Податкова служба України і шляхи удосконалення іі роботи

Автор: Пользователь скрыл имя, 03 Марта 2013 в 12:40, курсовая работа

Краткое описание


Метою курсової роботи є дослідження завдань, структури, функцій, прав і обов'язків Державної податкової служби, також проблем та шляхів удосконалення її роботи.
Мета роботи передбачає виконання наступних завдань:
дослідити становлення, структуру, завдання та функції Державної податкової служби України;
висвітлити обов'язки, права та відповідальність органів Державної податкової служби України;
дослідити проблему вдосконалення роботи Державної податкової служби.

Оглавление


ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ: СУТНІСТЬ ТА ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЇЇ РОБОТИ 8
1.1. Становлення податкової служби України, її структура, завдання та функції 8
1.2 Права, обов'язки та відповідальність органів Державної податкової служби України 17
1.3. Шляхи удосконалення податкової системи України 24
ВИСНОВКИ ДО 1 РОЗДІЛУ 28
РОЗДІЛ 2 ВИЗНАЧЕННЯ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ, ЯКІ СТЯГУЮТЬСЯ З ЮРИДИЧНИХ ТА ФІЗИЧНИХ ОСІБ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ 29
2.1. Плата за землю 30
2.2. Збір за спеціальне використання води 33
2.3. Екологічний податок 38
2.4. Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсату що видобуваються в Україні. Плата за користування надрами 41
2.5. Податок з доходів фізичних осіб 46
2.6. Податок на додану вартість (ПДВ) та податок на прибуток 50
ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ 61
ВИСНОВКИ 62
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ 63
ДОДАТКИ 64

Файлы: 1 файл

курсовая.docx

— 113.88 Кб (Скачать)

Ставки  ПДВ встановлюються від бази оподаткування  в таких розмірах [1]: 17 відсотків ( 01.01.2014 року ставка ПДВ 20%); 0 відсотків.

Сума  ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету  або відшкодуванню з бюджету, визначається як різниця між загальною  сумою податкових зобов’язань, що виникли  протягом звітного періоду, та сумою  податкового кредиту звітного періоду.

Податкове зобов’язання – це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником у  звітному періоді.

Податковий  кредит – це сума, на яку платник  податку має право зменшити податкове  зобов’язання звітного періоду. Він  складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку  у звітному періоді у зв’язку  з придбанням товарів, робіт, послуг, вартість яких відноситься до складу витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Дата  виникнення податкового зобов’язання і податкового кредиту залежать від виду здійснюваних операцій. Розглянемо деякі з них [18].

1. Датою  виникнення податкових зобов’язань  з постачання товарів/послуг вважається  дата, яка припадає на податковий  період, протягом якого відбувається  будь-яка з подій, що сталася  раніше.

2. Датою  виникнення податкових зобов’язань  орендодавця (лізингодавця) для операцій  фінансової оренди (лізингу) є  дата фактичної передачі об’єкта  фінансової оренди (лізингу) у  користування орендарю (лізингоотримувачу).

3. Датою  виникнення податкових зобов’язань  у разі постачання товарів/послуг  з оплатою за рахунок бюджетних  коштів є дата зарахування  таких коштів на банківський  рахунок платника податку або  дата отримання відповідної компенсації  у будь-якій іншій формі, включаючи  зменшення заборгованості такого  платника податку за його зобов’язаннями  перед бюджетом.

4. Датою  виникнення податкових зобов’язань  у разі ввезення товарів на  митну територію України є  дата подання митної декларації  для митного оформлення.

5. Датою  виникнення податкових зобов’язань  виконавця довгострокових договорів  (контрактів) є дата фактичної  передачі виконавцем результатів  робіт за такими договорами (контрактами).

6. Датою  виникнення права платника податку  на віднесення сум податку  до податкового кредиту вважається  дата тієї події, що відбулася  раніше: дата списання коштів  з банківського рахунка платника  податку на  оплату товарів/послуг;  дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

7. Для  операцій із ввезення на митну  територію України товарів та  з постачання послуг нерезидентом  на митній території України  датою виникнення права на  віднесення сум податку до  податкового кредиту є дата  сплати (нарахування) податку за  податковими зобов’язаннями.

8. Датою  виникнення права орендаря (лізингоотримувача)  на збільшення податкового кредиту  для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного  отримання об’єкта фінансового  лізингу таким орендарем.

9. Датою  виникнення права замовника на  віднесення сум до податкового  кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими, є  дата фактичного отримання замовником  результатів робіт (оформлених  актами виконаних робіт) за  такими договорами (контрактами).

Платник податку зобов’язаний подати покупцеві  податкову накладну, що є звітним  і одночасно розрахунковим документом. Вона складається в двох примірниках  на момент виникнення податкового зобов’язання продавця, тобто з моменту відвантаження  товарів, або з моменту оплати, залежно від того, яка операція була перша.

При ввезенні товарів на митну територію України  документом, який посвідчує право  на отримання податкового кредиту  і підтверджує сплату ПДВ є  митна декларація.

Якщо  податкове зобов’язання має від’ємне значення, то воно відшкодовується  з Держбюджету протягом місяця після  подання декларації за третій звітний  період, а протягом трьох періодів дозволяється зараховувати від’ємну суму в рахунок податкових зобов’язань, або в рахунок минулої податкової заборгованості по ПДВ [18].

Податок на прибуток є прямим податком, який має важливе фіскальне значення і широкі можливості для регулювання  та стимулювання підприємницької діяльності.

Платниками  податку з числа резидентів є [1]:

суб’єкти  господарювання – юридичні  особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і  за її межами;  управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту; підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують  прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту; неприбуткові установи та організації у разі отримання  прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню  відповідно до цього розділу; відокремлені підрозділи платників податку, за винятком представництв, що розташовані поза її місцезнаходженням, та який здійснює представництво і захист інтересів  юридичної особи, фінансується такою  юридичною особою та не отримує інших  доходів, окрім пасивних доходів.

Платниками  податку з числа нерезидентів є: юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують  доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або  імунітет згідно з міжнародними договорами України;  постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України  або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Об’єктом  оподаткування є:  прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення  суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних  робіт, наданих послуг та суму інших  витрат звітного податкового періоду;   дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню, з джерелом походження з України [1].

Доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта  оподаткування, включаються до доходів  звітного періоду на підставі визначених законодавством документів та складаються  з:

 доходу  від операційної діяльності, який  визначається відповідно до пункту 135.4 ПКУ;

 інших  доходів, які визначаються відповідно  до норм ПКУ.

Дохід від  операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні  зобов’язань, та включає:  дохід  від реалізації товарів, виконаних  робіт, наданих послуг, у тому числі  винагороди  комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників  податків або доходів від окремих  операцій;  дохід банківських  установ.

Інші  доходи включають:

 доходи  у вигляді дивідендів, отриманих  від нерезидентів, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами;  доходи від операцій оренди/лізингу;  суми штрафів та/або неустойки  чи пені, фактично отримані за  рішенням сторін договору або  відповідних державних органів,  суду;  вартість товарів, робіт,  послуг, безоплатно отриманих платником  податку у звітному періоді,  визначена на рівні не нижче  звичайної ціни, суми безповоротної  фінансової допомоги, отриманої  платником податку у звітному  податковому періоді, безнадійної  кредиторської заборгованості, крім  випадків, коли операції з надання/отримання  безповоротної фінансової допомоги  проводяться між платником податку  та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної  особи;  суми поворотної фінансової  допомоги, отриманої платником податку  у звітному податковому періоді,  що залишаються неповерненими  на кінець такого звітного  періоду, від осіб, які не є  платниками цього податку (в  тому числі нерезидентів), або  осіб, які мають пільги з цього  податку, в тому числі право  застосовувати ставки податку  нижчі, ніж установлені ПКУ;    суми невикористаної частини  коштів, що повертаються з страхових  резервів; суми заборгованості, що  підлягають включенню до доходів;  фактично отримані суми державного  мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертаються на його користь за рішенням суду; суми акцизного податку, сплаченого/нарахованого покупцями/покупцям підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного податку, уповноваженого ПКУ вносити його до бюджету, та рентної плати, а також суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну, теплову енергію та природний газ; суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку;  доходи, не враховані при обчисленні доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному податковому періоді;   дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів;   інші доходи платника податку за звітний податковий період [18].

Для визначення об’єкта оподаткування не враховуються доходи:  сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих  послуг;  суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку  на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство – продавець не є платником податку на додану вартість;  суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку  у вигляді прямих інвестицій або  реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові  внески згідно з договорами про спільну  діяльність на території України  без створення юридичної особи;  суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку  у випадках, передбачених законом  ті інші передбачені ПКУ [1].

Витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта  оподаткування, складаються із [18]:

витрат  операційної діяльності;

інших витрат на підставі ст. 138 ПКУ.

Витрати операційної діяльності включають:  собівартість реалізованих товарів, виконаних  робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості  формування витрат платника податку;  витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником  податку витрат, обов’язковість ведення  і зберігання яких передбачено правилами  ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Платник податку для визначення об’єкта  оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Собівартість  виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

 прямих  матеріальних витрат;  прямих  витрат на оплату праці;  амортизації  виробничих основних засобів  та нематеріальних активів, безпосередньо  пов’язаних з виробництвом товарів,  виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо  пов’язаних з виробництвом товарів,  виконанням робіт, наданням послуг;  інших прямих витрат, у тому  числі витрат з придбання електричної  енергії (включаючи реактивну) [1].

 До  складу прямих матеріальних витрат  включається вартість сировини  та основних матеріалів, що утворюють  основу виготовленого товару, виконаної  роботи, наданої послуги, придбаних  напівфабрикатів та комплектувальних  виробів, допоміжних та інших  матеріалів, які можуть бути безпосередньо  віднесені до конкретного об’єкта  витрат. Прямі матеріальні витрати  зменшуються на вартість зворотних  відходів, отриманих у процесі  виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

До складу інших витрат включаються:

загальновиробничі витрати;

адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством; інші операційні витрати; 

фінансові витрати; 

інші  витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов’язані безпосередньо  з виробництвом та/або реалізацією  товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Не включаються  до складу витрат:

витрати, не пов’язані з провадженням господарської  діяльності; платежі платника податку  в сумі вартості товару на користь  комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, перераховані платником на виконання цих договорів; суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати на погашення  основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги, включеної до складу доходів  відповідно Кодексу); витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов’язані з  видобутком корисних копалин, а також  з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації [1].

Базова  ставка оподаткування прибутку підприємства дорівнює 21%.

Прибуток  до оподаткування розраховується як:

 

П = Д  – С – Ін.в.

 

де, П  – прибуток до оподаткування;

Д – доходи підприємства за звітний період;

С – собівартість;

Ін.в. –  інші витрати.

Розрахунок  ПДВ, доходів, собівартості та інших  витрат наведено в табл.2.2.

 

Таблиця 2.2

 

Розрахунок  ПДВ,доходів, собівартості тв інших  витрат

Операція

Сума (грн.)

ПЗ (грн.)

ПК (грн.)

Д (грн.)

С (грн.)

Ін.в. (грн.

1

2

3

4

5

6

7

1. Закуплено сировини і матеріалів

2100000

-

350000

-

1750000

-

2. Закуплено товарів

1500000

-

250000

-

1250000

-

3. Рахунок за спожиту електроенергію

86000

-

14333,33

-

71666,67

-

4. Отгружено продукции

1300000

216666,67

-

1083333,33

-

-

5. Реалізовано товарів

1320000

220000

-

1100000

-

-

6. Фонд заробітної плати

71400

-

-

-

28600

42800

7. Відрахування з фонду оплати  праці

26418

-

-

-

10582

15836

8. Рентна плата за видобування  нафти

396270

-

-

-

-

396270

9. Плата за користування надрами

73815

-

-

-

-

73815

10. Екологічний податок

20648,08

-

-

-

-

20648,08

11. Амортизація ОФ

80000

-

-

-

-

80000

Продовження табл. 2.2.

1

2

3

4

5

6

7

12. Плата за землю

625

-

-

-

-

625

13. Збір за спеціальне використання  води

315,07

-

-

-

-

315,07

Разом

-

436666,67

614333,33

2183333,33

3755848,67

630309,15

Информация о работе Податкова служба України і шляхи удосконалення іі роботи