Проблема повышения ефективности производства зерна

     В аналізованому господарстві вирощування  зернових передбачене в одній  польовій сівозміні.

     Польова 6-ти польна сівозміна:

     1.Пара

     2.Озима  пшениця

     3.Кукурудза  на зерно

     4.Ярові  зернові

     5.Кормові  коренеплоди

     6.Соняшник

     Для одержання високих і стабільних врожаїв потрібне виконання агротехніки оброблення зернових культур і якісне виконання основних трудових процесів. При обробленні зернових культур виділяють такі основні періоди: підготовка ґрунту, посів, догляд за посівами і збирання врожаю.

     Підготовка  ґрунту містить у собі такі основні  агроприйоми: лущення, дискування, оранка, культивування і боронування.

     Лущення, дискування – здійснюється, щоб уникнути висушування ґрунту після збирання врожаю, збереження в ґрунті вологи, знищення бур'янів, хвороб і шкідників. Для лущення ґрунту використовують лущильники. Важкий ґрунт рекомендується обробляти дисковими лущильниками. Лущення стерні виконується в основному човниковим способом. На полях складної конфігурації застосовують рух вкругову.

     Серед робіт з підготовки ґрунту найбільш енергоємної є оранка. Перед початком поле розбивають на гони однакової ширини. Ширина поворотних смуг коливається від 9 до 30 метрів. У структурі витрат праці трактористів у цьому процесі, в залежності від умов виробництва і використаних засобів, підготовчо-заключні роботи складають 6-10%, основна робота – 75-85%, додаткова – 9-11%.

     З метою забезпечення в ґрунті вологи все ширше застосовується обробка ґрунту безвідвальними знаряддями: чизельними плугами, плоскорізами, культиваторами КПЕ – 3,8А.

     Потім проводиться поверхнева обробка  ґрунту. До неї відноситься: культивація, боронування й інші прийоми по вирівнюванню ґрунту.

     Культивація є постійним прийомом підготовки ґрунту до посіву. З її допомогою  забезпечується вирівняність поля, знищуються бур'яни, зберігається волога у верхньому шарі ґрунту.

     Боронування – агротехнічний прийом по підготовці ґрунту і догляду за посівами. До боронування пред'являються такі вимоги: дрібногрудковатість верхнього шару ґрунту, однакова глибина розпушування, відсутність гребенів, особливо на поворотах. При боронуванні в два сліди кращий результат дає діагонально-перехресний спосіб, при коротких гонах – круговий спосіб безповоротних дуг.

     Для кращої обробки ґрунту культивація  і боронування виконується одним  агрегатом. При цьому скорочуються витрати праці і засобів, поліпшується якість обробки.

     Для забезпечення раціональної організації посівних робіт необхідно одночасно виконувати ряд додаткових робіт з підготовки насінь, добрив, їх вантаження, транспортування до посівних агрегатів. Комплектування самих агрегатів повинне забезпечити точність висіву, рівномірність глибини закладення насінь, запобігання просівів. Комплектувати агрегат слід з ковзанками, що забезпечують підтягування вологи до верхнього шару ґрунту, у зону розміщення насінь. Ці роботи варто виконувати в стислий термін, від яких залежить кінцевий результат – вихід продукції з 1 га. Особливо це важливо в нашій зоні хитливого зволоження.

     Основні вимоги по догляду за посівами зернових такі: розпушування ґрунту, знищення кірки, бур'янів, підгодівля рослин, боротьба з хворобами, бур'янами, шкідниками. Широко застосовуються хімічні методи боротьби зі шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин – обприскування хімікатами і гербіцидами.

     Організація збиральних робіт має найбільшу  складність і трудомісткість серед всього обсягу робіт з вирощування зернових культур. У залежності від культури, врожайності і рівня механізації праці питома вага на збиральних роботах складає 50-60%.

     З метою запобігання втрат вирощеного врожаю, його збирання повинне бути виконане в стислий термін, у межах 8-12 днів. Організація збирання зернових культур охоплює: визначення термінів і способів збирання, систему машин, підготовку полів, складання маршрутів руху агрегатів, обслуговування агрегатів. До підготовки полів відносяться: обкошування, розбивка полів на загони.

     Зернові убираються двома способами: роздільно і прямим комбайнуванням. Вибір способу залежить від природно-кліматичних умов, густоти і висоти хлібів, наявності технічних засобів у господарстві. У нашій зоні використовують роздільне комбайнування (тобто скошування й обмолот проводять роздільно). Перевага способу в тім, що збирання починається на 4-6 днів раніш, знижуються витрати на сушіння і доробку зерна. Разом з тим у вологу погоду, випадання опадів, стерня прогинається, валки лягають на землю, зерно проростає і збирання ускладнюється.

     Пряме комбайнування застосовується при  повній спілості основної маси зерна (90-95%), а його вологість дозволяє обмолочувати з наступним досушуванням на току.

     Одночасно зі збором врожаю здійснюють очищення полів від соломи та її скирдування. У залежності від конструктивних особливостей і устаткування комбайнів застосовують три способи механізованого збору соломи.

     Перший  спосіб ґрунтується на використанні нагромаджувачів комбайнів, за допомогою яких солома складається рівними рядами для наступного транспортування волокунами на край поля для скирдування.

     Другий  спосіб збору соломи передбачає її здрібнювання механізмами, що встановлюються на комбайнах, подача відбувається в спеціально критий сіткою причіп. Цей спосіб забезпечує одночасний збір соломи і зерна, поліпшує якість соломи і дозволяє слідом за комбайном обробляти ґрунт.

     Третій  спосіб – це пресування соломи прес-підбирачами, що підбирають солому з валків, що здійснюють комбайни, працюючи без нагромаджувачів. Пресування забезпечує високу транспортабельність соломи, особливо якщо використовуються підбирачі – вантажопідйомники і солома транспортується до ферм або цехів по її переробці. Цей спосіб є найбільш ефективним, бо дозволяє зберегти високу якість соломи і не залишати її частину на полі.

     Організація робіт із прийняття зерна від комбайнів, зважування, очищення, досушування залежать від його призначення.

     З метою раціонального дослідження  сортового складу в господарстві висівають 3-4 сорту, що розрізняються  по біологічних і господарсько-коштовних  ознаках – зимостійкість, посухостійкості, скоростиглості, пластичності.

     У господарстві вирощують наступні сорти  озимої пшениці: «Рязанська - 6», «Українка одеська» і «Зерноградська - 6».

     Із  сортів ярового ячменя: «Прерія» і  «Вакула »;  просо – «Миронівське». 

2.5. Організація праці та її оплати при вирощуванні

зернових  культур

     Стабільною  формою організації праці при  вирощуванні зернових культур в  аналізованому господарстві є механізований загін.

     Механізовані  загони є госпрозрахунковими підрозділами, що виконують весь обсяг робіт передбачений технологією вирощування культур.

     Основною  формою оплати праці є акордно-преміальна система, що передбачає розрахунок акордних розцінок за 100 грн. зробленої продукції. Акордні розцінки розраховують, виходячи з тарифного фонду оплати праці, доплат за продукцію в розмірі 25% (по кукурудзі на зерно 50%) і норми виробництва продукції. Тарифний фонд визначають на основі технологічних карт, що складають і коректують по кожній культурі, виходячи з планового обсягу робіт, прийнятих змінних норм виробітку, що діють розрядів і відповідних їм тарифних ставок.

     Протягом  року оплата праці здійснюється відрядно за фактично виконаний обсяг робіт, виходячи з існуючих норм виробітку і прийнятих у господарстві тарифних ставок.

     Для оплати праці працівників, зайнятих на роботах по захисту рослин від сільськогосподарських шкідників, хвороб і бур'янів, зв'язаних зі шкідливими умовами праці, тарифні ставки підвищують на 10%.

     З метою підвищення матеріальної зацікавленості в підвищенні кваліфікації трактористам-машиністам I класу фактичний заробіток збільшують на 20%, II класу – 10%.

     З огляду на особливо важливе значення проведення збиральних робіт враховують підвищені розцінки по оплаті праці для робітників, зайнятих на цих роботах. Для проведення збирання врожаю в оптимальний термін і без утрат на період перших 10 днів масового збирання оплату праці трактористів-машиністів, що виконують змінні норми виробітку, оплачувати за розцінками збільшеним на 60%, що випливають 5 днів – за розцінками збільшеним на 30%. Іншим робітником на збиранні зернових перші 10 днів збільшують розцінки на 30%, наступних 5 днів – 15%.

     З метою підвищення матеріальної зацікавленості трактористів-машиністів установлюють продаж зерна з натурального фонду  при виконанні завдання по врожайності зернових культур у такому обсязі: працюючі на гусеничних тракторах – не менш 1,5 кг., на колісних – не менше – 0,75 кг на зароблену гривню. При невиконанні завдання по врожайності – по 1 кг і 0,5 кг зерна, відповідно.

     Трактористам-машиністам (комбайнерам), що працюють на комбайнах і інших збиральних агрегатах на збиранні врожаю, за виконання сезонної норми, встановленої в господарстві, при високій якості робіт і без утрат видавати безкоштовно по 3 ц зерна.

     Іншим працівникам, що працюють на комбайнах  і інших збиральних агрегатах, видають зерно за виконання сезонної норми виробітку в таких розмірах: трактористові-машиністові, що працює на тракторі – 80%, помічникові тракториста-машиніста, що працює на комбайні, водіям – 70% кожному від кількості зерна, нарахованого трактористові-машиністові, що працює на комбайні або іншому збиральному агрегаті, майстрові-наладчикові, що обслуговує збиральні агрегати – 50 % від кількості зерна, нарахованого в середньому трактористам-машиністам, що працюють на цих агрегатах.

     Крім  того, передбачається:

     - трактористам-машиністам, зайнятим  на оранці раннього зябу, продаж за цінами реалізації до 7 кг зерна кожну змінну норму виробітку протягом 30 днів з початку масового збирання попередньої культури, і до 5 кг у наступні дні за умови високої якості робіт;

     - продаж трактористам-машиністам, зайнятим  на оранці ґрунту під посів  озимих і на посіві озимих  до 7 кг зерна за цінами реалізації за кожну змінну норму виробітку на оранці і посіві, виконану протягом 30 днів від початку масового збирання попередньої культури і протягом 10 днів посіву озимих, і до 5 кг у наступний період оранки і посіву за умови високої якості робіт.

     Остаточний розрахунок з механізованим загоном виробляється після оприбуткування продукції і виконання всіх робіт з незавершеного виробництва. Для цього всю зроблену продукцію оцінюють по середньореалізаційним цінам і множать на заздалегідь обумовлену договором розцінку за 100 грн. валової продукції. З належної суми віднімають відрядний аванс за обсяг виконаних робіт і частину, що залишилася, виплачують пропорційно виданому авансові.

     Д =  О – А , де:

            А

Д – доплата  за продукцію на 1 грн. виданого авансу;

        О – фонд оплати праці, що приєднуються за зроблену продукцію, грн.;

А – відрядний  аванс, виданий за обсяг виконаних робіт, грн.

6. Економічна ефективність виробництва зерна

      Одним з найважливіших показників ефективності виробництва зерна є собівартість. Її зниження є однієї з першочергових  і актуальних задач. Рівень собівартості продукції відбиває ефективність виробничої діяльності підприємства, використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів. Чим нижче собівартість виробництва, тим вище прибутковість галузі, більше можливості для розширення виробництва.

     Розглянемо  собівартість зерна та її структуру в динаміці за 2005-2007 роки (таблиця 2.13).

      Таблиця 2.13

      Динаміка  собівартості  1 ц  зерна і її структури