Налогообложение

      Витрати на власні потреби і резерви, що самостійно використовуються являють собою  неоплачувані, або внутрішні витрати. З точки зору підприємства ці внутрішні витрати рівні грошовим платежам, які могли б бути отримані за кошти, що самостійно використовуються при найкращому (з можливих) способі їх застосування [12].

      Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів потрібно розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.

      Амортизації підлягають витрати:

      1) на придбання основних фондів і нематеріальних активів для власного виробничого використання;

      2) на самостійне виготовлення основних  фондів для власних виробничих  потреб;

      3) на проведення всіх видів ремонту,  реконструкції, модернізації і  інших видів поліпшення основних  фондів;

      4) на поліпшення якості земель, не пов'язаних з будівництвом [12].

      Все різноманіття основних фондів представлене у вигляді трьох укрупнених груп, причому для кожної з цих груп встановлюється своя норма амортизації. До першої групи віднесені будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки і їх частини (квартири і місця загального користування). Основні фонди цієї групи мають мінімальну (в порівнянні з іншими групами) квартальну норму амортизації – 1,25 %, що значно перевищує норми, що застосовувалися раніше. Друга група включає в себе автомобільний транспорт і вузли, запасні частини до нього, меблі, побутові, електронні, оптичні і електронно-механічні прилади і інструменти, включаючи ЕОМ, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони, рації, інше конторське офісне обладнання, пристрої і пристосування до них. Квартальна норма амортизації їх сама велика і становить 6,25 %. У третю групу включені інші основні фонди, які не увійшли у першу і другу групу: робочі і силові машини, обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади, лабораторне обладнання, технологічне оснащення, інструмент, виробничий і господарський інвентар, інші основні фонди. Норма амортизації становить 3,75 % за квартал. Мінімальна квартальна норма амортизації нематеріальних активів становить 2,5 %. Причому встановлюється вона підприємством самостійно на основі наказу по підприємству про термін корисного використання нематеріального активу.

      Оскільки  норми амортизації дуже високі, то з 1998 року застосовується понижувальний коефіцієнт до цих норм – 0,7. З метою підтримки на безпечному рівні основних фондів життєво важливих галузей народного господарства законодавець передбачив різний відсоток віднесення витрат на поліпшення основних фондів на валові витрати. Балансова вартість об'єктів, які згідно ст. 8 Закону від 1 липня 1997 року підпадають під визначення груп 1, 2 і 3, введених в експлуатацію до 1 липня 1997 року, засновується на тому, що ці основні засоби включаються в групу основних фондів з метою подальшої амортизації по залишковій вартості, яка визначається як первинна вартість за вирахуванням зносу [12].

      Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується по формулі:

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) – В(а-1) – А(а-1),

де Б(а) – балансова вартість групи на початок звітного періоду; Б(а-1) – балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному; П(а-1) – сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізації і інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному; В(а-1) – сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному; А(а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих в період, що передував звітному [12].

      Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в наступних розмірах (з розрахунку на календарний квартал):

      група 1 – 1,25 %;

      група 2 – 6,25 %;

      група 3 – 3,75 % [12].

      Платник податку може самостійно ухвалити рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів групи 3, придбаних після набирання чинності Закону, по наступних нормах (з розрахунку на календарний рік):

      1- й рік експлуатації – 15 %;

      2- й рік експлуатації – 30 %;

      3- й рік експлуатації – 20 %;

      4- й рік експлуатації –15 %;

      5- й рік експлуатації – 10 %;

      6- й рік експлуатації – 5 %;

      7- й рік експлуатації – 5 % [12].

      Ставка податку.

      В сучасних умовах оподаткування прибутків юридичних осіб здійснюється по одній ставці, без прогресії. Прибутки ж фізичних осіб – по прогресивній шкалі. У ряді випадків це набуває конфіскаційного характеру. Світова практика свідчить про те, що прогресивне оподаткування повинно «накривати» не більше 20 % всіх платників податків, а максимальна ставка податку (що ще й становить 50 %) – не більше 1 % їх загального числа. Відсутність серйозного теоретичного опрацювання змушує законодавчо декілька разів на рік міняти шкалу оподаткування. Справа ускладнюється і широкою диференціацією величин особистих прибутків населення. Напевне, доцільно розробити шкалу прибутків, що включає біля 8-10 груп з приблизно однаковою різницею прибутків всередині кожної групи. При цьому особливо важливо виділити максимальну межу останньої, самої високої групи, яка б «включала» найвищу ставку податку.

      Суми  податку на прибуток зараховуються  до бюджетів територіальних громад по місцезнаходженню платника податку.

      Наведемо  приклад.  Визначемо прибуток, що підлягає оподаткуванню, Філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району.

      Таблиця 2.1. [додаток А, додаток Б]

	2008 рік	2009 рік	Темп роста	Темп прироста
Валовий дохід від усіх видів діяльності (ВД)	993916,00	1175760,00	181844	118,30
Скоригований  валовий дохід (СВД)	1026686,00	1175760,00	149074	114,52
Валові  витрати (ВВ)	15406414,00	19121516,00	3715102	124,11
Скориговані валові витрати (СВВ)	15383214,00	19113952,00	3730738	124,25
Сума  амортизаційних відрахувань (А)	1271482,00	1623584,00	352102	127,69
Прибуток, що підлягає оподаткуванню (Пр)	-15628010,00	- 19561776,00	-3933766	125,17

 

      Різниця між ВД і СВД  у 2008 році на суму 32770,00 виникла в зв`язку з самостійно виявленням помилки за результатами минулих податкових періодів. Тому при визначенні прибутку беремо значення СВД.

      Різниця між ВВ і СВВ у 2008 та 2009 рр. також  виникла в зв`язку з самостійно виявленням помилки за результатами минулих податкових періодів, тому беремо значення СВВ. 

      Визначемо прибуток, що підлягає оподаткуванню (Пр) :

      Пр =  ВД  -  ВВ  -  А ,

У 2008 році складає – 1026686,00 – 15383214,00 – 1271482,00 = - 15628010,00 грн.

У 2009 році складає – 1175760,00 – 19121516,00 – 1623584,00 = - 19561776,00 грн. 

      В зв’язку з вищенаведенам бачимо, що і в 2008 році, і в 2009 році прибуток, що підлягає оподаткуванню має від’ємне значення тому не підлягає оподаткуванню.

        

 

Розділ 3. шляхи оптимізації оподаткування прибутку підприємства

      Серед податків, які  справляються сьогодні відповідно до законів України з оподаткування, за сумою надходжень до бюджету друге місце посідає податок на прибуток (дохід) підприємств.

      Але, відіграючи таку важливу роль в формуванні доходів бюджету, податок на прибуток підприємств одночасно спричиняє  пагубний вплив на виробництво. положення  навряд чи дозволяють податку на прибуток нести функцію оптимального механізму перерахування частини доходів бізнесу державі, не завдаючи при цьому непоправної втрати бізнесу.

      Негативна дія податку на прибуток підприємств  на виробництво виявляється в тому, що майже в 2,5 раза перевищені планові суми його надходжень у зведений бюджет 2008 р. при рості кількості збиткових підприємств, що у 2008 р. досягло 52% у промисловості і 92% у сільському господарстві (відзначимо, що збитковість по бухгалтерському обліку далеко не завжди свідчить про збитковість по податковому обліку)[6].

      Але схоже на те, що проблеми удосконалення  не дуже цікавлять наш уряд. Зараз  вже не йде мова про послаблення  податкового тиску, уряду потрібні гроші, багато грошей. Тому одночасно  з подачею проекту бюджету на 2000 рік, Кабмін запропонував Верховній Раді внести зміни та доповнення в деякі закони. Таким чином він сподівається розширити базу оподаткування на наступний рік і скоротити кількість льгот, що надаються.

      В Закон “Про оподаткування прибутку підприємств” запропоновано внести зміни відносно обмеження терміну віднесення збитків від господарської діяльності на зменьшення оподатковуваного прибутку в наступних звітних роках.

      Щодо  ситуації пов’язаної з прогнозом  надходжень від оподаткування прибутку підприємств, то вона досить вражаюча. Уряд уперто вважає, що наступного року зросте обсяг промислового виробництва продукції, а звідси – збільшиться прибуток. Тому прогнозова сума цього податку майже на 1,4 млрд. грн. більше ніж враховано в розрахунках на нинішній рік[7].

      Цей податок дійсно показує добру  збираємість, яка могла б зберігтися при умові, що підприємства не падуть під важким налоговим тиском, наприклад, в цьому році збільшилася заборгованість по сплаті цього податку. Так, на 1 серпня недоімка збільшилася майже вдвічі і склала майже 2,8 млрд. грн. [8]

      Розглянемо, які ж положення закону сприяють росту збитковості і поглибленню платіжної кризи. Насамперед відзначимо, що ним передбачений зовсім новий підхід до визначення господарської діяльності — основною її ознакою є факт одержання прибутку за умови. що діяльність особи, спрямована на це, є регулярною, постійною та істотною. Дане визначення господарської діяльності суперечить положенню Державного класифікатора «Класифікація видів економічної діяльності», розробленому Держкомстатом України і орієнтованому на вимоги Європейського Союзу. Відповідно до класифікатора, господарська діяльність характеризується такими ознаками:

      - використання ресурсів.

      - виробничий процес;

      - випуск продукції (надання послуг).

      Оскільки  в законі дані ознаки проігноровані, то для усунення протиріччя було введене зовсім нове поняття — неприбуткові організації. Тим самим. були узяті під контроль держави кошти добродійних, громадських організацій.

      Варто особливо відзначити абзац перший підпункту 7.11.9. яким передбачається обкладення податком на прибуток доходів неприбуткових організацій (добродійні внески, членські внески, пасивні доходи), звільнених від цього підпунктами 7.11.2-7.11.7. у випадку перевищення ними розмірів доходів попереднього року в першому кварталі звітного року на 25%.

      Введення  поняття «валові витрати» суперечить принципам бухгалтерського обліку і поняттю собівартості продукції. Це змушує підприємства (організації, установи) фактично вести подвійний облік — для податкової адміністрації і для себе. Між податковим і бухгалтерським обліком існують розбіжності, які в основному виявляються в правилах віднесення витрат на собівартість, зокрема матеріалів і малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП), а також включення в суму реалізації (доходу) коштів, отриманих за фактом виконання робіт (послуг), відпуску продукції.

      Відповідно  до Положення про ведення бухгалтерського  обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою КМ N250 від 3.04.93 р. із змінами і доповненнями (далі — Положення). матеріали і МШП включаються в собівартість продукції тільки в міру їх передачі у виробництво, а, відповідно до закону, у валові витрати Вони включаються за фактом оплати або одержання їх підприємством. Законом практично перекручено поняття авансу. і тим самим до складу валового доходу погрібне включати кошти, отримані за ще не виконані роботи (послуги), не відвантажену продукцію.

      Пункт 5.9 про перерахування залишків на складі фактично розрахований на порушників законодавства і припускає подвійне оподатковування сумлінних платників. Це можна проілюструвати таким прикладом. Підприємство не працювало певний час. У звітному кварталі почався процес виробництва продукції, частина якої була реалізована. при цьому кошти за реалізовану продукцію могли не надійти. Під час укладання податкової звітності частина виробленої продукції, то була реалізована, підлягає включенню у валові прибутки, а нереалізована продукція зменшить валові витрати.

      У підсумку підприємство. що тільки почало відновлювати виробничу діяльність і ще не одержало ніякого прибутку, відразу стає боржником по платежах у бюджет. Йому будуть зараховані кошти по переплаті податку з прибутку у зв'язку зі збільшенням готової продукції на складі в наступному кварталі в рахунок майбутніх платежів. Введення даного пункту мало на меті будь-якими способами вилучити кошти підприємств у бюджет. Внаслідок цього підприємства змушені приховувати реальний стан справ у виробництві.