Автор: Пользователь скрыл имя, 02 Ноября 2011 в 20:20, дипломная работа
Актуальність теми. В умовах ринкової економіки ефективність діяльності підприємств у довгостроковому періоді, високі темпи їхнього розвитку, підвищення конкурентоздатності в значній мірі визначаються рівнем використання фінансових ресурсів. В даний час їм досить складно розраховувати на якісну виробничу і торгову діяльність без залучення позикових коштів. Маючи у своєму розпорядженні кошти кредиторів, підприємство повинне забезпечити не тільки додаткове одержання прибутку, збереження і зворотність грошей, але й ліквідність його активів в цілому. Тому одним з найважливіших напрямків фінансової політики підприємства на сучасному етапі є формування стратегії підвищення ефективності використання позикових коштів, що повинна бути спрямована на забезпечення високих темпів зростання прибутку, мінімізацію комерційних ризиків, забезпечення необхідної ліквідності підприємства.
Умови
виплати основної суми боргу характеризується
передбаченими періодами його повернення.
Ці умови зводяться до трьох принципових
варіантів: часткового повернення основної
суми боргу протягом загального періоду
функціонування кредиту; повного повернення
всієї суми боргу після закінчення терміну
використання кредиту; повернення основної
або частини суми боргу з наданням пільгового
періоду після закінчення терміну корисного
використання кредиту. За іншими рівними
умовами третій варіант є для підприємства
краще.
Інші умови, пов'язані з отриманням кредиту,
можуть передбачати необхідність його
страхування, виплати додаткової комісійної
винагороди банку, різний рівень розміру
кредиту по відношенню до суми застави
або застави і т.п.
Забезпечення
ефективного використання кредитів.
Критерієм такої ефективності виступають
показники оборотності і рентабельності
позикового капіталу.
Забезпечення
своєчасних розрахунків за отриманими
кредитами. З метою цього забезпечення
за найбільш великими кредитами може заздалегідь
резервуватися спеціальний поворотний
фонд. Платежі з обслуговування кредитів
включаються в платіжний календар і контролюються
в процесі моніторингу поточної фінансової
діяльності. На підприємствах, що залучають
великий обсяг позикових коштів у формі
фінансового і товарного (комерційного)
кредиту, загальна політика залучення
позикових засобів може бути деталізована
потім у розрізі зазначених форм кредиту
[ 22].
1.3
Методичні основи аналізу залучених коштів
підприємства
Великий вплив на фінансовий стан підприємства надають склад і структура позикових коштів, тобто співвідношення довгострокових, середньострокові і короткострокових фінансових зобов'язань.
Залучення позикових коштів в оборот підприємства – явище нормальне, сприяє тимчасовому покращенню фінансового стану, за умови, що ці кошти не заморожуються на тривалий час в обороті і своєчасно повертаються. В іншому випадку може виникнути прострочена кредиторська заборгованість, що в кінцевому підсумку призводить до виплати штрафів і погіршення фінансового становища.
Тому в процесі аналізу необхідно вивчити склад, давність виникнення кредиторської заборгованості, наявність, частоту і причини утворення простроченої заборгованості постачальникам ресурсів, персоналу підприємства з оплати праці, бюджету, визначити суму виплачених пенею за прострочення платежів. Для цього можна використовувати дані звітної форми «Примітки до фінансової звітності», а також дані первинного і аналітичного бухгалтерського обліку.
Одним з показників, які використовуються для оцінки стану кредиторсь-
кої заборгованості,
є середня тривалість періоду
її погашення (Пк.з), яка розра-
ховується наступним чином:
(1.1)
Якість кредиторської заборгованості може бути оцінений також визначенням питомої ваги в ній розрахунків за векселями. Частка кредиторської заборгованості, забезпечена виданими векселями, в загальній її сумі показує ту частину боргових зобов'язань, несвоєчасне погашення яких призведе до протес-
ту векселів, виданих підприємством, а отже до додаткових витрат і втрати діло-
вої репутації.
При аналізі довгострокового позикового капіталу, якщо він є на підприємстві, інтерес представляють терміни запитання довгострокових кредитів, тому що від цього залежить стабільність фінансовий стан підприємства. Якщо вони частково погашаються у звітному році, то ця сума показується в складі короткострокових зобов'язань.
Аналізуючи кредиторську заборгованість, необхідно враховувати, що вона є одночасно джерелом покриття дебіторської заборгованості. Тому треба порівняти суму дебіторської та кредиторської заборгованості. Якщо дебіторська заборгованість перевищує кредиторську, то це свідчить про іммобілізацію власного капіталу в дебіторську заборгованість.
Таким чином, аналіз структури власних і позикових коштів необхідний для оцінки раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства та його ринкової стійкості. Це дуже важливо при визначенні перспективного варіанта організації фінансів і вироблення фінансової стратегії.
Аналіз ефективності використання позикового капіталу організацій являє собою спосіб накопичення, трансформації і використання інформації бухгалтерського обліку та звітності, який має на меті [18]:
– оцінити поточний і перспективний фінансовий стан організації, тобто використання позикового капіталу;
– обґрунтувати можливі і прийнятні темпи розвитку організації з позиції забезпечення їх джерелами фінансування;
– виявити доступні джерела коштів, оцінити раціональні способи їх мобілізації;
– спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталів.
Аналіз ефективності використання капіталу організацій проводиться за допомогою різних типів моделей, що дозволяють структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. При існуючому стані найбільш прийнятними для аналізу є дескриптивні моделі. При цьому не знімаються проблеми застосування для аналізу ефективності використання позикового капіталу предикативних та нормативних моделей.
Дескриптивні моделі, або моделі описового характеру, є основними як для проведення аналізу капіталу, так і для оцінки фінансового стану організації. До них належать: побудова системи звітних балансів; подання бухгалтерської звітності в різних аналітичних розрізах; структурний та динамічний аналіз звітності; коефіцієнтний і факторний аналіз; аналітичні записки до звітності. Всі ці моделі засновані на використанні інформації бухгалтерської звітності.
Структурний аналіз являє сукупність методів дослідження структури. Він заснований на представленні бухгалтерської звітності у вигляді відносних величин, що характеризують структуру, тобто розраховується частка (питома вага) приватних показників в узагальнюючих підсумкових даних позиковому капіталі.
Динамічний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей позикового капіталу або їх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності.
Коефіцієнтний аналіз – провідний метод аналізу ефективності використання капіталу організації, застосовуваний різними групами користувачів: менеджерами, аналітиками, акціонерами, інвесторами, кредиторами та ін.. Відомо безліч таких коефіцієнтів, тому для зручності розділимо їх на кілька груп:
До коефіцієнтів оцінки руху капіталу (активів) підприємства відносять коефіцієнти надходження, вибуття та використання, що розраховуються по всьому сукупного капіталу і за його складовими.
Коефіцієнт
надходження всього капіталу показує,
яку частину коштів від наявних на кінець
звітного періоду становлять нові джерела
фінансування:
,
де Кнк – коефіцієнт надходження всього капіталу;
Кн – надійшовший капітал;
Ккп – вартість капіталу на кінець періоду.
Коефіцієнт
надходження позикового капіталу показує,
яку частину позикового капіталу від наявного
на кінець звітного періоду складають
новоприйняті довгострокові і короткострокові
позикові кошти:
де Кнпк – коефіцієнт надходження позикового капіталу;
Пкн – надійшовши позикові кошти;
Пккп – позикові кошти на кінець періоду.
Коефіцієнт
вибуття позикового капіталу показує,
яка його частина вибула протягом звітного
періоду за допомогою повернення кредитів
і позик і погашення кредиторської заборгованості:
де Квпк – коефіцієнт вибуття позикового капіталу;
Пкв – вибуті позикові кошти;
Пкпп – позикові кошти на початок періоду.
Коефіцієнти ділової активності дозволяють проаналізувати, наскільки ефективно підприємство використовує свій капітал. Як правило, до цієї групи належать різні коефіцієнті оборотності: оборотність власного капіталу; оборотність інвестованого капіталу; оборотність кредиторської заборгованості; оборотність позикового капіталу.
Оборотність
власного капіталу, що обчислюється в
оборотах, визначається як відношення
обсягу реалізації (продажу) до середньорічної
вартості власного капіталу :
де Овк – оборотність власного капіталу;
Ор – обсяг реалізації;
Сввк – середньорічна вартість власного капіталу.
Оборотність
інвестиційного капіталу визначається
як частка від ділення обсягу реалізації
на вартість власного капіталу плюс довгострокові
зобов'язання.
де Оік – оборотність інвестиційного капіталу;
Вк – власний капітал;
Дз – довгострокові зобов’язання.
Коефіцієнт
оборотності кредиторської заборгованості
розраховується як частка від ділення
собівартості реалізованої продукції
на середньорічну вартість кредиторської
заборгованості і показує, скільки компанії
потрібно зробити оборотів інвестиційного
капіталу для оплати виставлених їй рахунків:
де Окз – оборотність кредиторської заборгованості;
Срп – собівартість реалізованої продукції;
Кзс – середньорічна вартість кредиторської заборгованості.
Коефіцієнти оборотності можна розраховувати в днях. Для цього необхідно кількість днів у році (366 або 365) розділити на розраховані вище коефіцієнти оборотності. Тоді ми дізнаємося, скільки в середньому днів потрібно для здійснення одного обороту .
Коефіцієнти структури капіталу характеризують ступінь захищеності інтересів кредиторів та інвесторів. Вони відображають здатність підприємства погашати довгострокову заборгованість. Коефіцієнти цієї групи називаються також коефіцієнтами платоспроможності. Мова йде про коефіцієнт власного капіталу, коефіцієнті позикового капіталу і коефіцієнті співвідношення власного капіталу до позикового.
Коефіцієнт
власного капіталу характеризує частку
власного капіталу в структурі капіталу
компанії, а отже, співвідношення інтересів
власників підприємства і кредиторів.
Информация о работе Теоретичні основи формування залученого капіталу