Поняття соціальної відповідальності

ВСТУП

Сучасна організація  є складовою частиною оточення, що включає багато складових ( місцеві  спілки, споживачів, постачальників, засоби масової інформації, робітників, акціонерів), від яких залежить саме існування  організації. Вона пов'язана не лише з досягненням економічного результату, який вимірюється передусім обсягами виготовленої продукції(послуг), рівнем прибутку підприємства.

Важливе значення має й етика ділового співробітництва, виявом якої є дотримання правил і  норм партнерства, конкурентної боротьби, турбота про ділову репутацію  фірми та людей, причетних до неї. Не менш значущими для підприємців, менеджерів є відповідальність перед  суспільством, соціальна етика. Адже кожна організація використовує у своїй діяльності матеріальні, фінансові та трудові ресурси  держави і тому повинна усвідомлювати  свій обов'язок, нести відповідальність перед суспільством, спрямовуючи  частину своїх доходів та зусиль на його благо і вдосконалення.

1. СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

1.1 Поняття соціальної відповідальності

У повсякденній роботі менеджерів все більше місце посідають  громадські справи і питання соціальних змін. Експерти менеджменту підкреслюють, що соціальні проблеми сьогодні такі ж важливі, як і питання прибутку, хоча в недалекому минулому бізнесмена цікавив лише прибуток.

Вивчаючи зміст  категорії «відповідальність», ми повинні  виходити з того, що соціальну відповідальність не можна зводити до одного з її різновидів: моральної, політичної, юридичної, професійної та ін. У процесі вивчення цих різновидів відповідальності необхідно  мати на увазі те, що співвідношення соціальної відповідальності з її різновидами  можливо уявити як діалектичний зв'язок загального та особливого.

Соціальна відповідальність є родовим поняттям стосовно її різновидів. Найбільш суттєві риси та ознаки, які  притаманні соціальній відповідальності, властиві і її окремим різновидам:

Так, Л. Білецька визначає соціальну відповідальність як обов'язок особи оцінити власні наміри та здійснювати  вибір поведінки відповідно до норм, що відображають інтереси суспільного  розвитку, а у випадку порушення  їх -- обов'язок звітувати перед суспільством і нести покарання.

Схоже, але більш  ємке визначення соціальної відповідальності знаходимо у Р. Хачатурова та Р. Ягутяна. Під соціальною відповідальністю вони розуміють дотримання суб'єктами суспільних відносин вимог соціальних норм, а  у випадках безвідповідальної поведінки, що не відповідає вимогам норм чи порушує  суспільний порядок, вони зобов'язані  нести доповнюючий обов'язок особистого чи майнового характеру.

О. Плахотний вважає, що поняття відповідальності поєднує  дві форми, два різних види відповідальності:

1) відповідальність  як реакція суспільства на  поведінку індивіда (суспільна відповідальність);

2) відповідальність  як система відповідей індивіда  на вимоги суспільства (особиста  відповідальність).

За Осовською  ж соціальна відповідальність -- це готовність відгукнутися на потреби  суспільства, жертвуючи при цьому  короткостроковим прибутком. Вкладення  в будівництво лікарень і шкіл, філантропічні програми, безпека  і висока якість продукції без  забруднення навколишнього середовища - все це також підпадає під категорію  соціальної відповідальності.

1.2 Види соціальної відповідальності

Соціальна відповідальність відображає певне співвідношення між  особистістю та суспільством інтегрально. Як зазначає О. Ростигаєв, соціальна  відповідальність є виразом всієї  багатоманітності соціальних відносин та узагальнений вираз всіх форм відповідальності. Специфіка конкретних видів відповідальності обумовлена природою тих суспільних відносин, всередині яких вони виникли  та існують у власній якісній  визначеності.

М. Бахтіним виділяються  наступні види соціальної відповідальності: моральна, персональна, політична, соціальна. Р. Хачатуров вважає, що у суспільстві  існує стільки різновидів соціальної відповідальності, скільки в ньому  діє різновидів соціальних норм.

Досить обґрунтованою  вважаю класифікацію соціальної відповідальності на не правову та правову.

1) Не правова соціальна відповідальність не має юридичного характеру та виступає у формі моральної, політичної, корпоративної, релігійної, етичної та ін.

Моральна відповідальність настає у випадку порушення традицій, звичаїв, норм культури та естетичних норм. Вона відображається у суспільному  осуді та соціальному відмежуванні від суб'єкта, що порушує чи ухиляється від виконання норми поведінки. Моральна відповідальність має важливе  значення, оскільки забезпечує відповідність  суб'єктів прийнятим у суспільстві  уявленням про добро та зло, справедливість та несправедливість.

Політична відповідальність настає при порушенні норм, дотримання яких покладається суспільством на публічного політика. Її призначенням є забезпечення упорядкування політичної сфери  суспільних відносин шляхом демонстрації недовіри, не обрання політика на новий  термін до представницького органу, виключення з певної організації.

Корпоративна відповідальність настає у випадку порушення корпоративних  правил, які прийняті певною соціальною структурою та не мають правового  значення. Відображається у осуді  членами корпорації чи виразі недовіри порушнику.

Релігійна відповідальність засновується на нормах, що регламентують  порядок відправлення релігійних культів, та на вірі у Бога. Забезпечують організацію  релігійної сфери шляхом визначення можливих засобів впливу до суб'єктів, що порушують вимоги релігійних норм.

Всі згадані вище види соціальної відповідальності мають  пасивний характер, оскільки негативна  реакція з боку суспільства у  цих випадках не передбачає примусового  впливу на нормопорушника. Вона не заснована  на праві вимагати відповідної поведінки, а відображається у бажанні висловити негативне ставлення шляхом відмови у спілкуванні чи дистанціювання.

2)Правова відповідальність настає у випадку порушення норм державно-організованого права. Вона має активний характер, оскільки передбачає активний психологічний вплив на порушника аж до застосування примусового фізичного впливу.

Юридична відповідальність. Під юридичною відповідальністю розуміється необхідність для організації  встановленим суспільством правилам, досягнення її економічних цілей  у рамках закону. Закони можуть видаватися місцевою або центральною владою.

Також до видів  соціальної відповідальності відносять

Економічна відповідальність. У граничному випадку економічна відповідальність фірми зводиться  винятково до максимізації прибутку. Дану концепцію запропонував і розробляє  нобелівський лауреат, економіст Мілтон Фрідмен. Згідно М. Фрідмена діяльність компанії повинна бути підлегла одержанню  прибутку, а її єдина місія полягає  в підвищенні прибутку (доти, поки дії  організації не виходять за рамки  закону).

Етична відповідальність . Етично відповідальна поведінка  компанії означає суспільно корисні  дії, що не передбачені законами або  не відповідають прямим її економічним  інтересам. Для того щоб поведінка  організації була етичною, її менеджери  повинні дотримуватися принципів  рівності, чесності і неупередженості, дотримувати права співробітників. Як неетичні оцінюються рішення, що дозволяють людині чи всій організації одержувати вигоди за рахунок суспільства.

Прийнята на себе відповідальність. Прийняття на себе відповідальності носить для корпорації винятково добровільний характер і  зв'язана з бажанням компанії внести свій внесок у розвиток суспільства, до якого її не зобов'язують ні економічні мотиви, ні закони, ні етика. Як правило, маються на увазі різні дії  філантропічного характеру, яких ніхто  не вимагає і які не приносять  компанії відчутної вигоди.

1.3 Переваги та недоліки соціальної  відповідальності

Визначення підприємцями та менеджерами соціальної відповідальності й відповідна поведінка мають  свої преваги та недоліки; зокрема  Кузьмін О.Є визначає такі переваги :

- забезпечує довгострокові  перспективи розвитку суспільства;

- створює можливості  впливу на зміни суспільства;

- допомагає розв'язувати  соціальні проблеми, в тому числі  й працівників організації;

- формує норми  моралі в організації;

- забезпечує встановлення  доброзичливих відносин між підприємцями(менеджерами)  та іншими членами суспільства  тощо;

Недоліки:

- порушення принципів  максимізації прибутку;

- зростання собівартості  продукції у зв'язку зі збільшенням  витрат на соціальні потреби;

- неможливість  забезпечення високого рівня  підзвітності суспільству

В свою чергу Осовська І.В. додає до них:

Переваги:

- зміна потреб  і надій широкої публіки

- наявність ресурсів  для надання допомоги у вирішенні  соціальних проблем.

Недоліки:

- нестача вміння  вирішувати соціальні проблеми, тобто невміння задовольнити  соціальні потреби, непрофесіоналізм.

- застосування  соціальної відповідальності тільки  з рекламною метою.

Концепція соціальної відповідальності охоплює п'ять  ключових положень:

1. Органи державної  влади мають створювати умови  і показувати приклади турботи  про соціальну відповідальність.

2. Бізнес має  діяти як двосторонньо відкрита  система: - з одного боку враховувати  потреби суспільства, а з іншого - бути відкритим перед суспільством  у своїй діяльності для громадськості.

3. Соціальні витрати  мають бути ретельно обчислені  й розглянуті з метою обґрунтування  правомірності їх віднесення  до собівартості виготовлення  того чи іншого продукту, надання  послуг.

4. Соціальні витрати,  що розподіляються за кожним  продуктом, послугою, видом діяльності, в кінцевому підсумку оплачуються  споживачем.

5. Ділові організації,  як і населення, залучаються  до відповідальності за розв'язання  поточних соціальних проблем,  які перебувають за межами  сфер їхньої діяльності. На цих  результатах створився «Залізний  закон відповідальності», за яким  фірми, які його порушують,  у довгостроковій перспективі  чекає фіаско через втрату  іміджу в районі своєї діяльності.

Таким чином, як трактує  О.Є.Кузьмін соціальна відповідальність - добровільна реакція організації  на соціальні проблеми суспільства.

Соціальна та правова  відповідальність співвідносяться  як загальне та особливе. Для цих  видів відповідальності притаманні наступні спільні риси:

1. Як будь-яка  соціальна, так і юридична відповідальність  є засобом гарантування та  охорони суспільних відносин.

2. Вони встановлюються  певними суб'єктами та гарантуються  певними засобами.

3. Є засобами  гарантування прав людини та  суспільних інтересів.

4. Є елементами  надбудови суспільства, що залежать  від рівня розвитку економічних,  політичних та суспільних відносин.

5. Мають динамічний  характер, тобто розвиваються та  трансформуються разом із суспільними  відносинами.

6. Існують у певній  сфері та регламентуються певним  різновидом соціальних норм.

7. Переслідують  досягнення певної мети та  мають функціональну спрямованість.

8. Передбачають  настання певних наслідків для  порушника.

9. Забезпечують  системність суспільства як соціального  утворення.

10. Виробляють повагу  до прав та свобод людини  і є проявами культури суспільства.

2. СОЦІАЛЬНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Серйозною проблемою  теорії і практики менеджеризму є  суперечності між комерційною ефективністю корпорацій і рівнем соціального  добробуту суспільства. Мова йде  про те, що високим економічним  показникам господарської активності фірм далеко не завжди відповідають зміни  в соціальному становищі населення. Відомі приклади, коли діяльність корпорацій веде до погіршення якості життя людей. Проте саме добробут людей, а не корпоративні переваги здавна розглядалися як пріоритетна  мета, основоположний принцип справедливого  керування в суспільстві.

У повсякденній роботі менеджерів все більше місце посідають  громадські справи і питання соціальних змін. Експерти менеджменту підкреслюють, що соціальні проблеми сьогодні такі ж важливі, як і питання прибутку, хоча в недалекому минулому бізнесмена цікавив лише прибуток.

Американські спеціалісти  в галузі менеджменту говорять, що в нинішній період менеджмент буде формуватися під дією соціальних пріоритетів над метою бізнесу. Вже є менеджери, які в своїй  діяльності орієнтуються на суспільну  мету і беруть на себе більшу відповідальність перед суспільством за результати приватно - підприємницької практики, ніж  це було властиво попереднім професійним  управлінцям або власникам.

Поступово в очах суспільної думки видозмінюється і  сам статус менеджменту. Раніше вважали, що менеджмент -- це певна система  влади, а нині він виступає як важливий ресурс суспільства.

Сучасний менеджмент не може ігнорувати справедливі вимоги трудящих щодо поліпшення свого соціального  становища.

Прийшло усвідомлення того факту, що конструктивна соціальна  політика фірм і корпорацій - не вид  благодійної діяльності, а інвестиція в персонал, в соціальний потенціал  виробництва, значимість якої для майбутнього  важко переоцінити.