Розвиток молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

«Розвиток творчих здібностей учнів молодших класів на уроках музики»

Вступ

Актуальність проблеми. У зв’язку з процесом становлення нової освітньої парадигми у XXI столітті одним з головних завдань освіти постає задача формування творчої особистості. Для цього потрібен системний, комплексний підхід з боку педагогів, психологів, вихователів, батьків в системі «дитячий садок – школа – установи додаткової освіти – ВНЗ – професійна трудова діяльність».

Національна доктрина розвитку освіти вбачає «мету державної політики щодо розвитку освіти у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя» [22]. Також в цьому нормативному акті регламентовані обов’язки держави «забезпечувати формування у дітей та молоді сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості; забезпечувати підготовку кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці». Ця діяльність повинна будуватись на принципах гуманізму, природовідповідності та особистісного підходу.

Як ми бачимо проблема розкриття творчого потенціалу людини є вагомим пріоритетом сучасної освіти. Життя в епоху науково-технічного прогресу урізноманітнюється і ускладнюється. Воно потребує від людини не шаблонних, звичних дій, а рухливості, гнучкості мислення, швидкого орієнтування і адаптації до нових умов, творчого підходу до вирішення великих і малих проблем. «Промислові і технічні революції принесли людині багато вигод і навіть багатства, але у ряді найважливіших аспектів життя вони так і не змогли задовольнити глибші запити творчої особи. Без розвитку унікальних енергетичних, уявних і творчих здібностей життя втрачає те, що я називаю Силою Особистості, – змістовність, яскравість, цілеспрямованість, значущість. Сила Особистості – це здатність не тільки долати мінливості долі, але іноді і уміння обертати їх собі на користь» (Поль Вайнцвайг). [1]

Виховання самодостатньої, гармонійно і різнобічно розвинутої особистості, здатної пристосовуватися до мінливих умов сьогодення, здатної до самореалізації та самовдосконалення – ось кінцева мета застосування творчих методів у педагогіці та психології.

Переважна більшість науковців – психологів, педагогів, музикознавців – збігаються у погляді на особливу роль художньої творчості, в тому числі і музичного мистецтва, у справі вихованні творчої особистості. Наприклад, видатний педагог-музикант Н. Вєтлугіна була впевнена, що сучасне виховання повинне формувати людину нового типу, здатну до активної творчої діяльності, що перетворює суспільство, і наголошувала: «Мистецтво, зокрема музика, приховує у собі великі можливості для творчого розвитку підростаючого покоління» [7].

Актуальність теми даної курсової роботи зумовлена недостатньою кількістю конкретних педагогічних експериментальних досліджень, які розкривають виховні можливості музичного мистецтва, його роль у становленні творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку.

Цілком зрозуміло що початкова школа стає чи не найголовнішим плацдармом для формування та розвитку творчих здібностей. Виходячи з цього проблема нашого дослідження визначена наступним чином: формування творчих здібностей учнів молодших класів на уроках музики

Об’єктом дослідження є становлення творчих здібностей молодших школярів на уроках музики.

Предметом дослідження виступають педагогічні умови ефективного формування творчих здібностей учнів початкових класів на уроках музики.

Мета нашого дослідження полягає у визначенні сутності творчих здібностей, педагогічних умов, які забезпечують ефективне формування цих важливих якостей учнів 1–4 класів на уроках музики.

Гіпотеза дослідження будується на передбаченні про те, що творчі здібності у молодших школярів будуть ефективно формуватися якщо:

1)                 творчі здібності молодших школярів будуть розглядатися з позицій системно-структурного і особистністно-ділового підходу до їх становлення;

2)                 творче виховання буде будуватися на принципах відбору спеціальних методів відповідно до віку та здібностей дітей молодшого шкільного віку;

3)                 педагогічні умови:

-                     гнучка, відкрита модель музично-естетичної діяльності на уроках музики;

-                     співтворчість вчителя і учнів;

-                     демократичний стиль спілкування діалогічного характеру;

-                     атмосфера успіху;

-                     опора на творчі технології (методи, прийоми, форми, засоби);

-                     стимулювання рефлексивної (самоаналіз, саморегуляція, самоконтроль) діяльності учнів будуть в максимальній мірі забезпечувати і прискорювати формування цих важливих якостей у дітей молодшого шкільного віку;

У відповідності з проблемою, об’єктом, предметом, метою та гіпотезою дослідження в курсовій роботі вирішуються наступні завдання:

1.                  Вивчити сутність, структуру творчих здібностей учнів 1–4 класів.

2.                  Проаналізувати вікові психофізіологічні особливості розвитку творчих здібностей учнів молодших класів на уроках музики.

3.                  Теоретично обґрунтувати основні педагогічні умови, при яких музично-естетична діяльність на уроках музики стає інтенсивним засобом формування творчих здібностей учнів початкових класів.

Для розв'язання поставлених завдань в ході дослідницької роботи

нами використовувався комплекс взаємопов'язаних методів:

-                     теоретичний аналіз літератури з теми дослідження;

-                     вивчення і узагальнення досвіду роботи психологів, педагогів-музикантів, вчителів музики з даної проблеми;

-                     спостереження за учнями молодших класів;

-                     опитування молодших школярів (бесіда, анкетування тестування);

-                     реалізація методик, спрямованих на інтенсивне оволодіння учнями молодших класів технологіями творчої діяльності;

Курсове дослідження складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

1. Творчий розвиток учнів молодших класів як педагогічна проблема

1.1 Сутність і структура творчих здібностей

Уже близько п’яти століть у європейській гуманітарній традиції не припиняються дебати про природу специфічної людської здібності до творчості – вміння створювати нові форми речей, відносин, поведінки, ситуацій в межах чого завгодно. «Поняттям творчість охоплюються всі форми створення і появи нового на фоні існуючого, стандартного» [14].

Дослідницькі горизонти теми творчості зв’язані з вирішенням філософської, художньо-естетичною, психолого-педагогічної і соціокультурною проблем.

Психологічний словник під редакцією В.П. Зінченка та В.І. Мещерякова визначає творчість як людську діяльність, що породжує щось якісне нове, таке, що ніколи раніше не було, і що має суспільно-історичну цінність у вузькому сенсі, та як всяку практичну або теоретичну діяльність людини, в якій виникають нові (принаймні, для суб'єкта діяльності) результати (знання, рішення, способи дії, матеріальні продукти) – у більш широкому [34].

У філософській літературі феномен творчості пояснюється як процес людської діяльності, що створює якісно нові матеріальні та духовні цінності та являє собою здатність людини з матеріалу, який надає дійсність створювати нову реальність що задовольняє різноманітні суспільні потреби [47]. Естетична теорія наголошує на важливості в цьому процесі творчої особистості – первинності статусу митця [15].

У педагогіці ми зустрічаємо такі тлумачення поняття «творчість»: Б.В. Асаф'єв писав, що творчість сприяє більш глибокому засвоєнню музичного матеріалу і розвитку музикальності дітей[4]. Радянський педагог В.О. Сухомлинський розглядає творчість як діяльність, у котрій розкривається духовний світ особистості; це своєрідний магніт, який притягує людину до людини[44]. М.О. Лазарєв основним продуктом творчої роботи особистості визначає створення нового, що існує не за межами особистості, а в ній самій: нових цінностних мотивів діяльності, нових здібностей та умінь, вольових та моральних якостей[23].

Слід зазначити, що поняття «творчість» тісно пов’язане з поняттями «творча діяльність» та «креативність». Творчою вважається така діяльність людини, в результаті якої створюється щось нове – чи предмет зовнішнього світу чи побудова мислення, що веде до нових знань про світ, або почуття, здатне відображувати нове ставлення до дійсності.

Пізніше у психології та педагогіці з’явився термін креативність (від лат. сreativo – творення). Це інтегральна властивість особистості, творчий потенціал, творчі можливості людини, які проявляються в інноваційних перетвореннях у всіх сферах життя – мисленні, почуттях, спілкуванні, пізнанні, окремих видах діяльності і т. п. Структура креативності включає в індивідуальних варіантах своєрідне й унікальне поєднання мотиваційних, емоційних, інтелектуальних, екзистенційних, комунікативних креативних явищ, а також компетентність[37].

Багатоаспектність вивчення психолого-педагогічних проблем креативності слугує доказом зацікавленості сучасної науки у феномені творчості і творчого мислення. Психологія намагається розглянути особливості творчого мислення і діяльності в межах прояву особистісних властивостей людини.

Найвагоміший внесок у розвиток психологічних теорій творчості було зроблено вченими XX століття. Особливо слід виділити групу закордонних дослідників, що розглядали різноманітні аспекти мислення в зв’язку з проблемою креативності. Серед них відомі психологи Е. Торранс, К. Тейлор, Дж. Гілфорд, К. Роджерс, А. Маслоу. Відзначимо, що до досліджень Е. Торранса творче мислення трактували як регресивний розумовий процес, більш низький в порівнянні до раціонального.

В п’тидесятих роках Д.Н. Морган проаналізував 25 визначень творчості і виділив загальну характеристику, що відзначалася всіма дослідниками, – створення чогось унікального. Найбільш повні класифікації визначень творчості належать К.В. Тейлору і Е.П. Торрансу.

Розглядаючи творчість як процес вирішення задач, в результаті якого відбувається подолання порогу важкості і з’являється деякий новий результат, Тейлор виходячи з аналізу наукової літератури виділив декілька типів визначення феномену творчості: 1) творчість як створення нової цілісності; 2) творчість як вироблення чогось нового, як створення інноваційного продукту; 3) творчість як самовираження, як праця свідомості в «чистій зоні», у недослідженій галузі, не обмеженій минулим досвідом; 4) творчість як процес взаємодії психічних структур особистості, що визначаються в термінах психоаналітичної школи («Я», «Воно», «Над-Я»); 5) творчість як мислення, орієнтоване на розв’язання, де творчим є саме процес мислення.

В класифікації Торранса уведені ще декілька суттєвих аспектів дослідження природи творчості – творчість як інтегральна характеристика індивідуальних рис особистості і творчість як культурна подія, духовно і соціально оцінюваний результат життя [16].

У класифікації Торранса введені ще декілька істотних аспектів розгляду природи творчості – творчість як інтегративна характеристика індивідуальних рис особи і творчість як культурна подія, духовно і соціально оцінюваний результат життя. У інтерпретації Торранса наукові підходи до теорії творчості виражаються: 1) визначеннями новизни – тієї ідеї, яка виявляється новою для самого творця і для сучасної йому культури; 2) оригінальністю – новим поглядом на проблему або реальність, який протистоїть конформному, буденному, загальноприйнятому; 3) характеристикою творчості як розумового процесу, що відрізняється здібностями мислити аналогічно і взаємодіяти на усвідомлюваному і неусвідомлюваному рівні, включати етапи дозрівання ідеї, підготовку, інкубацію, осяяння і перегляд минулого бачення; 4) розумінням творчості як прояви розумових здібностей, що забезпечують творчі досягнення; 5) виділенням типологічних рис творчості у вигляді експресивної (спонтанного, як у дітей), продуктивної (наукові і художні продукти як результати контрольованої вільної гри), інвентивного (винахідницького в матеріалах, методах і техніці), інноваційного (стратегія поліпшення того, що є), такого, що породжує (висунення абсолютно нового принципу, який організує нові рухи і школи).

Наукова позиція Торранса може бути охарактеризована підходом до творчості як до процесу, в центрі якого відчуття складності розривів в інформації, відчуття бракуючих елементів, що і провокує висунення гіпотез, їх рішень, перевірок і оцінок, перегляду і повторної перевірки з метою знаходження результату. З погляду природи мислення креативність визначається Торрансом як інсайт (осяяння), тобто як синтезуючий розумовий акт, в результаті якого виникають нові асоціації ідей, думок і фактів.

Психологічні характеристики творчого мислення мають відмінні типологічні ознаки, що відповідають поведінковій моделі осіб. Дослідження творчих осіб, проведені К. Тейлором, К. Коксом, Э. Роу дозволили виділити стійкі, поведінкові риси, що проявляються архетипічно. Людей з яскраво вираженою творчою стратегією мислення відрізняє толерантність до невизначеності, готовність до зіткнення з перешкодами і їх подоланню, мотивація самовдосконалення (інтелектуального, духовного, соціального), помірна готовність до ризику, прагнення до визнання і готовність трудитися заради визнання. Такі люди більш автономні у вибудовуванні своїх взаємодій з суспільством, вони, як правило, неконформні, їх відрізняє чітка етична позиція, вони можуть володіти деякою схильністю до гри, спонтанності поведінки, філософської іронії або гумору, вони менш схильні до симптомів тривожності і менш ригідні, впевненіші в собі і наполегливіші в досягненні мети, стійкіші до стресу. На думку дослідників, творча стратегія життя виявляється не тільки стратегією саморозвитку, але і стратегією виживання в жорстких реаліях сучасності. У контексті проблем сучасності і досвіду особи, що реалізовує свій індивідуальний план устрою життя, може бути розглянута і концепція актуалізації базових потенціалів людини К. Роджерса з її ідеалом «повністю функціонуючої особи», і концепція самоактуалізації А. Маслоу з її ієрархічним принципом реалізації людських потреб, де вершиною стає потреба в самоактуалізації – розвитку і втіленні своїх ідей, здібностей, особової унікальності. Психологічні аспекти теорії творчості, розроблені зарубіжними дослідниками, співпадають із загальним напрямом досліджень у вітчизняній традиції.