Теоретичні основи формування залученого капіталу

= -13,04).

       Отже, за рахунок зменшення рентабельності продажів рентабельність позикового капіталу зменшилась на -13,04.

       За  рахунок коефіцієнту оборотності активів = 0,04 1,07/0,12=0,36   (0,36-0,54 = -0,18), тобто за рахунок зменшення коефіцієнта оборотності відбулося зменшення рентабельності позикового капіталу на -0,18.

       За  рахунок коефіцієнта фінансової залежності = 0,04 1,07/0,27 = 0,16   (0,16-0,36= -0,2). В цьому випадку, за рахунок зменшення коефіцієнта фінансової залежності, відбулося зменшення рентабельності позикового капіталу         на -0,2.

       Баланс  відхилень = -13,04-0,18-0,2 = -13,42.

       Дані  таблиці 2.7 свідчать про те,що рентабельність позикового капіталу, в кінці 2010 року, порівняно з початком 2010 року зменшилась на -13,42.

       Відмітимо, що рентабельність позикового капіталу зменшилась у зв’язку з зменшенням рентабельності продажів на -13,04 та зменшенням коефіцієнту фінансової залежності на -0,2. Коефіцієнт оборотності активів зменшився  на     -0,18.

       Підвищення цих факторів у виробничо-господарській діяльності дозволить підприємству підвищити ефективність використання позикового капіталу. 

       2.4 Шляхи вдосконалення управління  залученими коштами ТОВ «ІНТЕРПАЙП Ніко Тьюб» на плановий рік 

       Політика  управління позиковим капіталом на підприємстві повинна відображати загальну філософію фінансового управління підприємством з позицій прийнятного співвідношення рівня прибутковості та ризику фінансової діяльності.

       У практиці фінансового управління залученими позиковими коштами існують правила комбінації виробничого та фінансового ризику для різних видів бізнесу і способів фінансування. Дані комбінації дозволяють керівництву підприємства вибрати найбільш оптимальну політику ефективного управління позиковим капіталом.

       Рекомендації  щодо підвищення ефективності управління позиковими засобами для різних типів бізнесу наведені в таблиці 2.10. 

Таблиця 2.10

       Рекомендації для різних типів бізнесу та способів фінансування

       Аналізуючи таблицю 2.10 можна помітити, що для фондомістких підприємств із значним зовнішнім фінансуванням, як ТОВ «ІНТЕРПАЙП Ніко Тьюб» з метою підвищення ефективності використання позикових коштів рекомендується керувати прибутком (тобто забезпечувати оптимальний рівень чистих грошових коштів) і сформувати кредитну політику.

       Економічна  діагностика є інструментом, який допомагає визначити реальний стан досліджуваного об'єкта на підприємстві, спираючись на відомості про реальний економічний стан внутрішнього і зовнішнього середовища, прогнозні покази та аналітичні висновки, які формуються в процесі аналізу. В порівнянні з економічним аналізом економічна діагностика має певні відмінності. В таблиці 2.11 наведено порівняльну характеристику економічного аналізу та економічної діагностики. 

Таблиця 2.11

      Порівняльна характеристика економічного аналізу та економічної  діагностики

      Економічна  сутність діагностики полягає в  тому, що за її допомогою підприємство може детально та різносторонньо оцінити свій стан і передумови для вирішення поставлених завдань. Економічний аналіз зазвичай використовує стандартний набір показників, які в порівнянні з нормативним значенням дають уявлення про ефективність функціонування підприємства чи різних його складових. Однак сучасні умови господарювання диктують необхідність більш глибокого і цілісного охоплення середовища підприємства.

      Умови функціонування, специфіка та очікуваний результат для всіх підприємств, навіть тих, які функціонують в межах однієї галузі, можуть відрізнятись. Тому використання економічної діагностики є актуальним та виправданим, зокрема для підприємств як ТОВ «ІНТЕРПАЙП Ніко Тьюб». Завдяки різноманітності методів, які використовує економічна діагностика можна ретельно дослідити причини виникнення проблем на підприємстві, їх розвиток в майбутньому та проаналізувати можливі альтернативні підходи до їх вирішення. Управління залученням коштів на підприємство потребує діагностування таких основних елементів: потреби в залучення коштів; форм залучення коштів; ефективності залучення.

       Дослідження потреби в залученні коштів за допомогою економічної діагностики ґрунтується на особливостях загальної потреби в капіталі підприємства.

       Потреба підприємства в капіталі – це виражена в грошовому еквіваленті потреба в коштах і матеріальних засобах, необхідних для здійснення господарської діяльності та виконання поставлених завдань. Виходячи з цього, потреба в залучених коштах дорівнює грошовому еквіваленту потреби, яку підприємство не може покрити з власних резервів.

       Таким чином, для підприємств застосування економічної діагностики при визначенні потреби в залученні коштів позитивне тим, що дозволяє розпізнати стан в якому опинилось підприємство, визначити найбільш слабкі місця у фінансовому забезпеченні, виявити причини нестачі коштів, та сформувати альтернативно виправдані шляхи залучення необхідних коштів. За допомогою економічної діагностики можна спрогнозувати імовірність потреби в коштах та мінімізувати вплив несприятливих чинників, які можуть виникнути в процесі безпосереднього залучення коштів на підприємства.

      Діагностика потреби в залученні коштів є  процесом більш конкретизо-

ваним ніж діагностика загального стану  підприємства. Отримана інформація повинна бути спрямованою на отримання конкретного результату - визначення конкретних альтернативних джерел залучення коштів та обсягу коштів, який доцільно залучити з кожного джерела. Загальна схема етапів процесу економічної діагностики потреби підприємства в залученні коштів зображена на рисунку 2.2. 

      Рис. 2.2 Етапи процесу  економічної діагностики  потреби в залученні  коштів на підриємстві 

      Економічну  діагностику потреби в залученні  коштів слід проводити з огляду на два підходи: перший полягає в тому, що економічна діагностика є дослідженням. Тобто підприємство збирає необхідну інформацію, яка стосується залучення, визначає обсяг потреби в коштах, причини нестачі власних ресурсів та можливі шляхи їх наповнення, враховує вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на процес залучення коштів. Другий підхід - пошуковий, підприємство на основі отриманих даних в процесі діагностики формує портфель з альтернативних джерел залучення, тобто визначає найбільш оптимальний варіант, стосовно завдання на яке зорієнтоване залучення коштів.

       Визначення  об'єкта економічної діагностики  потреби в залученні коштів передбачає виділення трьох складових: обсягу необхідних коштів, які спрямовуються на певне виробниче завдання; обсягу власних коштів, які можна мобілізувати; обсягу нестачі коштів (потреба в залученні коштів).

      Слід  зазначити, що мета та завдання діагностики  потреби підприємства в залученні коштів насамперед спрямовані на розробку конкретних рекомендацій, які мають стати основою для прийняття управлінського рішення про додаткову мобілізації необхідних коштів.

      Метою діагностики потреби в залученні  коштів є формування портфелю залучення коштів, оптимального з точки зору витрат а ризику або ефективності. Оскільки діагностика це процес, який пов'язаний з дослідженням та пошуком, то основним завданням є виявлення причинно-наслідкових зв'язків виникнення потреби в залученні коштів.

      В залежності від реального фінансового  стану та мотивів залучення коштів, шляхи отримання необхідних коштів будуть різними для кожного підприємства. Однак на нашу думку алгоритм, яким мають керуватися підприємства при здійсненні економічної діагностики залучення коштів в загальних рисах є спільним.

      Зокрема, на першому етапі підприємство має  змогу виявити чинники, які впливають на виникнення потреби. Можливо підприємство зазнає серйозного впливу з боку зовнішнього середовища, або ж нестача коштів є результатом нераціонального управління з боку керівництва. Другий етап має на меті структурно проаналізувати рух грошових потоків підприємства та кількісно оцінити власні можливості мобілізації коштів і необхідний обсяг додаткового залучення з інших джерел.

      На  третьому етапі підприємство оцінює альтернативи залучення коштів з інших джерел. Зауважимо, що на цьому етапі слід оцінити також можливі ризики. Якщо обрані варіанти кількісно та якісно відповідають сформульованими перед залученням коштів завданням та пріоритетам, то підприємство отримує конкретний результат економічної діагностики - розроблені та обґрунтовані шляхи залучення коштів.

      Економічна  діагностика є не тільки інструментом для вивчення та оцінки існуючої потреби в залучені коштів, вона надає підприємству можливість дослідити розвиток потреби в коштах та виробити рекомендації щодо альтернативних шляхів залучення того обсягу коштів, який підприємство не в змозі покрити самостійно.