Види соціально-обслуговуючих правовідносин

 

Пільги слід відрізняти від соціальних привілеїв, які часто встановлюються всупереч принципам рівноправності й соціальної справедливості. Пільги встановлюють, як правило, для найбільш вразливих верств населення, фіксують у правових актах нормативного характеру, широко пропагують у засобах масової інформації. Вони стосуються значної кількості людей, їх схвально сприймає населення. Привілеї, навпаки, надаються, зазвичай, представникам владних структур, часто в індивідуальному порядку або правовими актами, що не підлягають опублікуванню, не є предметом обговорення, негативно сприймаються широкими масами.

 

До найбільш поширених пільг  належать: 1) безплатне користування внутрішньоміським транспортом (трамваєм, автобусом, тролейбусом, метрополітеном, водними переправами) і поїздами приміського сполучення, а в сільській місцевості — автобусами внутрішньообласних ліній; 2) безплатний проїзд один раз на рік чи на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом; підвищення чи надбавки до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії; звільнення повністю чи частково від квартплати незалежно від форми власності житлового фонду, від сплати комунальних послуг; 5) безплатне користування домашнім телефоном і поза відомчою охоронною сигналізацією; 6) безплатне чи зі знижкою отримання ліків за рецептами лікарів; 7) безплатне зубопротезування, забезпечення протезами, слуховими апаратами; 8) щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів; 9) безплатне чи зі знижкою на дання соціальних послуг тощо.

 

У нашій країні немає науково  обґрунтованих підходів до встановлення пільг, норми щодо них розкидані  в багатьох законах і підзаконних актах, звичною є практика призупинення наданих окремих із них. Останнім часом почався процес заміни системи пільг на адресну грошову допомогу населенню. У Міністерстві праці та соціальної політики України вважають, що така форма справді є оптимальною і дає змогу відстежувати використання спрямованих на соціальний захист населення бюджетних асигнувань, забезпечити рівні можливості та права для кожної людини, яка користується цим видом соціальної допомоги. Необхідно не розширяти перелік пільг, що надаються громадянам, а збільшувати розміри пенсій та допомог. По цьому шляху йдуть усі цивілізовані країни.

 

6. Соціальні послуги — це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, методичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи інвалідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їхньої життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

 

Вони, у свою чергу, поділяються на такі види:

 

соціально-побутові послуги — забезпечення продуктами харчування, м'яким та твердим  інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними  послугами, засобами легкої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо;

 

психологічні послуги — надання  консультацій з питань психічного здоров'я  та поліпшення взаємин з навколишнім  соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад;

 

соціально-педагогічні послуги  — виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, організація індивідуального навчального, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, заінтересованих осіб;

 

соціально-медичні послуги — консультації щодо запобігання виникнення та розвитку можливих органічних розладів у особи, збереження, підтримка та охорона її здоров'я, здійснення профілактичних лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;

 

соціально-економічні послуги — задоволення матеріальних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної допомоги;

 

юридичні послуги — надання  консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння

 

застосуванню державного примусу  і реалізації юридичної відповідальності осіб, які вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інтересів особи тощо);

 

послуги з працевлаштування — пошук  підходящої роботи, сприяння у працевлаштуванні та соціальне супроводження працевлаштованої особи;

 

послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями — комплекс медичних, психологічних, інформаційних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для реалізації права на професійну орієнтацію та підготовку, освіту, зайнятість;

 

інформаційні послуги — надання  інформації, необхідної для розв'язання складної життєвої ситуації (довідкові послуги); поширення просвітницьких та культурно-освітніх знань (про освітні послуги); поширення об'єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг, формування певних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги).

 

Об'єктами соціально-обслуговуючих  правовідносин можуть бути й інші соціальні послуги. Не належать до об'єктів цих правовідносин грошові суми, що надаються як матеріальна допомога, оскільки вони є об'єктом соціально-допомогових правовідносин.

 

Об'єктами правовідносин щодо соціальної допомоги та обслуговування відповідно до законодавства виступають:

матеріальна допомога: 1) у вигляді  грошових соціальних допомог; 2) в натуральній  формі (продукти харчування, одяг, засоби санітарії, гігієни, спеціальні технічні засоби реабілітації інвалідів та ін), 3) у вигляді соціальних субсидій (житлові субсидії і ін) і 4) у вигляді соціальних компенсацій;

• соціальне обслуговування на дому та в стаціонарних соціальних установах;

 

• реабілітаційні послуги (медико-соціальні, з професійної та психологічної реабілітації тощо);

 

• консультаційна допомога (педагогічно-психологічна, соціально-правова та ін);

 

• соціальні пільги (оплата комунальних послуг, пільговий проїзд на транспорті тощо).

 

 

Література:

 

1.  Кульчицька О. /. Зміст правосуб'єктності громадян за правом с ціального забезпечення // Держава і право: Збірник науков праць. Юридичні і політичні науки. — Вип. 21. — К.: Інстит держави і права імені В. М. Корецького НАН України, 2003. С. 281-287.

 

2.  Сташків Б. І. Юрид. факти в праві соціального забезпечення: Автореф. дис.  канд. юрид. наук: 12.00.05 // КНУ ім. Т. Шевченка. — К., 1997. — 19 с.