Організація навчання дітей раннього віку засобами сучасних технологій

 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………3-6

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ РАННЬОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ В СИСТЕМІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

1.1. Філософсько – педагогічні  погляди на навчання та виховання  дітей раннього віку……………………………………………………………….7-16

1.2. Проблеми навчання та виховання  дітей раннього віку на сучасному  етапі.……………........................................................................................16-28

1.3. Сучасні технології раннього  навчання дітей 1-3 року життя……..28-35

РОЗДІЛ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

2.1.Зміст і форми навчання  дітей раннього віку в сучасних  ДНЗ України……………………………………………………………………36-57

2.2.Стан дослідженості проблеми  навчання дітей раннього віку  за сучасними технологіями.………………………………………………...57-67

2.3. Удосконалення змісту раннього  навчання дітей за технологіями  М.Зайцева, Г.Домана…………………………………………………….67-78

2.4.Спільна робота сім’ї та  ДНЗ з організації навчання  дітей раннього віку…………………………………………………………………………78-84

ВИСНОВКИ……………………………………………………………...85-86

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………..87-92

ДОДАТКИ

ВСТУП

 

Ранній вік – це період найбільш інтенсивного розвитку всіх органів  і систем організму дитини, формування умінь та поведінки малюка. Сьогодні серед вихованців дитсадків неухильно  зростає кількість малят віком  до трьох років, тому в усіх регіонах України відкриваються групи  раннього віку. Постала потреба в навчанні та вихованні дітей за сучасними інноваційними технологіями. Інноваційні технології – це творчі заміни тих чи інших застарілих форм, методів, принципів структур новими. Як результат «інноваційні технології» - це результат творчого пошуку, оригінальних, нестандартних рішень різноманітних проблем.</p>

<p>Для сучасного стану розвитку  освіти в Україні, характерна  наявність у ньому інноваційних  процесів. На сучасному етапі  сучасні технології значно розширюють  можливості батьків, педагогів  і фахівців у сфері освіти, зокрема раннього навчання в  сучасних ДНЗ. Мрія всіх батьків  на світі – виховати свого  малюка активною, гармонійно –  розвиненою особистістю, якому  цікаво жити та самому бути  цікавим для навколишнього світу.  Ця мрія повністю може здійснитися,  тільки для цього батькам, а  надалі й вихователям потрібно  докласти чимало зусиль і завжди  пам’ятати: яким би не був  ваш малюк, для мами, рідних, вихователів  він найкращий.</p>

<p>У наш час усе більше  уваги в сучасній науці та  практиці приділяється періоду  раннього дитинства, оскільки  саме означений вік є часом  великих змін і суттєво впливає  на подальше життя дитини. Аналіз  наукового дослідження свідчить  про важливість зазначеного вікового  періоду у формуванні та розвитку  майбутньої особистості та ролі  батьків, а надалі й вихователів  ДНЗ в означеному процесі. Так,  визнання вітчизняними вченими  (Н.Аскаріна, Т.Алексєєнко, Н.Виноградова,  О.Кононко, Г.Ляміна, Т.Маркова, М.Щелованов  та ін..) – та зарубіжними (Д.Адкок,  М.Сигал, Д.Стилберг) періоду раннього  дитинства в житті людини як  найбільш сенситивного, в умовах  якого закладаються, першооснови  наступного розвитку особистості,  дозволяє одночасно розв’язати  питання про залежність формування  майбутньої особистості від сформованої  педагогічної культури батьків  та рівня професійної підготовки  педагогів.</p>

<p>Так, К. Роджерс зазначає: «Метою освіти має бути виховання  особистості, відкритої до змін. Тільки такі люди зможуть знайти  конструктивні відповіді на складні  проблеми світу, на які часом,  не так легко знайти відповідь.  У світі майбутнього набагато  важливіше навчитися правильно  розуміти нове, ніж знати і  повторювати старе»[12;4].</p>

<p>Час диктує необхідність  осучаснення навчально – виховного  процесу відповідно до Закону  України « Про дошкільну освіту».  Сьогодні на порядку денному:  – пошук нових форм організації  педагогічного процесу, нових  підходів до виховання дитини. Іде інтенсивний процес створення  сучасних освітніх технологій»  [21;3].</p>

<p>Основними напрямками роботи  з дітьми раннього віку, які  визначені чинними програмами  навчання і виховання та Базовим  компонентом дошкільної освіти: забезпечити емоційний комфорт  та добробут, створити внутрішні  передумови для подальшого психічного  та особистісного розвитку дітей,  не обмежуючи творчої ініціативи  вихователя у виборі форм організації  педагогічного процесу. Педагоги  мають змогу реалізовувати програмові  завдання в іграх, під час  індивідуального спілкування з  дитиною чи організованих занять. Здійснювати означену роботу  слід послідовно, системно, з урахуванням  вікових та індивідуальних особливостей  розвитку кожної дитини. Не варто  переносити методи роботи, розраховані  на старших вихованців, у роботу  з наймолодшими[27;23].</p>

<p>Так, програма «Зернятко»  дає цілісний підхід до навчання  і виховання дитини як носія  фізичних, психічних та соціально  – моральних сил, створює сприятливі  умови для повноцінного буття  дитини раннього віку замість  традиційної зосередженості дорослого  (батька, педагога) на управління  та контроль за її діяльністю.</p>

<p>Отже, «з поверненням» найменших  у дитячий садок перед  системою дошкільної освіти України постала низка важливих завдань:<p></p>

<p>- забезпечити вихователів  матеріалами кращого сучасного  вітчизняного та світового досвіду  ранньої соціалізації дітей;</p>

<p>- розробити на науковій  основі нові технології навчання  і виховання дітей раннього  віку;</p>

<p>- розробити сучасну модель  навчання і виховання дітей  раннього віку в умовах ДНЗ  і родини;</p>

<p>- забезпечити дошкільні заклади  освіти належною матеріальною  базою для навчання і виховання  малюків[27;16].</p>

<p>Підсумовуючи, зазначимо, що  завдання суспільства – оберігати  дитинство, забезпечувати емоційний  добробут малят, створювати всі  передумови для їхнього розвитку. Від того, наскільки належно буде  зреалізовано означене – залежить майбутнє нашої країни.

<p>Отож проблема розвитку, навчання  і виховання дітей раннього  віку є актуальною на сучасному  етапі, що сприяло вибору теми  нашого дослідження: «Сучасні  технології раннього навчання  дітей».</p>

<p>Мета дослідження – теоретично  обгрунтувати й експериментально  перевірити ефективність запропонованих  технологій навчання дітей раннього  віку в сучасних ДНЗ України.</p>

<p>Завдання:</p>

<p>1. Охарактеризувати зміст  і форми навчання дітей раннього  віку в сучасних ДНЗ України.</p>

<p>2. Проаналізувати стан дослідженості  проблеми в педагогічній теорії  й практиці.</p>

<p>3. Визначити зміст роботи  з удосконалення раннього навчання  дітей за сучасними технологіями  М.Зайцева, Г. Домана.</p>

<p>4. Обгронтувати форми роботи  з батьками щодо навчання дітей  раннього віку за сучасними  технологіями.</p>

<p>Об’єкт дослідження: навчально  – виховний процес у групах  раннього віку сучасних ДНЗ  України.</p>

<p>Предмет дослідження: реалізація  сучасних технологій навчання  в педагогічний процес груп  раннього віку.</p>

<p>Методологічною основою дослідження  розглядаємо праці психологів (Л.Виготського,  В.Мухіної, С. Рубінштейна) та  педагогів (Ю.Аркіна, Н.Аскаріної,  В.Сухомлинського, К.Ушинського, Є.Радіної), присвячених розвитку, навчання  та виховання дітей раннього  віку. Для розв’язання поставлених  завдань використовувався комплекс  методів науково – педагогічного  дослідження: теоретичні (аналіз, порівняння, синтез, систематизація і узагальнення), емпіричні (анкетування, опитування, спостереження), які взаємодоповнювались  для різнобічного пізнання предмета  дослідження в умовах педагогічного  експерименту, результати якого  поетапно, статистично та якісно  оброблялись.</p>

<p>База дослідження: ДНЗ №18 «Зернятко», І молодша група «Колосок»,  «Ромашка» м. Івано - Франківська.</p>

<p>Структура та обсяг роботи: вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел(80), додатки.  Текст роботи викладено на 92 сторінках.</p>

<p>РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ РАННЬОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ В СИСТЕМІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ</p>

<p>1.1.Філософсько-педагогічні погляди  на навчання та виховання дітей  раннього віку</p>

<p>Історія виховання маленьких  дітей у різні історичні періоди  розвитку людства відображала  культуру материнського виховання.  З прадавніх часів маленьку  дитину доглядала рідна мати, а досвід народного виховання  передавали їй старші члени  родини. Певний ха-рактер виховання  формувався залежно від природних  та істо-ричних умов. «Будь-яка  жива історична народність, —  писав К. Ушинський, — є найпрекраснішим  творінням Божим на землі, і  вихованню лишається тільки черпати  із цього багатого й чистого  джерела» [70;37].</p>

<p>У поглядах різних народів  на виховання дітей раннього  віку відразу помічаємо велику  подібність щодо головного обов'язку  матері бути першою вихователькою  й годувальницею дитини. Ця подібність  зумовлена природною потребою  для немовляти зростати під  впливом материнської любові  та піклування.</p>

<p>Історія виховання малюків  засвідчує, що погляди на цю  головну умову повноцінного розвитку  дитини в ранньому віці зазнавали  змін. У вищих верствах суспільства  матері відмовлялися від постійного  догляду та годуванням дитини  з різних міркувань, а матері  бідніших прошарків не завжди  могли доглядати за дітьми  через залученість до тяжкої  фізич-ної праці.</p>

<p>Упродовж століть головний  обов'язок матері підмінявся хибним  переконанням, що її можна замінити  годувальницею або перевести  малюка на штучне вигодовування,  не завдавши йому шкоди. Лікарі  та психологи науково обґрунтовують  значення матері-годувальниці для  психічного розвитку ди-тини. Годування  материнським молоком закріплює  і розвиває зв’язки асоціативних  центрів головного мозку дитини  завдя-ки сполученню внутрішнього  враження дитини від споживан-ня  їжі та зовнішнього від споглядання  обличчя матері.</p>

<p>Народна педагогіка надавала  великого значення мате-ринській  любові та догляду в ранньому  дитинстві, адже ма-теринська  любов виховує особливий душевний  лад, урівнова-женість дитини. Виховання  душевного ладу є одним із  най-важливіших завдань плекання  дитини в ранньому віці, воно  сприяє виникненню та розвитку  душевно-сердечних почувань, розумовому  розвитку малюка[9;7].</p>

<p>Видатні педагоги висвітлювали  проблему підготовки й навчання  матері, виходячи з існуючих традицій  виховання культури стосунків  у сім'ї. Навчання й підготовка до родин-ного життя відбувалися в єдності виховання та самовихован-ня молодої жінки в сім'ї.</p>

<p>Про виховання  морально-етичних  стосунків юнака й дів-чини  до початку подружнього життя  свідчить українська народна  традиція обрядовості. До шлюбу  дівчинку і хлопчи-ка починали  готувати задовго до цієї події;  почуття і помис-ли підлітків  ушляхетнювали різними обрядовими  свята-ми: в ранньому підлітковому  віці проводився обряд ручкання, за яким дівчатка та хлопчики  востаннє водили спільний та-нок,  після чого їм не дозволялося  до повноліття збиратися разом[9;9].<p></p>

<p>Ідеал виховання майбутньої  матері в суспільстві не був  обмежений загальними настановами.  Існувала своєрідна школа повчань  етичного походження, які передавалися  від поколін-ня до покоління.  Дівчинці з дитинства прищеплювали  такі душевні якості, як скромність, благочестя, правдивість, урівно-важеність.  Скромність дівчини в умовах  родинного вихован-ня виявлялася  в умінні бути стриманою у  вчинках і словах, зважено висловлювати  свої почуття й думки. Великого  зна-чення надавали правдивості  та щирості. Врівноваженість характеру,  що так потрібна майбутній  матері, досягали зав-дяки скромності  та правдивості у словах і  вчинках [73;37].</p>

<p>Українські легенди, перекази, думи, балади найбільшою мірою  уособлюють скарби народної педагогічної  думки. Епі-ка українського народу - це багатство, надбане впродовж  тисячоліть. Вона є реальною формою  втілення словесно-му-зичного мислення. Українська народна педагогічна  думка тісно пов'язана із словесно-музичною  епікою, що об'єднує і розви-ває  творче мислення від першої  колискової пісні до героїч-ної  думи.</p>

<p>З давніх-давен українська  культура відрізнялася від куль-тур  кочових племен, які заполоняли  обширні території Ук-раїни. Слід  зазначити, що ці культури не  зуміли справити значного впливу  на культуру українського народного  вихо-вання. Система материнського  виховання лишилася майже недоторканною:  сприятливі природні та історичні  умови, над-бання народної творчості  народу оберігали світогляд матерів  і дітей від чужинських впливів,  адже усно-пісенне мовлення матері, звичаї догляду та виховання  маленьких дітей були винесені  з глибини тисячоліть і ретельно  збережені.</p>