Налогообложение

      У структурі податкових систем більшості розвинених країн світу важливе місце належить особистому прибутковому податку.

      Надходження від корпоративного прибуткового податку  складають незначну частку в дохідній частині бюджетів більшості розвинених країн, проте, цей вид податків грає важливу регулюючу роль.

      Структурні  зміни, що відбулися і відбуваються в податкових системах більшості  цивілізованих країн, стосуються в  основному перерозподіли ролі таких  прямих податків, як прибутковий податок  із громадян і податок із прибутку підприємств (корпорацій). Причому їхня роль залежить, головним чином, від рівня економічного розвитку країни.

      Розподіл  надходжень прибуткових податків між  фізичними і юридичними особами  в країнах із різноманітними економічними системами неоднаково.

      На  Заході податок із прибутку корпорацій (акціонерних товариств) має високий  рівень розвитку. З розвитком акціонерної  форми власності прибуток став важливим об'єктом оподатковування, а тому вимагав особливих форм обкладення. При цьому в даний час враховується її подальший розподіл на дивіденди і прибуток, що спрямовується на розвиток корпорації або в резервні фонди. При приватній формі власності як до власника, так і до найманих робітників і службовців застосовується індивідуальний прибутковий податок (відповідно об'єктом оподатковування виступає прибуток власника або заробітна плата робітників і службовців).

      Чинний  у даний час в Україні податок  на прибуток підприємств має значну зовнішню подібність до податку на прибуток корпорацій зарубіжних країн. І дійсно, фактично всі діючі підприємства тепер по організації несуть у собі в більшій мірі ознаки колективної форми власності, тобто їхній прибуток має явні ознаки колективного прибутку. Проте на відміну від Європейських держав прибуток підприємств, заснованих на приватному капіталі, оподатковується податком із прибутку також, як і акціонерних товариств. В Україні відношення власності ще не прийняло такого рівня розвитку, щоб можна було чітко визначити об'єкт оподатковування, виходячи з застосовуваного підходу в країнах із розвиненою ринковою економікою.

      У основному заходи, проведені як нашою  країною, так і більшістю цивілізованих  країн, спрямовані на реформування податкової системи і зосередження саме на прибутковому оподатковуванні, тому що воно виконує  роль найважливішого фіскального і регулюючого інституту держави.

      У країнах із розвиненою ринковою економікою основним прямим засобом централізації  ВНП у бюджет є особистий прибутковий  податок. Але одним із головних регуляторів  виробничо-господарських процесів является податок на прибуток корпораций. При цьому існує стійка тенденція до зменшення питомої ваги даного податку в загальній сумі податкових надходжень.

      Але в багатьох постсоціалістичних країнах  Східної Європи і країнах СНД  частка податку з прибутку підприємств у дохідній частині бюджету перевищує частку прибуткового податку з громадян.

      Аналогічна  ситуація спостерігається й в  Україні. У порівнянні з прибутковим  податком із громадян податок із прибутку підприємств має в прибутках  бюджету України більша питома вага. Крім того, варто звернути увагу, що частка податку з прибутку і бюджетних надходжень має тенденцію до збільшення, а частка прибуткового податку з громадян, навпаки,- до зменшення.

      Таке  співвідношення двох видів прибуткового оподатковування обумовлюється декількома причинами. Насамперед, протягом багатьох років платежі в бюджет із прибутку підприємств мали високу питому вагу в прибутках держави і значно перевищували надходження від прибуткового податку з громадян. Різко змінити таке співвідношення за декілька років просто неможливо. Крім того, об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств набагато більше, ніж прибутковим податком з громадян, що також впливає на загальний розмір цих двох видів податків і забезпечує перевищення частки податку на прибуток підприємств над часткою прибуткового податку з громадян у доходах бюджету.

      Регулювання пропорцій між фондом оплати праці  і прибутком - найбільше важлива  сфера економічних відносин. У  економіці розвинених зарубіжних країн  оптимальність співвідношення споживання і накопичення досягається через боротьбу інтересів найманого робітника і власника. Тому з боку держави не потребуються спеціальні важелі, що підтримували б дані пропорції, хоча опосередковано це досягається через різноманітні ставки оподатковування прибутків фізичних і юридичних осіб.

      Головною  перевагою прибуткового оподатковування  є пряма залежність розміру податків від розміру отриманого прибутку (доходу). Ніякі інші податки, у тому числі і прямі, не мають такої  залежності від кінцевих результатів діяльності суб'єктів, що господарюють, і громадян, як прибуткові податки.

      Це  необхідно мати на увазі при визначенні ставок прибуткових податків. Так, розмір ставки податку на прибуток необхідно  встановлювати на такому рівні, при  якому прибуткове оподатковування не заподіювало б перешкод виробництву і не гальмувало його розвиток. У противному випадку податок на прибуток буде втрачати роль регулюючого інструмента.

      З огляду на функції доходів підприємств  і необхідність використання прибуткового оподатковування як інструмента регулювання розвитку виробництва, очевидно, що фіскальної функції податку на прибуток юридичних осіб варто надавати другорядне значення. Цю функцію в більшій мірі повинні виконувати інші податки, зокрема особистий прибутковий податок із громадян. Такий же підхід повинний обумовлювати і відповідну структуру доходів бюджету, при котрої питома вага особистого прибуткового податку повинний бути більше, чим податку на прибуток. Саме така структура в доходах бюджету й утворилася в країнах із розвиненою ринковою економікою.

      Використання  податку на прибуток як регулятора економічних процесів здійснюється шляхом дотримання або порушення  критерію його нейтральності щодо прийняття  конкретних фінансово-господарських  рішень як на мікро-, так і на макрорівні. За допомогою податку на прибуток можна регулювати:

      вибір тієї або іншої правової форми  організації бізнесу (АТ, 000 і т.п.);

      напрямки  розподілу прибутку (накопичення  або споживання);

      вибір методів фінансування інвестицій (самофінансування, залучені і позичкові засоби);

      розподіл  трудових і матеріальних ресурсів між  окремими сферами господарської  діяльності;

      розподіл  і перерозподіл ВВП;

      темпи економічного зростання на макрорівні.

      Різноманітні  податкові ставки на нерозподілений прибуток, розподілений прибуток і прибуток у вигляді процентів можуть впливати на прийняття рішень про вибір джерела фінансування господарської діяльності підприємств і тим самим порушувати критерій нейтральності податку на прибуток підприємств щодо визначення шляхів фінансування. Якщо політика держави спрямована на стимулювання самофінансування розвитку підприємства, то діє рівень оподатковування нерозподіленого прибутку нижче, чим розподіленого. У випадку надання пріоритетів фінансування на основі пайової участі граничний рівень оподатковування прибутку, що розподіляється, не повинний перевищувати граничного рівня оподатковування нерозподіленого прибутку і прибутку у вигляді позичкового процента.

      Щодо  суб'єктів оподатковування «більш справедливими» є прямі податки, найважливіше місце серед яких відіграє податок на прибуток підприємств, оскільки їхній розмір безпосередньо залежить від фінансово-майнового стану і кінцевих результатів діяльності платника. Саме тому в об'єднанні значної кількості регулюючих завдань, що вирішують прямі податки, із забезпеченням фіскальних інтересів держави роль прямих податків постійно підвищується в більшості розвинених країн.

      Як  уже відзначалося, система прямих податків регулює, насамперед, прибутки юридичних і фізичних осіб. Але  в теж час прямі податки, як і непрямі податки, ведуть до зростання цін, скорочують споживання і тим самим впливають на баланс попиту і пропозиції.

      Крім  того, недоліки прибуткових податків складаються, по-перше, у складності числення оподатковуваного прибутку (доходу), оскільки платник завжди прагне сховати частину зароблених коштів. Цей факт постійно штовхає державу до нових заходів для забезпечення ефективного обліку і контролю доходів господарюючих суб’єктів і громадян, а також до встановлення жорсткого механізму відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства. По-друге, прибуткові податки можуть виступати ефективним фіскальним інститутом лише за умови досягнення в державі певної стадії економічного розвитку, коли суб'єкти господарювання будуть мати достатньо можливостей для одержання прибутку, а громадяни - особистих прибутків, головною складовою яких є заробітна плата. Сьогодні прибуткове оподатковування підприємств домінує серед прибуткових податків в Україні.

      Прибуткові  податки тісно пов'язані з оздоровленням фінансово-кредитних відносин, забезпеченням дохідних частин бюджетів різних рівнів. Водночас вони не повинні зводити нанівець зацікавленість підприємств і населення в економічній активності. Цим і визначається зміст і основні напрямки удосконалення системи прибуткового оподатковування в Україні.

      Механізм  функціонування податку на прибуток підприємств.

      Податок на прибуток підприємств будемо розглядати виходячи з Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств» від 16.06.1997 року. Згідно з цим Законом платниками податку на прибуток є:

      З числа резидентів - суб'єкти підприємницької  діяльності, бюджетні, громадські та інші організації (їх філії та відділення, що не мають статусу юридичної  особи), які здійснюють діяльність спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

      З числа неризидентів - фізичні та юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які  отримують доходи з джерел їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус згідно з міжнародними дороворами України або законом.

      3. Постійні представництва неризидентів, які отримують доходи з джерел  їх походження з України або  виконують агентскі (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

      Управління  залізниці – на прибуток , отриманий  від основної діяльності залізничного транспорту, а також підприємства залізничного транспорту і їх структурні підрозділи - на прибуток, отриманий  не від основної діяльності залізничного транспорту.

      Національний  банк України і його установи (крім госпрозрахункових, що оподатковуються  в загальному порядку) сплачують  у Державний бюджет України суму перевищення валових прибутків  консолідованого балансу над  валовими витратами і частиною валових витрат років, що передують звітному (у випадку, якщо вони не відшкодовані валовими доходами таких років), по закінченні фінансового року. У випадку перевищення за підсумками року затверджених витрат Національного банку України над отриманими доходами дефіцит покривається за рахунок Державного бюджету України.

      Установи  пенітенціарної системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від  діяльності, визначеної Міністерством  внутрішніх справ України, на фінансування основної діяльності таких установ та підприємств з включенням сум таких доходів до відповідних кошторисів їх фінансування, затверджених Міністерством внутрішніх справ України. 
 

Розділ 2. Аналіз оподаткування підприємства

      2.1. Організаційно – економічна характеристика підприємства.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Концерн "Міські теплові мережі" (надалі - Концерн) створено на підставі рішення 
тридцять четвертої сесії двадцять третього скликання Запорізької міської ради від 
11.01.02 № 17 "Про створення комунальних підприємств теплових мереж", згідно із 
законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про підприємства в 
Україні", "Про власність", "Про підприємництво".

1.2. Найменування Концерну: 
українською мовою: 

повне найменування - Концерн "Міські теплові мережі"  скорочене найменування - Концерн "МТМ"

російською мовою: 

повне, найменування - Концерн "Городские тепловьіе сети" . скорочене найменування -Концерн "ГТС".

1.3. Місцезнаходження Концерну: Україна, 69091, м. Запоріжжя, бульвар 
Гвардійський, 137.

Концерн у своїй  виробничій та фінансовій діяльності підпорядковане, підзвітне і підконтрольне Запорізькій міській раді (надалі - Власник).