Такі задачі фізичної
культури закладені в шкільній
навчальній програмі. В ній ставиться
завдання виховувати навички
культури поведінки, а також
формувати у школярів поняття
про те, що турбота людини про
своє здоров’я, фізичний розвиток
і підготовленість є не тільки
його особистою справою, але
і сприяє вивченню школярами
теоретичних знань із фізичної
культури, фізіології та гігієни.
В них зберігаються основні
положення при руховому режимі,
а також при особливостях занять
фізичними вправами, їх значення
в формуванні життєво важливих
рухових навичок у школярів
і підготовки їх до праці
і захисту Батьківщини, про
правила загартовування і необхідність
дотримання гігієнічних вимог,
про корисні і шкідливі для
здоров’я звички [14, 21, 29].
Принцип всебічного
і гармонійного розвитку організму
передбачає забезпечення планомірного
й цілеспрямованого розвитку
всіх його органів та систем
і фізичних якостей людини.
Правильне фізичне
виховання великою мірою сприяє
повноцінному психічному розвиткові
дитини та вдосконаленню її
рухових функцій.
Організм всебічно
розвивається, якщо систематично
зазнає дії різноманітних фізичних
навантажень, зокрема фізичних
вправ. Відомо, що в організмі
є понад 630 м’язів і 230 суглобів.
Їхнє нормальне функціонування
передбачає інтенсивне і систематичне
завантаження кожного з них.
Однак у виконанні певної вправи
бере участь лише обмежена
кількість м’язів і суглобів.
Тому для оптимального фізичного
розвитку необхідно використовувати
комплекс різноманітних вправ,
які б забезпечували функціонування
всіх м’язів і суглобів.
Чим більше м’язів
бере участь у виконанні конкретної
фізичної вправи, тим істотніші
фізіологічні (в органах) і біохімічні
(в клітинах) зрушення відбуваються
в організмі, тим ефективніший
їхній вплив на всебічний фізичний
розвиток дитини [14, 29, 32].
Принцип оздоровчої
спрямованості фізичної культури
полягає в організації фізичного
виховання, і зокрема занять
фізичними вправами, таким чином,
щоб вони сприяли профілактиці
захворювань учнів, зміцненню
їхнього здоров’я. В ході фізичного
виховання слід забезпечувати
таке поєднання роз’яснювальної,
виховної роботи і різних форм
практичних занять фізичними
вправами, при якому фізична культура
стає усвідомленим обов’язковим
компонентом режиму для школяра.
Згідно з „Положенням про фізичне
виховання учнів загальноосвітньої
школи”, система занять школярів
фізкультурою і спортом включає
такі пов’язані між собою форми:
уроки фізичної культури;
фізкультурно–оздоровчі
заходи протягом шкільного дня
(гімнастика перед уроками, фізкультурні
хвилинки під час уроків, ігри
й фізичні вправи на перервах
і в режимі продовженого дня);
позакласна спортивно-масова
робота (заняття в гуртках фізичної
культури і спортивних секціях,
спортивні змагання);
позашкільна спортивно-масова
робота та фізкультурно-оздоровчі
заходи за місцем проживання
учнів (заняття в дитячо-юнацьких
спортивних школах, туристичних
гуртках і т.д.);
самостійні заняття
учнів фізичними вправами вдома,
на пришкільних і дворових
майданчиках, стадіонах та інше
[32, 33. 37].
Систематичні заняття
фізкультурою позитивно впливають
на розвиток учнів в школі
та сім’ї, спонукають їх дотримуватися
правильного режиму і вимог
гігієни.
Уроки фізичної культури
є основною формою фізичного
виховання учнів. Вони обов’язкові
для всіх школярів (за винятком
тих, хто за станом здоров’я
віднесений до спеціальної медичної
групи). Уроки повинні активно
сприяти успішному здійсненню
позакласної і позашкільної роботи
з фізичного виховання, формуванню
в учнів інтересу і звички
до занять фізичними вправами
в повсякденному житті. Необхідно
підвищувати вплив уроків фізкультури
на вдосконалення інших форм
фізичного виховання. Відомо, що
навіть при якісному проведенні
уроків їх безпосередній вплив
на фізичний розвиток учнів
недостатній. Науковими дослідженнями
встановлено, що урок фізкультури
забезпечує в середньому лише
11% гігієнічної норми рухової
активності школяра. У зв’язку
з цим, необхідно збагачувати
і правильно поєднувати різні
форми фізичного виховання учнів
і фізкультурно-оздоровчої роботи
[14, 44, 46].
Особливо велику увагу
слід приділяти в школі оздоровчій
роботі з ослабленими та хворими
учнями. У позаурочний час з
ними треба проводити спеціальні
заняття з лікувальної фізкультури.
Спрямованість навчальної
і позакласної роботи з фізичної
культури на масове залучення
учнів до систематичних занять
фізичною культурою і спортом
великою мірою сприяє зміцненню
здоров’я вихованців школи, підвищенню
рівня їхньої фізичної і розумової
працездатності.
Гімнастика перед заняттями
проводиться в школі за 20 хв. до
початку уроків. Вона сприяє розв’язанню
певних виховних і організаційних
завдань. На відміну від ранкової
зарядки, для гімнастики перед
заняттями існують деякі обмеження
(виконується в шкільній формі).
Проте все це не знижує її
властивості для розвитку фізичної
культури школярів. Адже не секрет,
що для більшості учнів загальноосвітніх
шкіл ранкова гімнастика вдома
не стала обов’язковою.
Лише за умови масового
залучення дітей до повсякденного
виконання ранкової зарядки відпаде
необхідність у гімнастиці перед
заняттями.
Фізкультхвилинки під
час уроків сприяють підвищенню
розумової й фізичної працездатності
учнів. Видатний російський вчений-педагог
К.Д. Ушинський зазначив: „Дайте
дитині трохи порухатися, і вона
знову подарує вам 10 хвилин уваги, а десять
хвилин жвавої уваги, якщо ви зуміли їх
використати, дадуть вам більше, ніж цілий
тиждень напівсонних занять” [48, 51].
У зв’язку з цим
вчені рекомендують відводити
на кожному уроці, особливо
третьому і наступних, 1-2 хв. для
проведення фізкультхвилинки. Перед
її початком провітрюється класна
кімната. Потім під керівництвом
учителя учні виконують ряд
фізичних вправ. Особлива увага
приділяється тим вправам, які
допомагають запобігти негативному
впливу сидячого способу життя
на фізичний розвиток дитини (порушенню
постави і деформації будови
тіла), сприяють більшому насиченню
організму киснем [48, 51].
Організоване проведення
ігор, змагань та фізичних вправ
на великих перервах є важливим
фізкультурно-оздоровчим засобом
у режимі шкільного дня. Відомо,
що ефективність відпочинку учнів
і підготовки їх до навчання
залежить від того, як вони
проводять перерви.
Під час великих
перерв рекомендується добирати
фізичні вправи у відповідності
з віковими можливостями школярів.
Перерви мають проводитися
на свіжому повітрі і взимку.
При цьому дітям слід постійно
рухатись, а вправи виконувати
більш інтенсивно. Бажано, щоб усі
фізкультурно-оздоровчі засоби на
великих перервах здійснювалися
в ігровій, а якщо рівень
підготовленості учнів приблизно
однаковий, то і в змагальній
формі. На перервах потрібно
організовувати тільки вже засвоєні
учнями ігри чи рухові дії.
Щоденне проведення
в школі гімнастики перед заняттями,
фізкультхвилинок і рухливих
перерв сприяє підвищенню не
тільки фізичної, а й розумової
працездатності учнів [14, 48].
Позакласна оздоровча
робота і спортивно-масова робота в
школі. У позаурочний час у
школі проводяться масові фізкультурно-оздоровчі
і спортивні заходи. Ними передбачається:
а) більш глибоке
засвоєння учнями програмного
матеріалу, що вивчається на
уроках фізкультури;
б) виконання невстигаючими
учнями нормативних вимог програми
з фізкультури та з державних
тестів;
г) організація систематичних
занять з різних видів спорту
за інтересами учнів;
д) проведення масових
спортивних змагань з різних
видів спорту, туризму.
Головна мета позакласної
фізкультурно-спортивної роботи
полягає в тому, щоб залучити
кожного школяра до самостійного,
щоденного виконання фізичних
вправ на свіжому повітрі. У
сучасних умовах учитель фізкультури
навчає в середньому 200-300 учнів.
Організовувати щоденну фізкультурно-масову
роботу слід усіма педагогічними
засобами, одним з яких є привчати
учнів до самостійних занять
фізичними вправами за місцем
проживання.
Усі форми фізкультурно-оздоровчих
і спортивних занять, які проводяться
в процесі навчальної і позакласної
роботи, повинні відповідати головній
вимозі – всемірно сприяти
залученню кожного учня до
щоденних самостійних занять
фізкультурою і спортом.
Здоров’я людини також
великою мірою залежить від
обсягу її знань і практичних
умінь у використанні оздоровчих
сил природи (в тому числі
й холоду) для зміцнення здоров’я
й профілактики захворювань. Свідоме
застосування загартовуючих процедур
потребує від дитини певного
рівня фізичної культури. Вона
формується в учнів протягом
усіх років навчання в школі
шляхом роз’яснювання, переконання,
організації практичної діяльності
на уроках та в позакласній
роботі.
Вчителі і батьки
повинні постійно підкреслювати
велику роль загартовування у
запобіганні хворобам, зміцнення
здоров’я дітей, спонукаючи їх
до систематичного використання
загартувальних процедур.
Дані досліджень учених
та нагромаджений практичний
досвід свідчать про те, що
ефективність таких загартовуючих
процедур, як обтирання, обливання
водою, приймання душу, водні ванни
в поєднанні з сонячними та
повітряними ваннами дуже висока
[32, 51].
Серед засобів фізкультурно-оздоровчої
роботи дуже важливе значення
мають гігієнічні умови. Сюди
відносяться твердий режим дня,
під яким розуміється строго
складений розпорядок повсякденного
життя, раціонального розподілення
часу праці і відпочинку, сну
і харчування.
Точне виконання режиму
дня виховує в людини такі
цінні якості, як дисциплінованість,
акуратність і організованість.
У режим дня школяра
повинні входити: ранкова гімнастика
з водною процедурою. В режимі
дня також передбачається строгий
порядок і час для харчування,
відпочинку і підготовки до
сну.
Таким чином, із вищесказаного
витікає, що формування у школярів
здорового способу життя включає:
виховання в учнів
інтересу до занять фізичними
вправами;
озброєння їх знаннями
з фізичної культури, фізіології
та гігієни людини і вироблення
на їхній основі переконань
в необхідності систематично
займатись фізкультурою;
практичне навчання
учнів кожен день самостійно
займатись фізичними вправами
в режимі шкільного й позашкільного
часу [14, 32, 48, 51, 53].
Розділ 2. Методи та організація
дослідження
2.1 Методи дослідження
Для вирішення поставлених
завдань були використані такі
методи дослідження:
Теоретичний аналіз
і узагальнення літературних
джерел.
Педагогічний експеримент.
Педагогічне спостереження.
Методи визначення
та оцінки рівня соматичного
здоров’я дітей молодших класів.
Методи математичної
статистики.
Теоретичний аналіз і узагальнення
літературних джерел
У список літератури
увійшло 60 джерел науково-методичної
літератури, серед яких монографії,
підручники і навчальні посібники,
статті з журналів та наукових
збірників.
Науково-методична та
спеціальна література з проблеми
розвитку уваги аналізувалась
на початку та впродовж всієї
дослідницької роботи, що дозволило
сформулювати проблему, визначити
її актуальність, та напрямки
роботи; теоретично обґрунтувати
об’єкт, предмет, мету і завдання
роботи; визначити шляхи їхнього
вирішення; розробити структуру
педагогічного експерименту.
Методи визначення та оцінки
рівня соматичного здоров’я дітей
молодших класів
Рівень соматичного
здоров’я визначався за методикою
Г.Л. Апанасенка [5], для чого вимірювали
такі показники у стані спокою:
ЖЄЛ (мл), ЧСС (уд/хв), АТ (мм.рт.ст.),
маса тіла (кг), довжина тіла (см),
динамометрія кисті (кг). Всі перераховані
показники оцінювали у балах,
а їх суму порівнювали зі
шкалою оцінки результатів тестування
і у такий спосіб отримували
загальну оцінку рівня фізичного
здоров’я.
Для оцінки рівня
здоров’я за методом Г.Л. Апанасенка,
перш за все, вимірюються в
стані спокою:
життєва ємкість легенів
(ЖЕЛ);
частота серцевих скорочень
(ЧСС);
артеріальний тиск (АТ);
маса тіла;
довжина тіла;
динамометрія кисті.
Потім виконується
функціональна проба (20 глибоких
присідань за 30 сек). Враховується
час відновлення ЧСС протягом
3 хв.