Стиль управління і ефективність його застосування працівниками апарату управління підприємства» ДП ДГ «Христинівське»

      Лідер концентрується на пошуку  шляхів погодження різноманітних,  часто протилежних інтересів  інших працівників та необхідних  ресурсів для вирішення проблем.  Звідси зростає роль знань,  інтелектуального потенціалу лідера, оскільки тільки це дає змогу йому виконувати його функції і знаходити та ставити проблеми перед іншими членами команди.

    Лідери  будують свої стосунки з підлеглими на довірі, мотивуючи і надихаючи  їх. Вони кладуть  довіру в основу групової та сумісної роботи. Щодо професіоналізму, то використовуючи його, а також різні здібності та вміння, менеджери концентрують свої зусилля в сфері прийняття рішень. Вони намагаються звузити набір шляхів вирішення проблеми. Рішення часто приймаються на основі минулого досвіду. Лідери, в протилежність, здійснюють постійні спроби розробки нових та неоднозначних вирішень проблеми. Очевидно, що на практиці не спостерігається ідеального дотримання цих двох типів відносин управління. Дослідження показали, що значна група менеджерів в більшості володіє лідерськими якостями. Однак, зворотній варіант також зустрічається в реальному житті.

 

     1.2  Сутність основних  типів стилю управління 

      Управління  як складний соціально-психологічний  процес групового розвитку диференціюється  за різними ознаками:

1. За змістом діяльності:

• лідер-натхненник, що пропонує програму поведінки;

• лідер-виконавець, що забезпечує виконання вже прийнятої програми;

• лідер, який одночасно є і натхненником, і організатором.

2. За характером діяльності:

• універсальний, що постійно проявляє свої якості лідера;

• ситуаційний – якості лідера проявляються лише в певних, специфічних ситуаціях.

3. За стилем лідерства:

• авторитарний,
• демократичний,
• ліберальний.

      Як  у вітчизняній, так і у зарубіжній найбільш поширеною є класифікація лідерства за стилем. Перед тим, як перейти до розкриття стилів лідерства ми би хотіли з‘ясувати і вже напевне визначити, що ми розуміємо під словом “стиль”, “стиль керівництва, лідерства”. Це допоможе глибше вникнути в суть цього явища.

      Під словом “стиль” розуміють ту особливість, яка часто не має певного кількісного виміру і сприймається нами інтуїтивно як щось, що відрізняє один об‘єкт від іншого. Стиль - поняття багатозначне. Кажуть: стиль епохи, архітектурний стиль, стиль художника, стиль одягу, стиль життя, стиль лідерства. В соціальній психології під стилем мається на увазі цілісна відносно стійка система способів діяльності, що забезпечує ефективне виконання суб‘єктом своїх функцій.

Якщо  розглядати стиль з точки зору менеджменту, то стиль управління – це гнучка поведінка керівника щодо співробітників, яка змінюється в часі залежно від ситуації і виявляється в способах виконання управлінських робіт підпорядкованим керівнику управлінським апаратом. Ці два підходи мають щось спільне в своєму  розумінні і обгрунтовуються з однієї позиції, але застосовуються в різних сферах, тому набувають інші напрямки і деякі відмінності.

      Кожна організація представляє собою  унікальну комбінацію індивідів, цілей  і задач. Кожний керівник – це унікальна  особистість, яка володіє рядом здібностей. Тому стилі лідерства не завжди можна віднести до якоїсь конкретної категорії. Скоріше, стиль даного керівника – лідера може бути віднесений до якоїсь позиції. Спробуємо розкрити стилі лідерства, які обирає лідер для здійснення своєї діяльності.

      Приступимо  до описання кожного стиля, бо це дуже важливо для нормальної роботи підприємства, для встановлення приємного психологічного клімату  в колективі та інших  сферах діяльності підприємства.

      Ці  стилі можна зобразити схематично, де по традиційній класифікації стиль може бути авторитарним або автократичним (це одна крайність) та ліберальним (це друга крайність) і середній стиль між ними – демократичний.  

 

Таблиця 2 

Основні стилі керівництва 

Автократичний    Ліберальний 
 

Демократичний 
 
 

Стилі лідерства

         

Джерело: Мескон М. Х., Альберт М., Основы менеджмента: Пер с

англ. –  М.: “Дело”, 1992. –стр.492 
 

    При авторитарному (диктаторському) стилі лідер володіє достатньою владою, щоб нав‘язувати свою волю підлеглим і без коливань проводити в життя прийняті рішення, використовуючи адміністративні методи впливу на підлеглих. Тобто авторитарному стилю притаманна висока концентрація влади в руках керівника, причому він одноосібно розв‘язує всі питання управління виробництвом, не враховуючи думки про це підлеглих, часто втручається в дії керівників нижчого ступеню, зв‘язує їх ініціативу. При цьому стилі управління лідер користується серед підлеглих головним чином формальним авторитетом. Тому авторитарний стиль керівництва не може вважатися оптимальним, він повинен знаходити обмежене застосування лише при деяких обставинах, які вимагають швидких і категоричних рішень. Дуглас МакГрегор, відомий в області лідерства, назвав передумови авторитарного керівника по відношенню до працівників теорією “Х”. Згідно з теорією “Х”:

    Люди  не люблять працювати і вже  при любій нагоді уникають її.

    Люди  намагаються уникнути відповідальності, обираючи, щоб ними керували.

    Більш за все люди хочуть захищеності.

    Щоб змусити людей працювати, необхідно  використати примус, контроль та погрозу покарання.

    На  основі таких припущень, автократ як можна більше  централізує  повноваження, структурує роботу підлеглих і навіть не дає їм волі в прийнятті рішень. Автократ також повно керує всією  роботою в межах його компетенції і, щоб забезпечити виконання роботи, може  спричиняти психологічний тиск.

          Демократичний стиль характеризується високим ступенем делегування повноважень. Підлеглі беруть активну участь у прийнятті рішень і користуються широкою свободою у виконанні завдань. Як правило, рішення приймається тільки після виявлення думки підлеглих, лідер охоче ділиться з ними владою, надає можливість проявити ініціативу, розвивати свої здібності. За таких умов лідер користується не тільки службовим, але і високим авторитетом у підлеглих, панує дух співробітництва і розвиваються управлінські навички у  підлеглих.

      У практичній діяльності демократичний  лідер виходить з того, що люди мотивуються  не тільки матеріальними, але й більш  високими потребами, тому він намагається  зробити обов‘язки підлеглих більш привабливими. Тобто створити ситуацію, за якої люди до деякої міри самі себе мотивують, тому що їх робота сама є винагородою. У високій  мірі керівник сприяє тому, щоб підлеглі розуміли, що їм доведеться вирішувати більшу частину проблем, не шукаючи схвалення або допомоги. У той же час керівник витрачає багато зусиль на створення атмосфери довіри і відкритості з тим, щоб, коли  підлеглим буде потрібна допомога, вони могли б звернутися до керівника. Він старається навчити підлеглих вникати в проблеми підприємства, надає для цього відповідну інформацію і показує, як шукати рішення.

          МакГрегор назвав уявлення про демократичний стиль теорією  “Y”:

    Праця – процес природній. Якщо умови благодатні, люди не тільки візьмуть на себе відповідальність, вони будуть прагнути до неї.

    Якщо  люди залучені до організаційних цілей, вони будуть використовувати самоуправління і самоконтроль.

    Організації, де домінує демократичний стиль, характеризується високим ступенем децентралізації повноважень. Підлеглі беруть активну участь в прийнятті рішень і користуються широкою свободою у виконанні завдань. Це найбільш вдалий стиль для ефективного керівництва.

          При ліберальному стилі лідерства підлеглим надається велика самостійність в роботі, в прийнятті рішень, керівник дає лише загальні настанови і час від часу контролює діяльність виконавців. Цей стиль знаходить обмежене поширення, він властивий головним чином науковим установам.

          В американській  літературі подібний стиль називають  стилем невтручання, несуперечення або потурання (англ. Laisser-faire). Лідер повністю покладається на підлеглих і іноді дотримується позиції простого члена групи.

          Узагальнюючи вище викладену інформацію треба виділити, що в вищій мірі  авторитарний чи автократичний керівник нав‘язує свою волю підлеглим шляхом примусу, нагороди або посилаючись на традицію. Лідер демократичний, який дозволяє підлеглим брати участь в прийнятті рішень, віддає перевагу спричиняти вплив за допомогою переконань та харизмі, де харизма – це влада, побудована не на логіці чи силі традицій, а на особистих якостях (здібностях) лідера. Він уникає  нав‘язування своєї волі підлеглим. Ліберальний же керівник надає підлеглим практично повну свободу. Але треба сказати, що названі стилі не охоплюють всю різноманітність стилів, які зустрічаються у практичній роботі. Діяльність лідера настільки різноманітна, що всяка спроба єдиної класифікації стилів лідерства не вдається.

 

Розділ  ІІ. Психологія діяльності керівника та стиль  управління 

2.1 Коротка організаційно-економічна  характеристика підприємства 

    ДП  ДГ «Христинівське» Христинівського району Черкаської області.

    Державне  підприємство дослідне господарство «Христинівське»  створене 26 грудня 1945 р. на основі постанови  Ради народних комісарів від 1 грудня 1945 р. і знаходиться в загальнодержавній власності. Дане господарство створене для вирощування елітного насіння цукрових  буряків.

    Господарство  розташоване в лісостеповій зоні, де переважають сірі опідзолені ґрунти. Середньорічна норма опадів складає 450 – 500 мм. Перші приморозки в жовтні.

    Підприємство  знаходиться в центральній частині  Христинівського району, приблизно  на однаковій віддалі від міста  Києва і  Черкас, яка складає  близько 220 км.

    Господарство  має вигідне економічне розташування до місць збуту продукції –  хлібної бази, молокозаводу, цукрового і комбікормових заводів, залізниці і до доріг державного значення. Віддаль до цих місць становить 5 – 10 км, адміністративний центр розташований в м. Христинівка.

  До  складу господарства входить три  відділки: Іванівський, Дубінський, та Шукайводський, молочнотоварна ферма та свиноферма на Іванівському відділку, три бригади.

    Місце розташування та природні умови господарства впливають на організаційно-економічну структуру, розмір та спеціалізацію  господарства.

       Державне підприємство дослідне господарство «Христинівське» не є вузькоспеціалізованим господарством. Тут вирощуються зернові і технічні культури, займаються молочно-м’ясним тваринництвом.

    Отже, так як земля є найголовнішим  ресурсом, то розглянемо забезпеченість господарства земельними ресурсами, які наведені в таблиці

2.1. (на  основі річного фінансового звіту  за 2004 – 2006 рр.).

    Таблиця 2.1.

    Склад і структура земельних угідь  в ДП ДГ «Христинівське» за

     2004 – 2006 р.