Теоретичні основи формування залученого капіталу

 

       По  даним таблиці 2.4 можна зробити висновки: позиковий капітал на кінець звітного року на 64,4% (471452/731751 100)  сформований   за рахунок кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги, питома вага якої в

загальній сумі капіталу зменшилась на -8,7%. Частка короткострокових креди-

тів збільшилась на 20,2% і становить 26,6%.

       Оскільки  в складі позикового капіталу значну питому вагу становлять поточні зобов’язання та кредиторська заборгованість, вони підлягають більш детальному аналізу.

       У процесі аналізу необхідно вивчити склад, давність виникнення кредиторської заборгованості, наявність, частоту та причини виникнення простроченої заборгованості постачальникам ресурсів, персоналові підприємства з оплати праці, бюджетові, позабюджетним фондам, встановити суму виплачених санкцій за прострочення платежів.

       Як  свідчать дані таблиці 2.4, на початок року питома вага  кредиторської заборгованості в загальній їх сумі становила 73,13% (194112_/265427 100).

       Беручи  до уваги, що за статтею «Інші поточні зобов’язання може вини-

кати  невиправдана заборгованість у зв’язку  з порушенням фінансової дисципліни, у ході аналізу доцільно вивчити склад і давність виникнення заборгованості з іншими кредиторами, дати оцінку заходам, які здійснюються підприємством щодо погашення цієї заборгованості.

       Визначимо питому вагу поточних зобов’язань  в сумі оборотних коштів. Вона покаже, яка частина оборотних активів  підприємства покривається за рахунок поточних зобов’язань.

       На даному підприємстві на початок року за рахунок поточних зобов’язань покривалося 20,44% (54257_/265427 100) усіх оборотних активів, а на кінець року  – 9% (65591/731751 100). Зменшення спостерігається по таким позиціям: векселі видані на +3120, або на -8,9%, страхування: +630 тис. грн., або -0,6, з оплати праці: +1935 тис. грн., або на -1,1, з учасниками: +35 тис. грн., або на -0,06, інші поточні зобов’язання: +243 тис. грн., або на -0,3, з одержаних авансів на -2259 тис. грн., або на -1,02. Ріст стався за позицією – розрахунки з бюджетом на +7480 тис. грн., або на +0,5.

       При аналізі кредиторської заборгованості слід враховувати, що вона одночасно є джерелом покриття дебіторської  заборгованості. Тому рекомендується порівняти суму дебіторської і кредиторської заборгованості. Якщо перша перевищує другу, то це свідчить про іммобілізацію власного капіталу в дебіторську заборгованість.

       Таке  порівняння проводять за допомогою  складання розрахункового балансу, який представлено в таблиці 2.5. 

Таблиця  2.5

       Розрахунковий баланс підприємства «ТОВ ІНТЕРПАЙП Ніко Тьюб»

 

Продовження таблиці 2.5

 

       Як  видно, з таблиці 2.5, дебіторська заборгованість значно перевищує кредиторську. Сума перевищення становить 211142 тис. грн. Це свідчить про відвернення власних коштів з обороту, що негативно впливає на фінансовий стан підприємства.

       Оскільки  дебіторська заборгованість зросла в основному за рахунок її збільшення щодо розрахунків за товари, роботи і послуги, строк оплати яких не настав, то це суттєво не впливає на фінансовий стан підприємства.

       Доцільно  зробити аналіз дебіторської і кредиторської  заборгованості за відповідними їх статтями (табл. 2.6). 

Таблиця 2.6

       Порівняльний  аналіз дебіторської і кредиторської  заборгованості на кінець 2010 року

       Оцінка оборотності кредиторської заборгованості (як і дебіторської) проводиться за показниками:

       – тривалості періоду погашення кредиторської  заборгованості;

       – швидкості обороту (коефіцієнт оборотності);

       – відношення середнього розміру кредиторської  заборгованості до виторгу від реалізації.

       Ці  показники визначаються аналогічно показникам за дебіторською заборгованістю з тією різницею, що замість виторгу від реалізації продукції враховується величина закупівель. Це викликано тим, що обсяги продажу не можуть порівнюватися з борговими зобов’язаннями за отримані поставки.

       Тривалість  обороту кредиторської заборгованості – це середнє число днів, необхідних для здійснення платежів кредиторам. Цей коефіцієнт розраховують шляхом ділення середньої кредиторської заборгованості на собівартість продукції, що реалізується та множенням на кількість днів (365). 
 

                                                                                              (2.1) 
 

       де  ЧОК – тривалість обороту кредиторської  заборгованості;

       Скз – середня кредиторська заборгованість;

       СРП – собівартість продукції, що реалізується.

       

       На  даному підприємстві тривалість обороту  кредиторської заборгованості становить 83 дні.

       Коефіцієнт  оборотності кредиторської заборгованості показує, скільки разів виникає  заборгованість і сплачується підприємством  за період, що аналізується. Він визначається за формулою: 
 

                                                                                                      (2.2) 
 

       де  Кокз – коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

       Чв  – чиста виручка;

       Скз – середньорічна величина кредиторської  заборгованості.

         

       При розрахунку коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості, отримали середню кількість днів для оплати рахунків кредиторів – 4 дні. 

       2.3 Аналіз ефективності використання залучених коштів 

       Для цілей оцінки управління діяльністю підприємства наука і практика виробили спеціальні інструменти, звані фінансовими показниками. Відображаючи динаміку і протиріччя процесів, що відбуваються, вони піддаються змінам і коливанням і можуть наближатися або віддалятися від свого головного призначення – вимірювання та оцінки сутності фінансового стану.

       Тому  оцінка фінансового стану починається  з показників, що відображають сутність стійкості фінансового стану.

       В умовах ринкових відносин діяльність підприємства і його розвиток здійснюються переважно за рахунок самофінансування, тобто, власного капіталу. Лише при недостатності власних фінансових ресурсів залучаються позикові кошти. У цих умовах особливого значення набуває фінансова незалежність від зовнішніх позикових джерел, хоча обійтися без них практично неможливо. Що виникає в окремі періоди додаткова потреба в поточних активах понад мінімальної потреби покривається короткостроковими кредитами банку та комерційним кредитом, тобто за рахунок позикових коштів.

       Важливо встановити не тільки фактичний розмір власного капіталу, а й визначити  питому вагу його в загальній сумі капіталу. Цей показник в спеціальній літературі носить різні назви (коефіцієнт власності, коефіцієнт незалежності, коефіцієнт автономії), але суть його одна: по ньому судять, наскільки підприємство незалежно від позикових коштів і здатне маневрувати власними коштами. 
           Коефіцієнт незалежності визначається відношенням власного капіталу до всього авансованого капіталу за такою формулою: 
 

                                                                    (2.3) 
 

       де  Кн – коефіцієнт незалежності;

       Вб  – валюта балансу.

       На  початок періоду                  

       На  кінець періоду               

       Зростання його свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства, зниженні ризику фінансових труднощів в майбутніх періодах. 
Досить високим рівнем коефіцієнта незалежності вважається відношення власного капіталу до валюти балансу, рівне 0,5 - 0,6. У цьому випадку ризик кредиторів зведений до мінімуму: продавши половину майна, сформовану за рахунок власних коштів, підприємство зможе погасити свої боргові зобов'язання, навіть якщо друга половина, в яку вкладено позикові кошти, буде з якихось причин знецінена. У даному випадку видно, коефіцієнт фінансової незалежності на початку року був на достатньому рівні – 0,6, але наприкінці року помітне зниження цього показника до 0,4. Значення цього коефіцієнта, свідчить,що на кінець року на кожні сто гривень вкладених активів підприємства – 40 гривень, складають власні кошти.