Лекции по "Менеджменту"

    Відомо, що господарська діяльність того чи іншого господарюючого субєкта складається  з багатьох господарських дій, подій, фактів, процесів, які у своїй  взаємодії трансформуються у  показники результатів господарської  діяльності. Отже, в основу вузького розуміння поняття предмета бухгалтерського обліку закладені факти господарської діяльності.

    На  етапі сучасного розвитку економічної  науки єдиного визначення і трактування  предмета бухгалтерського обліку немає.  Наприклад, з цього приводу професор Швець В. Г. пише, що предмет бухгалтерського обліку краще розуміти через його елементи – об’єкти, з яких він складається. 

    2.2Основне рівняння фінансового обліку 

    Інформація  про діяльність підприємства характеризує всі сторони минулої внутрішньої  і зовнішньої діяльності підприємства, що після проходження відповідних стадій опрацювання “споживається” широким загалом менеджерів для  прийняття оперативних рішень, спрямованих  на вдосконалення наступної діяльності. Процес господарювання не може здійснюватись однобоко. У ньому взаємодіють всі його засоби, а отже, і джерела утворення засобів. Відбувається процес господарювання, кінцевою метою якого є виготовлення продукції (надання послуг) і, як результат, одержання прибутків. В результаті такого руху трансформуються ресурси підприємства, відбувається процес широкої взаємодії і взаємовідносин з фізичними і юридичними особами, що мають статус постачальників запасів, покупців готової продукції і послуг, установ банків тощо. Враховуючи широкий спектр господарських фактів, процесів і операцій, викликаних діяльністю підприємства, зазначимо, що інформація про них безмежно широка, і різноманітна.  Таку розрізнену інформацію використовують внутрішні і зовнішні користувачі для оперативного управління окремими процесами, для прийняття певних рішень, здійснення контрольних функцій. Щоб сформувати уявлення про підприємство і його діяльність на мікрорівні і на цій основі прийняти те чи інше рішення, така розрізнена інформація вже  не може. Отже, виникає необхідність в узагальненій, синтезованій інформації. Одним із джерел синтезованої інформації на підприємстві є балансові  узагальнення. Доволі влучно характеризує балансове узагальнення професор  Сопко В. В., зазначаючи, “... що основна риса балансового узагальнення – це єдиний вимірник, що дає змогу зіставляти й виявляти загальні зв”язки сукупностей, які підлягають балансуванню.” Балансове узагальнення широко застосовується  у сфері науки і практики, у плануванні і фінансуванні, в аналізі, прогнозуванні, в обліку тощо. За допомогою балансу економічні служби підприємства одержують значний обсяг інформації, необхідної для різних рівнів управління, для внутрішніх і зовнішніх користувачів. В економічній літературі немає єдиного дослівного трактування слова “баланс”, але всі вони в кінцевому підсумку зводяться до такого поняття, як “рівновага”. Наприклад,професор Кузьмінський А.М. слово “баланс” трактує на основі французького слова “balanes”– вага, професор Швець В. Г. слово “баланс” розглядає з позицій латинських слів “bis”  – двічі і “lans” – чаша терезів. Таким чином, баланс означає рівновагу, яка характеризується тим, що між двома окремими сторонами будь-якої діяльності завжди знаходиться урівноваження. Наприклад, баланс доходів і видатків, баланс харчування,  баланс робочого часу, баланс матеріальних і трудових ресурсів та ін.

    Бухгалтерський  баланс значно складніший за змістом  і будовою від  балансів,  про  які ми вели мову  до цього. Перш за все  йому  характерні такі особливості:

— інформація у  бухгалтерському балансі  відображається у  грошовому вимірнику,  завдяки чому з’являється можливість розрізнені показники зводити (узагальнювати) у цілісну систему;

— будова балансу базується на подвійному відображенні одного і того ж об’єкта у двох ракурсах (розрізах) – за його призначенням і правом власності;

— лише за допомогою балансу  можна визначити фактичний фінансовий стан підприємства і такі показники, як ліквідність, прибутковість, платоспроможність, ділову активність і т. д.

    З точки зору візуального бачення  бухгалтерський баланс - це звичайна таблиця,  у двох частинах якої, за загальноприйнятим переліком відображають у грошовому вимірнику  інформацію про стан господарських засобів і джерел їх утворення. Ліву частину таблиці (далі балансу) прийнято називати активом балансу, а праву -  пасивом балансу. Найпростіша схема балансу має такий вигляд:

    З точки зору погляду на класичну форму  балансу, то це та ж таблиця з двох частин, форма і будова якої узаконена  на державному рівні, уніфікована, а  тому використовується всіма суб’єктами матеріального виробництва для відображення в активі (лівій частині таблиці) наявних об’єктів нерухомості, що їх ми ще називаємо необоротними активами, або об’єктами довготривалого використання (будівлі, споруди, устаткування тощо), запаси, що мають назву оборотних активів (сировина, матеріали, запасні частини, готова продукція) і грошові кошти (в касі, на рахунках в установах банків та у вигляді дебіторської заборгованості). У пасиві ( правій частині таблиці) за встановленим порядком відображають зобов’язання  перед власниками джерел (коштів) – власні та позичені (залучені). Кожний елемент як активу так і пасиву балансу (незалежно чи це  вид засобів, чи  джерел їх утворення)  називають статтею балансу. Враховуючи те, що статті балансу  узагальнюють в собі інформацію про засоби  і джерела, об’єднанні в економічно однорідні групи,  вони мають узагальнюючу назву. Наприклад, стаття активу “Запаси” об’єднує дані про наявність сировини і матеріалів, запасних частин і палива, готової продукції та ін., стаття пасиву “Кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги” відображає узагальнену інформацію про заборгованість підприємства іншим господарюючим суб’єктам. Таким чином, статтям активу властиво акумулювати інформацію про господарські засоби, а статтям пасиву – про джерела власних і позичених коштів. Для прикладу розглянемо форму балансу умовного підприємства  на 01.10.2003 р. з неповним переліком статей. Цифрові дані прикладу засвідчують рівність підсумків активу і пасиву. Така рівність є обов’язковою умовою балансу, оскільки її відсутність заперечує зміст поняття балансової рівноваги. Крім того, рівність підсумків активу і пасиву балансу зумовлена тим, що в обох його частинах відображено у вартісній  оцінці одні і тіж господарські засоби, тільки вони згруповані за різними ознаками: в активі – за складом і розміщенням, у пасиві – за джерелами їх формування.* Іншими словами, кожна група засобів, відображених в активі, має відповідне джерело свого формування, яке прийнято відображати в пасиві балансу. З огляду на цифрові значення розглянутого нами балансу зазначимо,  що перша стаття активу “Основні засоби” показує вартість засобів довготривалого зареєстрований як підприємець.

    Головний  бухгалтер або особа, на яку покладено  ведення бухгалтерського обліку підприємства:

    а) забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені терміни фінансової звітності;

    б) організовує контроль за відображенням  на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

    в) бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з недостачею та відшкодуванням втрат від недостачі, крадіжками і псуванням активів підприємства;

    г) забезпечує перевірку стану бухгалтерського  обліку у філіях, представництвах, відділеннях  та інших відокремлених підрозділах підприємства.

    Бухгалтерський  облік ґрунтується на первинній  інформації. Законом передбачено, що власник підприємства несе відповідальність за організацію робіт на підприємстві таким чином, щоб всі господарські операції, які відбуваються в межах комерційної, фінансово-господарської діяльності підприємства, були задокументовані.

    Первинні  документи повинні бути складені під час здійснення господарської  операції, а якщо це неможливо –  безпосередньо після її закінчення на паперових або машинних носіях.

    Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом їх подвійного запису на взаємопов’язаних рахунках.

    Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, коли вони були здійснені.

    Відповідальність  за несвоєчасне складання первинних  документів і регістрів бухгалтерського  обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

    На  підставі даних бухгалтерського  обліку, підтверджених результатами проведених інвентаризацій, підприємства зобов’язані складати фінансову  звітність, яку підписують керівник та бухгалтер підприємства.

    кількість господарських операцій (фактів), котрі всі разом активно впливають на засоби (активи) підприємства і джерела їх утворення  викликаючи у їх складі зміни. Незважаючи на велику кількість і різноманітність господарських операцій, їх підрозділяють (групують) лише на чотири типи. Отже, скільки б не відбувалось господарських операцій одні з них, що належать до першого типу, викликають зміни тільки в структурі господарських  засобів (активів), тобто в активі балансу. На відміну від господарських операцій першого типу зміни лише в пасиві балансу, тобто в структурі джерел утворення засобів, характерні для господарських операцій другого типу. Третій тип господарських операцій збільшує одночасно в балансі статті активу і пасиву, а четвертий – зменшує одночасно в балансі  статті активу та пасиву. Якщо зміни першого і другого типів не викликають змін підсумку балансу, то на противагу їм господарські операції третього типу викликають зміни балансу в сторону збільшення, а четвертого типу – в сторону зменшення, не порушуючи його рівноваги.

    Зроблено  перший крок у напрямку запровадження  єдиної термінології щодо основних обліково-фінансових визначень і положень. Законодавством вчасно і належним чином обґрунтовано такі принципово важливі і необхідні  моменти в організації бухгалтерського обліку та складанні фінансової звітності, як сфера дії Закону; мета ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, мета та організація державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності тощо.

    Питання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні, а також їх регулювання  покладено на Міністерство фінансів України, зокрема на Управління бухгалтерського обліку і звітності. МФУ за поданням управління, а також Методологічної ради  з бухгалтерського обліку до складу якої входять провідні вчені-економісти країни,  керівники управлінь обліку і звітності галузевих міністерств, головні бухгалтери, інші спеціалісти, що працює при Міністерстві фінансів як дорадчий і затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО), інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

    Завдяки роботі цих структур Міністерства фінансів України  у стислі терміни були розроблені і прийняті національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО, які практично регламентують порядок ведення фінансового обліку, окремих економічних об’єктів, а також визначають облікові прийоми та процедури, особливості складання фінансової звітності.

    Суттєвим  моментом у процесі регулювання  обліку стало прийняття у 1999 р. нового Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій та інструкції про його застосування.

    Таким чином, з метою забезпечення облікового процесу, організації його і ведення на належному рівні  він регламентується низкою нормативних, правових та різного роду  методичних нормативно-правових регламентів.

    Розглянемо  детальніше окремі правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і звітності, що випливають з вище згаданого Закону “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність вджерела, що викликає серед них певні зміни і перегрупування. Але скільки б господарських фактів не відбулось, вони спроможні спричинити зміни серед засобів і джерел лише чотирьох типів.

    Для продовження розгляду числового  прикладу розглянемо господарську операцію, типову для операцій і господарських  фактів, що викликають зміни в балансі 1-го типу:

— з каси підприємства здано на поточний рахунок в установі банку готівку, одержану за реалізовану готову  продукцію у сумі 4000 грн.

       Отже,  дана операція задіює  два об’єкти, на які облік  “спрямовує свою діяльність”  – касу підприємства і установу  банку, де підприємство має відкритий поточний рахунок. Іншими словами, у касі наявність готівки зменшується на 4000 грн., а на рахунку в банку збільшується  наявність грошових коштів на суму у 4000 грн.  У балансі відбудуться зміни лише у складі засобів, тобто   перегрупування серед статей активу балансу, а стаття активу “Гроші в касі” зменшиться на суму 4000 грн.,  а стаття “Гроші на рахунку в банку” збільшиться на суму 4000 грн. Після відображення даної господарської операції у балансі він матиме такий вигляд:

    Характерним є те, що після операції  1-го типу  валюта балансу не змінилась.

    Господарські  факти, процеси й операції 2-го типу  спричинюють перегрупування серед  джерел засобів у пасиві балансу, не впливаючи при цьому, на загальну суму (валюту) балансу, яка залишається  незмінною.

    Наприклад, за рахунок позики банку підприємство  здійснило погашення заборгованості  перед постачальниками у сумі 140000 грн. Після відображення даної  господарської операції у балансі  він матиме такий вигляд:

    В результаті в пасиві балансу стаття «Позики банку» збільшилась на 140000 грн., а стаття «Борг постачальникам» відповідно зменшилась на цю ж суму.

    Отже, і після операції 2-го типу валюта балансу теж не змінилась.

    Розглянувши два приклади, зробимо проміжний  висновок, яким констатуємо, що господарські факти, процеси й операції 1-го і 2-го типів спричинюють внутрішнє перегрупування засобів у активі  і джерел у пасиві балансу, причому підсумок  (валюта) балансу залишається незмінною.

    На  противагу першим двом типам господарські факти, процеси та операції  3-го і 4-го типів  мають відчутний вплив на формування валюти балансу в сторону її збільшення та зменшення і можуть викликати одночасно зміни у складі засобів і джерел, тобто у статтях активу і пасиву балансу.

    Розглянемо  приклад, характерний для  господарських фактів 3-го типу.

    Відповідно  до укладеної угоди  на підприємство надійшли матеріали від постачальників на суму  11000 грн. Термін оплати за одержані матеріали згідно з вищезгаданою угодою наступає через 5 днів з дня  надходження  матеріалів на склад підприємства. Дана операція у балансі викликає збільшення одночасно засобів і джерел на суму 11000 грн., або, іншими словами, збільшуються стаття активу балансу “Запаси” і стаття пасиву “Борг постачальникам” на суму 11000 грн. і, крім того, на цю ж суму  збільшується валюта балансу, який матиме такий вигляд: