Лекции по "Менеджменту"

    Записавши на схемах рахунків, за допомогою подвійного запису, господарські операції, зазначимо, що саме подвійний запис є інструментом встановлення міжрахункових зв’язків.

    Розглянувши принцип подвійного запису і обґрунтувавши  його важливість у переліку інструментарію методів бухгалтерського обліку, доцільно зазначити, що у вчених –  економістів існує розбіжність і неодностайність щодо трактування подвійного запису. Зокрема професор Пушкар М. С. у своїх працях відмічає, що в теорії бухгалтерського обліку подвійний запис є однією з найскладніших категорій. Порівнюючи  існуючі теорії підходів до пояснення подвійного запису, вчений акцентує увагу на тому, що своє наукове обґрунтування  подвійний запис знайшов у кібернетичному понятті системи, яка складається з елементів пов’язаних між собою двохсторонніми зв’язками. Розвиток кібернетики і теорії інформатики засвідчує, що подвійний запис є методичним прийомом, котрий  оформляє систему бухгалтерського обліку в замкнуту інформаційну систему, а наявність зв’язків між елементами системи проявляється в категоріях входу і виходу кожного елемента системи, які відповідають дебету і кредиту рахунка бухгалтерського обліку. Схематично це має такий вигляд:

    Бухгалтерські проводки – це  оформлення  кореспонденції рахунків. 

    Кореспонденція  рахунків – це  взаємозв’язок  між рахунками зумовлений подвійним  записом. В процесі кореспонденції  обов’язково зазначають  рахунки, які дебетуються і  кредитуються, а також суму факту господарської операції що її відображають на них.  Самі ж рахунки, між якими виникає такий взаємозв’язок, називають кореспондуючими рахунками. Відображають кореспонденцію рахунків за такою формулою:

    приклад:

    Дебет   (Дт) рахунка 23 “Виробництво”

    Кредит (Кт) рахунка 20 “Виробничі запаси   - 10000 грн.

    Бухгалтерські проводки бувають прості і складні.

    Коли  за певною господарською операцією  один рахунок дебетують, і один рахунок кредитують на ту саму суму, така бухгалтерська проводкає простою. Складною вважається проводка, коли один рахунок дебетують а кредитують декілька рахунків, чи навпаки.

      Розглянута, вище за текстом, проводка  є простою і на схемах бухгалтерських  рахунків матиме таке відображення: Економічний зміст цієї простої проводки означає, що на потреби виробництва відпущено із складу виробничих запасів (сировини, матеріалів тощо) на суму 10000 грн.

    Складна бухгалтерська проводка матиме інший  вигляд,  але принцип подвійності  нею не порушується:

    Наприклад, із складу відпущені матеріали на суму 20000 грн. для таких потреб:

— ремонту цехів основного виробництва на суму 7000 грн;

— ремонту приміщення заводського  обчислювального центра  3000 грн.

— потреб виробництва  10000 грн.

    Факт  такої господарської операції запишеться складною проводкою:

    Дебет   (Дт) рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”

    Дебет   (Дт) рахунку 92 “Адміністративні витрати”

    Дебет   (Дт) рахунку 23 “Виробництво”

    Кредит (Кт) рахунку 20 “Виробничі запаси     –  20000 грн.

    На  схемах бухгалтерських рахунків складна  проводка  відобразиться так:

    Отже, за будь якої бухгалтерської проводки сума записана у дебеті одного рахунка  повинна дорівнювати сумі, записаній  у кредиті іншого рахунка. У бухгалтерських проводках реалізується принцип подвійного відображення фактів господарських операцій. Складають бухгалтерські проводки за виправдними документами і у переважній більшості випадків позначають їх на цих документах, що на професійній мові має назву контирування.

    Використання  у бухгалтерському обліку методу подвійного запису сприяє здійсненню контролю за правильністю відображення  господарських фактів, що відбулись, контролює їх зміст.

    Порушення правила і вимог принципу подвійного запису, неправильне помилкове, чи свідомо неправильне, відображення суми факту господарської операції у дебеті, або кредиті рахунків приводить до виникнення помилок. Допущені помилки стають причиною перекручень сум оборотів, а відповідно і сальдо, що негативно впливає на достовірність облікових показників. Залишки на рахунках у таких випадках не відповідають дійсності.

    Інформація  про кожну господарську операцію, скільки б їх не відбулось, у звітному періоді (місяць, квартал і т. д.), за прийнятими правилами  і сутністю бухгалтерського обліку обов’язково реєструється і відображається на рахунках бухгалтерського обліку. 
 

    Нагромаджена, таким чином, на рахунках інформація в кінці звітного періоду обов’язково  узагальнюється. Узагальнення проводять  у розрізі кожного конкретного  рахунка методом підрахунку суми змін, що відбулися у складі засобів та їх джерелах за звітний період, і визначають залишок на кінець звітного періоду. Таким чином, уже на першому етапі узагальнена за допомогою рахунків бухгалтерського обліку інформація може використовуватись з прийняття окремих оперативних рішень з питань управління виробничими процесами  та управління підприємством в цілому. Важливою є така інформація і для  здійснення  контролю за процесами збереження державної, колективної чи приватної власності.

    З попередніх питань нам уже відомо, що графічно рахунок є двосторонньою таблицею, ліва сторона якої називається дебетом, а права кредитом.

    Підраховану суму записів у дебеті прийнято називати  дебетовим оборотом, а в кредиті  – кредитовим.

    Щоб визначити обороти за рахунками, необхідно дотримуватись певного порядку і правил. Перш за все необхідно додати всі суми, нагромаджені за відповідний звітний період, окремо за дебетом і окремо за кредитом. Причому слід мати на увазі, що в процесі додавання початковий залишок при його наявності участі не бере. З метою розмежування сум господарських операцій відображених на рахунках протягом місяця і суми підрахованих оборотів між ними  проставляється иска і під якою записують суми оборотів.

    Одержаний підсумок за дебетом вважається дебетовим оборотом  і записується у дебеті рахунка, а за кредитом – кредитовим оборотом і записується  в кредиті рахунка.

    Після того, як обороти за рахунками визначено, за кожним рахунком зокрема  вираховують (виводять) сальдо (залишок) на кінець звітного періоду. У переважній більшості випадків сальдо за рахунками виводять шляхом визначення різниці між дебетовими і кредитовими оборотами.

    Щоб визначити кінцеве сальдо на активному  рахунку, необхідно до сальдо (залишку) на початок звітного періоду (воно завжди дебетове) додати оборот за дебетом рахунка і від одержаного підсумку відняти оборот за кредитом рахунка. Одержана різниця і буде кінцевим сальдо (залишком) по рахунку. Як правило залишок на активних рахунках може бути тільки дебетовим (адже використати більше засобів, ніж у підприємства є,  неможливо) і завжди записується у лівій стороні (дебеті) схем рахунків. Щоб визначити кінцеве сальдо в пасивному рахунку, необхідно до сальдо на початок місяця (кредитового) додати кредитовий оборот і відняти дебетовий оборот. Одержана різниця називається кредитовим сальдо і записується у кредит рахунка.

    Слід  зазначити, що на відміну від активних рахунків, де кінцеве сальдо завжди тільки дебетове або дорівнює нулю, кінцеве сальдо пасивних рахунків за певних обставин може набирати статусу дебетового сальдо. Приклад. Бухгалтерські рахунки 64 “Розрахунки за податками і платежами”, або 65 “Розрахунки за страхуванням” і ін. стосовно балансу – пасивні. На кредиті цих рахунків відображаються суми нарахованих і належних сплаті до бюджету податків. Факти сплати податків записують у дебет цих рахунків. Якщо в процесі визначення кінцевого сальдо за такими рахунками виникає від’ємне значення, його слід записувати у дебет рахунка і розглядати як переплату податків чи платежів. У таких випадках бухгалтер повинен вжити належних заходів щодо проведення взаємних звірок за платежами до бюджету, до фондів державного страхування тощо. Зауважимо, що описаний вище порядок визначення сальдо не розповсюджується  на так звані активно-пасивні рахунки, які одночасно можуть мати сальдо у дебеті і у кредиті рахунка, тобто поєднувати у собі ознаки активних і пасивних рахунків. На таких рахунках в практичній діяльності підприємства  фіксують інформацію про розрахунки зі своїми кредиторами і дебіторами. Найбільш характерними рахунками такого

    плану є рахунки 36 “Розрахунки з покупцями  і замовниками”, 37 “Розрахунки з  різними дебіторами “ та ін. Наявність  одночасно дебетового і кредитового  сальдо на таких рахунках класифікується як розгорнуте сальдо. У практичній роботі  такі сальдо визначаються тільки за допомогою даних аналітичного обліку. Але у випадках виникнення необхідності перевірити правильність розгорнутого сальдо користуються такими “формулами”:

    СДп =  (СКп + КО +СКд ) – (СКк + ДО);

    СКп =  (СДп +  ДО + СКк) – (СДк +КО)

    де:      СДп – сальдо дебетове на початок  звітного періоду;

               СКп – сальдо кредитове на  початок звітного періоду;

               СДк – сальдо дебетове на  кінець звітного періоду;

               СКк –  сальдо кредитове  на кінець звітного періоду;

               ДО i КО  –  дебетові i кредитові  обороти вiдповiдно.

               

    Визначивши  кінцеві сальдо по всіх рахунках, слід пам’ятати, що з настанням початку  наступного звітного періоду вони будуть виконувати роль початкових сальдо тих же рахунків.

    З метою кращого засвоєння правил визначення оборотів і сальдо на активних і пасивних рахунках розглянемо такий  приклад.

    Станом  на 1 квітня поточного року сальдо на рахунку “Запасні частини” становило 250000 грн., а на рахунку “Короткострокові позики”– 300000 грн. Відобразимо початкове сальдо на схемах рахунків: 

    За  даними, відображеними у схемах рахунків, простежимо порядок визначення кінцевих сальдо. Перш за все зазначимо, що по рахунку “Запасні частини” у дебеті відображено надходження  запасних частин

    у двох випадках, у першому на суму 50000 грн., у другому – на суму 60000 грн. Загальна сума операцій по надходженню  запасних частин  відображена у  дебеті рахунка без суми початкового  сальдо, називається дебетовим оборотом і дорівнює (50000 + 60000) = 110000 грн. У кредиті цього ж рахунку відображені господарські операції щодо витрачання запасних частин, відповідно кредитовий оборот дорівнює 90000 грн. (35000 + 15000  + 40000). Таким чином, щоб визначити кінцеве сальдо по рахунку “Запасні частини”, до залишку на початок періоду 250000 грн. додаємо збільшення, тобто оборот по дебету – 110000 грн. (оскільки це активний рахунок), і від загальної суми дебетової сторони рахунку (360000 грн.) мінусуємо оборот по кредиту – 90000 грн.; різниця 270000 грн. (360000 – 90000 грн.) і буде кінцевим залишком (сальдо) по рахунку «Запасні частини».

    Визначаючи  залишок по пасивному рахунку  «Короткострокові позики», аналогічно до залишку на початок звітного періоду  –300000 грн. додамо збільшення, тобто  оборот по кредиту – 500000 грн. (так як це пасивний рахунок), і від загальної суми кредитової сторони – 800000 грн. мінусуємо оборот по дебету – 290000 грн., різниця – 510000 грн. і буде кінцевим, кредитовим сальдо рахунка “ Короткострокові позики. Так  само визначаються залишки і по всіх інших бухгалтерських рахунках.

    У випадку відсутності на рахунку  кінцевого залишку він вважається закритим.

    Підсумки  всіх дебетових залишків по активних рахунках і кредитових – по пасивних, що визначені на кінець звітного періоду (як і початкові залишки), повинні дорівнювати один одному. Це забезпечує складання бухгалтерського балансу на підставі даних рахунків. 

    З метою узагальнення і перевірки  правильності та повноти записів  за всіма задіяних (відкритими) у  процесі обліку господарської діяльності синтетичними рахунками, а також порівняння оборотів і залишків, незалежно від того чи облік ведеться вручну, чи з використанням  автоматизованих бухгалтерських програм, використовують прийом складання оборотних відомостей. Оборотні відомості складаються за аналітичними і синтетичними рахунками. За допомогою оборотних

    відомостей  за аналітичними рахунками перевіряється  правильність ведення обліку окремих  об’єктів. Іншими словами, оборотна відомість  за  аналітичними рахунками узагальнює собою показники декількох (багатьох) аналітичних рахунків для перенесення їх в узагальнюючий синтетичний. Наприклад, щоб відобразити обороти і визначити залишки за синтетичним рахунком  201 “Сировина і матеріали” за звітний місяць, бухгалтер  заводу з виробництва штучної шкіри повинен скласти оборотну відомість за аналітичними рахунками  “Шкіра”, “Каучук”, “Фарбник ультрамариновий натуральний”, та ін. відкритих до вищеназваного синтетичного. Складання оборотних відомостей за аналітичними рахунками не гарантує відсутності помилок на інших синтетичних рахунках. Аби впевнитись, що в обліку не було допущено помилок, необхідно скласти  оборотну відомість за синтетичними рахунками. Ця відомість за принципом побудови, крім колонки, де проставляють код, або назву рахунка, має три спарених колонки, де дебетові і кредитові суми повинні бути однакові. Перша пара – це сальдо на початок місяця, у другій – відображають дебетові і кредитові обороти, рівність яких забезпечується подвійним записом, і третя пара рівних підсумків випливає з правил визначення кінцевих залишків на рахунках і забезпечується рівністю сальдо на початок місяця та оборотів за місяць. Відсутність такої рівності свідчить про наявність арифметичної помилки або не повного перенесення усіх сум з рахунків у оборотну відомість, перекручення цифр і т.і.