Формування здорового способу життя молодших школярів

 

 Такий стан обумовив  прийняття важливих державних  документів, спрямованих на зміцнення  здоров’я населення і формування  здорового способу життя.

 

 Державною національною  програмою “Освіта” (1993) визначено,  що пріоритетними напрямами реформування  освіти є забезпечення в кожному  навчально-виховному закладі гуманістичного  підходу до дитини, відповідних  умов для розвитку фізично  та психічно здорової особи,  запобігання пияцтву, наркоманії, насильництву, що негативно позначаються  на здоров’ї дітей.

 

 Прийняті документи,  які регулюють правовий статус  дітей та молоді: Закони України  “Про державну допомогу сім’ям  з дітьми” (1992), “Про сприяння  соціальному становленню та розвитку  молоді в Україні” (1993), “Про освіту”  (1991), Національна програма “Діти  України” (1996) та ін.

 

 У галузі фізичного  виховання введено в дію Закон  України “Про фізичну культуру  і спорт” (1993), Державну програму  розвитку фізичної культури і  спорту в Україні (1994), Цільову  комплексну програму “Фізичне  виховання – здоров’я нації” (1998), які мають завдання зміцнити  стан здоров’я населення та  виховання соціальної орієнтації  на здоровий спосіб життя.

 

 У школах введено  навчальну дисципліну, яка має  назву “валеологія”. Валеологія, як  наукова дисципліна, вивчає фундаментальні  закони формування, збереження і  зміцнення здоров’я особистості  та популяції, як, зрештою, і  природи.

 

 Понад 20 загальноосвітніх  шкіл і шкіл-інтернатів України  входять до “Європейської мережі  шкіл зміцнення здоров’я”, створеної  ВООЗ. У вересні 1996 р. команда  координаторів-валеологів цієї програми  брала участь у Міжнародному  семінарі в Польщі (м.Крініца)  і репрезентувала Україну. Успішно  ведеться робота за міжнародним  українсько-канадським проектом  “Партнери в охороні здоров’я”.  Канадські вчителі провели семінари  для наших українських вчителів  у 1995 та 1996 рр., у співпраці з  українськими вчителями і вченими  склали посібник для вчителя,  навчальні посібники для учнів  4-7-х класів. За цими посібниками  навчаються учні дев’яти експериментальних  шкіл України. В 1997 р. розроблено  навчальні посібники з валеології  для учнів 1-3-х класів, 8-11-х класів, а також посібники для вчителів, і видані канадською стороною  для наших експериментальних  шкіл [10].

 

 У літературі опубліковано  окремі наукові дослідження з  проблем зміцнення здоров’я дітей,  дотримання здорового способу  життя [ 18, 56]. Водночас, у сучасній  медичній, психолого-педагогічній і  спеціальній літературі відсутні  комплексні наукові дослідження  формування здорового способу  життя у дітей, які проживають  на території радіаційного забруднення.

 

1.2 Визначення поняття  „здоров`я” людини, його компоненти  та передумови

 

 

 Сучасні уявлення світової  науки стосовно феномена здоров`я  людини ґрунтуються на новому  розумінні актуальності проблеми  виживання людства взагалі. 

 

 Наприкінці ХХ століття  лідери світової науки залучили  проблему здоров`я до кола глобальних  проблем, вирішення яких обумовлює  факт подальшого існування людства  як біологічного виду на планеті  Земля. Нині у науковому обігу  виникло нове визначення - антропологічна  катастрофа. сутність якої полягає  в тому, що згідно з основним  біологічним законом кожен біологічний  вид вимирає, якщо змінюються  умови існування, до яких він  був пристосований тисячоліттями  в ході еволюції. До останнього  етапу розвитку людства (до  початку ХХ століття) умови його  існування формувала природа,  і саме до цих умов організм  людини і пристосувався біологічно  протягом попереднього еволюційного  періоду. Але з того часу  як людина охопила своєю діяльністю  майже всю планету (ХХ століття) вона почала істотно змінювати  умови життєдіяльності, до яких  була пристосована в своєму  історико-біологічному розвитку. Ці  зміни в останній чверті століття, як свідчать об`єктивні дослідження,  набули катастрофічного масштабу. За даними медичної статистики  підвищення показників захворюваності  і смертності спостерігається  саме з другої половини ХХ  століття, і деякі вчені пов`язують  це з тим, що негативні процеси  набули планетарного розмаху  [8, 9, 28, 37, 57].

 

 Глобальна вагомість  і актуальність проблеми викликала  необхідність ґрунтовних досліджень  феномена здоров`я людини і  його складників, пошуку шляхів  позитивного впливу. З цією метою  передові представники світової  науки об`єдналися в міжнародний  рух. У 1977 році ВООЗ ініціювала  кампанію „Здоров`я для всіх”,  у межах якої розпочався процес  збору і систематизації інформації  про існуючі загрози здоров`ю  . За підсумками роботи було  скликано Міжнародну конференцію  з першочергових заходів щодо  охорони здоров`я (Алма-Ата, 1978 р.), яка проголосила відповідну Декларацію. У 1980 році ВООЗ визначила глобальну  стратегію „Здоров`я для всіх  до 2000 року”, що ґрунтувалася  на результатах вже проведених  досліджень і започатковувала  нові. Висновки науковців оприлюднені  на I Міжнародній конференції з  пропаганди здорового способу  життя (Оттава, 1986 р.). Її підсумком  була Оттавська Хартія, що визначила  сучасне наукове уявлення про  поняття здоров`я, його складові  частини, детермінанти, стратегії  позитивного впливу. Основні тези, положення і принципи Хартії  стали програмними імперативами, якими нині керується світова  спільнота в діяльності з проблем  здоров`я. Саме на цьому підґрунті  побудований теоретико-методологічний  підхід до обґрунтування індикаторів  національного опитування української  молоді з проблем здоров`я і  здорового способу життя [47, 56, 59].

 

Поняття здоров`я. Виявлена обмеженість  суто медичного підходу, що визначає здоров`я як відсутність хвороби. За сучасними уявленнями здоров`я  розглядають не як суто медичну, а  як комплексну проблему, складний феномен  глобального значення. Тобто здоров’я визначається як філософська, соціальна, економічна, біологічна, медична категорії, як об`єкт споживання, вкладу капіталу, індивідуальна і суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з оточуючим  середовищем. Стан власне системи охорони  здоров`я обумовлює в середньому лише близько 10% всього комплексу впливів. Решта 90% припадає на екологію (близько 20%), спадковість (близько 20%), і найбільше - на умови і спосіб життя (близько 50%).

 

 Звідси походить загальноприйняте  у міжнародному співтоваристві  визначення здоров`я, викладене  в Преамбулі Статуту ВООЗ: „Здоров`я  - це стан повного фізичного,  духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб  або фізичних вад” [43]. Крім розглянутого  підходу, що став базовим для  українсько-канадського проекту  „Молодь за здоров’я”, існує  широкий перелік дещо інших  підходів до визначення поняття  здоров’я людини. У своїй праці  “Соціальні технології культивування  здорового способу життя людини.

 

 Л.П. Сущенко проводить  досить детальний аналіз відомих  поглядів, визначень та підходів  до поняття здоров’я. На її  думку, - „у даний час усе більше  утверджується точка зору, відповідно  з якою здоров’я визначається  взаємодією біологічних та соціальних  чинників, тобто зовнішні впливи  опосередковані особливостями функцій  організму та їх регуляторних  систем”. Існує визначення здоров’я  як стан оптимальної життєдіяльності  людини. В науковій роботі аналізується  понад 200 визначень поняття „здоров’я”. Дискусія щодо визначення поняття  здоров’я ще триває, але важливим  є визнання того, що здоров’я  людини не зводиться до фізичного  стану, а передбачає психоемоційну  врівноваженість, духовне та соціальне  здоров’я [59].

 

Поняття сфер або складових  здоров`я. Світова наука розробила  цілісний погляд на здоров`я як феномен, що інтегрує принаймні чотири його сфери або складові - фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і  духовну. Всі ці складові невід`ємні одна від одної, вони тісно взаємопов`язані  і саме разом, у сукупності визначають стан здоров`я людини. Для зручності  вивчення, полегшення методології дослідження  феномена здоров`я наука диференціює  поняття фізичного, психічного, соціального  і духовного здоров`я. Цей принцип  диференціації був закладений у  групування індикаторів опитування з урахуванням змісту кожної сфери.

 

 До сфери фізичного  здоров`я включають такі чинники,  як індивідуальні особливості  анатомічної будови тіла, перебігу  фізіологічних функцій організму  в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня  фізичного розвитку органів і  систем організму. 

 

 До сфери психічного  здоров`я відносять індивідуальні  особливості психічних процесів  і властивостей людини, наприклад  збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається  з потреб, інтересів, мотивів,  стимулів, установок, цілей, уяв,  почуттів тощо. Психічне здоров`я  пов`язане з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці  складові і чинники обумовлюють  особливості індивідуальних реакцій  на однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів  [59].

 

 Духовне здоров`я залежить  від духовного світу особистості,  зокрема складових духовної культури  людства – освіти, науки, мистецтва,  релігії, моралі, етики. Свідомість  людини, її ментальність, життєва  самоідентифікація, ставлення до  сенсу життя, оцінка реалізації  власних здібностей і можливостей  у контексті власних ідеалів  і світогляду - все це обумовлює  стан духовного здоров`я індивіда.

 

 Соціальне здоров`я  пов`язане з економічними чинниками,  стосунками індивіда із структурними  одиницями соціуму – сім`єю, організаціями,  з якими формуються соціальні  зв`язки, праця, відпочинок, побут,  соціальний захист, охорона здоров`я,  безпека існування тощо. Впливають  міжетнічні стосунки, вагомість  різниці у прибутках різних  соціальних прошарків суспільства,  рівень матеріального виробництва,  техніки і технологій, їх суперечливий  вплив на здоров`я взагалі.  Ці чинники і складові створюють  відчуття соціальної захищеності  (або незахищеності), що суттєво  позначається на здоров`ї людини. У загальному вигляді соціальне  здоров`я детерміноване характером  і рівнем розвитку головних  сфер суспільного життя в певному  середовищі - економічної, політичної, соціальної, духовної.

 

 Зрозуміло, що у реальному  житті всі чотири складові  – соціальна, духовна, фізична,  психічна, і діють одночасно. Інтегрований  вплив цих складових визначає  стан здоров`я людини як цілісного  складного феномена [41, 60].

 

Поняття передумов здоров`я. До основних передумов здоров`я зараховують  вісім чинників: мир, дах над головою, соціальна справедливість, освіта, харчування, прибуток, стабільна екосистема, сталі ресурси. Ті з передумов, наявність (відсутність, недостатність) яких у  цілому або частково можливо було визначити засобами опитування, відбивають відповідні індикатори.

 

Мир. Поняття миру розуміється  ширше, ніж відсутність стану  війни в державі. Очевидно, що відсутність  мирних стосунків в сім`ї, конфлікти  з ближнім оточенням, на роботі, де працює людина, наявність конфліктів в громаді або поміж громадами (міжетнічних, міжконфесійних) суттєво  зашкоджують усім складовим здоров`я  – фізичній, психічній, духовній, соціальній.

 

Дах над головою. Поняття  даху над головою дещо більше, ніж  наявність будь-якої домівки. Потрібен певний рівень побутових умов, сталість майнових правовідносин, наявність  інших чинників, що створюють відчуття впевненості у майбутньому щодо захисту власного майна від можливих негараздів природного або суспільного  походження. Важливим є рівень розвитку соціальних інституцій, дія яких забезпечує відчуття захищеності особистості  та її майна (правопорядку, аварій, надзвичайних ситуацій тощо).

 

Соціальна справедливість, рівність, неупередженість. Наявність цих  передумов здоров`я гарантує всім громадянам однакові можливості доступу  до послуг соціальних інститутів, рівні  громадянські, майнові, соціальні права, неможливість обмежень законних прав і інтересів людини з боку будь-яких сильних або владних структур. Наявність цих передумов створює  у людини відчуття захищеності і  впевненості в майбутньому, а  також надає рівні (в межах  чинного законодавства) потенційні можливості в реалізації потреб і  здібностей, набуття гідного соціального  статусу незалежно від расових, національних, релігійних, майнових, статевих, вікових характеристик. І незалежно  від ступеня використання цих  можливостей конкретними особистостями, сам факт їх наявності у суспільстві  справляє позитивний вплив на стан індивідуального і громадського здоров`я.

 

Освіта. Рівень здоров`я, як правило, безпосередньо пов`язаний з рівнем освіти. Чим вищий середній рівень освіти в певному соціальному  середовищі, тим кращі узагальнені  показники здоров`я він демонструє. Природно, що піклування про власне і громадське здоров`я неможливе  без знання того, чому це необхідно  і як це робити. Причому поняття  освіти в даному контексті доцільно розуміти не тільки як освіту суто валеологічну, а значно ширше - як загальну освіту в цілому. Чим ширше знання основних природничих, наукових, філософських, гуманітарних положень, тим більше можливостей створити у суспільстві  системне уявлення про проблему здоров`я  взагалі. Крім того, поняття освіти потрібно розуміти комплексно: і як надання інформації, і як навчання методам, прийомам і навичкам здорового  способу життя, і як виховання  в дусі безумовного пріоритету цінностей  індивідуального і громадського здоров`я в усіх його проявах, сферах, рівнях.