Теоретичні основи формування залученого капіталу

       Коефіцієнт залежності характеризує частку зобов'язань підприємства у загальній сумі капіталу підприємства і розраховується за формулою: 
 

                                                                                                           (2.4) 
 

       де  Кз – коефіцієнт залежності;

       Зк  – залучений капітал.

       На  початок періоду                  

       На  кінець періоду 

       Чим вище ця частка, тим більше залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. На підприємстві спостерігається зростання цього коефіцієнта на 0,12, що є позитивним для підприємства.

       Наступним показником, що характеризує фінансову  стійкість підприємства, є коефіцієнт фінансування, що представляє собою відношення власного капіталу до притягнутого капіталу, який розраховується за формулою [5]: 
 

                                                                                                         (2.5) 
 

       де  Кф – коефіцієнт фінансування;

       Пк – позикови капітал.

       На  початок періоду               

       На  кінець періоду                  

       Чим вище рівень цього коефіцієнта, тим для банків та інвесторів надійніше фінансування.

       Коефіцієнт показує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок власних коштів, а яка - за рахунок позикових. Ситуація, при якій величина коефіцієнта фінансування <1 (більша частина майна підприємства сформована за рахунок позикових коштів), може свідчити про небезпеку неплатоспроможності і нерідко ускладнює отримання кредиту. У даному випадку цей показник на достатньому рівні, але на кінець звітного року спостерігається зниження цього коефіцієнта на -2,72.

       На  західних підприємствах ширше, ніж  коефіцієнт фінансування, застосовується його зворотний показник – коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів, який визначається відношенням залученого капіталу до власного капіталу, розраховується за формулою: 
 

                                                                                                        (2.6) 

       На  початок періоду               

       На  кінець періоду   

       Цей коефіцієнт вказує, скільки позикових коштів залучило підприємство на одну гривню вкладених в активи власних коштів. Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів на даному підприємстві зріс на 0,35, наприкінці звітного року, порівняно з початком року[11].

       Одним з важливих показників, що характеризують ступінь незалежності (автономності) підприємства, є коефіцієнт фінансової стійкості, або, як його ще називають, коефіцієнт покриття інвестицій. Він характеризує частку власних і довгострокових позикових коштів у загальному (авансоване) капіталі, тобто визначається за формулою: 
 

                                                                                                (2.7) 
 

       де  Кфс – коефіцієнт фінансової стійкості;

       Дз  – довгострокові зобов’язання.

       Даний коефіцієнт неможливо розрахувати, тому що  підприємство не має довгострокових зобовязань.

       Фінансовий  стан підприємства, його стійкість багато в чому залежить від оптимальності структури джерел капіталу (співвідношення власних і позикових коштів) і від оптимальності структури активів підприємства і, в першу чергу, від співвідношення основного і оборотного капіталу [11].

       Оборотний капітал утворюється як за рахунок  власного капіталу, так і за рахунок  короткострокових позикових коштів. Бажано, щоб він був наполовину сформований за рахунок власного, а наполовину - за рахунок позикового капіталу.

       Тоді  забезпечується гарантія погашення зовнішнього боргу. 
Власний капітал в балансі відображається загальною сумою в I розділі балансу. Щоб визначити, скільки, власного капіталу використовується в обороті, необхідно від загальної суми довгострокових і короткострокових зобов'язань відняти суму довгострокових активів підприємства.

       Суму  власного оборотного капіталу можна  розрахувати і таким чином: із загальної суми поточних активів  відняти суму короткострокових зобов'язань.

Різниця покаже, яка сума поточних активів  сформована за рахунок власного капіталу, або що залишиться в обігу підприємства, якщо погасити одночасно всю короткострокову заборгованість кредиторам.

       Розраховується  також структура розподілу власного капіталу, а саме частка власного оборотного капіталу і частка власного основного капіталу в загальній його сумі [12].

       При цьому використовується коефіцієнт маневреності капіталу, який розраховується за такою формулою: 
 

                                                                                                        (2.8) 
 

       де  Кмк – коефіцієнт маневреності капіталу;

       Вок – власний оборотний капітал;

       Ск  – сукупний капітал (власний).

       На  початок року                    

       На  кінець року                       

       Коефіцієнт маневреності капіталу показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обороті, тобто в тій формі, яка дозволяє вільно маневрувати цими засобами. Коефіцієнт повинен бути достатньо високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних коштів підприємства. За розрахунками можна зробити висновок, що коефіцієнт маневреності на початок року складав 0,32, а наприкінці року зменшився до 0,25. Це говорить про зниження чистого оборотного капіталу.

       Сигнальним  показником, у якому виявляється  фінансовий стан, виступає платоспроможність підприємства, під яким розуміють його спроможність вчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників техніки і матеріалів відповідно до господарськими договорами, повертати кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет.

       Оцінка  платоспроможності по балансу здійснюється на основі характеристики ліквідності оборотних активів, яка визначається часом, необхідним для перетворення їх в грошові кошти. Чим менше потрібно часу для інкасації даного активу, тим вище його ліквідність. Ліквідність балансу – можливість суб'єкта господарювання звернути активи в готівку і погасити свої платіжні зобов'язання, а точніше – це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у готівку відповідає терміну погашення грошових зобов'язань.

       Ліквідність підприємства – це більш загальне поняття, чим ліквідність балансу. Ліквідність балансу передбачає стягнення платіжних засобів тільки за рахунок внутрішніх джерел (реалізація активів). Але підприємство може залучити позикові засоби з боку, якщо у нього є відповідний імідж у діловому світі і досить високий рівень інвестиційної привабливості [14].

       Для оцінки ліквідності та платоспроможності  використовують відносні показники (коефіцієнти  ліквідності). Коефіцієнти ліквідності (коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності) - показники відносні і протягом деякого часу не змінюються, якщо пропорційно зростають чисельник і знаменник дробу. Саме ж фінансове становище за цей час може істотно змінитися, наприклад, зменшиться чистий дохід, рівень рентабельності, коефіцієнт оборотності і ін.

       Коефіцієнт  абсолютної ліквідності показує, яка  частина короткострокових зобов'язань може бути погашена за рахунок наявної готівки. Чим вище ця величина, тим більше гарантія погашення боргів.

       Коефіцієнт  абсолютної ліквідності визначається за наступною формулою: 
 

                                                                                                     (2.9) 
 

       де Кал – коефіцієнт абсолютної ліквідності;

       Гк  – грошові кошти;

       Пз  – поточні зобов’язання.

       На  початок періоду               

       На  кінець періоду 

       На  підприємстві зростає коефіцієнт абсолютної ліквідності на 0,18, наприкінці звітного періоду.

       Коефіцієнт поточної ліквідності (загальний коефіцієнт покриття) показує ступінь покриття поточними активами короткострокових зобов'язань. Задовільним вважається коефіцієнт зі значенням більше 2,0. Цей коефіцієнт розраховується за формулою: 
 

                                                               (2.10) 
 

       де Кпл – коефіцієнт поточної ліквідності;

       Па – поточні активи;

       Кз – короткострокові зобов’язання.

       На початок року                    

       На кінець року                       

       На підприємстві спостерігається зменшення коефіцієнта поточної ліквідності на -0,74 наприкінці звітного періоду порівняно з початком періоду, що є негативним моментом для діяльності підприємства.

       В якості конкретних цифрових показників ділової активності підприємства прийнято розглядати різні фінансові коефіцієнти оборотності оборотних коштів, що дозволяють визначити, наскільки ефективно підприємство використовує свої ресурси.

       Під оборотністю оборотних коштів розуміється тривалість одного повного кругообігу коштів з моменту перетворення оборотних коштів у грошовій формі у виробничі запаси і до виходу готової продукції та її реалізації. Кругообіг коштів завершується зарахуванням доходу на рахунок підприємства. 
           Оборотність оборотних коштів неоднакова на підприємствах як однієї, так і різних галузей економіки, що залежить від організації виробництва і збуту продукції, розміщення оборотних коштів та інших факторів.

       Коефіцієнти оборотності розраховуються як відношення доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної суми окремих елементів капіталу або активів, швидкість обігу яких вивчається [13].

       Швидкість обороту активів підприємства прийнято розраховувати за допомогою формули:

                                                                    (2.11) 
 

       де  Коа – коефіцієнт оборотності  активів підприємства;

       ДРП – дохід від реалізації продукції;

       СВа – середня величина активів підприємства.

           

         У нашому випадку коефіцієнт оборотності активів підприємства становить 1,38.

       Відповідно, оборотність поточних активів буде визначатися як: 
 

                                                                      (2.12) 
 

       де Копа – коефіцієнт оборотності поточних активів підприємства;

       СВпа – середня величина поточних активів підприємства.