Соціальний аспект грошових відносин

Автор: Пользователь скрыл имя, 03 Марта 2013 в 20:24, доклад

Краткое описание

„Багатство – бідність” – одвічна вісь, навколо якої обертається повсякденне життя, нуртують соціальні, філософські, політичні, економічні дискусії. Ця вісь нанизує на себе такі життєво важливі поняття, як свобода, справедливість, рівність.
Аристотель (384 – 322 роки до н. е.) у праці „Політика” говорить про проблему бідності й багатства. За Аристотелем, переважання одного з цих елементів визначає відповідну форму державного устрою [1].

Файлы: 1 файл

Соціальний аспект грошових відносин.doc

— 37.00 Кб (Скачать)

Семінар 6: Соціальний аспект грошових відносин.

 

Питання: Багатство і бідність : грошовий вимір.

 

„Багатство  – бідність” – одвічна вісь, навколо якої обертається повсякденне  життя, нуртують соціальні, філософські, політичні, економічні дискусії. Ця вісь нанизує на себе такі життєво важливі поняття, як свобода, справедливість, рівність.

Аристотель (384 – 322 роки до н. е.) у праці „Політика” говорить про проблему бідності й багатства. За Аристотелем, переважання одного з цих елементів визначає відповідну форму державного устрою [1].

Проте й донині не існує  чітких визначень поняття „бідність”, тим більше – поняття „багатство”. Уперше проблеми розподілу грошових доходів, явищ бідності і багатства сформулювали представники класичної політекономії – А. Сміт, Д. Рікардо, Д. Мілль, Т. Мальтус. Вони вважали, що бідність і багатство є логічним наслідком індустріального розвитку, а розподіл доходів між різними класами визначає розподіл власності.

Діаметрально  протилежної точки зору дотримувалися  Е. Реклю, К. Маркс, Ф. Енгельс. Вони проголошували соціальну рівність необхідністю. Існування бідності поряд з багатством, на їхнє переконання, – це соціальне лихо, наслідок несправедливих розподільчих відносин [4].

Існують  різні підходи до визначень бідності як великого соціального лиха. За одними визначеннями бідними вважаються всі, хто живе гірше за певний середній стандарт. За другими – лише ті, хто живе нижче визначеного суспільством мінімального рівня. За третіми ознакою бідності є нестача коштів на найнеобхідніше. Існують й інші підходи. Бідність визначають, зокрема, і як стан економічної залежності, і як позбавлення можливостей розвитку, і як неможливість користуватися громадянськими правами тощо.

Бідність, за абсолютною концепцією, – це, по суті, неможливість одержувати доходи, необхідні для забезпечення мінімальних життєвих потреб. В енциклопедичному словнику Брокгауза та Єфрона [3] під бідністю розуміється стан особи, за якого вона не має мінімальних коштів для підтримання свого існування.

Бідність за відносною концепцією – це не брак доходів, а їх недостатній обсяг порівняно з доходами інших членів суспільства.

Узагальнюючи  все вище сказане можна зробити  визначення що: „Бідність – це відсутність ресурсів чи їх недостатній обсяг, що призводить до виникнення цілої системи обмежень у різних сферах повсякденного життя людей”.

Багатство може бути як об’єктивним, так і суб’єктивним. У першому випадку багатими можна вважати всіх, хто одержує доходи вище певного рівня. У другому – всіх, хто має більші доходи, більший доступ до життєвих благ порівняно із середнім у суспільстві. Проте, як і у випадку з бідністю, досить важко визначити конкретні межі, при перевищенні яких індивід чи домогосподарство можуть бути віднесені до категорії багатих. Визначення багатства за самооцінками породжує такі ж проблеми, як і при визначенні бідності за самооцінками. Частина респондентів з середнім рівнем достатку суб’єктивно вважатиме себе багатими, тоді як певна частка багатих з різних причин вважатиме себе бідними.

Узагальнюючи  можна зробити висновок: „Багатство – це понаддостатня наявність ресурсів, необхідних для забезпечення високих стандартів споживання, дотримання повноцінного, часом „розкішного” способу життя”.

Викладений  матеріал щодо такої актуальної проблеми для України, як бідність – багатство, особливо за умов наростаючого матеріального  розшарування, образно кажучи, „жиріючого багатства в період тотального зубожіння  населення”, свідчить:

по-перше, у потрактуваннях понять „бідність” і „багатство”  превалюють економічні аспекти над  соціокультурними;

по-друге, ця проблема має міждисциплінарний характер, особливий наголос необхідно  робити на її соціальний аспект;

по-третє, якщо говорити про соціологічний аспект, то варто звернути увагу на те, що не існує шкал соціологічного виміру рівня бідності та багатства;

по-четверте, можливо, є сенс за матеріалами соціологічних  досліджень сформувати пакет питань щодо визначення рівня бідності –  багатства в Україні [2].

 

 

 

Література:

 

  1. Аристотель. Политика. // Соч. в 4-х тт. – М., 1983. – Т. 2 – С. 71 – 78. 2
  2. Бідність і багатство в наукових теоріях і сучасних дослідженнях [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=29&c=446
  3. Пауперизм // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. – СПб.: Изд-во Ф. А. Брокъгауза и И. А. Ефрона, 1897.
  4. Реклю Э. Богатство и нищета. – М., 1906. – С. 33.

 


Информация о работе Соціальний аспект грошових відносин