Організація роботи податкової служби та шляхи її вдосконалення

Вступ 

     Податкова система – це сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів і внесків до бюджету держави.

     Податкова політика включає в себе обов’язкові  платежі, які стягуються державою з  юридичних і фізичних осіб, на яких, згідно з законодавчими актами, покладено  обов’язок платити податки та здійснювати інші обов’язкові платежі. Виникла податкова політика у  період розпаду суспільства на класи  і появи держави. Використовуються податки для фінансування витрат держави.

     Сутність  податків, їх структура та роль визначаються економічним та політичним устроєм  суспільства, природою та функціями  держави.

     За  способом стягнення податки поділяються  на прямі та непрямі. Прямі податки  стягуються з доходів або майна  юридичних чи фізичних осіб. Розрізняють  реальні прямі податки, якими  оподатковуються земельні ділянки, тварини, нерухоме майно, та особисті прямі  податки з доходів або майна  юридичних чи фізичних осіб (податок  з доходів фізичних осіб, майновий податок, податок на грошовий капітал, зверх прибутку, податок на спадщину чи даріння). Непрямі податки (або акцизи) стягуються через ціни товарів, в основному предметів широкого вжитку. Це створює значні привілеї для господарюючих класів тому, що майже повністю тяжкість цих податків перекладається на незаможні верстви населення, які споживають більшу частину цих продуктів (товарів). Непрямі податки, підвищуючи ціни товарів, обмежують можливості розширення внутрішнього ринку та експорт товарів

     Актуальні проблеми в галузі економіки неможливо  вирішувати без вдосконалення побудови податкової системи, яка є одним  з найважливіших важелів державного регулювання господарства країни. Ефективність цього регулювання залежить від  визначення складу податкової системи, висоти податкових ставок, видів і  розмірів бюджетних пільг.

     Реформування  податкової системи в Україні, порядок  сплати податків і обов’язкових платежів юридичних і фізичних осіб, відповідальність платників податків за порушення  податкового законодавства є  складовою частиною заходів, орієнтованих на введення економічних відносин ринкового  спрямування.

     Чітка побудова системи оподаткування  відповідно до змін, що відбуваються в  її організації й техніці ведення, підвищує роль бухгалтерського обліку як основного засобу одержання достовірної  інформації у системі оподаткування  щодо складання фінансової і податкової звітності.

     Історія формування системи оподаткування  в сучасному вигляді досить яскрава  і носить суперечливий характер.

     У економічній літературі зустрічається  безліч підходів до трактування етапів розвитку податків. Деякі вчені вважають, що податки виникли разом із зародженням  держави, «якій були потрібні кошти  на утримання армії, судів, чиновників й на інші потреби», інші – з розшаруванням  суспільства на класи та появою товарного  виробництва.

     Проте данина, що з`явилася ще в старовині, податі, повинності є первинними податками  і зборами, оскільки в своїй основі мають ту саму суть, що й сучасні: відчуження частини власності для  підтримки державного апарату і  реалізації інших задач.

     Податок – це фіксований, обов’язковий, безоплатний  платіж юридичних та фізичних осіб до бюджету держави на основі діючого  законодавства.

     Податок – це плата суспільства за виконання  державою її функцій, що має форму  відрахування частини вартості ВНП  на загально громадські потреби. Тобто  податки потрібні на забезпечення виконання  державою своїх функцій. У зв’язку  з цим існує навіть афоризм, що платити податки і померти  повинен кожний.

 

      Система оподаткування України 

     Податкова система – це сукупність правових норм, що регулюють розміри, форми  і терміни стягування податків та платежів, які мають податковий характер і необхідні державі для виконання  її функцій. Комплекс податкових заходів  істотно впливає на економічну та інвестиційну активність.

     Практика  свідчить, що наслідком збільшення ставок і маси стягнених державою податків завжди є збільшення інфляційних  тенденцій. Інколи підприємства штучно утримують низьку ціну на свою продукцію  з метою, щоб, з одного боку, зменшити абсолютну масу податкових платежів до бюджету. З іншого, шляхом створення  штучного дефіциту здійснювати кінцеву  реалізацію своїх товарів за посередництва  тіньових комерційних структур. Для  держави стає безглуздим збільшення податку, оскільки більша частина прибутку присвоюється виробником і посередником безконтрольно.

     Система оподаткування в Україні являє  собою сукупність податків і зборів – платежів до бюджету та внесків  до державних цільових фондів. Що справляються у визначеному порядку. Її сьогоднішній стан можна охарактеризувати як створення  основ для реформування податкової системи. За короткий час здійснено  перехід до системи формування доходів  бюджету на податковій основі, реформована  сама податкова система. Але оскільки ця система базується на системі  доходів до бюджету, заснованих на принципі надмірної централізації, на сучасному  етапі гостро встає питання про  наповнення нових форм оподаткування  ринковим змістом.

     Податки є формою фінансових відносин між  державою і членами суспільства  з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій.

     Оптимальна  податкова система в Україні  має відповідати таким принципам:

• економічній ефективності;
• адміністративній простоті;
• гнучкості;
• політичній відповідальності;
• справедливості.

           Податки і збори  – це платежі до бюджету і державних  цільових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах, визначеними  законодавчими актами України.

     Державні  цільові фонди – це фонди, створені відповідно до законів України, що формуються за рахунок визначених законів України податків і зборів юридичних осіб, незалежно від форм власності і внесків юридичних осіб.

     Платниками  податків та зборів є юридичні та фізичні  особи, на яких, відповідно до законодавчих актів, покладено обов’язок сплачувати податки і збори. Державні цільові  фонди включаються до Державного бюджету України, крім Пенсійного фонду  України.

     Об’єктами оподаткування є доходи, додана вартість продукції, вартість продукції, у тому числі митна або її натуральні показники. Спеціальне використання природних  ресурсів, майно юридичних та фізичних осіб та інші об’єкти, визначені законом  України про оподаткування.

     Платники  податків і зборів зобов’язані:

     1). Сплачувати належні суми податків  і зборів у встановлені законом  терміни;

     2). Вести бухгалтерський облік, складати  звітність про фінансово-господарську  діяльність і забезпечувати її  зберігання у терміни, встановлені  законом;

     3). Подавати до державних податкових  органів та інших державних  органів відповідно до Закону  України декларації, бухгалтерську  звітність та інші документи,  відомості, пов’язані з обчисленням  та сплатою податків і зборів;

     4). Допускати посадових осіб державних  органів для перевірок, обчислення  і сплати податкових платежів  і зборів.

     Під час перевірки, що проводиться податковими  органами, керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи зобов’язані давати пояснення з питань оподаткування  у випадках, передбачених законами України, виконувати вимоги державних  податкових органів про усунення виявлених порушень законів України  про оподаткування, а також підписувати  Акти про проведення перевірки.

     Припиняється  обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів – зі сплатою  податку, збору чи його скасуванням.

     Заборгованість  платників податків та зборів у разі ліквідації юридичної особи сплачується  у порядку, встановленому законами України.

     Обов’язок фізичної особи по сплаті податків та зборів припиняється при сплаті податків і зборів обов’язкових платежів, а також у разі смерті платника.

     Платники  податків і зборів мають право:

     1). Оскаржувати у встановленому  порядку рішення державних податкових  осіб та дії їхніх посадових  осіб;

     2) Одержувати та ознайомлюватися  з актами перевірок, здійсненими  державними податковими органами;

     3). Подавати державним податковим  органам документи, що підтверджують  право на пільги з оподаткування  у порядку, встановленому законами  України.

     4). Облік платників податків та  зборів здійснюється податковими  органами відповідно до законодавства  України. Банки та інші фінансово-кредитні  установи відкривають рахунки  платникам податків і зборів  лише за умов пред’явлення  ними документів, що підтверджують  взяття їх на облік у державному  податковому органі і у триденний  термін повідомляють про це  державний податковий орган.

     Сукупність  податків і зборів до бюджетів і  державних цільових фондів, що стягуються у визначеному законами порядку, становлять систему оподаткування.

     Закон України «Про систему оподаткування» №77/97-ВР від 18.02.97 року визначає принципи побудови системи оподаткування  в Україні, податки і збори  до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки  та відповідальність платників.

     В Україні стягуються:

     - загальнодержавні податки і збори;

     - місцеві податки і збори;

     Загальнодержавні  податки і збори встановлюються ВРУ і стягуються на всій території  України.

     Порядок зарахування загальнодержавних  податків і зборів до Державного бюджету  України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних  цільових фондів визначається відповідно до законів України. 

     Реформування  податкової системи 

     Шляхи оптимізації податкової політики

     Період 1991-1997років можна охарактеризувати як період пошуку шляхів оптимізації  податкової політики державою. Основним його недоліком, з погляду багатьох авторів, є те, що при проведені  будь-яких змін жодного разу поки що не були враховані основні принципи оподаткування, сформульовані ще Смітом. Доцільно було б провести теоретичний  аналіз відповідності цим принципам  української системи оподаткування.

     Принцип перший.

     Усі джерела доходів можна розділяти  на основні групи:

• земельна рента;
• прибуток на капітал;
• заробітна плата;

     До  основних податків, якими в Україні  оподатковувались доходи, отримані з  названих джерел, відносяться:

• до першої групи – плата за землю;
• до другої групи – податок на прибуток підприємств і оподаткування підприємців-фізичних осіб;
• до третьої групи – податок з доходів громадян.

     Крім  того, всі три групи доходів  як об’єкти споживання оподатковувались непрямими податками.

     Законом що діяв в Україні до 01.01.1997 року, плата за землю встановлювалась  за одиницю площі залежно від  родючості ґрунту та місця знаходження  ділянки. У зв’язку з цим виникає  кілька питань.

     Про-перше, законом була визначена диференціація  ставок плати за землі сільськогосподарського призначення тільки по областях. Далі, згідно з прийнятим механізмом, обласні  ради диференціюють ставки за групами  ґрунтів. При цьому абсолютно  не враховувалось місцезнаходження ділянки стосовно ринків збуту продукції. диференціація на ренту першого  порядку у господарств, що знаходяться  у безпосередній близькості від  обласних центрів, значно вища за те саме джерело доходів господарств, віддалених від названих населених пунктів. Ця різниця повинна б була долатися податковими методами. Але порядок  обчислення плати за землю ставить  господарюючі суб’єкти далеко не в  рівні умови з погляду на цю обставину. Для нашої країни в  момент, коли для сільськогосподарських  виробників гостро постало питання  накопичення капіталу, така нерівність у розмірах ренти має велике значення. У майбутньому, в умовах посилення  ринкової конкуренції, вона неодмінно  проявить себе. З переходом до обчислення плати за землю залежно від  її грошової оцінки цей недолік можна  подолати, за умови, якщо оцінка буде враховувати  місцезнаходження ділянки повною мірою.