Лекции по "Менеджменту"

    Пасивні – це рахунки, призначені для обліку наявності і змін  джерел господарських  засобів підприємства. Наприклад: – «Статутний капітал», «Резервний капітал», «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» «Короткотермінові позики», інші рахунки, відображені в пасиві балансу на відповідних статтях.

    Такий поділ пояснюється тим, що у бухгалтерському  балансі виділено також дві сторони. Ліва має назву “актив”, а права – “пасив”. Статті балансу, що відображаються у лівій частині балансу (активі), заповнюються на підставі даних, акумульованих активними рахунками, а ті, що відображаються у правій частині балансу (пасиві) - на підставі даних з пасивних рахунків.

    Якщо  дані активних і пасивних рахунків пораховані правильно, то обов’язково  виникає рівність між узагальненою сумою усіх залишків активних рахунків і усіх залишків пасивних рахунків.  

    Рахунки тісно пов’язані з балансом. Залишки на початок звітного періоду (місяця, кварталу) переписуються в рахунки (при їх відкритті) з балансу, а на підставі залишків на кінець звітного періоду (місяця, кварталу), виведених в рахунках, складають новий баланс на наступнузвітну дату. Іншими словами, рахунки відкриваються на підставі вступного балансу. Як правило, на кожну статтю балансу відкривається окремий рахунок, наприклад,  на статтю “Основні засоби” – рахунок “Основні засоби», на статтю “Статутний капітал” – рахунок “Статутний капітал” і т. д. У переважній більшості назви статей балансу і назви рахунків ідентичні. Поряд з цим, у структурі діючого на сьогодні балансу широко представлені комплексні статті, що акумулюють у собі залишки кількох рахунків. Наприклад, стаття розміщена в рядку балансу під кодом 100 “Виробничі запаси” об’єднує залишки цілої групи рахунків, призначених для роздільного (відокремленого) обліку сировини і матеріалів, запасних частин, палива, тари тощо. Крім того, через специфічну будову, залишки певних рахунків можуть одночасно переноситись у статтю активу і статтю пасиву балансу. Це залишки рахунків, котрі називають активно – пасивними, і які можуть одночасно мати залишки як у дебеті, так і у кредиті. Такі залишки називаються розгорнутими. Характерними рахунками такого порядку є рахунки “Розрахунки з підзвітними особами” і “Розрахунки за податками і платежами”. Дебетовий залишок першого рахунка означає заборгованість підзвітних осіб перед підприємством і відображається в статті активу балансу (II розділ балансу, рядок 210) “Інша поточна дебіторська заборгованість”, а кредитовий залишок, засвідчує зобов’язання підприємства стосовно підзвітної особи і  відповідно записується у статті пасиву балансу (IV розділ балансу, рядок 610) “Інші поточні зобов”язання”. Дебетове сальдо (залишок) по рахунку “Розрахунки за податками і платежами” відображається в активі балансу (II розділ, рядок 170) у статті “Дебіторська заборгованість по розрахунках з бюджетом” і за своїм змістом означає заборгованість бюджету підприємству через переплату останнього по сплаті податків, а кредитове сальдо засвідчує заборгованість підприємства бюджету і відображається у пасиві балансу  по статті “Поточні зобов”язання за розрахунками з бюджетом” (IV розділ, рядок 550).

    Для кращого розуміння даних теоретичних аспектів розглянемо приклад:

Примітка.

*    Відображені  у балансі цифрові дані слід  розглядати у двох ракурсах:

- на кінець березня місяця баланс складений на підставі кінцевих сальдо (залишків) підрахованих у рахунках бухгалтерського обліку і мав статус звітного балансу;

- на початок наступного місяця (квітня) цей же баланс розглядаєть-ся як вступний, а його цифрові дані переносяться у рахунки бухгал-терського обліку як початкові сальдо (залишки).

      На підставі даних статей  активу  балансу відкриємо активні рахунки, залишки за якими відобразимо в дебеті, за даними статей  пасиву балансу відкриємо пасивні рахунки, залишки за якими запишемо в кредиті.

    Наступний баланс складається  на підставі  залишків (сальдо), визначених на кінець звітного періоду (місяця, кварталу)  на  рахунках бухгалтерського обліку. За даними розглянутого прикладу, наступний баланс станом на 1 травня 200__ р. матиме вигляд: 

    Як  певна інформаційна система, бухгалтерський облік має внутрішню будову з  характерними  горизонтальними і вертикальними зв’язками. Перші проявляються через бухгалтерські проводки, складені на підставі правила подвійного запису, а другі формуються під впливом інформаційного рівня синтезу й аналітичності. Синтез у перекладі з грецької  слід розуміти як  узагальнення, з’єднання, складання. Тому синтетичні рахунки розглядаються як такі, що призначені для відображення динаміки об’єктів бухгалтерського обліку в узагальненому грошовому вимірнику. Одночасно синтетичні рахунки утворюють пов’язану подвійним записом інформаційну систему.

    Аналіз  у перекладі з грецької - розкладання, роздрібнення, розчленування. Отже, аналітичні рахунки слід розглядати як такі, що призначені для деталізації синтетичних  і забезпечення нагромадження на них більш об’ємного обсягу  інформації, необхідної для  різнобічного опрацювання і прийняття тих чи інших управлінських рішень. Іншими словами, аналітичні рахунки і нагромаджена на них інформація, узагальнюються, об’єднуються певним синтетичним рахунком і таким чином демонструють вертикальні зв’язки між синтетичними та аналітичними рахунками.

    Отже, на синтетичних рахунках знаходять  своє відображення  узагальнені  дані з економічно однорідних груп засобів, джерел їх утворення і господарських  операцій. Облік, що здійснюється за допомогою  синтетичних рахунків, називають синтетичним  обліком. Часто синтетичний облік називають ще зведеним.

    Аналітичний облік – це деталізація синтетичного обліку,  мета якого полягає у  нагромадженні  більшого обсягу інформації, необхідної для управління  підприємством. Для  повнішої уяви про синтетичні і аналітичні рахунки розглянемо числовий приклад і відобразимо його на  відповідних рахунках бухгалтерського обліку.

    На  складі, за станом на 1 січня 200__р.  нараховувалось готової продукції на суму 250000 грн., в т.ч. 100 шт. телевізорів по 1000 грн. за штуку і 50 шт. відеокамер по 3000 грн. за шт.

    1) Протягом січня  з виробництва  на склад надійшли вироби на  суму 325000 грн.,  з яких:

    а)  25 телевізорів по 1000 грн. за одиницю;

    б)100 відеокамер по 3000 грн. за одиницю.

    2) Відвантажено покупцям протягом  місяця 110 телевізорів і 110 відеокамер  на суму  440000 грн.

    Схематично  на синтетичних і аналітичних  рахунках господарські операції відобразяться  за таким порядком:

    Як  видно зі схеми, на синтетичному рахунку  узагальнено інформацію про наявність, надходження, відвантаження і залишок готової продукції в узагальненому грошовому вимірнику. Він не дає інформації про рух готової продукції у розрізі найменувань, відсутні також і натуральні показники. Отже, такий рахунок є синтетичним. Щоб одержати детальну інформацію і показники про рух готової продукції, необхідні аналітичні рахунки.

    Аналітичні  рахунки до синтетичного рахунка  26 «Готова продукція» матимуть такий  вигляд:

    Таким чином, на аналітичних рахунках, відкритих з метою деталізації інформації нагромадженої на синтетичному рахунку “Готова продукція”, залишки і господарські факти руху продукції записані з більшою деталізацією в аналітичних рахунках. Як бачимо, поряд з грошовим вимірником, використовується натуральний. Загальні суми залишків синтетичного рахунка і руху продукції рознесені частковими сумами за конкретними видами аналітичних рахунків. Загальні суми записів за аналітичними рахунками збігаються з записами  у синтетичному рахунку. Аналогічні записи  здійснюються в обліку і за іншими синтетичними рахунками.

    На  підставі розглянутого прикладу доцільно звернути увагу на наявність взаємозв’язку  синтетичних і аналітичних рахунків:

-    початкові та кінцеві  залишки  синтетичних рахунків  завжди  повинні  дорівнювати  узагальненим  сумам  залишків відповідних аналітичних рахунків;

- обороти по дебету і кредиту синтетичного рахунка  рівновеликі сумі оборотів аналітичних рахунків.

    Рівність  оборотів синтетичного рахунка з  оборотами  відповідних аналітичних  рахунків обумовлена тим, що на аналітичних рахунках записуються ті ж операції, що й на синтетичному. Наприклад, якщо в аналітичних рахунках господарська операція записується у дебет, то й на синтетичному вона теж буде відображена у дебеті, а суми операцій, записаних на декількох аналітичних рахунках, завжди дорівнюють сумі, відображеній у відповідному синтетичному рахунку.

    Крім  синтетичних і аналітичних рахунків, ведення обліку  майже неможливо  здійснювати без використання субрахунків.

    Субрахунок - це проміжна, генеруюча ланка між синтетичними йаналітичними рахунками. Використання субрахунків, а особливо в практичній діяльності, дає змогу бухгалтерам здійснювати додаткове групування даних про однорідні аналітичні об’єкти в межах того чи іншого синтетичного рахунка. Як правило, субрахунки використовують для синтетичних рахунків, на яких обліковуються об’єкти з доволі широкою і різноманітною номенклатурою. Для  кращого розуміння  необхідності  в субрахунках і аналітичних рахунках розглянемо рис. 7.5.2.

    Згідно  з планом рахунків бухгалтерського обліку синтетичний рахунок 20 “Виробничі запаси” передбачає використання 9-ти  субрахунків (їх ще називають рахунками другого порядку). Проте на рисунку для кращого унаочнення відображено лише три, найвживаніших у практичній діяльності підприємств, субрахунки до синтетичного рахунку 20 “Виробничі запаси.”  Це, зокрема, субрахунок 201 “Сировина і матеріали”, субрахунок  203 “Паливо” і субрахунок 207 “Запасні частини”.  Деталізацію субрахунків на аналітичні рахунки другого, третього і т. д. порядків продемонстровано за допомогою аналітичних рахунків “Метали чорні” і “Метали кольорові” до субрахунка 201 “Сировина і матеріали”.  

    Отже, за допомогою розглянутої схеми (рис. 7.5.2) не важко уявити, яку розгалужену  структуру може мати сітка аналітичного обліку лише по субрахунку “Сировина і матеріали” на матеріаломістких підприємствах (суднобудування, важкого машинобудування тощо). Не важко також уявити собі значення  такої інформації для використання в управлінні виробничими і технологічними процесами. 
 

3.5. Подвійний запис – інструмент відображення змін і взаємозв’язків між об’єктами обліку 

    Розглядаючи типи змін у балансі які можуть мати місце під впливом господарських  операцій, ми дійшли висновку, що кожна  господарськаоперація зумовлює зміни у двох статтях балансу. Такий висновок є результатом прояву дії системи подвійного запису, в основі якої закладена необхідність відображення (запису) кожної господарської операції двічі. Перший запис викликає зміну однієї статті балансу, а другий – іншої (другої) статті. Посилаючись на  твердження про те, що кожній групі майна або джерел його утворення у балансі відповідає окрема стаття, що, в свою чергу, призначена для узагальнення інформації попередньо нагромадженої на одному або певній групі конкретних рахунків, зробимо висновок,  що подвійний запис характерний і для рахунків бухгалтерського обліку.  Проте дане визначення не єдине і не однозначне. Зокрема професор Валуєв Б. І. подвійний запис трактує як запис господарських операцій на протилежні сторони як мінімум двох рахунків, у дебет одного та кредит іншого. Професор Швець В. Г. зазначає, що подвійний запис – це метод, котрий випливає з економічної суті відображення операцій, кожна з яких обумовлює зміни у двох її частинах – активі і  пасиві  або в активі і пасиві одночасно.

    Із  зазначеного випливає, що це важливий принцип однакового відображення господарських  фактів і операцій на рахунках.

    Отже, відображення кожного господарського факту, кожної господарської операції двічі  на дебеті одного і кредиті іншого рахунка в рівновеликій сумі і є подвійним записом. На підтвердження даного визначення розглянемо  приклад з кількох господарських операцій.

    Тому, якщо, наприклад, в касу підприємства одержана готівка з банку в  сумі 50000 грн. – її в касі збільшилось на 50000 грн., а на поточному рахунку зменшилось на 50000 грн., або надійшли на склад підприємства від постачальника матеріали на суму 150000 грн. – відбувається збільшення наявності матеріальних цінностей на складі на цю ж суму і одночасно у підприємства зростає на рівновелику суму борг за них. Ця    господарська операція матиме продовження у випадку сплати підприємством заборгованості за одержані матеріали, тоді на його поточному рахунку зменшиться наявність коштів і одночасно зменшиться сума боргу теж на рівновелику суму, яка може бути еквівалентна сумі боргу або часткова, тобто менша від суми боргу.

    З даних прикладів бачимо, що кожна  господарська операція задіює, щонайменше, два рахунки і передбачає рух  коштів, які рухаються у певному  напрямку, а працівники обліку контролюють і обліковують цей рух з допомогою подвійного запису. На схемах рахунків описані приклади матимуть таке відображення: