Теоретичні основи формування залученого капіталу

виплати дивідендів.

       У процесі розвитку підприємства в міру погашення його фінансових зобов'язань виникає потреба у залученні нових позикових коштів. Джерела і фор- ми залучення позикових засобів підприємством дуже різноманітні.

       З урахуванням викладеної класифікації (додаток А) організовується управління залученням позикових коштів, яке являє собою цілеспрямований процес їх формування з різних джерел і в різних формах у відповідності з потребами підприємства в позиковому капіталі на різних етапах його розвитку. Різноманіття завдань, що вирішуються в процесі цього управління, визначає необхідність розробки спеціальної фінансової політики в цій області на підприємствах, що використовують значний обсяг позикового капіталу.

     Політика  залучення позикових коштів являє собою частину загальної фінансової стратегії, полягає в забезпеченні найбільш ефективних форм і умов залучення позикового капіталу з різних джерел відповідно до потреб розвитку підприємства. 
            Процес формування політики залучення підприємством позикових коштів включає наступні основні етапи (рис. 1.2).

       Аналіз  залучення і використання позикових  коштів у попередньому періоді. Метою такого аналізу є виявлення обсягу, складу і форм залучення позикових коштів підприємством, а також оцінка ефективності їх використання. 
            На першому етапі аналізу вивчається динаміка загального обсягу залучення позикових коштів у розглянутому періоді; темпи цієї динаміки порівнюються з темпами приросту суми власних фінансових ресурсів, обсягів операційної та інвестиційної діяльності, загальної суми активів підприємства.

       На другому етапі аналізу визначаються основні форми залучення позикових коштів, аналізуються в динаміці питома вага сформованих фінансового кредиту, товарного   кредиту і внутрішньої кредиторської  заборгованості   в загальній сумі позикових засобів, використовуються підприємством. 
            На третьому етапі аналізу визначається співвідношення  обсягів використовуваних підприємством позикових коштів по періоду їх залучення. У цих цілях проводиться відповідна угруповання використовуваного позикового капіталу за цією ознакою, вивчається динаміка співвідношення коротко і довгострокових   позикових засобів підприємства і їх відповідність обсягу використовуваних оборотних і необоротних активів. 

     

     

     

       

       

       

       

       

       

       

       

       

       

       

       

         

       Рис. 1.2 Основні етапи розробки політики залучення підприємством позикових коштів 

       На четвертій   стадії аналізу вивчається склад   конкретних   кредиторів підприємства   та    умови надання ними різних    форм    фінансового і   товарного   (комерційного) кредитів. Ці   умови аналізуються   з позицій   їх відповідної кон'юнктури фінансового товарного ринків.

       На   п'ятій   стадії      аналізу вивчається ефективність     використання позикових коштів в цілому і окремих їх форм на підприємстві. У цих цілях використовуються     показники   оборотності    і рентабельності     позикового капіталу, розглянуті раніше. Перша група цих показників   порівнюється у процесі аналізу з середнім періодом обороту власного капіталу.

       Результати проведеного аналізу є основою оцінки доцільності використання позикових коштів на підприємстві у сформованих обсягах і формах. 
            Визначення цілей залучення позикових коштів у майбутньому періоді. Ці кошти залучаються підприємством на строго цільовій основі, що є однією з умов подальшого ефективного їх використання. Основними цілями залучення позикових коштів підприємствами є:

       а) поповнення    необхідного обсягу    постійної    частини   оборотних активів. В   даний час більшість   підприємств, що   здійснюють    виробничу діяльність, не мають можливості    фінансувати повністю цю частину оборотних    активів     за   рахунок власного капіталу. Значна частина цього фінансування здійснюється за рахунок позикових коштів;

       б) забезпечення формування       перемінної   частини      оборотних активів. Яку б модель фінансування   активів не використало підприємство,     у всіх випадках    змінна    частина     оборотних    активів частково    або повністю фінансується за рахунок позикових коштів;

       в) формування відсутнього обсягу інвестиційних  ресурсів. Метою залучення позикових коштів у цьому випадку виступає необхідність прискорення реалізації окремих реальних проектів підприємства (нове будівництво, реконструкція, модернізація); оновлення основних засобів (фінансовий лізинг) і т. п.

       г) забезпечення соціально-побутових потреб своїх працівників. У цих випадках позикові кошти залучаються для видачі позик своїм працівникам на індивідуальне житлове будівництво, облаштування садових і городніх ділянок та на інші аналогічні цілі;

       д) інші тимчасові потреби. Принцип цільового залучення позикових ко-

штів забезпечується і в цьому випадку, хоча таке їх залучення здійснюється

звичайно на короткий термін і в невеликих обсягах.

         Визначення граничного обсягу залучення позикових коштів. Максимальний обсяг цього залучення  диктується двома основними умовами:

      а) граничним ефектом фінансового  левериджу. Так як обсяг власних  фінансових ресурсів формується на попередньому етапі, загальна сума використовуємого  власного капіталу може бути визначена наперед. По відношенню до неї розраховується коефіцієнт фінансового левериджу (коефіцієнт фінансування), при якому його ефект буде максимальним. З урахуванням суми власного капіталу в    майбутньому періоді і розрахованого   коефіцієнта фінансового левереджа обчислюється   граничний обсяг позикових засобів, що забезпечує ефективне використання власного капіталу;

      б) забезпеченням  достатньої фінансової стійкості підприємства.    Вона повинна   оцінюватися     не тільки з позицій   самого підприємства, але і з позицій можливих   його кредиторів,  що забезпечить згодом     зниження            вартості залучених позикових коштів.

       З урахуванням цих вимог підприємство встановлює ліміт використання позикових коштів у своїй господарської діяльності.

       Оцінка вартості залучення позикового капіталу з різних джерел. Така оцінка проводиться в розрізі різних форм позикового капіталу, що залучається підприємством із зовнішніх і внутрішніх джерел . Результати такої оцінки є основою   розробки   управлінських   рішень щодо вибору альтернативних джерел залучення позикових коштів,    установ підтримують     задоволення потреб підприємства в позиковому капіталі.

        Визначення співвідношення обсягу позикових засобів, що залучаються на коротко-і довгостроковій основі. Розрахунок потреби в обсягах коротко-і довгострокових позикових засобів ґрунтується на цілях їх використання в майбутньому періоді. На довгостроковий період (понад 1 року) позикові засоби залучаються, як правило, для розширення обсягу власних основних засобів та формування відсутнього обсягу інвестиційних ресурсів (хоча при консервативному підході до фінансування активів позикові кошти на довгостроковій основі залучаються і для забезпечення формування оборотного капіталу). На короткостроковий період позикові кошти залучаються для всіх інших цілей їх використання. 
            Розрахунок необхідного розміру позикових засобів в рамках кожного періоду здійснюється в розрізі окремих цільових напрямів їх майбутнього використання . Метою цих розрахунків є встановлення термінів  використання залучених позикових коштів для оптимізації співвідношення довго-і короткострокових їх видів. У процесі цих розрахунків визначаються повний і середній термін використання позикових коштів.

       Повний термін використання позикових коштів є період часу з початку їх надходження  до остаточного погашення всієї суми боргу. Він включає в себе три тимчасових періоди:

       а) термін корисного використання – це період часу, протягом якого підприємство безпосередньо використовує надані позикові засоби у своїй господарській діяльності;

       б) пільговий період – це період часу з моменту закінчення корисного використання позикових засобів до початку погашення боргу. Він служить резервом часу для акумуляції необхідних фінансових коштів;

        в) термін погашення – це період часу, протягом якого відбувається повна виплата основного боргу і відсотків по використовуваних позикових коштів. Цей показник використовується в тих випадках, коли виплата основного боргу і відсотків здійснюється не одночасно після закінчення терміну використання позикових коштів, а частинами протягом певного періоду часу за передбаченим графіком.

       Середній термін використання позикових коштів являє собою середній розрахунковий період, протягом якого вони знаходяться у використанні на підприємстві. Середній термін використання позикових коштів визначається по кожному цільовому напрямку залученню цих коштів; за обсягом їх залучення на коротко-і довгостроковій основі; по залученій сумі позикових коштів в цілому. 
            Співвідношення позикових коштів, що залучаються на коротко-і довгостроковій основі, може бути оптимізовано також з урахуванням вартості їх залучення. 
            Визначення форм залучення позикових коштів. Ці форми диференціюються в розрізі фінансового кредиту; товарного (комерційного) кредиту; інших форм. Вибір форм залучення позикових засобів підприємство здійснює виходячи з цілей і специфіки своєї господарської діяльності.

         Визначення складу основних кредиторів. Цей склад визначається формами залучення позикових коштів. Основними кредиторами підприємства є звичайно його постійні постачальники, з якими встановлені тривалі комерційні зв'язки, а також комерційний банк, що здійснює його розрахунково-касове обслуговування. 
           Формування ефективних умов залучення кредитів. До числа найважливіших із цих умов відносяться:

       а) строк надання кредиту;

       б) ставка відсотка за кредит;

       в) умови виплати суми відсотка;

       г) умови виплати основної суми боргу;

       д) інші умови, пов’язані з отриманням кредиту.

       Термін  надання кредиту є одним з  визначальних умов його залучення. Оптимальним  вважається термін надання кредиту, протягом якого повністю реалізується мета його залучення (наприклад, іпотечний кредит – на термін реалізації    інвестиційного проекту; товарний кредит – на період повної реалізації закуплених товарів тощо).

       Ставка  відсотка за   кредит   характеризується   трьома основними параметрами: її формою, видом і розміром.

       По  застосовуваних форм розрізняють процентну ставку (для нарощування суми боргу) та облікову ставку (для дисконтування суми боргу). Якщо розмір цих ставок однаковий, то перевага повинна бути віддана процентній ставці, тому що в цьому випадку витрати по обслуговуванню боргу будуть меншими.

       По  застосовуваних видів розрізняють  фіксовану ставку відсотка (встановлюється на весь термін кредиту) і плаваючу ставку відсотка (з періодичним переглядом її розміру залежно від зміни облікової ставки центрального банку, темпів інфляції та кон'юнктури фінансового ринку). Час, протягом якого ставка відсотка залишається незмінною, називається процентним періодом. В умовах інфляції для   підприємства   краще є фіксована    ставка або плаваюча ставка з високим відсотковим періодом. Розмір ставки відсотка за кредит є визначальною умовою при оцінці його вартості. При товарному кредиту він приймається при оцінці в розмірі цінової знижки продавця за     здійснення негайного     розрахунку за поставлені товари, вираженої в річному обчисленні [17].

       Умови виплати суми відсотка характеризуються порядком виплати його суми. Цей порядок зводиться до трьох принципових варіантів: виплаті всієї суми відсотка в момент надання кредиту; виплати суми відсотка рівномірними частинами; виплаті всієї суми відсотка в момент сплати основної суми (при погашенні кредиту). За інших рівних умовах кращим є третій варіант.