосно називає його та спонукає дитину дивитись на предмет. Це потрібно робити дуже швидко і закінчувати  емоційним проявом радості та похвалою дитини. Такі заняття займають 1-2 хвилини. Через п’ять днів один предмет або одне зображення предмета на картинці (рослини, тварини, написані слова та ін.) дорослий прибирає та додає друге, тобто новий предмет або його зображення. Швидка заміна дорослим одного предмета іншим спонукає дитину запам’ятовувати сам предмет та його назву. Вченими доведено, що малюк краще «фотографує» предмети, які швидко переміщаються перед його очима. Якщо дитині стає не цікаво, то винен дорослий, який занадто повільний у своїх діях. Головне, щоб дорослому і малюкові було цікаво, і заняття приносили задоволення. А коли немає задоволення, то треба негайно припиняти займатись. Основним методом на таких заняттях виступає гра. Дорослий грається з дитиною та в процесі гри ознайомлює її з новим матеріалом .

Таким чином, навчання – це гра, яку  треба припинити раніше, ніж стомиться  дитина. Зокрема, Г.Доман пропонує проводити  уроки живопису і знайомити малюка з художниками та їх картинами. За такою методикою можна рекомендувати  батькам та вихователям навчати  дітей рідної мови, математики, ознайомлювати  з елементами географії, історії, біології.

При правильній організації виховання  та навчання дитини з перших днів життя  у малюка виникає допитливість, поступово  він оволодіває простими способами  дій з предметами, починає діяти  на основі уявлень.

Великого значення набуває спілкування  дорослого з дитиною. Дорослий активно  розмовляє з малюком. Потреба  в спілкуванні є основою для  розвитку мовлення дитини. Після трьох  місяців дитина в хорошому настрої  подає звуки гуління, у чотиримісячному  віці немовля часто наслідує ритм відтворюваних звуків дорослого. У  другому півріччі багато лепече, намагається  повторити склади, вимовлені дорослим. Це сприяє поступовому вдосконаленню  голосового апарату. Мова розвивається на основі зорового сприймання. Коли дорослий запитує в дитини про якийсь предмет, то це викликає в неї орієнтовну реакцію, і вона показує цей предмет. У результаті багаторазових повторень  виникає зв’язок між вимовленим словом і предметом, на який вказують. До кінця першого року життя виникає  зв’язок між назвою предмета і  самим предметом. Це і є початкова  форма розуміння мови. Дитина відшукує предмет, щоб продовжити спілкування  з дорослим. Таке спілкування коли немовля розуміє мову дорослого, приносить йому велику радість. Причому  спочатку дитина тільки дивиться на предмет, пізніше – тягнеться до нього, а потім – подає цей предмет  дорослому або показує на нього 

Дитина разом з дорослим бере участь у нескладних навчальних і  рухливих іграх. Дорослий вчить виконувати ігрові дії, постійно заохочує її, хвалить. Отже, наприкінці першого року життя діти вже виконують дії, що ґрунтуються на простих зв’язках між предметами та їх властивостями, виробляються початкові уявлення малюків про навколишній світ і виникають елементарні форми сприймання та мислення.

На другому році життя дитина вчиться вимовляти окремі слова, поєднувати по два, а потім і по три слова, утворюючи найпростіші  їх комбінації, які іноді мають  характер речень. Малюк починає вимовляти  нові слова тільки після багаторазового повторення їх дорослим. Дитина вчиться  запам’ятовувати маленькі віршики, казки та робить спробу їх розповідати. Дорослий повинен постійно підтримувати інтерес та бажання до сприймання художніх творів

У перші три роки у дитини розвиваються всі функції мовлення, а з нею  і мислення. Мова стає засобом спілкування  з дорослим та дітьми, засобом пізнання. З її допомоги дитина порівнює, установлює подібність, робить узагальнення, елементарні  умовисновки.

Таким чином, спілкування посідає  центральне місце серед усіх аспектів навчання. Під цим розуміється  розвиток комунікативних навичок, як вербальних так і невербальних. Усе це сприяє ранньому розвитку навичок з читання  й письма. Дитина повинна мати можливість через гру розвивати ці навички, спілкуючись з іншими дітьми й  дорослими. Існують різні програми в яких пропонуються такі дії: опиши, обговори, уяви, постав запитання й  дай відповідь на нього, використай нове слово, послухай і скажи, що ти думаєш про це, доповни римою вірші, пісеньки [55;14].<p></p>

<p>Отже, дуже важливо, щоб  батьки приділяли увагу грі  з дитиною, допомагаючи тим  самим розвивати її навички  і здібності, що так необхідні.  Традиційно виховання дітей лягає  на плечі матері. Але вчені  доводять, що там, де батько  спілкується з дитиною, читає  їй книжки, обговорює різні ситуації, грає разом із нею, результат  просто приголомшливий. Низка спостережень  і досліджень показують, що  в сім'ях, де батьки займають  активну позицію у вихованні,  діти більш честолюбні, менше  піддаються тиску однолітків, більш  спроможні до засвоєння нових  знань, здатні до самозахисту  й упевнені в успіху, із повагою  ставляться до протилежної статі,  тобто такі діти наділені великим  потенціалом для успішної соціалізації.</p>

<p>«Серце батьківства - це  батьківство від серця» - ці слова  належать Віллі Гленнону, автору  книги про батьківство. Він  цілком справедливо зауважив, що  справжній батько - той, хто може  завжди підтримати свою дитину  й витримати іспит часом, зберігши  емоційний зв'язок з нею. "Батько  виконує роль людини, що забезпечує комфорт для своєї сім'ї та є її годувальником. Він часто відсутній удома, а, отже, менше спілкується зі своїми дітьми, але це - фізична відсутність. Криза наступає тоді, коли мова йде про емоційну відсутність", - сказав Гленнон. Він вважає, що "батьківство" повинно почати асоціюватися з тим самим комфортом, що і "материнство", оскільки "батьківство" може пробудити силу, безпеку й непохитне почуття любові[54;94].</p>

<p>Підхід до навчання формується  й розвивається завдяки науковим  дослідженням і практичному досвіду.  Основна робота сфокусована на  якості послуг, наданих дітям,  і розробці педагогічної бази  для маленьких дітей, тому що  всі діти потребують рівних  умов розвитку й допомоги в  ранньому дитячому віці. Зроблено  також акцент на партнерських  відносинах між дітьми й дорослими,  тому що саме батьки і найсильніше  впливають на свою дитину. Навчальні  плани й програми складаються  з урахуванням конкретних потреб  і віку дітей і базуються  на принципах природного розвитку  дитини.</p>