Розрахункова з конкурентоздатності

Останнім часом все більше значення грають нецінові чинники конкуренції. Тому важливим напрямом є формування думки споживача з метою забезпечення іміджу товару і виробника. Зниження долі продажів хліба в загальному об'ємі продовольчих товарів(у 2010 р. зменшення склало 12 порівняно з попереднім роком) свідчить про необхідність застосування ширшого спектру дії на думку споживача. В результаті дослідження збутової мережі хлібобулочних виробів були виявлені ключові чинники успіху товару : якість продукції, оперативність доставки, свіжість, зручність способу оплати. При аналізі думок кінцевих споживачів найбільш значимими чинниками стали, окрім якості і свіжості, культура обслуговування, зовнішній вигляд, упаковка. До основних напрямів формування думки споживачів відносяться просування товару(реклама, пропаганда) і стимулювання збуту (стимулювання споживачів, торгівлі і торгового персоналу фірм.

Встановлено, що найдієвішою являтиметься реклама в місцях продажу хліба  з вказівкою його значимих споживчих  характеристик і найменування підприємства-виготівника. Рекомендується використати як раціональні, так емоційні і моральні мотиви. При розрахунку асигнувань на рекламу найбільш поширеним методом є числення "у відсотках до суми продажів". На хлібозаводах величина відрахувань значно нижча рекомендованих, хоча останніми роками починає рости і складає 0,1-0,2т виручки.

Конкурентоспроможність товару на ринку також визначається успішністю застосування методів поширення. Оптимальним є використання каналів нульового або першого рівня, що обумовлюється специфікою цього товару - недовгим терміном зберігання, мінімальним розкидом цін на ринку. В той же час можливе використання практично будь-якого типу систем поширення товару аж до керованої вертикальної системи(якщо йдеться про державні підприємства). Найлегше вижити вертикально інтегрованим структурам внаслідок можливості використання інших джерел прибутку і інвестування засобів в нові технології.

Аналіз основних соціально-економічних  показників ринку Києвської області в період 2005 - 2010 рр. дозволив виявити зниження купівельної спроможності населення (по хлібу житньому і житньо-пшеничному - більш ніж на 26пшеничному - на 22 За досліджуваний період спостерігається зниження об'ємів реалізації пшениці - на 24-и - на 7 збільшення об'ємів сировини, що імпортується, для виробництва хліба (з Казахстану - більш ніж в 10 разів, із Росії - в 3,3 разу). Наслідком падіння виробництва продукції сільського господарства є підвищення цін при реалізації зерна (пшениці - на 65,8-и - на 81,7 продуктів його переробки - до 22,8 реалізації хліба – до 12,7%. Найбільш значне зростання цін спостерігається на хліб житній і житньо-пшеничний, використовуваний населенням в якості основного продукту харчування. Підвищення цін на хліб обумовлене також зростанням цін на інші компоненти для його виробництва і збільшенням тарифів на паливо і енергію (в 2010 р. ціни на бензин виросли на 45 на дизпаливо - на 40 электроэнергию - на 35%).

Знижується споживання хлібопродуктів, що пояснюється зменшенням витрати  хліба на не харчові цілі(зокрема, корм худоби). Зменшення споживання в 2010 р. з розрахунку на одного жителя області склало більше 7-ми порівнянню з 2005 роком. Останніми роками все більший попит у населення має кондитерська продукція, до 2010 р. індекс її виробництва виріс на 84,1.

Для ринку м. Києва в цілому характерні ті ж тенденції, що і для області. Оцінка виробниками рівня і тенденцій розвитку конкуренції свідчить про її гостроту. Незважаючи на зростання цін на хлібобулочні вироби (у 3,2 разу на хліб житній і житньо-пшеничний і в 2,6 разу на хліб пшеничний з борошна вищого гатунку), їх споживання все ж прийнятніше в порівнянні з іншими продуктами. Зерно, що поступає з районів області, характеризується недостатнім рівнем якості, що є причиною низької якості борошна і хліба.

Багато хлібовироблювальних підприємств м. Києва і області знаходяться в економічно нестабільному положенні. Пригнічуюча частина підприємств характеризується значним зносом основних фондів. Росте собівартість продукції(в середньому 29-ом хлібопекарським підприємствам до 2000 р.), що випускається. У складі собівартості велику частину займає доля сировини і матеріалів.

Зроблені наступні висновки:

- сектор продовжує залишатися  соціально значимим не лише в масштабах міста і області, але і країни, тому регулюватиметься державою незалежно від темпів економічного розвитку;

- для хлібопекарських підприємств вирішальне значення має потенційна місткість ринку, прямо пропорційна чисельності населення міста. Тому обсяги виробництва хліба і хлібопродуктів безпосередньо залежать від об'ємів споживання;

- ринок хліба і хлібобулочних  виробів є досить насиченим,  бар'єри входу на ринок великі;

- останніми роками на ринку  м. Києва діє декілька виробників однорідної продукції. У зв'язку з широкою диверсифікацією виробництва на хлібопекарських підприємствах конкуренція стає важливим чинником у боротьбі за споживача;

- найбільш значну загрозу для  існування і розвитку хлібовироблювальних  підприємств представляють такі  чинники, як зростання цін на  сировину і паливно-енергетичні  ресурси, загострення конкуренції  на ринку хлібопродуктів, жорстке  державне регулювання.

Просування нових товарів і  зміна смаків споживачів. Невисока купівельна спроможність населення  і значна тривалість життєвих циклів продуктів практично не роблять  якого-небудь значимого впливу на діяльність підприємств, оскільки хліб продовжує залишатися традиційним продуктом першої необхідності, практично не еластичним за ціною;

- позитивний інтерес представляють  такі можливості, як збільшення  частки ринку за рахунок випуску  кондитерської продукції, зміна  потреби в продукції за рахунок урбанізації і зниження конкуренції з боку зарубіжних фірм. В той же час визначальним для перспектив розвитку підприємств чинником є оновлення складу продукції на основі повнішого вивчення потреб покупців. Перспективними напрямами використання ринкових можливостей виступають такі як розширення асортименту продукції, що випускається, при збереженні її якості, вихід на нові ринки збуту, розвиток нових форм збуту, забезпечення зручності в споживанні продукції.

Основними тенденціями, що безпосередньо  впливають нині на стан ринку хлібопродуктів, є наступні:

- велика частина підприємств планує робити маркетингові і збутові дії, а не технологічні зміни для зміцнення своєї конкурентоспроможності;

- багато виробників припускають  поліпшити якість свого товару, розширити номенклатуру виробів,  що випускаються, завоювати нові  ніші ринку, інтенсифікувати рекламу,  знаходити нові канали збуту; 

- рівень державної підтримки  підприємств незначний. Тут(не  виплачуючи прямі субсидії, преференції  і подібні пільги, типові для  централізованої економіки) можна  використати митні пільги на  імпортне устаткування, що відбиває  попит на впровадження нових  технологій, сприяючих скороченню  виробничих витрат; спостерігається  глибоке протиріччя між суміжними  галузями продовольчого комплексу.  Підприємства, що займаються переробкою  сільськогосподарської сировини, випробовують  недовантаження виробничих потужностей,  тоді як виробники зазнають  серйозні проблеми зі збутом  своєї продукції.

Для порівняння рівня конкурентоздатності  підприємств обраних країн заповнимо  відповідні таблиці, що наглядно покажуть конкурентоздатність українських  підприємств з підприємствами аналогічної  галузі інших країн.

 

 

Таблиця 1. Порівняння основних характеристик ринків

	Україна	Росія	Білорусь
Обсяг ринку,тис. т	120,1	251	132,1
Доля вітчизняних підприємств	75,4%	82,6%	80%
Доля імпортних підприємств	14,6%	17,4%	20%
Імпорт	15,3%	18,7%	11,2%
Ріст споживання	7%	9%	8,4%
Споживання на людину кг/рік	120	115	96
Куди експортує	Росія, Казахстан, Азербайджан, Туркменістан, Киргизстан, Грузія, Молдова и Беларусь	Азербайджан, Казахстан, Україна, Монголія, Таджикістан, Германія и Грузія	Росія, Молдавія, Латвія, США, Азербайджан, Узбекистан, Естонія

 

 

Таблиця 2. Оцінка конкурентоспроможності на основі порівняння показників фінансового стану підприємств галузі досліджуваних країн.

Показники	Україна	Росія	Білорусія	Казахстан	Киргизстан
Коефіцієнт  абсолютної платоспроможності	0,025	0,048	0,031	0,045	0,033
Коефіцієнт  термінової платоспроможності	0,71	0,87	0,66	0,75	0,58
Коефіцієнт  покриття	1,16	1,27	1,20	1,14	1,23
Коефіцієнт  автономії	0,35	0,77	0,45	0,64	0,53

 

Таблиця 3. Зважена рейтингова оцінка конкурентоспроможності підприємств Росія(найбільш конкурентоздатна країна галузі) та України

Показники	Вага  ознаки	Україна		Росія
		рейтинг	зважений рейтинг	рейтинг	зважений рейтинг
Рівень  витрат на одиницю продукцї	0,23	1	0,23	2	0,46
Рівень  технологічного процесу	0,1	2	0,2	1	0,1
Якість  продукції	0,18	2	0,36	1	0,18
Асортимент	0,1	1	0,1	2	0,2
Рівень  цін	0,2	2	0,4	1	0,2
Канали  збуту	0,1	1	0,09	2	0,18
Охоплення ринку	0,1	1	0,1	2	0,2
Разом	1,0	10	1,48	11	1,62

 

  
  

З проведеного аналізу  видно, що Україна займає досить тверду конкурентну позицію серед країн  СНГ, що і підтверджується високим  попитом експортованої Україною продукції. 

 

 

     

 

2. Результати діагностики  хлібобулочної галузі України

Конкуренція на ринку хлібобулочних виробів в Україні доволі інтенсивна і основна боротьба ведеться між великими хлібозаводами і міні-пекарнями. Особливістю ринку хліба є його локальний характер через нетривалий термін зберігання продукції.

Тому, основна увага зосереджується на місцевих конкурентах. Перемогти на ринку намагаються як за рахунок боротьби за існуючі ніші, так і шляхом створення нової продукції. Для успішного здійснення своєї діяльності підприємству слід знати своїх конкурентів, намагатися виявити їх сильні та слабкі сторони і виходячи з цього приймати зважені управлінські рішення.

Велика кількість наукових праць присвячено проблемам конкурентних взаємовідносин в різних галузях промисловості. Але актуальні на сьогодні питання, кожен дослідник розкриває по своєму, і вони не завжди дійсно висвітлюють реальний стан, в зв’язку з не повним обсягом відповідної інформації для проведення аналізу, що може бути пов’язано з неправильним вибором або недосконалістю обраної методики.

Тому виникає проблема дослідження оцінки конкурентних позицій хлібопекарських підприємств за допомогою матриці конкурентного профілю.

Хлібопекарська галузь – одна з провідних галузей харчової промисловості України, призначення якої - безперебійне забезпечення виробництва хліба, хлібобулочних та інших борошняних виробів у обсягах, які відповідають нормам державної продовольчої безпеки.

Сьогодні на ринку хліба  та хлібобулочних виробів присутня продукція великих промислових  підприємств (стаціонарних хлібокомбінатів та хлібозаводів), підприємств середньої потужності, малих підприємств, пекарень та цехів.

Відповідно до офіційної  статистики, динаміка обсягів виробництва  хліба та хлібобулочних виробів  в Україні має стійку тенденцію  до спаду виробництва хліба.

За оперативними даними Держкомстату України хлібопекарськими підприємствами всіх форм власності, які звітують перед статистичними органами, у 2009 році  вироблено 1,755 тис. тонн хліба та хлібобулочних виробів, що на 7,9% менше ніж у 2008 році.

За 4 місяці 2010 року вироблено 538,6 тис тонн хліба  та хлібобулочних виробів. Спад темпів виробництва  склав 4,2% .

Хлібопекарськими підприємствами системи Укрхлібпрому в 2009 році (за уточненими даними) було вироблено  та реалізовано 929,7 тис. тонн хліба та хлібобулочної продукції, питома вага якої від загального обсягу виробництва  в Україні за 2009 рік, становить 53 відсотків. Впродовж січня-грудня 2009 року підприємства зменшили виробництво хліба та хлібобулочних виробів на 6,4 відсоткових пункти.

За 4 місяці 2010 року на підприємствах Укрхлібпрому  вироблено 302,8 тис тонн хліба  та хлібобулочних виробів. Спад темпів виробництва  склав 3,1% .

Щодо цінової ситуації, то слід зазначити, що на ринку хліба  ціни мають  сталу тенденцію до зростання, оскільки збільшується вартість всіх складових витрат на виробництво.

Порівняно з початком року, роздрібні ціни на масові види хліба зросли в середньому по Україні на 3,6-3,8 відсоткових пункти. Зростання цін зафіксовано на хліб з борошна пшеничного вищого сорту в 18 регіонах, на хліб з борошна пшеничного першого сорту – в 19 регіонах та на житньо-пшеничний - в 20 регіонах.