Соціальний аспект грошових відносин
Доклад, 03 Марта 2013, автор: пользователь скрыл имя
Краткое описание
„Багатство – бідність” – одвічна вісь, навколо якої обертається повсякденне життя, нуртують соціальні, філософські, політичні, економічні дискусії. Ця вісь нанизує на себе такі життєво важливі поняття, як свобода, справедливість, рівність.
Аристотель (384 – 322 роки до н. е.) у праці „Політика” говорить про проблему бідності й багатства. За Аристотелем, переважання одного з цих елементів визначає відповідну форму державного устрою [1].
Файлы: 1 файл
Соціальний аспект грошових відносин.doc
— 37.00 Кб (Скачать)Семінар 6: Соціальний аспект грошових відносин.
Питання: Багатство і бідність : грошовий вимір.
„Багатство – бідність” – одвічна вісь, навколо якої обертається повсякденне життя, нуртують соціальні, філософські, політичні, економічні дискусії. Ця вісь нанизує на себе такі життєво важливі поняття, як свобода, справедливість, рівність.
Аристотель (384 – 322 роки до н. е.) у праці „Політика” говорить про проблему бідності й багатства. За Аристотелем, переважання одного з цих елементів визначає відповідну форму державного устрою [1].
Проте й донині не існує чітких визначень поняття „бідність”, тим більше – поняття „багатство”. Уперше проблеми розподілу грошових доходів, явищ бідності і багатства сформулювали представники класичної політекономії – А. Сміт, Д. Рікардо, Д. Мілль, Т. Мальтус. Вони вважали, що бідність і багатство є логічним наслідком індустріального розвитку, а розподіл доходів між різними класами визначає розподіл власності.
Діаметрально протилежної точки зору дотримувалися Е. Реклю, К. Маркс, Ф. Енгельс. Вони проголошували соціальну рівність необхідністю. Існування бідності поряд з багатством, на їхнє переконання, – це соціальне лихо, наслідок несправедливих розподільчих відносин [4].
Існують різні підходи до визначень бідності як великого соціального лиха. За одними визначеннями бідними вважаються всі, хто живе гірше за певний середній стандарт. За другими – лише ті, хто живе нижче визначеного суспільством мінімального рівня. За третіми ознакою бідності є нестача коштів на найнеобхідніше. Існують й інші підходи. Бідність визначають, зокрема, і як стан економічної залежності, і як позбавлення можливостей розвитку, і як неможливість користуватися громадянськими правами тощо.
Бідність, за абсолютною концепцією, – це, по суті, неможливість одержувати доходи, необхідні для забезпечення мінімальних життєвих потреб. В енциклопедичному словнику Брокгауза та Єфрона [3] під бідністю розуміється стан особи, за якого вона не має мінімальних коштів для підтримання свого існування.
Бідність за відносною концепцією – це не брак доходів, а їх недостатній обсяг порівняно з доходами інших членів суспільства.
Узагальнюючи все вище сказане можна зробити визначення що: „Бідність – це відсутність ресурсів чи їх недостатній обсяг, що призводить до виникнення цілої системи обмежень у різних сферах повсякденного життя людей”.
Багатство може бути як об’єктивним, так і суб’єктивним. У першому випадку багатими можна вважати всіх, хто одержує доходи вище певного рівня. У другому – всіх, хто має більші доходи, більший доступ до життєвих благ порівняно із середнім у суспільстві. Проте, як і у випадку з бідністю, досить важко визначити конкретні межі, при перевищенні яких індивід чи домогосподарство можуть бути віднесені до категорії багатих. Визначення багатства за самооцінками породжує такі ж проблеми, як і при визначенні бідності за самооцінками. Частина респондентів з середнім рівнем достатку суб’єктивно вважатиме себе багатими, тоді як певна частка багатих з різних причин вважатиме себе бідними.
Узагальнюючи можна зробити висновок: „Багатство – це понаддостатня наявність ресурсів, необхідних для забезпечення високих стандартів споживання, дотримання повноцінного, часом „розкішного” способу життя”.
Викладений матеріал щодо такої актуальної проблеми для України, як бідність – багатство, особливо за умов наростаючого матеріального розшарування, образно кажучи, „жиріючого багатства в період тотального зубожіння населення”, свідчить:
по-перше, у потрактуваннях понять „бідність” і „багатство” превалюють економічні аспекти над соціокультурними;
по-друге, ця проблема
має міждисциплінарний
по-третє, якщо говорити про соціологічний аспект, то варто звернути увагу на те, що не існує шкал соціологічного виміру рівня бідності та багатства;
по-четверте, можливо, є сенс за матеріалами соціологічних досліджень сформувати пакет питань щодо визначення рівня бідності – багатства в Україні [2].
Література:
- Аристотель. Политика. // Соч. в 4-х тт. – М., 1983. – Т. 2 – С. 71 – 78. 2
- Бідність і багатство в наукових теоріях і сучасних дослідженнях [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.politik.
org.ua/vid/magcontent.php3?m= 1&n=29&c=446 - Пауперизм // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. – СПб.: Изд-во Ф. А. Брокъгауза и И. А. Ефрона, 1897.
- Реклю Э. Богатство и нищета. – М., 1906. – С. 33.