Організація статистичної служби в Україн

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України 
Волинський національний університет імені Лесі Українки 
 
 
 
 
 

Індивідуально-дослідне завдання 
зі статистики на тему:

«Організація статистичної служби

в Україні» 
 
 
 
 
 

Виконав:

ст. гр. ФК-23

Мишківська Я. А. 
Перевірив: Панасюк Л. І. 
 
 
 

Луцьк 2011

     Зміст 

    Вступ

1. Статистика та історія її розвитку на території України

1.1. Зародження статистики у світі.

1.2. Розвиток статистики на теренах України (до 1991р.).

2. Державний комітет статистики України
1. Історія Держкомстату.
2. Основні положення про Державний комітет статистики України.
3. Правове регулювання статистики в Україні

    Висновок

    Список  використаних джерел

 

Вступ

    Статистика  – наука, яка вивчає методи кількісного охоплення і дослідження масових, зокрема суспільних, явищ і процесів. Збирання інформації про них сягає найдавніших часів. Вона мала спершу наскрізь практичний характер; з XIX ст. статистика поступово здобуває солідну наукову основу, коли почалося впорядкування і вдосконалення статистичних методів.

     Розвиток  суспільного виробництва, внутрішньої і зовнішньої торгівлі, торгових і міжнародних товарно-грошових відносин збільшило потребу в статистичній інформації. Це розширило сферу діяльності статистики, вело до вдосконалення її прийомів і методів, з'явилося стимулом для подальшого формування обліку і статистики.

    На  території України встановлення статистики мало такий же шлях, як і  в інших державах. Зараз ми маємо  майже досконалу систему статистичного  спостереження та обробки інформації.

    Статистика  дає необмежені можливості для формування нових знань і її роль набуває все більшого значення. В силу цього дослідження розвитку цієї науки є актуальним і важливим.

     Об’єктом  дослідження роботи є предмет статистики, як провідної наука в сучасному світі, та зокрема в Україні.

     Предмет дослідження – історія, шляхи встановлення та організація статистики.

     Метою роботи є дослідження організації статистичної служби.

     Мета  роботи зумовлює виконання таких завдань :

• дослідити поняття та особливості статистики в Україні
• ознайомлення з основним статистичним органом України
• визначити врегулювання статистики

     Методами, які застосовані в даній роботі є  метод аналізу, принцип розвитку та закон взаємозв'язку. 

    

1. Статистика  та історія її розвитку на території України

 

1. Зародження статистики у світі

     Статистика зародилася як результат узагальнення вже достатньо розвиненої статистичної практики, викликаної потребами розвитку суспільства, наприклад: підрахунок населення, худоби, облік земельних угідь, майна і так далі.

     Її  історія сягає дуже далеко. У Китаї більш ніж за 2 тисячі років до н.е. проводилися числення населення по підлозі і віку, а також збиралися зведення про стан промисловості і сільського господарства. Згадки про статистичні обстеження зустрічаються і в біблійні часи. У Стародавньому Римі велася статистика чисельності населення і майнового положення громадян, проводилися цензи (облік) вільних громадян і їх майна. У Європі в кінці IX в. проводилися перші облікові операції: інвентаризація королівських маєтків, облік жителів, придатних до військової служби. Першими і основними обліково-статистичними джерелами на Русі були літописи, в яких вже в IХ-ХI ст. згадується про збір різної інформації. Так, наводяться облікові дані про виникнення і розвиток міських поселень, розташованих на водних шляхах, про наявність в них храмів, церков, монастирів, житлових будов. Проте збір числових даних в державах стародавнього світу був недосконалий. Пізніше потреба в статистичних операціях породжувалася необхідністю стимулювання зростання народонаселення, продуктивних сил країни, регулювання споживання.

     Зародження статистики як науки, відносяться до пізнішого періоду. Так з часом багатообразна практика обліково-статистичних робіт почала піддаватися теоретичним узагальненням. Почалося формування статистичної науки. 
 
 

2. Розвиток  статистики на теренах  України (до 1991р.).

    До  XVIII ст. на українських землях зустрічались своєрідні статистичні зіставлення у зв'язку з оподаткуванням різних прошарків населення. Це були реєстри поголовного податку, в яких вказувались тільки об'єкти (земля, млини, корчми) або голови родин. Ці переписи, як також відповідні зіставлення по містах з маґдебурзьким правом, відбувалися несистематично. В Козацькій гетьманській державі багато статистичного матеріалу (про кількість населення, його майнове становище, стан сільського ремесла тощо) давали переписи населення, яке мало платити подвірний податок, зокрема перепис Лівобережної України 1666 року. Матеріали цих переписів збережені в рукописних книгах др.пол. ХVII-перш.чв.XVIII ст. У першій чверті XVIII ст. почалася реєстрація народжень і смертності християнського населення, що її вели церкви. Протягом 1765-1769 років було проведено на Лівобережжі генеральну ревізію, так званий Рум'янцівський опис. З 1782 до 1857 року в Україні проводилися переписи всього чоловічого населення – «ревізії».

    На  центральних і східних землях України у XIX і на поч.XX-го ст., довгий час не було центральної статистичної установи. Лише деякою мірою нею був Статистичний комітет, організований у 1811 році при Міністерстві поліції; у 1834 його замінив статистичний відділ при Міністерстві внутрішніх справ. Справжній статистичний центр виник у 1858 році – Центральний Статистичний комітет у складі Міністерства внутрішніх справ. Його завданням була організація і збирання (переважно при допомозі губернських, деколи й повітових та міських комітетів) статистичних матеріалів та їхня публікація. Статистичні матеріали збирали й оприлюднювали також різні міністерства (фінансів, залізниць, шкільництва тощо) та відомства, губернії та міські статистичні бюро. У всіх цих публікаціях є багаті матеріали щодо східних українськиї земель, хоч Україна не була в них виділена як окрема одиниця.

    На  Україні в перш.пол.XIX ст. і згодом деякими осередками статистичних досліджень були губернські комітети і бюро, які зазвичай видавали свої власні публікації (часто у формі щорічних пам'яткових книг). З них найбільше значення мали Київське і Кубанське статистичні бюро, згодом Полтавське, Чернігівське, Херсонське та інші. Серед статистично-економічних публікацій найважливішими є видання В. Марчинського (1831); М. Арандаренка (1846-1852); А. Скальковського (1850); Д. Журавського (1852) та ін. Чимале значення для статистичних досліджень України мала Комісія для опису Київської учбової округи, що діяла у 1851-1864 pp. і видала 4 томи своїх праць. Статистично-економічному опису українських губерній були присвячені праці російського Генерального штабу з середини XIX ст. Чимало статистичного матеріалу публікували Південно-Західний відділ Імператорського географічного товариства і Вільне економічне. Ряд міст провів переписи населення (оприлюднений лише аналіз перепису міста Києва 1874 року).

    У сер. XIX ст. постали кафедри статистики в університетах України (на той час її вже давно викладали). Першим професором статистики на Україні був Рославський-Петровський у Харкові. В середині XIX ст. велике значення для розвитку статистики на Україні і в усій Російській імперії мав Д. Журавський, який у праці «Об источниках и употреблении статистических сведений» (1846) розробив теоретичні основи і створив систему статистичних показників.

    Відповідно  до аграрної реформи 1861 року виникла  в Російській імперії земська статистика – статистичні дослідження земств, що містили переважно матеріали про стан сільського господарства і про соціально-економічні процеси в селах. Для цієї мети при земствах організовувалися статистичні бюро; їхні праці були неурядового характеру. Першими на Україні були створені статистичні бюро при Херсонському (1873) і Чернігівському (1875) земствах, згодом при Полтавському, Харківському, Катеринославському і Таврійському. Вони проводили подвірні переписи селянських господарств, кустарних промислів, обстеження бюджетів, описи нерухомого майна селян тощо. На початку розвитку земської статистики одиницею статистичних досліджень була сільська община; пізніше головним елементом земської статистики стали вибіркові, так звані бюджетні дослідження невеликої кількості селянських господарств. Чимало матеріалів збиралося за допомогою експедицій на місцях. У статистичних бюро земств на Україні працювало чимало відомих українських статистиків (а також культурних діячів), які намагалися всебічно висвітлити економічні й соціальні проблеми українських земель.

    Статистичні бюро земств України видавали різні  матеріали, збірки, огляди тощо – разом понад 100 томів; вони містили багатий фактичний матеріал, зокрема з обсягу сільського господарства, кустарного промислу, маєткового (бюджети) стану селянства, а також в області охорони здоров'я і шкільництва. Земські й губерські статистичні публікації являють здебільшого описи губерній (чи навіть повітів), проте деякі з них представляють проблеми всіх українських земель у Російській імперії. Статистичні зіставлення населення (зокрема національного стану за переписом 1897 року) всіх українських земель в Російській імперії дав О. Русов.

    На  Наддніпрянщині під кінець XIX і на початку XX ст. в області статистики працювали ще такі дослідники, як Воблий, Лічков, Миклашевський, Орженцький, Подолинський,  Постніков, Цехановецький, Босиневич, Птуха та інші.

 

    

2. Державний комітет статистики України

 

1. Історія Держкомстату

    Державний комітет статистики України (Держкомстат  України) – центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем’єр-міністра України.

    Держкомстат забезпечує проведення в життя державної  політики в галузі статистики, створення  і належне функціонування загальнодержавної  системи економіко-статистичної інформації на території України.

    Держкомстат є спеціально уповноваженим центральним  органом виконавчої влади у галузі статистики. Історія Держкомстату починається від кінця 1920 p., коли засновано Центральне Статистичне Управління України (ЦСУУ). У 1920 pp. ЦСУУ користувалося чималою автономією як щодо планів статистичних досліджень, так і щодо публікацій. Головні публікації ЦСУУ: «Статистика України», «Статистична хроніка», періодичні органи – «Статистичний бюлетень» і «Вісник статистики», довідники-річники «Народився господарство України» і річники «Україна». Місцеві статистичні бюро видавали свої статистичні збірки і бюлетені.

       В 1930 рр. у зв'язку з введенням п'ятирічок і посиленням централізації, ЦСУУ скасовано, його функції перебрав Держплан СРСР. Під час чисток апарату багатьох працівників ЦСУУ репресовано. З 1931 майже цілком припинено публікацію статистичних матеріалів. Протягом 1930 pp. вийшло тільки 4 статистичні довідники, якісно слабі і часто з фальшованими даними.

      У 1941 р. відновлено ЦСУ СРСР, але воно далі підлягало Держпланові. В 1948 році його вилучено з Держплану і підпорядковано безпосередньо Раді Міністрів СРСР. Відновлене ЦСУ УРСР спочатку підлягало ЦСУ СРСР і не залежало від уряду УРСР.

        У зв'язку з народно-господарськими  реформами, що їх розпочав у 1956 році М. Хрущов, ЦСУ УРСР мало пов'язання й з урядом УРСР. З 1957 р. відновлено публікацію статистичних матеріалів. Від 1959 р. ЦСУ УРСР видає щорічно статистичні річники «Народне господарство Української РСР» та короткі довідники і незначну кількість статистичних матеріалів про сільське господарствово, науку й культуру.

    Нинішній  Держкомстат у 1960 р. став союзно-республіканською установою під назвою Центральне Статистичне Управління при Раді Міністрів УРСР, яке стало союзно-республіканським органом, що керує справою обліку й статистики на території України. Було підпорядковане Раді Міністрів УРСР і Центральному Статистичному Управлінню при Раді Міністрів СРСР. В ЦСУ УРСР входить Управління обчислювальних робіт, яке керує процесами механізації обліку в нар. господарстві; Управління підготови кадрів обліку; Український філіал державного статистичного видавництва; філіал науково-дослідного інституту для проектування обчислювальних центрів і систем економічної інформації ЦСУ СРСР (1992 був перетворений у Науково-дослідницький інститут статистики Міністерства статистики України), основним напрямом наукової діяльності якого є вдосконалення методології статистичної роботи.