Формування здорового способу життя молодших школярів

 Ще одним колективом, який системно вивчає соціальне  самопочуття окремих груп населення,  є Український інститут соціальних  досліджень (попередня назва –  Український науково-дослідний інститут  проблем молоді). Починаючи з 1986 року моніторингові дослідження  становища молоді постійно включали  такі складові, як соціально-економічне  становище, соціально-політичні  орієнтації, рівень соціальної напруженості, ціннісні орієнтації, духовність, громадянська  самосвідомість, моделі поведінки,  соціальні безпека та захист, професійно-трудова діяльність, культурні  потреби та рівень їх задоволення,  стан здоров’я, структура харчування, рівень задоволеності різними  аспектами свого життя, життєві  плани, сімейно-шлюбні стосунки  тощо.

 Враховуючи наведені  вище теоретичні підходи, конкретні  завдання національного опитування  молоді у межах українсько-канадського  проекту „Молодь за здоров’я”,  специфіку вікових груп, що є  об’єктом дослідження, та можливості  методу масового опитування, розроблено  систему індикаторів показників  і складових ЗСЖ. Підготовлені  анкети для дітей 10-14 років  та молоді 15-22 років пройшли експертну  оцінку, тестування шляхом апробації  за участю представників цільових  груп опитування. Слід зауважити,  що дослідницька група була  також обмежена обсягом анкет,  виходячи з розумної тривалості  опитування. Таким чином, можна  сказати, що напрацьований інструментарій  опитування є першим досвідом  дослідження здорового способу  життя методом масового опитування  і першим кроком у фундаментальному  вивченні проблеми соціологічними  методами [12].

Показники фізичного здоров’я. Відповідно до змісту сфери фізичного  здоров’я, наведеному у підрозділі 1.1 (індивідуальні особливості анатомічної  будови тіла, перебігу фізіологічних  функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів  і систем організму), були визначені  індикатори зросту і ваги, оскільки вони відбивають (з певними обмеженнями) вади (або їх відсутність) анатомічної  побудови тіла і (також з певними  обмеженнями) якість генетичної спадковості. Що стосується показників перебігу фізіологічних  функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля і рівня фізичного  розвитку органів і систем організму, то їх неможливо визначити інструментарієм  соціологічного опитування через те, що необхідне лабораторне фізіологічне тестування систем організму, які забезпечують рухові дії (м’язової, нервової, енергозабезпечуючої  систем). Тому були вибрані індикатори, що опосередковано свідчать про характер реакції організму на фізичні  навантаження і доступні для об`єктивного  визначення при опитуванні: показники  травмування, а також факту і  спроможності виконання фізичних навантажень, типових для звичайної рухової  активності. Ці індикатори можна розглядати (з певними обмеженнями) як показники готовності до виконання навантажень, тобто як опосередковані показники сфери фізичного здоров’я [13].

Показники психічного здоров’я. Відповідно до змісту цієї сфери здоров’я, наведеному у підрозділі 1.1 (індивідуальні  особливості психічних процесів і властивостей – збудженість, емоційність, чутливість, схильність до стресів, афектів, особливості мислення, характеру, здібностей, потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уявлень, почуттів тощо), були вибрані відповідні індикатори: наявність проблем спілкування, відчуття комфорту перебування в  колективі, характер стосунків із близьким оточенням, вміння керувати своїм психічним  станом, ступінь стресу, ступінь  самозадоволення, тобто індикатори, які відбивають індивідуальні особливості  психічних процесів і властивостей людини. Безпосередній вимір таких  властивостей психіки, як збудженість, психічна сталість, рівень емоційності, межа чутливості, стійкість стимулів, причетність до певного психотипу  тощо, не проводився тому, що його неможливо  здійснити засобами соціологічного опитування. Це потребує спеціальних  психофізіологічних досліджень кожного  індивіда у лабораторних умовах із застосуванням відповідної апаратури. Саме тому вибір індикаторів був  достатньо різноманітним, щоб максимально  охопити сферу психічного здоров’я тими засобами, які можливі у соціологічному опитуванні.

Показники духовного здоров’я. Відповідно до змісту цієї сфери здоров’я, наведеному в підрозділі 1.1 (ставлення  до освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики; свідомість, ментальність, життєва  самоідентифікація, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей), були вибрані індикатори, що свідчать про занепокоєння (або його відсутність) станом загальноприйнятих у суспільстві  чинників духовності: релігійних, культурних, патріотичних. Про духовні запити свідчать індикатори вибору змісту дозвілля. Залучення до інституту освіти відбивають індикатори рівня освіти, характеру  спілкування з освітянами. Природно, до переліку індикаторів не входили  такі, що безпосередньо спрямовані на визначення рівня свідомості респондентів або ступеня відданості загальноприйнятому етичному кодексу людства, оскільки отримати об`єктивну інформацію за такими показниками не уявляється можливим [16].

Показники соціального здоров’я, що пов’язані з економічними чинниками, стосунками індивіда із структурними одиницями соціуму (див. підрозділ 1.1), визначалися такими індикаторами, як характеристики найближчого оточення і взаємостосунків в ньому, соціальний статус, соціальне самопочуття, наявність (відсутність) відчуття безпеки в  соціумі, ступінь задоволеності  повсякденними умовами життя, самооцінка добробуту, прибутки, можливості та структура  витрат, умови житла, можливості відпочинку. Наведений перелік достатньо  повно описує соціальне здоров’я респондентів. Саме у соціальній сфері  здоров`я засоби соціологічного дослідження  дають найповніше уявлення про стан справ і практично не потребують додаткового інструментарію з арсеналу інших наук [16].

Вимір рівня здоров’я і  ступеня обізнаності щодо заходів  його поліпшення. Про реальний рівень здоров’я респондентів найбільш повне  уявлення дають висновки індивідуального  поглибленого медичного обстеження. Зрозуміло, що скористатися цим методом  в ході соціологічного опитування неможливо, тому застосовувались найбільш інформативні в цьому відношенні індикатори наявності (відсутності) захворювань протягом останнього року, перебігу хвороби, а також факту наявності/відсутності хронічних захворювань. Ці індикатори дають достатньо повне уявлення принаймні про суто медичний бік проблеми. Природно, для усіх респондентів, незалежно від рівня здоров’я, є актуальним питання  поліпшення або удосконалення власного здоров’я. Цю можливість обумовлює перш за все ступінь обізнаності щодо можливих заходів. Взагалі, питання обсягу і якості наявної освіти та інформації щодо проблеми здоров‘я одне з найважливіших питань індивідуального і громадського здоров‘я населення країни. Фактично, цілеспрямована освіта і проінформованість є головними і необхідними передумовами усвідомлення молоддю цінності здоров’я і здорового способу життя. Для висвітлення цього аспекту буття молоді були вибрані відповідні індикатори у великому обсязі, при чому окремі індикатори відбивають також моделі можливих дій (або бездіяльності) щодо поліпшення власного здоров’я [2, 5].

Показники здорового способу  життя, можливостей його реалізації та засобів впливу на його формування

Рухова активність. Одним  із найважливіших показників здорового  способу життя є обсяг фізичних навантажень. Як безпосередні показники  рухової активності, що впливають  на визначення здорового способу  життя (чи нездорового), використано  індикатори про наявність (чи відсутність), характер і обсяг фізичних навантажень, які дають чіткі підстави для  розподілу респондентів стосовно цього  аспекту здорового способу життя.

Харчування. Показовою характеристикою  здорового способу життя є  структура (якісний склад) продуктів  харчування, що вживаються в повсякденному  режимі. Уявлення про ці показники  дають відповідні індикатори, структуровані  за кількістю вживання продуктів  в часі і ступенем їхньої користі  для організму.

Шкідливі звички. Питома вага шкідливих звичок (паління, вживання алкоголю, наркотиків, інших хімічних речовин) у комплексі впливів, що визначають спосіб життя, є надзвичайно  суттєвою. Саме тому цей аспект опитування містить велику кількість індикаторів, які досить повно відбивають спектр проблеми – причини не паління, віковий  і кількісний зріз тих, хто палить, паління в оточенні, вікова, кількісна  і якісна ознаки вживання алкоголю, віковий і структурний аналіз наркотизації, ступінь проінформованості  й усвідомлення шкоди подібних звичок.

Безпечна сексуальна поведінка, чинник розповсюдження ВІЛ/СНІДу. Статистика поширення в Україні в останні  роки захворювань, що передаються статевим шляхом і ВІЛ/СНІДу, дані щодо погіршення репродуктивного здоров’я молоді потребують ретельного вивчення цих явищ у вітчизняному молодіжному середовищі. З огляду на це, опитування містить такі індикатори, що достатньо повно і різноманітно відбивають основні аспекти проблеми: інформацію про початок статевого життя, характеристики статевих контактів молоді, ступінь обізнаності щодо засобів запобігання статевим захворюванням і засобів контрацепції, сексуальну орієнтацію, ступінь задоволення статевим життям, обізнаність з проблеми ВІЛ/СНІДу, ставлення до груп ризику і хворих [1, 2].

Можливості реалізації здорового  способу життя. Опитування з проблем  здорового способу життя, безумовно, не може обминути питання, щодо можливостей  його реалізації молоддю в існуючих умовах. Але складність вивчення полягає  в тому, що питання можливості (неможливості) вести здоровий спосіб життя надзвичайно  суб’єктивне, тому що воно перш за все  детерміновано ступенем усвідомлення людиною важливості дій в цьому  напрямі. Навіть при відсутності  деяких об’єктивних умов (комфортне  житло, належне харчування, достатній  дохід тощо) особистості з високим  рівнем свідомості стосовно здорового  способу життя прагнуть діяти  заради власного здоров’я. І навпаки, за достатньо об’єктивних умов нестача  особистісних стимулів унеможливлює прагнення  бути здоровим. Тому вельми проблематично  пропонувати такі індикатори для  опитування, які б об’єктивно висвітлювали реальні можливості (неможливості) реалізації здорового способу життя  – ці можливості переважно залежать від самої людини. З огляду на це, опитування не містить прямих запитань щодо згаданих можливостей – є  вони чи ні. З іншого боку, існує певний мінімум об’єктивних умов життя, який обумовлює можливості реалізації здорового способу життя. Тому опитувальник містить декілька індикаторів, що опосередковано спрямовані на виявлення таких можливостей. Це – індикатор добробуту родини, який опосередковано характеризує потенційну можливість реалізації здорового способу  життя, індикатор ставлення найближчого  оточення до цінностей здоров’я теж  певний показник такої можливості, оскільки складно вести здоровий спосіб життя при негативному  ставленні друзів і знайомих. Певні  уявлення щодо цієї можливості дають  індикатори ступеня перманентного  стресу і захворюваності – хвора  або постійно психічно напружена  людина обмежена в реалізації здорових дій.

 Крім того, опосередкованими  індикаторами можливостей пропонувалося  пряме запитання – щодо наявності  взуття і одягу для занять  фізичною культурою. Воно обумовлено  не стільки тим, що можливість  занять фізичною культурою і  спортом залежить від наявності  екіпіровки, скільки тим, що молодь  потребує достатньо модної екіпіровки, аби не видаватися гіршими,  ніж однолітки. Тому цей індикатор  об`єктивно відбиває не факт  наявності (відсутності) будь-якого  одягу і взуття для занять  фізичною культурою і спортом,  а, скоріше, суб’єктивне сприйняття  респондентами своєї можливості  займатися. В цьому контексті  наявність порядної екіпіровки  опосередковано свідчить ще й  про певні дії або принаймні  прагнення до занять.

 Певну інформацію про  суб’єктивну оцінку молоддю наявних  обмежень щодо можливостей здорового  способу життя дають показники  стурбованості питаннями занять  фізкультурою і спортом, проінформованості  про здоровий спосіб життя,  стан довкілля [10, 11].

Можливі засоби впливу на формування здорового способу життя. З огляду на необхідність впровадження політики здоров’я у молодіжному середовищі питання засобів цього впровадження є одним з головних. Індикатори опитування спрямовувались на визначення найбільш впливових, ефективних засобів, на сприйняття їх функціонування молоддю. Характер впливів різних джерел на формування способу життя молоді відбивають індикатори різних джерел інформації та їх ефективності.

 Отже, розглянуто основні  компоненти чи складові здоров’я  та здорового способу життя.  Але вони не є рівнозначними.  Крім того, не існує концепції  кількісного виміру „здоров’я”  як комплексного інтегрального  показника. Якщо для оцінки  фізичного здоров’я людини використовуються  інформативні методики, які залежно  від віку, статі, фізичного стану,  функціональних можливостей організму,  рівня підготовленості дозволяють  віднести кожного індивіда до  одного з п’яти рівнів фізичного  розвитку, то для психічного, духовного  та соціального здоров’я методи  кількісних оцінок поки що  тільки напрацьовується. 

1.5 Формування здорового  способу життя засобами фізичної  культури

 Термін „фізична культура”  має декілька значень. Під ним  розуміють „втілення в самій  людині, результати використання  матеріальних і духовних цінностей,  які відносяться до фізичної  культури в широкому розумінні,  так як засвоєні людиною фізкультурні  знання, уміння, навички, які досягнуті  на основі використаних засобів  фізичного виховання, показники  розвитку і т.д. [10].

 У цьому плані фізичну  культуру школяра слід розглядати  не тільки як заняття руховими  вправами і процедурами загартування. Поняття „фізична культура”  включає ще і широкий коло  розумінь, які відносяться до  занять про правильний режим  раціонального харчування, дотримання  правил гігієни, вироблення корисних  звичок. Можна сказати, що фізична  культура школяра – це принцип  його відношення до свого здоров’я, до розвитку і збереженню можливостей  свого організму. На основі  цього принципу будується повсякденне  життя учнів, в якому фізична  культура являється складовою  частиною загальної культури.