Налогообложение

      Амортизація основних фондів і нематеріальних активів - це віднесення витрат на їх придбання, встановлення або поліпшення, на зменшення скоригованного прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

      Суми  амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.

      Суми  амортизаційних відрахувань вилученню  до бюджету не підлягають.

      Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:

      Б(а) - Б(а - 1) + П(а - 3) - В(а - 1) - А(а - 1), де

      Б( а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду;

      Б(а - 1) - балансова вартість групи на початок періоду; що передував звітному;

      П(а - 1) - сума витрат, понесених на придбання  основних фондів, ремонт, реконструкцію, поліпшення основних фондів протягом періоду; що передував звітному;

      В(а - 1) - сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

      А(а - І) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував  звітному.

      Платники  податків усіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, що визначається за формулою:

      Кі = ( І ( а - 1 ) – 110 ) / 100

      І (а - 1) - індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

      Якщо  значення Кі не перевищує 1, індексація не проводиться.

      У разі коли платник податку застосував коефіцієнт індексації, такий платник  податку зобов'язаний визнати капітальний  доход у сумі, що дорівнює різниці  між балансовою вартістю відповідної групи основних фондів (нематеріальних активів), визначеною на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації, і балансовою вартістю такої групи основних фондів (нематеріальних активів) до такої індексації.

      Зазначений  капітальний доход належить до складу валових доходів платника податку кожного звітного кварталу звітного року в сумі, яка дорівнює одній четвертій відсотка річної норми амортизації відповідної групи основних фондів (нематеріальних активів) від суми капітального доходу такої групи (нематеріального активу).

      При застосуванні прискореного методу амортизації  коефіцієнт індексації не застосовується.

      2.3. Аналіз формування та оподаткування  прибутку підприємства.

      Платник податку на прибуток являє собою  складну систему.

      При цьому законодавцем закладається положення, що Національний банк України і його установи сплачують до державного бюджету суму перевищення валових прибутків над витратами згідно з кошторисами витрат. Підприємства ж, що мають відособлені підрозділи без статусу юридичної особи, можуть сплачувати консолідований податок на прибуток (п. 2.3 Закону України від 22 травня 1997 року).

      Платниками  податку є:

• З числа резидентів – суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські і інші підприємства, установи і організації, які здійснюють діяльність, направлену на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Резиденти – юридичні особи і суб'єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філіали, представництва і т.д., що створені і здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території. Дипломатичні представництва, консульські установи і інші офіційні представництва України за кордоном, що мають дипломатичні привілеї і імунітет, а також філіали і представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють господарської діяльності.
• З числа нерезидентів – фізичні або юридичні особи, створені в будь-якій організаційно-правовій формі, що одержують прибутки з джерелом їх походження в Україні, за винятком установ і організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом. Нерезиденти – юридичні особи і суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філіали, представництва і т.д., з місцезнаходженням за межами України, що створені і здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.
• Розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи і інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації і їх представництва, що мають дипломатичні привілеї і імунітет, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, що не здійснюють господарської діяльності відповідно до законодавства України.
• Філіали, відділення і інші відособлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншій, ніж платник податку, територіальної громади [12].

      У специфічну категорію платників  податку на прибуток законодавець виділяє  бюджетні організації. Спеціальних  роз'яснень зажадав механізм оподаткування  прибутку установ освіти. Так, в листі ДНАУ від 22 березня 1996 року № 14-212/11-1794 підкреслюється, що платниками є бюджетні організації, але тільки в частині здійснення госпрозрахункової діяльності. Кошти, що отримуються установами і організаціями освіти і науки, що повністю або частково фінансуються з бюджету, від власної госпрозрахункової діяльності, обкладаються на загальних основах. Не обкладаються тільки кошти, що поступають установам освіти і науки від інших підприємств, організацій і громадян у вигляді добродійної допомоги [12].

      Іноді загальна характеристика платника вимагає більшої деталізація з використанням підзаконних актів. Часто застосовується в цьому випадку Загальний класифікатор галузей народного господарства України.

      Прибутки залізниць, отримані від господарської діяльності залізничного транспорту, визначаються в межах прибуткових надходжень, перерозподілених між залізницями в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Платниками податку на прибуток, отриманий не внаслідок господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту і їх структурні підрозділи.

      Об'єкт  оподаткування можна диференціювати в залежності від території його отримання на прибутки, отримані:

• на території України;
• на континентальному шельфі;
• за межами України (із заліком сум податкових платежів, сплачених за кордоном) [12].

      Деяким  спрощенням в Законі України від 22 травня 1997 року може розглядатися ст. 3 «Об'єкт оподаткування», яка закріпляє як об'єкт оподаткування прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового прибутку звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

      Правда, спрощенням це здається тільки на перший погляд, оскільки ст. 4 визначає, що законодавець розуміє під валовим прибутком загальну суму прибутку платника податку від всіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі на території України, її континентальному шельфі, винятковій (морський) економічній зоні і за її межами. Цією ж статтею регулюється склад валового прибутку і виключення з нього.

      Діюча редакція Закону використовує як основну категорію при визначенні об'єкта оподаткування поняття валового прибутку. Валовий прибуток – це загальна сума прибутку платника податку від всіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, її континентальному шельфі, у винятковій (морський) економічній зоні, так і за їх межами [12].

      Валовий прибуток включає:

      1) Загальні прибутки від продажу товарів (робіт, послуг), в тому числі допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також прибутки від продажу цінних паперів.

      2) Прибутки від здійснення банківських, страхових і інших операцій по наданню фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями і вимогами.

      3) Прибутки від спільної діяльності і у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також прибутки від здійснення операцій лізингу (оренда).

      4) Прибутки, не враховані при обчисленні валового прибутку періодів, попередніх звітному, і виявлені в звітному періоді.

      5) Прибутки з інших джерел і від позареалізаційних операцій.

      Валові  витрати виробництва і обігу – сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, які здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що набуваються (що виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності [12].

      До  складу валових витрат включаються:

      1) Суми будь-яких витрат, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду  в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем  продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

      2) Суми грошових коштів або вартість  майна, добровільно перераховані (передані) до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, неприбутковим організаціям, але не більше за 4 % оподатковуваних податком прибутків попереднього звітного періоду, за винятком відрахувань, введених пунктом 5.8 Закону.

      3) Суми грошових коштів, перераховані підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює по основному місцю роботи не менше за 75 % таких осіб, цим об'єднанням для проведення їх добродійної діяльності, але не більше за 10 % оподатковуваних податком прибутків попереднього звітного періоду.

      4) Суми грошових коштів, внесених  в страхові резерви.

      5) Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України «Про систему оподаткування» за винятком окремих податків, пені, штрафів, неустойок (Закон України від 22 травня 1997 року пункти 5.3.3; 5.3.4; 5.3.5).

      Для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу валових витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті.

      6) Суми витрат, не включені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів в зв'язку з втратою, знищенням або псуванням документів, встановлених правилами податкового обліку, і підтверджені такими документами в звітному податковому періоді.

      7) Суми витрат, не враховані в  минулих податкових періодах  в зв'язку з допущеними помилками  і виявлені в звітному податковому  періоді в розрахунку податкового  обов'язку.

      8) Суми безнадійної заборгованості  в частині, не віднесеній на валові витрати, у випадку, якщо відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного результату, а також суми заборгованості, відносно яких закінчився термін позовної давності.

      9) Суми витрат, пов'язаних з поліпшенням  основних фондів.

      10) Суми зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування і інші види загальнообов'язкового (в тому числі державного) соціального страхування фізичних осіб, що знаходяться у трудових відносинах з платником податку.

      11) Будь-які витрати, пов'язані з  виплатою або нарахуванням відсотків за борговими зобов'язаннями протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються в зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку [12].

      Початок і організація будь-якого виробництва вимагає певних витрат для придбання засобів виробництва, приміщень, обладнання, сировини. До витрат, пов'язаних з організацією виробництва, відноситься і наймання робочої сили. Без таких попередніх витрат не можна розпочати здійснення будь-якого виробничого процесу. Види виробничої діяльності різні і, характеризуючи витрати загалом, необхідно розглянути загальну природу витрат.

      Витрати бувають зовнішніми і внутрішніми. Грошові виплати, тобто грошові  витрати, які виплачуються на користь  постачальника сировини, палива, транспортних послуг, енергії і т. д., виступають зовнішніми витратами. Іншими словами, зовнішні витрати являють собою плату за ресурси постачальника, що не є власником даного підприємства. Підприємство може використати певні ресурси, що належать йому, незалежно від того, є вони власністю підприємства або отримані ним в оренду, спосіб використання їх пов'язаний з деякими витратами.