Теоретичні основи формування залученого капіталу

                                                                                                       (1.8) 
 

       де Квк – коефіцієнт власного капіталу;

       Вк – власний капітал;

       К – капітал.

       У практиці вважається, що даний коефіцієнт бажано підтримувати на досить високому рівні, оскільки в такому випадку він свідчить про стабільну фінансову структуру коштів, якій віддають перевагу кредитори. Вона виражається в невисокому питомій вазі позикового капіталу і більш високому рівні коштів, забезпечених власними коштами. Це є захистом від великих втрат в періоди спаду ділової активності та гарантією отримання кредитів.

       Коефіцієнтом власного капіталу, що характеризує досить стабільне положення при інших рівних умовах в очах інвесторів і кредиторів, є відношення власного капіталу до підсумку на рівні 60%. При цьому оптимальне значення розглянутого показника для підприємства є більше 0,5.

       Може розраховуватися також коефіцієнт позикового капіталу, що виражає частку позикового капіталу в загальній сумі джерел фінансування. Цей коефіцієнт є зворотним коефіцієнту незалежності (автономії): 
 

                                                                                                        (1.9) 
 

       де  Кпк – коефіцієнт позикового капіталу;

       Пк  – позиковий капітал.

       Коефіцієнт  співвідношення позикового і власного капіталу характеризує ступінь залежності організації від зовнішніх позик (кредитів): 
 

                                                                                              (1.10) 
 

       Він показує, скільки позикових коштів припадає на 1 грн. власних. Чим вищий цей коефіцієнт, тим більше позик у компанії і тим ризикованіше ситуація, яка може призвести в кінцевому підсумку до банкрутства. Високий рівень коефіцієнта відображає також потенційну небезпеку виникнення в організації дефіциту грошових коштів.

       Інтерпретація цього показника залежить від багатьох факторів, зокрема, таких, як: середній рівень цього коефіцієнта в інших галузях; доступ компанії до додаткових боргових джерел фінансування; стабільність господарської діяльності компанії. Вважається, що коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу в умовах ринкової економіки не повинен перевищувати одиниці. Висока залежність від зовнішніх позик може істотно погіршити становище організації у разі уповільнення темпів реалізації, оскільки витрати по виплаті відсотків на позиковий капітал зараховуються до групи умовно-постійних, тобто таких витрат, які за інших рівних умов не зменшуються пропорційно зниженню обсягу реалізації.

       Крім того, високий коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу може привести до ускладнень з одержанням нових кредитів за середньоринковою ставкою. Цей коефіцієнт відіграє найважливішу роль при вирішенні питання про вибір джерел фінансування.

       Одним з показників, застосовуваних для  оцінки ефективності використання позикового капіталу, є ефект фінансового важеля. 
 

                                                                                             (1.11)                                        

                   

       де ROA – економічна рентабельність сукупного капіталу до сплати податків (відношення суми прибутку до середньорічної суми всього капіталу);

       Кп – коефіцієнт оподаткування (відношення суми податків до суми прибутку);

       СВ – ставка позичкового відсотка, передбаченого контрактом;

       Пк – позиковий капітал;

       Вк – власний капітал.

     Ефект фінансового важеля показує, на скільки  відсотків збільшується сума власного капіталу за рахунок залучення позикових коштів в оборот підприємства. Позитивний ЕФВ виникає в тих випадках, коли рентабельність сукупного капіталу вище середньозваженої ціни позикових ресурсів, тобто якщо ROA> ЦПК. Різниця між вартістю позикових коштів і прибутковістю сукупного капіталу дозволить збільшити рентабельність власного капіталу. За таких умов вигідно збільшувати плече фінансового важеля, тобто частку позикового капіталу. Якщо ROA <ЦПК, створюється негативний ЕФВ (ефект «палиці»), в результаті чого відбувається «проїдання» власного капіталу і це може стати причиною банкрутства підприємства. З цього випливає, що позикові кошти можуть сприяти як накопичення капіталу, так і розорення підприємства. Тому недарма борги образно порівнюють з зарядженою рушницею, яке при умілому поводженні з ним може захистити, а при необережному - вбити.

       Ефект фінансового важеля можна розраховувати не тільки в цілому по всьому позикового капіталу, але і по кожному його джерела (довгостроковим, короткостроковим кредитам банку, позикам, товарними кредитами, кредиторської заборгованості, безвідсотковим позикових ресурсів і т.д.). Тоді в вищенаведену формулу потрібно підставляти не середньозважену ціну позикового капіталу, а ціну конкретного його джерела, наприклад середню ставку відсотка за короткострокові кредити банку або середній відсоток купонних виплат по облігаціях т.д.

     Таким чином, залучаючи позикові ресурси, підприємство може збільшити власний капітал, якщо рентабельність інвестованого капіталу опиниться вище ціни залучених ресурсів. Ефект залежить також від співвідношення позикового і власного капіталу.

       Капітал – одна з найбільш використовуваних економічних категорій. З його допомогою можна стимулювати або стримувати розвиток будь-якого суб'єкта господарювання. Ефективність діяльності останнього значною мірою залежить від рівня розвитку та вдосконалення системи управління капіталом. Капітал завжди виступає необхідним атрибутом діяльності - від моменту створення підприємства до його ліквідації або реорганізації. Важливою характеристикою будь-якого підприємства є ефективність його управлінської системи.

       У процесі проведеного теоретичного дослідження було визначено наступне:

       – з урахуванням існуючих підходів до тлумачення поняття «капітал», поданих в економічній літературі, та його характерних ознак, капітал підприємства трактуватимемо як сукупність економічних благ у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, які залучаються в економічний процес діяльності суб'єкта господарювання з метою їх відтворення та отримання доходу;

       – капітал підприємства характеризується багатоманітністю образів, в яких він виступає, при цьому найважливішим вважається його поділ на власний і позиковий – у процесі формування; та основний і оборотний – у процесі використання;

       – як власні, так і позикові джерела капіталу мають переваги і недоліки.                                          

       Підприємство, яке використовує тільки власний  капітал, має високу фінансову стійкість, але обмежує свій розвиток, не використовуючи можливості приросту прибутку на позиковий капітал. При частковому ж використанні позикового капіталу виникає ризик погіршення фінансового стану підприємства, але виникає можливість приросту розширення обсягів господарської діяльності підприємства, підвищення його ринкової вартості. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ  ТА ОЦІНКА ЗАЛУЧЕНИХ КОШТІВ ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» 

       2.1 Організаційно-економічна характеристика ТОВ «ІНТЕРПАЙП Ніко Тьюб» 

       ТОВ «ІНТЕРПАЙП Нікопольський завод безшовних труб «Ніко Тьюб» створений на базі Нікопольського Південно трубного заводу 4 квітня 2000 року затверджений відповідно до Законів України «Про підприємства України» від 27.03.98р., «Про господарські товариства» від 19.09.98., протоколом №1 від 4 квітня 2000 року й Установчим договором про створення й діяльність Товариства.

       До  складу ТОВ «ІНТЕРПАЙП Ніко Тьюб» входять трубопрокатнй цех (ТПЦ) по виробництву безшовних труб на установці    «30-102»    і    цех    обробки    геологорозвідувальних    труб.

       Завод працює в беззупинному виробничому  режимі. Виробництво в основному механізовано й автоматизовано. Це підприємство що відноситься до металургійного заводу з неповним металургійним циклом. Виробничий цикл починається з одержання трубної заготівлі, сировини і матеріалів і закінчується відвантаженням труб і є підприємством 4-го металургійного переділу.

       Сьогодні  ТОВ «ІНТЕРПАЙП Ніко Тьюб» виробляє 11,4% українських труб, тобто кожна десята труба в країні, по обсягах валового доходу поступається тільки Нижньодніпровському трубопрокатному заводу. У багатьох відносинах ТОВ «ІНТЕРПАЙП Ніко Тьюб» є лідером не тільки в українській      трубній  галузі,  але  і серед  трубників  СНД.

       Основним  напрямком діяльності Товариства є  виробництво труб. Товариство робить труби нафтового сортаменту, а також труби катані загального призначення і труби для казанових установок високого тиску.

       Діапазон  споживачів продукції заводу дуже широкий  і включає такі галузі, як газо- і нафтовидобувна промисловість, машинобудування, теплова енергетика, автомобілебудування, будівництво, комунальне господарство і хімічне машинобудування. Більш докладна характеристика труб по номенклатурних видах надана в таблиці 2.1.

    Таблиця 2.1

    Виробництво труб по номенклатурних видах за І півріччя 2009 та 2010 рр.

 

       За даними таблиці можна зробити висновки, що виробництво сталевих

труб  у першому півріччі 2010 року в порівнянні із першим півріччям 2009 роком зменшилось на 8,5%.

       Однак план І-го півріччя 2010 року було виконано і перевиконано. Досліджуючи сортамент бачимо, що перевиконання базового періоду спостерігалось по трубам бурильним (на 34,2%) та Трубам катаним загального призначення ЦОНТ (на 30,1%). Зменшення фактичного випуску у 2010 році в порівнянні з 2009 роком пояснюється зниженням поставок на експорт та скороченням виробничих потужностей у зв’язку з переналагодженнями та ремонтами.

       Труби, виготовлені на ТОВ «ІНТЕРПАЙП Ніко Тьюб», використовують у машинобудуванні, при спорудженні казанів, для трубопроводів, у нафтовидобувній, геологорозвідувальній та інших галузях промисловості, як на Україні, так і за рубежем.

       Завод оснащений сучасним устаткуванням  по виробництву, обробці і контролю труб, що дозволяє виконувати вимоги замовника по всіляких показниках і у встановлений термін.

       Органiзацiйна структура ТОВ «Нiко Т’юб», забезпечує гнучкiсть системи управлiння, швидкiсть реакцiї на змiну внутрiшнiх i зовнiшнiх умов бiзнесу.  Структура орієнтується на забезпечення надійності у відносинах з партнерами, стрімкий розвиток технологій, створення нових продуктiв і шляхів їхньої реалізації.

       Вищим органом ТОВ є загальні збори акціонерів, до складу яких входять учасники чи призначені ними представники. Представники від  учасників можуть бути постійними чи призначеними на певний строк. Учасник має право в будь-який час змінити свого представника на зборах учасників, довести до вiдома про це інших учасників.

       Учасники  мають кількість голосiв пропорційно розміру до їх частки в статутному фондi.

     На  зборах учасників товариства вибирається  голова правління.

     Компетенція зборів учасників товариства регламентується  законо-давством України «Про господарські товариства», основні його напрямки:

       – внесення змін у статуті товариства;

       – затвердження річних результатiв діяльності, звітiв i підсумків ревізійної комiсii, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків;