\

 

АНОТАЦІЯ 

      Проблеми  збільшення обсягу і підвищення ефективності виробництва зерна залишаються одними з головних загальнодержавних задач у розвитку економіки України. Формування та розвиток зернового ринку має особливе значення як для держави в цілому, так і для Луганської області.

      В дипломній роботі розглянуті теоретичні та правові аспекти виробництва зерна, аналіз сучасного стану природноекономічних умов господарства, аналіз організації та перспективи розвитку виробництва зерна.

      Запропоновані заходи щодо вдосконалення організації та підвищення економічної ефективності виробництва зерна. 
 
 

      АННОТАЦИЯ 

      Проблемы  увеличения объема и повышение эффективности  производства зерна остаются одними из главных общегосударственных задач в развитии экономики Украины. Формирование и развитие зернового рынка имеет особенное значение как для государства в целом, так и для Луганской области.

      В дипломной работе рассмотрены теоретические и правовые аспекты производства зерна, анализ современного состояния природно-экономических условий хозяйства, анализ организации и перспективы развития производства зерна.

      Предложенные  мероприятия по усовершенствованию организации и повышению экономической эффективности производства зерна.

 

Зміст

 

ВСТУП

     Проблема  збільшення обсягів і підвищення ефективності виробництва зерна залишається однієї з найголовніших загальнодержавних задач у розвитку економіки України.

     В умовах ринкової економіки зростає  відповідальність територіально – адміністративних одиниць за забезпечення продукцією сільського господарства населення області, і тому виробництво зерна має регіональний характер. Рівень розвитку зернового виробництва також визначає і виробництво продукції тваринництва. Однак в останні роки йде скорочення валового збору зерна, відбувається перехід на екстенсивні методи ведення господарства.

     Зерно – це основний стратегічний ресурс, що забезпечує виробничу безпеку  країни. Тому формування і розвиток зернового ринку має особливе значення як для держави в цілому, так і для Луганської області.

       У Луганській області проживає 2,6 млн. чоловік, що складає  більш 6% населення України, причому  міське населення складає 86,3%. За останні роки знижуються  показники виробництва продуктів  харчування в розрахунку на душу населення, що також відноситься і до виробництва зерна. Скорочення обсягів виробництва зерна привело до зниження самозабезпеченості зерном населення області.

     Зернове виробництво в сільськогосподарських  підприємствах України є основною  прибутковою галуззю.

     В останні роки знижені економічні показники виробництва зерна. У  деяких господарствах Луганської області  воно стало збитковим. У зв'язку з цим розгляд назрілих проблем підвищення ефективності виробництва зерна і розробка заходів щодо значного поліпшення економічних показників, особливо в умовах реформування аграрного сектора економіки Луганської області, здобуває актуальне значення.

     Актуальність  теми дипломної роботи полягає в  тім, що містить відповідь про способи поліпшення ефективності виробництва зерна в конкретному сільськогосподарському підприємстві.

     Об'єктом  дослідження дипломної роботи є  МПП «Фірма «Максим» Лутугинського району Луганської області.

     Ціль  роботи складається в удосконалюванні  організації виробництва зернових культур у досліджуваному господарстві і підвищенні її ефективності. 
     Задачі дипломної роботи полягають у:

• дослідженні теоретичних і правових основ виробництва зернових колосових культур в Україні;
• оцінці природних і організаційно – економічних умов господарської діяльності;
• проведенні аналізу сучасного стану й ефективності виробництва зернових культур;
• аналізі системи збуту зернової продукції.

     Як  вихідну інформацію були досліджені дані річних звітів, законодавчі і нормативні акти з питань реформування АПК.

     У результаті проведених у дипломній  роботі досліджень, запропонований ряд заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва і реалізації зерна в конкретному сільськогосподарському підприємстві – МПП «Фірма «Максим» Лутугинського району Луганської області. 
 
 
 
 
 

Розділ1. ТЕОРЕТИЧНІ Й ПРАВОВІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА В СІЛЬСЬКОГОСПОДАР-СЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

     Виробництво зерна в Україні традиційно тривалий історичний період посідає одне з основних місць у розвитку сільського господарства як галузі, якій належить пріоритетне значення в забезпеченні продовольчої безпеки країни, слугує сировинною базою для виготовлення ряду промислових товарів, належить до важливих джерел створення кормових ресурсів для розвитку тваринництва, має визначальну роль у формуванні експортних поставок продовольчих товарів держави. Це зумовлюється наявністю сприятливих грунтово-кліматичних і соціально-економічних умов для розвитку зернового господарства, вигідним геополітичним розташуванням країни на Європейському континенті. Україна належить до провідних держав-зерновиробників світу.

     Ще  у XIX і на початку XX століть, особливо в південних регіонах України, зернове  виробництво мало монокультурний характер розвитку. Посіви зернових культур, зокрема  площі у великих поміщицьких господарствах, займали до 90% орних земель. Щорічно на зовнішній хлібний ринок Україна поставляла до 5 млн. тонн зерна.

     У 1913 році на зернові культури в Україні  припадало в загальній структурі посівних площ 88,6%, на технічні — 3,2, картоплю і овочі — 5 і кормові культури — 3,2%. Отже, в Україні тривалий період розвиток виробництва зерна здійснювався на екстенсивній основі.

     Низька  врожайність зумовлювалась значним  обмеженням обсягів поставок мінеральних  добрив для внесення в грунт під  зернові культури. З початку 70-х років за рахунок інтенсивних факторів урожайність зернових здебільшого перевищила двадцятицентнерний рубіж і досягла в середньому за 1986—1990 роки 30,6 ц зерна з гектара. У 1989 році в Україні було вперше зібрано зерна по 33,6 ц на площі 15,3 млн. га, а в 1990 році — по 34,9 ц з гектара.

     У 1990 році тільки під зернові культури в сільськогосподарських підприємствах  було внесено по 132 кг мінеральних  добрив у діючій речовині. До того ж, щорічно більше половини посівних площ зернових удобрювали мінеральними добривами. На збільшення урожайності зернових, як відомо, значно впливають підвищені дози внесення органічних добрив. У 1990 році в сільськогосподарських підприємствах було знесено під зернові культури до 6,5 тонн органічних добрив. Проте в подальшому відбулося значне зниження обсягів внесення органічних добрив.

     За  рахунок підвищення урожайності  валові збори зерна зросли в середньому за 1976-1980 роки до 41,5 млн. тонн, 1981-1985 — 37,9 млн., 1986-1990 роки — 47,4 млн. тонн. У 1989 році в Україні було зібрано 51,2. млн. і в 1990 році — 51,0 млн. тонн зерна.

     У процесі здійснення аграрної реформи, переходу до ринкової економіки виникли деструктивні явища в розвитку сільського господарства, посилилась руйнація його матеріально-технічної бази, що призвело до породження тривалої кризової ситуації з галузях аграрної сфери, значного зменшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, зниження його ефективності, погіршення постачання населенню харчових продуктів.

     За  період з 1990 по 2005 рік обсяг валової продукції сільського господарства скоротився з 104460 млн. грн. до 66101,6 млн. грн., або на 46,7%, у тому числі продукції рослинництва — на 20,8, а продукції тваринництва — на 52,7%. У структурі валової продукції питома вага рослинницьких галузей зросла з 50,2 до 62,7%, а зернових — з 21 до 25,3%.

     За 15 років загальна посівна площа  в сільському господарстві скоротилась майже на 6,5 млн. га, або на 20%  внаслідок значного скорочення площ посіву кормових культур. Разом з тим значно розширено посіви соняшнику. Посівні площі зернових не зазнали великих змін.

       Якщо за період з 1990 по 2006 рік  посівні площі зернових культур  в Україні становили в окремі  роки у межах 14,6—15,6 мли. га, то істотне зменшення урожайності  призвело до помітного скорочення обсягів валових зборів зерна (табл. 1.1).

     Таблиця 1.1

Урожайність та валові збори зерна  в Україні  

 

     Водночас  із зменшенням обсягів виробництва зерна змінюється його структура. З 2004 року протягом останніх трьох років значно зменшились обсяги виробництва озимої пшениці при скороченні її питомої ваги в щорічному зерновому балансі — з майже 60% у 1990 році до 39,1, 46,5 і 37,1% відповідно у 2004, 2005 і 2006 роках.

     Разом з тим частка ячменю у валовому зборі зерна збільшилася від 18% у 1990 році до 30,3% у 2006 році. Значно зросли обсяги виробництва кукурудзи та її питомої ваги у структурі виробленого зерна, навіть за умов значного зменшення загального обсягу зерна.

     Середнє значення валового збору зернових культур за останні роки становить 32 млн. т. І щоразу, коли врожай зерна був меншим за 30 млн. т, починалася істерія, мовляв, ці зенотрейдери хочуть вивезти все зерно з України, створити черговий голодомор, а потім наше ж українське зерно продати за подвійну ціну. Коли ж, навпаки, врожай зерна перевищує 35 млн. т, уряд просить зернотрейдерів швидше експортувати зерно, бо його надлишок тисне на внутрішній ринок і збиває ціни.

     Ця  зернова політика відтворює загальну державну популістську політику забезпечення населення хлібом за стабільними цінами незалежно від урожаю зерна, особливо напередодні якихось важливих політичних подій, як ото вибори до Верховної Ради чи вибори Президента України тощо.

     Внаслідок значного скорочення поголів'я продуктивних тварин і обсягів виробництва тваринницької продукції поступово зменшились обсяги витрат зерна на кормові цілі і значно зросли його експортні поставки. Якщо у 1995 році із 33,9 млн. тонн виробленого зерна в Україні на наповнення кормової бази було виділено 18,5 млн. тонн, або 54,6%, то у 2003, 2004 і 2005 роках на кормові цілі витрачено відповідно 11,6; 13,9 і 13,8 млн. тонн, що становило 57,6; 33,1 і 36,3%.

     Значно  зросли обсяги експорту зерна за останні  роки. Якщо у 1995 році на експортні поставки було виділено 814 тис. тонн зерна, то у 2000 році було продано 1330 тис. тонн, 2001 р. — 5597 тис., 2002 р. — 12260 тис., 2003 р. — 3944 тис., 2004 р. — 7786 тис. і у 2005 р. — 12650 тис. тонн зерна. Основними видами реалізації зерна були озима пшениця і ячмінь.

     В Україні, як відомо, під впливом грунтово-кліматичних  і соціально-економічних умов склались три основні природноекономічні зони розміщення сільськогосподарського виробництва — степова, лісостепова і поліська, на які припадає відповідно 48,2; 36,2 і 15,6% орних земель країни. Питома вага цих зон у валовому виробництві зерна у 2005 році дорівнювала відповідно 46,3; 40,9 і 12,8%. В експортних поставках зерна зоні Степу належить 44,3%, Лісостепу — 45,2 і Поліссю — 10,5%.