Види соціально-обслуговуючих правовідносин

 

 

 

 

 

Доповідь

 

з дисципліни: «Право соціального обслуговування»

на тему:

«Об'єкти соціально обслуговуючих правовідносин»

 

 

 

 

                                                                

 

 

 

 

 

Чернігів 2012

 

 

 

 

 

 

 

У правовій літературі розмежовуються два терміни: "об'єкти права соціального забезпечення" і "об'єкти соціально-забезпечувальних правовідносин". До перших належать суспільні відносини матеріального і процедурного характеру, що виникають у зв'язку з розподілом частини валового внутрішнього продукту через систему соціального забезпечення. До других — матеріальні й нематеріальні блага у сфері соціального забезпечення, з приводу яких фізичні особи ініціюють соціально-забезпечувальні правовідносини з метою реалізації належних їм суб'єктивних прав. Об'єкти виступають візуальним класифікатором правовідносин у сфері соціального забезпечення залежно від його виду.

 

Об'єкт соціально-забезпечувальних правовідносин — це те, заради чого суб'єкти права вступають у юридичні зв'язки, або те, на що спрямовані суб'єктивні права і юридичні обов'язки його учасників, чи те, що кінець кінцем хоче отримати особа. Цей об'єкт існує зовні по відношенню до суб'єкта, зв'язок між ними непрямий, він завжди знаходиться у сфері дії норм права соціального забезпечення. Стосовно об'єктів соціально-забезпечувальних правовідносин встановлюються юридичні права й обов'язки суб'єктів цих відносин. Без об'єкта не буває прав і обов'язків. Суть суб'єктивного права на конкретний вид соціального забезпечення розкривається через формулу "право на що". Цим "що" і є предмет або об'єкт, стосовно якого право наділяє особу певними можливостями. Кожне соціально-забезпечувальне правовідношення має свій об'єкт. Безоб'єктних правовідно­син не буває. Існує стільки об'єктів, скільки є правовідносин.

 

Об'єкти матеріальних і процедурних правовідносин у сфері соціального забезпечення мають відмінності. Правовідносини матеріального характеру виникають з приводу конкретного матеріального блага. Ним може бути пенсія, допомога, компенсація, субсидія, медична допомога і лікування, санаторно-курортне лікування, соціальна допомога вдома, утримання в установах соціального обслуговування, професійне навчання і працевлаштування інвалідів, транспортне обслуговування їх, протезно-ортопедична допомога, пільги на проїзд на транспорті, на оплату комунальних послуг тощо.

 

Об'єктом процедурного правовідношення є правовий акт компетентного органу, оскільки фізична особа ставить питання про визнання за ним певного права чи наявності конкретної обставини. Лише відповідним рішенням підтверджується наявність або відсутність такого права чи обставини. Відповідний правовий акт і буде об'єктом процедурного (процесуального) правовідношення. Рішення з процедурного питання дає можливість на продовження матеріального правовідношення чи його припинення.

 

Зупинимося детальніше на окремих об'єктах соціально-обслуговуючих правовідносин.

 

1. Пенсія є найбільш  поширеним видом соціального  забезпечення. Це щомісячна грошова виплата фізичним особам зі спеціально створених для цього пенсійних фондів на умовах і в порядку, передбачених чинними нормативними актами й договорами. Об'єктом пенсійних правовідносин є пенсія (страхова, трудова, дострокова, додаткова). Саме на пенсію спрямовані суб'єктивні права і юридичні обов'язки суб'єктів пенсійних пра­вовідносин.

 

Підстави, умови і розмір пенсії визначаються законом. Підзаконними актами інколи встановлюються щомісячні виплати (наприклад, довічні стипендії), які  за своєю природою є пенсійними, але відрізняються від них  тим, що встановлюються органами виконавчої влади. Виплачуються пенсії у грошовій формі. Виплата пенсії натурою (продуктами, товарами) є порушенням прав людини і має розцінюватися як незаконна. Об'єктом пен­сійних правовідносин є пенсія у грошовому вираженні.

 

Законом передбачені доплати, надбавки та підвищення до пенсійних виплат.

 

За системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування  можливі такі виплати: 1) солідарна  система: а) пенсія за віком; б) пенсія у  зв'язку з інвалідністю внаслідок  загального захворювання (у тому числі  каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); в) пенсія у зв'язку з втратою годувальника; г) допомога на поховання пенсіонера; 2) накопичувальна система: а) довічна пенсія з установленим періодом; б) довічна обумовлена пенсія; в) довічна пенсія подружжя; г) одноразова виплата. Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено два види виплат: а) пенсії у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; б) пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

 

Як пенсія розглядається довічне грошове утримання судді.

 

За відсутності підстав  для призначення трудової пенсії особа мала право на соціальну  пенсію, яку тепер переведено в  соціальну допомогу. Під нею розуміли гарантовану державою грошову допомогу, що надавалася особі в установлених законом випадках, незалежних від трудового стажу і сплати нею страхових пенсійних внесків за рахунок коштів державного бюджету. Соціальні пенсії були однією з державних гарантій кон­ституційних прав людини на життя, соціальний захист, на життєвий рівень, не нижчий від прожиткового мінімуму.

 

В Україні поступово  складається недержавна пенсійна система. Відповідним законом визначається, зокрема, виплата пенсії на визначений термін та одноразова пенсійна виплата. Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється: 1) пенсійними фондами шляхом укладання пенсійних контрактів; 2) страховими організаціями шляхом укладання договорів страхування довічної пенсії та страхування ризику настання інвалідності або смерті; 3) банківськими установами шляхом укладання договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законом. Вважається, що недержавні пенсії є об'єктом цивільно-правових відносин.

 

2. Допомоги серед видів матеріального  забезпечення посідають друге  місце після пенсій. Одні фахівці під ними розуміють усі види соціального забезпечення, крім пенсій, інші — певні грошові виплати. Допомоги — це короткотермінові, щомісячні, періодичні чи одноразові грошові виплати, що призначаються фізичним особам за рахунок страхових фондів чи бюджетних коштів з метою заміщення втраченого доходу або надання со­ціальної підтримки у складних життєвих обставинах, що мають тимчасовий характер.

 

Між допомогами і пенсіями є суттєві відмінності. Допомоги: 1) встановлюються законами й підзаконними актами на загальнедержавному і місцевому  рівнях, підстави надання та перелік  їх не є вичерпними; 2) метою надання  є повна або часткова компенсація тимчасово втраченого не зі своєї вини заробітку (доходу) та понесених додаткових витрат; 3) належать до короткотермінових чи одноразових виплат; 4) підставою надання є складні життєві обставини, що мають тимчасовий характер, і які людина не може подолати самостійно; 5) розраховані як на працюючих, так і на непрацюючих осіб. З іншого боку, пенсії: 1) встановлюються лише законами на загальнодержавному рівні, підстави надання та перелік їх є вичерпними; 2) метою надання є заміщення втраченого основного джерела існування; 3) належать до довгострокових виплат; 4) підставою призначення є постійна чи довгострокова непрацездатність тих, хто вже або ще не працює; 5) розраховані, як правило, на непрацюючих.

 

У правовій літературі допомоги мають різні назви: соціальна допомога, соціальні виплати, матеріальна допомога, державна допомога, державна соціальна допомога, грошові виплати тощо. Немає термінологічної єдності і в нормативних актах. Законодавство щодо допомог не кодифіковане, теоретичне обґрунтування шляхів їх вдосконалення практично відсутнє.

 

Залежно від джерела  надходження коштів, за рахунок яких виділяються допомоги, розрізняються  страхові соціальні допомоги та державні соціальні допомоги.

 

Страхові соціальні  допомоги — це короткотермінові чи разові оплатно-нееквівалентні грошові виплати, що призначаються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особам за рахунок страхових фондів з метою відшкодування їм втраченого заробітку (трудового доходу) або часткової компенсації понесених додаткових витрат у передбачених законом випадках.

 

Державні соціальні  допомоги — це щомісячні, періодичні чи разові грошові виплати, що безплатно  надаються за рахунок бюджетних  коштів фізичним особам, які перебувають  у скрутному матеріальному становищі на умовах і порядку, передбачених правовими актами.

Ними є:

1) державні допомоги  сім'ям з дітьми (у зв'язку з  вагітністю та пологами; одноразова  допомога при народженні дитини; у зв'язку з доглядом за дитиною  до досягнення нею трирічного  віку; на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням; на дітей одиноким матерям);

2) державна соціальна  допомога малозабезпеченим сім'ям;

3) допомога на поховання; 

4) державна соціальна  допомога інвалідам з дитинства  та дітям-інвалідам; 

5) одноразова грошова допомога біженцям на придбання товарів першої необхідності;

6) одноразова грошова  допомога біженцям на відшкодування  вартості проїзду до районного  пункту тимчасового розміщення  біженців, регіону тимчасового розселення  біженців або до іншого місця,  обраного біженцем для проживання;

7) щомісячна державна  допомога дітям віком до 16 років,  інфікованим вірусом імунодефіциту  людини або хворим на СНІД;

8) щомісячна грошова допомога  малозабезпеченій особі, яка проживає  разом з інвалідом І чи  II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду;

9) допомога особам, які потерпіли  від стихійного лиха й техногенних  катастроф (за окреми­ми постановами  Кабінету Міністрів України);

10) одноразові допомоги найбільш  вразливим категоріям осіб, що  надаються з нагоди державних,  місцевих і релігійних свят  за рішенням місцевих органів  влади тощо.

 

3. Субсидія (слово латинського походження, означає допомога, підтримка) — це цільова, безповоротна матеріальна допомога для відшкодування витрат на оплату послуг чи при­дбання життєво необхідних споживчих товарів у переліку та обсягах, визначених законодавством. Зараз встановлені субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побу­тового (рідкого) палива. Термін субсидія вводився для визначення адресної безготівкової допомоги населенню на оплату окремих видів послуг, що надаються йому житлово-комунальними органами. З 1 січня 2002 р. готівковою надаються субсидії для придбання скрапленого газу та твердого пічного побутового палива.

 

4. Компенсація (слово латинського походження, означає винагорода, зрівноваження) — грошова виплата, що має на меті відшкодування громадянам проведених ними витрат або за

 

неотриману соціальну послугу  у випадках, зазначених у законодавстві. Ним, зокрема, передбачені: 1) виплата  інвалідам компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів  та на транспортне обслуговування; 2) грошові компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян; 3) витрати, пов'язані з проїздом дитини, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, й особи, яка супроводжує дитину, до спеціалізованих медичних та

 

оздоровчих закладів на всіх видах транспорту (крім таксі) в межах України; 4) компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (пенсій, соціальної виплати, стипендії, заробітної плати та ін.).

 

5. Соціальні пільги — це закріплені законодавством переваги, додаткові права і гарантії для окремих категорій осіб у сфері соціального забезпечення відповідно до принципів рівноправності громадян та соціальної справедливості з метою полегшення умов їхньої життєдіяльності. Пільги встановлюються, у першу чергу, для найбільш вразливих верств населення, громадян, які мають заслуги перед Батьківщиною, осіб, які виконують у суспільстві особливі функції. Вони є елементом спеціального правового статусу окремих категорій громадян: пенсіонерів, інвалідів, дітей, молоді, жінок, сімей з дітьми, малозабезпечених сімей та ін. З їхньою допомогою створюються рівні можливості для розвитку осіб, які перебувають у нерівних умовах унаслідок біологічних чи соціальних причин. Пільги, таким чином, виконують компенсаційну та стимулятивну функції.