Розрахункова з конкурентоздатності

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Кафедра менеджменту

 

 

 

 

Розрахунково-графічна робота

З дисципліни «Конкурентоспроможність підприємств»

 

 

 

 

 

Виконали:

Студенти IV курсу гр.. УІ-81

Корнієнко Олег

Олійник Наталія

 

 

 

 

 

Київ 2012

Зміст

 

1. Порівняння конкурентоспроможності в кондитерській галузі України, Росії і Білорусії 3

2. Хлібопекарська галузь 10

3.Загальна характеристика «Хлібокомбінат №12», інноваційна діяльність, продукція та проблематика. 28

4. Оцінка доцільності методів вирішення проблем 47

Висновки 53

 

 

Стан конкуренції ринків хлібобулочних виробів в країнах(Росія, Казахстан, Білорусія, Киргизія, Україна)

Росія

Хлібопекарська промисловість  Росії, виробнича база якої налічує  тисячу хлібозаводів і більше п'яти  тисяч підприємств малої потужності, щорічно виробляє 15 - 20 млн. тонн продукції.

Основними групами структури асортименту  хліба є: хліб з пшеничного борошна (подовий і формовий); хліб з житнього борошна (подовий і формовий); хліб із суміші житнього та пшеничного борошна (подовий і формовий); булочні  вироби (батони, булки, калачі, слойки ); здобні вироби (плюшки, булки, слойки, розанчікі, кренделі); бубличні (сушки, бублики, бублики); сухарні (сухарі армійські, сухарі здобні пшеничні); дієтичні вироби зі зміненим хімічним складом (безсольові, зі зниженим вмістом білка, вуглеводів і т.п.).

Згідно з сучасними поглядами  науки про харчування асортимент хлібної продукції повинен бути розширений випуском виробів поліпшеної якості, підвищеної харчової цінності, профілактичного та дієтичного призначення. За рахунок хліба організм людини на 50% задовольняє потребу у вітамінах групи В: тіаміні (В1), рибофлавін (В2) та нікотинової кислоти (РР). Наявність вітамінів в хлібі обумовлено в основному сортом борошна. При помелі зерна в борошні втрачається до 65% вітамінів, і тим більше, чим вище сорт борошна. Хліб зі шпалерного борошна характеризується більш високим вмістом вітамінів.

Хліб важливий і як джерело мінеральних  речовин. У хлібі міститься калій, фосфор, сірка, магній; в кілька менших кількостях - хлор, кальцій, натрій, кремній  і в невеликих кількостях інші елементи. Хліб з нижчих сортів борошна містить більше мінеральних речовин.

На сьогоднішній день аналіз якості булочних виробів (на прикладі батона нарізного) є досить актуальною, внаслідок  того, що на ринку хлібобулочного виробництва  представлений широкий асортимент виробів різної якості, і часом покупцеві буває важко виділити для себе саме те найменування продукту, яке відповідало б його вимогам .

Хлібопечення є соціально значущою галуззю економіки. Більшість хлібозаводів, які випускають основні сорти хліба, вирішують важливу стратегічну задачу забезпечення дешевим хлібом якомога більшої кількості людей.

Зараз на російському ринку хліба  присутня як спадщина СРСР - традиційні види хліба - чорний, білий, круглий, батон  і буханець, так і формується в  останні роки преміальна категорія  - хлібобулочні вироби з обмеженим терміном зберігання, змістом мінералів і органічних елементів, низькокалорійні сорти і т . п. Споживання хліба і хлібобулочних виробів пов'язано в першу чергу з добробутом населення, зі зростанням якого російський споживач переходить від дешевої і калорійної їжі до дорожчих продуктів.

Відомо, що сучасний росіянин споживає в середньому близько 100 кг хліба  на рік, при цьому для Москви цей показник становить від 70 до 90 кг на рік, у той час як в деяких російських регіонах - до 260 кг. Таким чином, культура споживання хліба в Москві аналогічна західної: за даними експертів, в європейських країнах рівень споживання хліба складає 70-80 кг на душу населення в рік.

Обсяг виробництва хліба та хлібобулочних  виробів у Росії за 2009 рік оцінюється в 7702 тис. тонн або 4,5 млрд. дол у вартісному вираженні. В останні 5 років в Росії спостерігається тенденція до зниження обсягів виробництва хліба. За оцінками експертів, виробництво хлібобулочної продукції в Росії щорічно скорочується на 5-7%, починаючи з 2004 року виробництво хліба в країні падає щороку в середньому на 3,8%. За період з 1997 по 2007 р. обсяги виробництва хліба та хлібобулочних виробів в Росії знизилися на 20%. Промислове виробництво хліба на душу населення з 1997 по 2007 р. по Росії знизилося на 18%, в Московському регіоні - на 15%.

На ринку хліба та хлібобулочних  виробів Росії присутня як вітчизняна, так і зарубіжна продукція, частка якої, однак, невелика. Обсяг імпорту хліба і хлібобулочних виробів в 2009 році склав 20,1 млн. дол в грошовому вираженні. Найбільша частка ввезеного в нашу країну хліба в грошовому вираженні належить Фінляндії, яка в 2009 році ввезла хліба на суму $ 6,9 млн, що склало 34,5% від загального обсягу імпорту, на другому місці знаходиться Литва - $ 3,3 млн. або 16 , 3%. Частки Німеччини, Франції та Україні в 2009 році склали 9,6%, 9,4% і 9,3% відповідно.

За оцінками експертів, виробництвом хлібобулочних і кондитерських  виробів у Росії займаються 16-20 тисяч підприємств. Хлібна галузь в Росії представлена, в основному, підприємствами малого та середнього бізнесу.

З точки зору характеристики хлібобулочній  галузі найбільш показові ринки Москви і Санкт - Петербурга.

Московський ринок хлібобулочних  виробів продовжує набирати обертів, незважаючи на падіння загальноросійських показників. Річне виробництво хліба та хлібобулочних виробів у столиці становить 657 тис. тонн, річний обсяг ринку хлібобулочної продукції Москви становить приблизно 230 млн. дол в грошовому вираженні. Середньодобовий обсяг московського ринку хлібобулочних виробів становить 1,8 тис. тонн.

Домінуючу роль в столиці ще з  радянського періоду продовжують  грати хлібозаводи: в сформованих  ринкових умовах у великих комбінатів вище рентабельність і шанси зберегти рецепти традиційного хлібопечення. Тим не менш, у Москві в даній галузі досить розвинений малий бізнес.

Структура московського ринку представлена ​​приблизно 20 найбільшими хлібозаводами, в числі яких МБКК «Коломенське», АТЗТ «Пеко», ВАТ «Пролетарец», «Черемушки», група «Черкізово», Хлібозавод № 22, Хлібозавод № 27, їх сумарна частка складає близько 85 % ринку, і понад 300 пекарень, на які припадає близько 15% ринку.

Найбільшими виробниками хліба в Москві є група «Черемушки», хлібозавод № 22, група «Черкізово», КБК «Коломенське».

Україна

Протягом останніх років  стан хлібопекарської галузі характеризується спадом обсягів виробництва хліба  та хлібобулочних виробів, що пов’язано  зі скороченням споживання, демографічною  ситуацією в країні та збільшенням  обсягів випікання хліба невеликими пекарнями, супер- та гіпермаркетами, а  також домашніми господарствами (ці обсяги не обліковуються офіційними статистичними даними). У 2009 році, за попередніми даними, вироблено 1 755 тис. т хлібобулочних виробів, що на 11,3% менше, ніж у попередньому році (Рисунок 2.6). За 4 місяці 2010 року обсяг виробництва хліба становив 539 тис. тонн (на 4,2% менше, ніж торік).

Асортимент хлібобулочних  виробів, які виробляються українськими підприємствами, налічує понад 1 000 найменувань. Він збільшується щороку в межах конкурентної боротьби за споживача, при цьому використовуються сучасні технології із застосуванням різних смакових добавок, наповнювачів тощо. Найбільшу питому вагу у вітчизняному хлібопеченні займають пшеничний (близько 50%) та житній (близько 30%) хліби. Булочні вироби формують близько 15% ринку хлібопродуктів, решту 5% в асортиментному ряді складають здобні хлібобулочні та бубличні вироби, грінки, сухарі, пиріжки, пончики, пряники, печиво тощо.

Найбільшими виробниками  хлібу та хлібобулочних виробів  в Україні є 67 компаній, що контролюють майже половину ринку, кожна з яких концентрує виробничі потужності у певному регіоні. Так, однією з найбільших компаній є «Хліб Києва», яка підтримується столичною владою та займає 91% київського ринку і 13,5% – національного. Столичний ринок також наповнюється за рахунок продукції компаній «Хлібні інвестиції» (найрозгалуженіший холдинг, до складу якого входять заводи у багатьох обласних центрах), а також ЗАТ «Укрзернопром» (основні потужності зосереджено у північному-східному регіоні). Південь України охоплює холдинг «Т і С», західні області – ПАТ «Концерн «Хлібпром» (питома вага обох компаній в українському ринку складає близько 6%). Решта компаній (57% українського ринку) є досить дрібними та зосереджені на виробництві продукції для окремих населених пунктів або районів. До порівняно невеликих компаній належать такі підприємства як ВАТ «Коровай» (близько 3% національного ринку), ТОВ «Агросервіс 2000» (2,9% ринку) тощо.

Найбільші хлібзаводи займають, зазвичай, не більше ніж 3% ринку, що пов’язано  з нетривалим терміном реалізації продукції, внаслідок чого виробники можуть продавати хлібобулочні вироби тільки у своєму регіоні – географічне  розширення реалізації збільшує транспортні  витрати, а отже, і собівартість продукції, а також знижує якість продукції, що робить її менш конкурентноспроможною, порівняно з місцевою. Серед хлібзаводів  можна виділити «Київхліб» (Хлібокомбінати №№10, 11 – м. Київ), «Одеський Коровай» (Одеська обл.), «Вінницяхліб»

ПАТ «Концерн «Хлібпром» (Вінницька  обл.), «Черкасихліб» (Черкаська обл.), «Хліб» (Дніпропетровська обл.) та «Хлібзавод «Салтівський» (Харківська обл.) тощо. На дрібні  хлібзаводи припадає близько 80% ринку. У складі собівартості виробництва  хліба та лібобулочних виробів половину витрат формує борошно, крім цього значними є витрати на оплату праці (30%), витрати  на газ для випікання (10%), а також  інші витрати – олія, дріжджі, сіль, бензин тощо. У

2007 році велика кількість  хлібзаводів внаслідок зростання  собівартості виробництва почала підвищувати ціни на продукцію. В результаті, з метою регулювання галузі Постановою від 20.06.2007 р. Уряд надав органам виконавчої влади повноваження встановлювати граничні рівні рентабельності для виробництва борошна пшеничного І та ІІ ґатунку, борошна житнього та окремих сортів соціального хліба, виробленого з нього. Крім цього, для хлібовиробників обов’язкове декларування зміни цін (Постанова №1222 від 17.10.2007 р.). Таким чином, дрібні виробники були змушені до виходу з ринку, натомість, на тлі загального скорочення виробництва великі підприємства (такі як «Хліб Києва» та «Т і С») збільшили обсяги виробництва на 3-5%.

В Україні немає єдиного  механізму формування ціни на хліб, тому в різних регіонах ціна може значно відрізняться. Найдешевший хліб виробляють у м. Києві, де галузь дотується з 2000 року. Також дотації отримають одеські хлібовиробники, але при цьому хлібні вироби у південному регіоні найдорожчі. У більшості областей виробники не отримують дотацій від муніципалітетів, але підписали меморандум про непідвищення цін на «соціальні» сорти хліба, притаманні для кожного регіону. Незважаючи на такі заходи, у 2008 році відбулося суттєве підвищення цін на хліб та хлібобулочні вироби – загалом за підсумками року на 27,6% (Рисунок 2.7), що, насамперед, викликано збільшенням собівартості продукції, у т.ч. внаслідок зростання цін на енергоносії. Також суттєво зросли фінансові витрати та збільшилася заборгованість за валютними кредитами, що залучалися для придбання імпортного обладнання, в результаті девальвації національної валюти.

У 2009 році ціни підвищували окремі виробники, які не переглядали ціни наприкінці 2008 року. З 31.08.2009 р. компанія «Київхліб» підвищила ціни на масові сорти хліба «Український» (+5%, до 3,16 грн.) та «Батон» (+6%, до 2,64 грн.).

У 2010 року ціни на хлібобулочні вироби зростали більш помірно, ніж у попередніх роках. У І кварталі 2010 року середній рівень роздрібної ціни на хліб пшенично-житній становив 3,42 грн./ кг (на 6,9% вище, ніж торік), на пшеничний – 3,49 грн./ кг (на 9,0% більше, ніж торік).

Необхідно зауважити, що протягом останніх років змінювалися смаки  населення, а саме зменшилось споживання «соціальних» сортів хліба, що сприяло розвитку напряму виробництва «елітних» сортів, дозволяючи зменшити залежність виробників хліба від державного регулювання. На сьогодні кількість «соціального» хлібу, який випікається з борошна низьких сортів, та виробництво якого регулюється державою, складає близько половини від загального обсягу випуску. В умовах кризи та падіння платоспроможності населення попит на «елітні» сорти зменшується, що уповільнить розвиток цього напряму виробництва.

Стан хлібопекарської  галузі характеризується стабільним рівнем попиту на продукцію, проте останніми роками офіційні обсяги виробництва хліба та хлібобулочних виробів знижуються, що пов’язано, насамперед, зі скороченням населення країни (крім цього, офіційною статистикою не враховуються обсяги випікання хліба невеликими пекарнями, супермаркетами та домашніми господарствами). Специфікою ринку є нетривалий термін реалізації продукції, загалом близько половини ринку хліба України займають 6-7 великих виробників, які зосереджують свої потужності в окремих регіонах. Кожен населений пункт або район обслуговуються декількома виробниками, крім цього, на ринку діє значна кількість невеликих підприємств, а отже, конкуренція на регіональних ринках досить висока. Незважаючи на державні заходи, ціни на хліб зростають, оскільки дорожчають такі складові собівартості як енергоносії та якісне борошно. Ринок хліба та хлібобулочних виробів значною мірою залежить від ситуації на ринку борошна та коливань на зерновому ринку, який чутливий до сезонних факторів та державного регулювання. Виробництво та продаж хлібної продукції в Україні регулюється – місцева влада може встановлювати граничну норму рентабельності для окремих сортів соціального хліба, зміна цін підлягає обов’язковому декларуванню, що негативно впливає на розвиток ринку. Останніми роками зменшувалося споживання «соціальних» сортів хліба, що сприяло розвитку напряму виробництва «елітних» сортів, дозволяючи зменшити залежність виробників хліба від державного регулювання, проте в умовах кризи та падіння платоспроможності населення розвиток напряму виробництва «елітних» сортів уповільниться.