Проблема повышения ефективности производства зерна

     Аналіз  ґрунту належить виконувати згідно із затвердженими методиками ДСТУ та на якісному обладнанні. Тому треба звертатися до лабораторії, яка має дозвіл на проведення таких робіт. Основне завдання аналізу — визначити ступінь насичення елементами живлення даного ґрунту на всіх полях господарства. А потім порівняти те, що потрібно, наприклад, озимій пшениці для формування врожаю в 36 центнерів і ступінь забезпеченості, який і показує власне аналіз. І тільки це є підставою для подальших дій фермера: які види добрив обрати, які форми добрив кращі саме для його ґрунтів, спосіб внесення, строки внесення тощо.

     Без фосфорних та калійних добрив забезпечити  нормальну перезимівлю озимих культур неможливо. Фосфор особливо важливий на ранніх етапах розвитку рослин, коли активно наростає маса кореневої системи. До речі, контроль забезпеченості фосфором через аналіз ґрунту і внесення фосфорних добрив — це й є спосіб зменшення впливу посух. Калій впливає саме на якість.

     Як  можна заощадити на внесенні добрив? Наприклад, у нас є можливість за певного рівня забезпеченості елементами збільшувати або зменшувати норму добрив. Якщо ґрунти мають підвищений або високий вміст калію, то згідно з аналізом, можна призначити межі використання калію, які будуть менші, ніж там, де низький чи де середній рівень. Є спеціальні поправкові коефіцієнти, які розраховано експериментальним способом.

     На  практиці кожне поле господарства має  різний рівень забезпеченості елементами, тому й підхід має бути індивідуальним. Це дасть змогу розумно заощадити, не зменшуючи врожаїв, а не вносити куплену кількість добрив, поділену на загальну кількість гектарів ріллі. Вартість аналізу ґрунтів для господарства окуповується в перший рік після проведення.

     Мало  визначити лише дозу внесення добрив — це тільки 5% успіху, мало визначити, які добрива застосувати, — це теж 5% успіху, мало мати сховище для зберігання добрив. Найголовніше, або 80%, — це правильна система удобрення. Якісні добрива реалізують за високими цінами, тому потрібно мати продуктивну техніку для їхнього внесення.

     Трапляється, що у середньому внесли норму добрив, але на одному полі одночасно створили умови нестачі й надлишку елементів. Хоча дозу й витримали, але якість внесення погана. Саме тут і криється небезпека. Хоч би які точні рекомендації дала лабораторія, та якщо техніка спрацювала не якісно, результат, навіть з аналізом ґрунтів, буде невтішним: очікуваного врожаю господар не збере. Тож, 80 % успіху залежить від практичної реалізації рекомендацій, і продуктивна техніка відіграє тут важливу роль.

     У природі є закони, що існують самостійно, незалежно від того, хто ми за фахом, і діють вони без нас.

     Тому  основний закон такий: зібрав урожай, поверни в землю елементи, які винесено з продукцією. Якщо ми хочемо працювати на цій землі довго, тоді потрібно про неї піклуватися.

     Звичайно, фермер — людина розумна, тож ризикувати не буде. І тим, що має за свого  традиційного господарювання, задоволений. Але для того, щоб рухатися вперед і заробляти з одиниці площі більше, треба орієнтуватися на нові методи в роботі та застосовувати сучасні й продуктивні підходи, включаючи також не новий, але практичний у роботі, аналіз ґрунту.

     З метою зниження собівартості і трудомісткості виробництва зерна пропонується наступна технологія оброблення озимої пшениці. Машини використовуються широкозахватні, продуктивні. Частина з них поєднує виконання ряду послідовно зв'язаних операцій, що дає можливість максимально завантажувати на гаку засобу пересування потужність двигуна, ощадливо витрачати паливо. Огляд поля з кабіни машини і механізму великий. Можливо, проводити оптимальне агрегатування машин з механізмами.

     Відновлення виробничих потужностей у технології позитивно впливає на своєчасне і високоякісне проведення польових робіт, що забезпечує виконання всіх технологічних операцій у визначені терміни, що рекомендуються. Це і є однією з умов високої окупності технології.

    У господарстві маються в наявності різні види добрив, тому доцільно них внести перед основною обробкою ґрунту (N₅₀P₆₀K_60). Посів виробляється насіннями класу супер-еліта, вартістю 2,5 тис. грн. за 1 т.

      Перед посівом насіння треба протруїти фундазолом у дозі 2 кг/т, що є найбільш дешевим, ефективним і обов'язковим заходом захисту рослин. Це забезпечує надійний захист від збудників грибкових хвороб.

     Ранньовесіння підгодівля посівів N₃₀ сприяє росту врожайності, а коренева підгодівля N₃₀ обумовлює високу якість зерна, зміст у ньому білка.

     У фазі кущіння озимої пшениці застосування гербіцид 2,4-Д у чистому виді, хоча в залежності від складу бур'янистих рослин можливе використання такої суміші з лонирелом або старане.

     Таким чином, можна зробити  висновок про  те, що в МПП «Фірма «Максим» маються резерви збільшення обсягів виробництва зернових, зниження їхньої собівартості. Використання цих резервів не вимагає великих додаткових витрат (або ці витрати значно окупаються) і дозволить підвищити економічну ефективність виробництва зерна.

Висновки  до розділу 3

     Основними резервами збільшення виробництва  зерна в аналізованому господарстві є ріст врожайності, розширення посівних площ за рахунок більш повного використання земель і недопущення загибелі посівів. У свою чергу резерв збільшення валової продукції за рахунок підвищення врожайності складається як результат ліквідації втрат при збиранні врожаю, недобору його за рахунок невиконання планів проведення удобрювання полів, агротехнічних заходів, посіву сортовими та регіональними насіннями, організаційно-технічних і економічних заходів.

     Так дотримання агротехнічних термінів збирання дозволить підвищити врожайність зернових культур і уникнути втрат в обсязі 168,7 ц.

     Ще  одним резервом збільшення валового збору зернових культур є зміна  структури сортового складу. Таким чином при збільшенні частки посівів озимої пшениці «Українка одеська»  можливо збільшення середньої врожайності на 9,8 ц/га, що з площі 35,7 га складає 350,6 ц, а при збільшенні посівів ячменя сорту «Вакула»  приріст середньої врожайності складе 1,3 ц/га, а приріст валового збору з площі 28,5 га – 36,7 ц.

     Дані  заходи базуються на організаційно-технологічних заходах, не вимагають додаткових витрат і дозволяють підвищити врожайність зернових культур і збільшити валовий збір за рахунок використання наявних у господарстві резервів.

       Добрива без застосування засобів захисту рослин сприяють росту врожайності озимої пшениці на 3-5,6 ц/га, захист без добрив – на 4-5,7 ц/га, а загальний вплив дає збільшення врожайності на 14 - 16 ц/га. Таким чином, оптимальне застосування добрив і інтегрованої системи захисту дає значне збільшення врожайності.

     Також треба звернути увагу на аналіз ґрунту. Він заощаджує власникові гроші й допомагає йому стати справжнім господарем, який до дрібниць знає своє господарство. Аналіз ґрунту визначає на які елементи багатий ґрунт, яким ресурсом господар безплатно володіє. Знаючи, що має ґрунт і що потрібно рослині, господар менше витратить коштів на забезпечення цієї різниці добривами. Вартість аналізу ґрунтів для господарства окуповується в перший рік після проведення.

        
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

     В даний час продовжується складний процес приватизації і реформування на селі, одночасно розвиваються фермерські господарства. Багатоланкові ринкові відносини накладають свій відбиток на цей процес. Тому потрібен новий стратегічний підхід до розвитку сільського господарства та агропромислового комплексу в цілому.

     Мале  приватне підприємство «Фірма«Максим» знаходиться на шляху рішучих перетворень, що безсумнівно позначається на стані виробництва. Господарство володіє гарним виробничим потенціалом, досить забезпечено трудовими ресурсами.

     Фінансовий  стан підприємства знаходиться на задовільному рівні. Розраховані показники платоспроможності свідчать, що хоч коефіцієнт загальної ліквідності і зменшився з 18,1 у 2005 році до 6,0 у 2007 році, але все рівно господарство є привабливим для потенційних кредиторів. Коефіцієнт автономії зменшився, але все рівно його значення свідчить про високу фінансову незалежність господарства.

     Виробництво зерна займає одне з ведучих місць  після овочів. На виробництві зерна задіяна значна частина ресурсного потенціалу господарства.

     Так, земельні ресурси використовувалися при виробництві зерна від 29,5% у 2005 році до 32,8% у 2007 році; трудові ресурси від 10,3% у 2005 році до 9,7% у 2007 році; основні засоби виробництва при вирощуванні зернових використовувалися більш інтенсивніше від 16,8% у 2005 році до 15,4% у 2007 році. Так, питома вага прибутку від реалізації зерна  в цілому по господарству коливається від 22,6% у 2005 році до -7,5% у 2007 році, а по рослинництву від 22,1% у 2005 році до -10,3% у 2007 році.

     Усе це свідчить про значення виробництва  зерна в економіці господарства. Отже, підвищивши економічну ефективність виробництва зерна, можна значно підняти економіку господарства в цілому.

     Сучасний  стан виробництва зерна характеризується системою кількісних і якісних показників.

     До  кількісних показників варто віднести розмір і структуру посівних площ.

     За  аналізований період вони перетерпіли  значних змін. Так, посівна площа  під зерновими культурами в 2007 році збільшилася на 17,3 га і склала 90 га. Це порозумівається тим, що  в 2007 році господарство збільшило площу ріллі на 27,9 гектара.  Значних змін перетерпіла і структура посівних площ.

     Динаміка  врожайності зернових культур свідчить про її різке зниження абсолютно по всіх культурах, за винятком ярового ячменя. У середньому по зернових культурах вона знизилася на 9,4 ц/га і склала в 2007 році 29,1 ц/га.

     Валове  виробництво зерна в 2007 році знизилося  на  176,1 ц проти рівня 2005 року. На зниження валового збору зерна вплинули погодні умови, що привели до загибелі посівів зернових культур, що привило  зниження врожайності в середньому на 9,4 ц/га..

     Усе це позначилося на збільшенні собівартості виробництва зерна. По зерновим у  цілому за аналізований період вона виросла на 7,76 грн. і склала в 2007 році 31,3 грн..

     Рівень  рентабельності за аналізований період знизився на 36,3% і склав у 2007 році -3,4%.

     Підвищення  економічної ефективності виробництва  зернових передбачає збільшення обсягів виробництва зернових і поліпшення якості цієї продукції. Основним напрямком розвитку зернової галузі є інтенсифікація виробництва на основі внесення оптимальної кількості органічних і мінеральних добрив, розширення посівів високоврожайних сортів, упровадження комплексної механізації, інтенсивних і індустріальних технологій, використання прогресивних форм організації й оплати праці за кінцеві результати.

     Озимій  пшениці великої шкоди завдають несприятливі умови зимівлі. Причини тому найчастіше в незнанні самої культури озимої пшениці та в невмінні застосовувати на практиці агротехнічні заходи, спрямовані на покращання стану її посівів.

     Оскільки  в 2007 році господарство мало втрати зерна  із-за вимерзання частини посівів озимої пшениці, то буде доцільним провести ряд заходів для підвищення її зимостійкості.

     Значною перепоною для підвищення врожайності  озимої пшениці є несприятливі осінньо-зимово-весняні умови, які часто спричинюють загибель або пошкодження посівів. Навіть стійкі до холоду форми можуть у несприятливі зими сильно зрідіти або загинути. Ушкоджені рослини уповільнюють свій ріст,  запізнюються  із дозріванням, через що знижується стійкість проти хвороб і, як наслідок, урожайність.

     Витривалість  до морозу як головного чинника зимостійкості  виникає під час складної, але  закономірної зміни певних етапів розвитку рослин. Потреба поступового проходження  рослиною цілої низки фізіологічних процесів для появи в неї властивості морозостійкості свідчить, що ця властивість проявляється закономірно, а не випадково. Вона визначається не тільки спадковою природою рослин, а й впливом конкретних зовнішніх умов. За браком потрібних зовнішніх чинників ця властивість може залишитись нерозвинутою. Озима пшениця не має глибокого періоду спокою, як у дерев'янистих рослин, але вона здатна за низьких температур різко знижувати темпи росту та інтенсивність фізіологічних процесів. Тому треба розрізняти осінній, зимовий та весняний періоди росту й розвитку рослин, які в тому чи іншому ступені визначають здатність сорту до перезимівлі.