Соціальні групи та їх види

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ  УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА  МЕТАЛУРГІЙНА  АКАДЕМІЯ  УКРАЇНИ 
 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота

з дисципліни «Соціологія» 

Тема: «Соціальні групи та їх види» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Дніпропетровськ 2011

     ПЛАН 

Вступ…………………………………………………………………….. 3

1. Загальна характеристика соціальних груп…………………………….. 4

    1.1. Квазігрупи………………………….….……………………….. 5

    1.2. Аудиторії……………………………………………………………. 7

    1.3. Натовп………………………….………………………………. 7

    1.4. Соціальні кола……………………………………………………… 9

    1.5. Малі соціальні групи…………………………………………. 10

    1.6. Середні соціальні групи……………………………………………… 10

    1.7. Великі соціальні групи…………………………………………. 10

2. Види  соціальних груп за приналежністю  до них індивідів……………. 11

3.  Види  груп за характером взаємозв’язків  між членами…………… 16

     3.1. Первинні та вторинні групи………………………………………… 16

    3.2.  Малі групи………………………………………………………. 17

Висновки……………………………………………………………………… 20

Перелік літератури ……………………………………………………….. 21 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

         Не дивлячись на те що поняття групи є одним з найважливіших в соціології, у вчених немає повної згоди щодо його визначення. По-перше, труднощі виникають у зв’язку з тим, що більшість понять в соціології з’являються в ході соціальної практики: вони починають застосовуватись в науці після тривалого застосування на практиці і при цьому їм надається найрізноманітніше значення. По-друге, труднощі обумовлені тим що утворюється велика кількість виді спільнот, в результаті чого для точного визначення соціальної групи необхідно виділяти з цих спільнот певні типи. Зважаючи на вищесказане слід відзначити актуальність обраної теми. Відповідно об’єктом дослідження є соціальні групи як елемент соціальної структури суспільства. А предметом – соціологічна література.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Загальна характеристика  соціальних груп.

     Існує декілька видів соціальних спільнот, до яких в побудовому значенні застосовується поняття «група», але в науковому  розумінні вони є чимось іншим. В  одному випадку термін «група» означає  сукупність індивідів, що знаходяться  в одному місті у просторі. При цьому розподіл спільностей відбувається просторово за допомогою фізично виділених кордонів. Наприклад, сукупність людей, що ідуть в одному вагоні, перебувають в певний момент на вулиці або мешкають в одному місті. Такі територіальні спільності не можуть визначатися соціальними групами в науковому розумінні. Соціологічна наука визначає їх як агрегації – певну кількість людей, що зібрані у певному просторі і не здійснює свідомих взаємодій.

     В побутовому розумінні поняття групи  застосовується до соціальних спільнот, що поєднує індивідів з однією або кількома спільними рисами. Так в побуті досить часто говорять про групу випускників шкіл, чоловіків, а також «вікову групу молоді від 18 до 22 років». Таке визначення теж не є науковим. Для визначення таких спільностей більше підходить термін категорія (вікова категорія молоді від 18 до 22 років). Категорія – зібрання людей зі спільною рисою, що розцінюється як соціально вагома. Зазвичай категорії лише статистичні угрупування.

     У соціологічному розумінні соціальна група – це сукупність індивідів, що взаємодіють певним чином на основі спільних очікувань кожного члена групи щодо інших.

     У соціальних групах кожен індивід  виконує певні соціальні ролі. Коли відносини в спільноті підтримуються  тривалий час їм зазвичай приписуються риси групи. В результаті:

• особа починає розглядати відносини як дії, що здійснюються в певних межах, таким чином люди опиняються або всередині, або зовні групи;
• приписує групам «об’єктивне» існування та сприймаємо їх так якби вони були реальними;
• сприймає групу як носія особливої субкультури чи контркультури – набору унікальних норм та цінностей; у нас розвивається почуття відданості що дає відчуття того що ми є одним цілим, що має свої відмінності.

     Виходячи  з даного визначення можна виділити дві умови необхідні для того щоб сукупність вважалася групою:

• Наявність взаємозв’язків між її членами;
• Поява спільних очікувань кожного члена групи відносно інших членів.

     Відповідно  дві особи, що чекають автобуса на зупинці не є групою доки не розпочнуть бесіду, бійку або іншу взаємодію із взаємними очікуваннями. Пасажири літака не можуть бути групою. Вони будуть вважатися агрегацією до тих пір, поки серед них не утворяться групи людей, що взаємодіють між собою. Буває так, що уся агрегація може стати групою.

     1.1. Квазігрупи.

     Разом з тим зазначені вище групи  виникають стихійно, в них відсутнє стійке очікування, а взаємодія зазвичай буває односторонньою (наприклад, лише бесіда). Такі спонтанні, нестійкі групи  називаються квазигрупами. Вони можуть перетворитися на соціальні групи, якщо в ході постійної взаємодії буде зростати ступінь соціального контролю між її членами. Для здійснення цього контролю необхідний певний ступінь кооперації і солідарності. Дійсно, соціальний контроль у групі не може здійснюватися до тих пір, поки індивіди діють стихійно та розрізнено. Неможливо ефективно контролювати натовп або дії людей, що виходять зі стадіону після закінчення матчу, але можна жорстко контролювати діяльність колективу підприємства. Саме такий контроль за діяльністю колективу і визначає його як соціальну групу, оскільки діяльність людей у цьому випадку скоординована. Солідарність необхідна групі, що розвивається, для ідентифікації кожного члена групи з колективом. Лише у тому випадку, якщо члени групи можуть казати «ми», формується стійке членство групи і межі соціального контролю.

     У соціальних категоріях і соціальних агрегаціях соціальний контроль відсутній, це чисто абстрактне виділення співтовариств  за однією ознакою. Звичайно, у індивідів, що входять до однієї категорії, можна помітити певну ідентифікацію з іншими членами категорії (наприклад, за віком), але, знову ж таки, соціальний контроль тут практично відсутній. Досить низький рівень контролю спостерігається і у спільнотах, що сформовані за принципом просторової близькості. Соціальний контроль у цьому випадку походить просто від усвідомлення присутності інших індивідів. Потім він посилюється при перетворенні квазігруп на соціальні групи.

     Власне  соціальні групи також характеризуються різним ступенем соціального контролю. Так, серед соціальних груп особливе місце посідають так звані статусні групи – класи, верстви і касти. Ці великі групи, що виникають на основі соціальної нерівності, мають (за виключенням каст) низький внутрішній соціальний контроль, який в той же час може підвищуватися при усвідомленні особистостями своєї приналежності до статусної групи, а також усвідомлення групових інтересів і включення до боротьби за підвищення статусу своєї групи. Зі зменшенням групи посилюється соціальний контроль і підвищується міцність соціальних зв’язків. Це відбувається тому, що зі зменшенням розміру групи збільшується кількість міжособистісних взаємодій.

     Квазигрупи  мають наступні ознаки:

• спонтанність утворення;
• нестійкі взаємозв’язки;
• відсутність різноманіття у взаємодіях(це або лише отримання чи передача інформації, або лише вираження протесту чи захоплення);
• короткостроковість спільних дій.

     Квазигрупи  переважно існують нетривалий час  після чого або розпадаються, або  перетворюються в стійкі соціальні  групи. В соціальній науці виділяють кілька різновидів квазигруп. 

     1.2. Аудиторії.

     Під аудиторією розуміють соціальну  спільність людей, що поєднані з комунікатором  – індивідом чи групою, що володіють  певною інформацією та доводять її до відома спільноти. Аудиторія може здійснювати як безпосередню взаємодію з комунікатором (слухання оратора), так і опосередковано, анонімно (вплив ЗМІ). Таким чином, найбільш характерною рисою аудиторії є практично одностороння взаємодія, слабкий зворотній зв’язок з комунікатором особливо у випадку з великою аудиторією.

       Аудиторія – це складне та  неоднорідне соціальне утворення.  Це пов’язано у першу чергу  з тим, що різні люди по-різному  сприймають та засвоюють інформацію. Якщо одна частина аудиторії  не сприймає інформацію через  певні особисті якості чи культурні переконання, то інша частина швидко засвоює ту ж саму інформацію. Таким чином, будь-яка аудиторія має тенденцію до розподілу на окремі спільності, в середині яких починається взаємний обмін думками, спілкуванню. Це дозволяє кожній з відокремившихся спільнот скласти спільну думку відносно тих чи інших подій.

     1.3. Натовп.

       Натовп – це тимчасове зібрання  людей, об’єднаних в фізично  обмеженому просторі спільністю  інтересів. Соціальна структура  натовпу дуже проста зазвичай  вона включає лідера та решту. Натовпи дуже різняться за характером та поведінкою. Натовп одного типу може бути швидко трансформований в натовп іншого типу. Спільними для усіх видів натовпу ознаками є:

1. Сугестивність. Люди, що перебувають в натовпі, як правило, більш піддаються впливу, ніж ті що знаходяться поза нею . Вони з більшою імовірністю приймають думки, почуття і дії більшості.
2. Анонімність. Індивід почуває себе незначним і невпізнаним у натовпі. Натовп часто діє як ціле, і її індивідуальні члени не виділяються і не сприймають себе як окремих індивідів.
3. Спонтанність. Люди, що складають натовп, мають тенденцію до більш спонтанної манери поведінки, ніж у звичайних умовах. Як правило, вони не задумуються над своїми діями і їх поведінка в натовпі залежить винятково від емоцій.
4. Невразливість. Оскільки люди, що складають натовп, анонімні, вони починають почувати себе поза соціальним контролем, розуміючи, що до них важко «добратися». Наприклад, при здійсненні актів вандалізму шаліючими футбольними болільниками (биття стекол, псування крісел у вагонах метро тощо) кожний з учасників знімає із себе за це відповідальність, діючи з усіма разом як одне ціле.

     Існує декілька видів натовпу залежно  від способу їх формування та поведінки.

• Випадковий натовп має найбільш невизначену структуру. Прикладом такого натовпу може бути сукупність людей на вулиці де відбулася неординарна подія(автомобільна катастрофа, пожежа у супермаркеті тощо). В такому натовпі людей поєднує або незначна мета, або ж взагалі безцільне гаяння часу. Індивіди слабо емоційно включені в такий натовп і можуть виділитись з нього в будь-який час.
• Обумовлений натовп – зібрання людей, що планується заздалегідь та відносно є структурованим. В даному випадку натовп “обумовлений” тим що поведінка його членів знаходиться під впливом визначених, заздалегідь обумовлених соціальних факторів(натовп, що зібрався на шоу тощо).
• Експресивний натовп – соціальна квазигрупа, що формується зазвичай з метою отримання особистої насолоди і активність людей в такому натовпі сама по собі є ціллю та результатом(релігійні збори, рок-фестивалі тощо).
• Діючий натовп. Під терміном “діючий” розуміють весь комплекс дій натовпу. Це збіговисько чи інші форми спільностей з екстремальними типами поведінки. Діючий натовп поділяється на збіговисько(емоційно збуджений натовп, що обирає насильницькі дії) та повсталий натовп(менш структурований ніж збіговисько).

1.4. Соціальні кола.

     Соціальні кола – соціальні спілості створені з метою обміну інформацією між їх членами. Ці спільності не ставлять цілей, не мають виконавчого апарату. Головна функція таких квазигруп – обмін поглядами, новинами, коментарями, аргументами. Відсутність єдності робить соціальні кола нестійкими утвореннями. Індивіди, що формують такі кола проходять відбір по двом критеріям:

• спільна зацікавленість в темі дискусії (коло футбольних вболівальників);
• приналежність до певної субкультури(ділові кола, що об’єднують бізнесменів).

     Існує декілька різновидів соціальних кіл:

• контактні кола – соціальні спільності людей, що постійно зустрічаються на конкурсах, в транспорті чи чергах. Наявність спільних інтересів дозволяє зав’язувати короткі знайомства. Кордони таких спільнот вкрай невизначені, їх склад визначається просторовими контактами, вони легко утворюються та легко розпадаються;
• професійні кола – соціальні спільності лени яких збираються для обміну інформацією за професійними ознаками. Вони виникають в межах формалізованих груп на підприємствах, зустрічах, нарадах, серед вчених, акторів тощо. Крім того, від учасників професійних кіл вимагається виконання певних норм і, таким чином, в них збільшується ступінь соціального контролю;
• дружні кола – це соціальні спільноти по обміну інформацією, що виникає між індивідами, які поєднані відносинами дружби. Дружнє соціальне коло може трансформуватися в дружню групу, якщо його члени будуть діяти погоджено і мати систему очікувань відносно дій один одного;
• статусні соціальні кола – соціальні спільності, що виникають з приводу обміну інформацією серед індивідів, що мають приблизно однакові соціальні статуси(аристократичні кола, кола жінок, чоловіків, пенсіонерів тощо). Статусні кола формуються по принципу належності до однієї субкультури і є важкодоступними для осіб з іншим статусом.