Лекции по "Менеджменту"

    Господарські  факти, процеси й операції 4 типу  властиві переважно фактам вибуття  господарських засобів і грошових коштів, що викликають одночасне зменшення  статей активу і пасиву балансу на рівновелику суму. Наприклад, підприємство витратило з рахунку в банку 300000 грн. в т. ч.:

— на погашення заборгованості банку у сумі 250000 грн. за раніше отриману позику;

— на  часткове погашення боргів бюджету у сумі 50000 грн.

    Стаття  активу балансу “Гроші на рахунку” зменшилась на суму у 300000 грн.

    Одночасно відбудуться зміни  у пасиві балансу, а саме: стаття пасиву “Заборгованість  перед бюджетом” зменшиться на 50000 грн., а стаття  “Позика банку” на – 250000 грн. Баланс зміниться у  сторону зменшення теж на 300000 грн. і буде таким: 

2.3. Елементи системи фінансового обліку. 

    Розглядаючи поняття терміна “об’єкт,” викладене  в економічних словниках   напрошується висновок  про ідентичність у визначенях  об’єкта і предмета. Проте, за словами професора Валуєва Б. І., для кращого розуміння змісту бухгалтерського обліку поняття “предмет” і “об’єкт” слід розглядати більш конкретно. Як результат,  констатуємо, що об’єктами обліку є конкретні майнові засоби та джерела утворення цих засобів. Професор Бутинець Ф. Ф. під об’єктом вбачає конкретний засіб (майно) або джерело його утворення, наприклад, матеріальні запаси у вигляді матеріалів, готової продукції, запасних частин, а також гроші в касі, на поточному рахунку в банку, позики банку, прибуток та ін. А сам об’єкт бухгалтерського обліку професор Бутинець Ф. Ф. теж ставить в основу предмета бухгалтерського обліку, зазначаючи, що сутність предмета бухгалтерського обліку розкривається через об’єкти ним обліковувані. Доцільно зауважити, що під об’єктом обліку слід розуміти не матеріальність конкретного засобу чи майна підприємства  за складом походження, наприклад, метал це чи деревина, фізичного відчуття   на дотик  або на смак тощо,  а  інформацію про ці об’єкти,  без якої управляти господарською діяльністю неможливо. У процесі господарської діяльності відбувається постійний рух наявних  на підприємстві чи у господарюючого суб’єкта об’єктів обліку. Безумовно,  що у  надзвичайно різноманітній гамі  фактів господарських операцій, у  забезпеченні завдань  і вимог,  закладених у  статуті підприємства, першою умовою його  діяльності є нагромадження широкого спектра необхідних об’єктів у вигляді господарських засобів і джерел їх формування.

    Іншими  словами, до об’єктів, що мають забезпечити  основу господарської діяльності підприємств,  належать господарські засоби та джерела їх утворення, а до об’єктів, що лежать в основі виробничого процесу, виробничої і фінансової діяльності, – належать господарські процеси та їх результати.  

    2.4. Класифікація активів і пасивів підприємства. 

    Господарські засоби, якими володіє підприємство за способом відображення у балансі та за  розумінням їх  значення і ролі у забезпеченні функціонування підприємства,  прийнято називати активами. Отже, розглянутий склад  необоротних і оборотних активів  в обов`язковому порядку є невід`ємною складовою майнових цінностей господарюючого суб`єкта (підприємства) без яких виробнича діяльність неможлива. Інформація про активи, класифікація яких розглянута при допомозі рисунків, є суттєвої ваги об`єктом для бухгалтерського обліку.  Володіючи такою інформацією, власники,  керівники  підприємства  знають  вартість майна підприємства, тобто у що вкладено їхній стартовий капітал. Розпочавши діяльність, підприємство може нарощувати питому вагу своїх активів не тільки за рахунок власних коштів (джерел), а й за рахунок позичених (залучених) джерел, тобто за рахунок  банківських кредитів чи придбаних ресурсів у борг.

    Спробуємо тепер дати відповідь на цілком  природне і логічне запитання: за рахунок яких ресурсів, яких джерел відбувається формування, нагромадження господарських засобів?

       За допомогою наступних рисунків  розглянемо складові частини   джерел власних засобів і джерел  залучених засобів, які прийнято  називати пасивами.

  Маючи у своєму розпорядженні господарські засоби,  нагромаджений певний капітал, підприємство зобов`язане  спрямовувати свої зусилля на виконання основної мети, відображеної у статуті – це  здійснення діяльності,  результати якої необхідні суспільству у вигляді виробництва певного виду продукції, надання послуг чи виконання робіт. Виробнича діяльність підприємства це доволі складний механізм, що приводиться у рух завдяки  взаємодії багатьох факторів, котрі в узагальненому вигляді  формують три  складові функціонування  підприємства і мають назву господарських процесів. Це, зокрема, процеси постачання, виробництва і збуту (реалізації) виготовленої (готової) продукції.  Ці процеси, у тісній взаємодії забезпечують формування кругообороту засобів підприємства.

    Слід  зазначити, що метою  діяльності  підприємства є в першу чергу  задоволення потреб суспільства  у тому продукті, який підприємством виробляється, а у другу чергу одержання прибутків, необхідних для розширення діяльності підприємства,  поліпшення добробуту усіх  його працівників і, нарешті,  сплати податків  державі,  необхідних їй для формування доходної частини бюджету та використання  цих податків на розвиток добробуту держави в цілому.

    (Доцільно  знати, що в суспільному виробництві  має місце збиткова виробнича  діяльність, але  продукція її  необхідна суспільству.  Збитки  таких підприємств покриваються  за рахунок дотацій держави). 

2.5. Факти господарської діяльності : поняття, класифікація та критерії поділу 

    Бухгалтерські рахунки   призначенні для нагромадження і своєрідного групування інформації про господарські факти, операції і процеси, що уже відбулись. Професор Валуєв Б. І. бухгалтерські рахунки порівнює з мікромоделями економічних об’єктів, наділених властивостями докорінно відрізняти бухгалтерський облік від статистичного й оперативного. Локальною інформаційною системою, здатною групувати економічно-однорідні об’єкти обліку, називає рахунки професор Швець В. Г. Професор Пушкар М. С. кваліфікує рахунки як  таблиці спеціальної форми для реєстрації фактів господарської діяльності, підтверджених первинними документами.

    Подвійний запис – це технічний прийом відображення документально оформлених господарських фактів, операцій і процесів на бухгалтерських рахунках. Суть подвійного запису ґрунтується на відображені кожної господарської операції на двох рахунках – дебеті одного рахунка і кредиті іншого рахунка у рівновеликій сумі. Саме подвійний запис перетворює зафіксовані на рахунках дані про окремі об’єкти обліку  у вичерпну інформаційну модель кругообігу капіталу, яка загалом і в цілому відповідає його реальному стану і є адекватною економічним процесам підприємства.  Подвійному запису властиві також   контрольні функції.  Відображення при допомозі подвійного запису на  протилежних сторонах двох рахунків господарських фактів у рівновеликих сумах автоматично сприяє  виникненню рівноваги. У випадках порушення такої рівноваги практикуючі бухгалтери, як правило, розпочинають шукати помилку у порушенні принципу подвійності. 

2.6. Спостереження за фактами та їх фіксування 
 

    Документування  – це спосіб первинного відображення об’єктів бухгалтерського обліку шляхом суцільного і безперервного спостереження. З цією метою зміст кожного факту господарської операції обов`язково документується. Складаються (виписуються) паперові первинні документи або інформація нагромаджується в електронній пам’яті ПЕОМ і може бути відтворена на папері у вигляді документа при першій необхідності. Доцільно в даному випадку зазначити, що складаються документи за певними правилами, дотримання яких забезпечує  їх юридично-доказову силу.

    Інвентаризація – це комплекс спеціалізованих дій, за допомогою яких досягається зіставлення фактичної наявності  на підприємстві майна з показниками, відображеними в бухгалтерських документах. Крім того, в процесі інвентаризації або відразу після її завершення складають документи на операції, у момент здійснення яких документи виписати  практично неможливо. До таких операцій належать природні втрати у вигляді  псування,  всихання, вивітрювання, пошкодження гризунами  тощо. Окремою позицією документуються у процесі інвентаризації випадки зловживань і крадіжок майна підприємства. 
 

    Оцінка – це процес приведення до  узагальнюючого грошового вимірника розрізнених натуральних і трудових вимірників, використаних для обліку властивих їм господарських фактів і процесів. 

    Калькулювання – спосіб визначення собівартості продукції, наданих послуг, виконаних робіт за допомогою нагромадження і розподілу понесених виробником витрат між об’єктами калькулювання. За допомогою способу калькулювання визначають також собівартість  придбаних (заготовлених) запасів (сировини, матеріалів,  палива, товарів тощо). 

    Бухгалтерський  баланс – перебуває у тісному і нерозривному взаємозв’язку з бухгалтерськими рахунками і подвійним записом, тому що акумулює інформацію нагромаджену на рахунках за допомогою подвійного запису. Саме у балансі, у грошовій оцінці, відображають залишки на рахунках активів підприємства, його капіталу і зобов’язань на визначену дату. Інформація акумульована балансом, ставить його в розряд однієї з найважливіших форм фінансової звітності підприємств.

            Бухгалтерська звітність – система узагальнених підсумкових показників бухгалтерського обліку, що відображає наростаючим підсумком майновий і фінансовий стан підприємства, організації, установи, результати їх господарської діяльності за звітний період (місяць, квартал, рік) і базується на даних синтетичного й аналітичного обліку, а також є завершальним етапом облікового процесу. Процес формування підприємствами й іншими господарюючими суб’єктами звітності досить складний і відповідальний етап у господарюванні, підпорядкований встановленим на законодавчому рівні правилам і стандартам. 
 

Тема 3 ІНСТРУМЕНТАРІЙ ДЛЯ ВІДОБРАЖЕННЯ ТРАНСФОРМАЦІЇ ФАКТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ 

3.1.  Інструментарій обліку  – для обробки даних та їх трансформування в інформаційні ресурси

3.2. Документація та інвентаризація як інструмент спостереження та нагромаджування даних.

3.3. Оцінка як  інструмент грошового вираження  фактів та класифікація видів  оцінок

3.4. Рахунки – інструмент групування фактів за окремими об’єктами обліку

3.5. Подвійний  запис – інструмент відображення  змін і взаємозв’язків між  об’єктами обліку 

    Ведучи  мову про загальнонаукові підходи  до визначення методу бухгалтерського  обліку доцільно зазначити факт його належності до прикладних наук. Не можна заперечувати використання бухгалтерським обліком для вивчення свого предмета методів хронологічного і систематичного спостереження, вимірювання економічних процесів і засобів господарства, реєстрації даних обліку та узагальнення інформації для потреб складання звітності.

    Отже, метод бухгалтерського обліку –  це сукупність спеціальних прийомів,  без яких вивчення його предмету унеможливлюється, це набір інструментів, котрі забезпечують нагромадження, опрацювання та видачу економічної інформації, необхідної стратегічному (управлінському) і зовнішньому користувачу. Інформація, акумульована бухгалтерським обліком, вивчається, опрацьовується і видається для подальшого використання за допомогою окремих прийомів бухгалтерського  обліку, які прийнято називати його методами. До списку методів  бухгалтерського обліку належать:  документація, інвентаризація, оцінка, калькулювання, рахунки, подвійний запис, баланс, звітність.

           Повертаючись до методів бухгалтерського обліку, розподілимо між ними окремі прийоми (елементи), властиві їм. Зокрема для методу спостереження характерними є елементи документування та інвентаризації, для методу вимірювання  економічних процесів і засобів господарства харктерними елементами є оцінка і калькулювання, рахунки та подвійний запис властиві методу реєстрації даних обліку, а для узагальнення інформації користуються такими елементами, як баланс і звітність. Розглянемо дане групування  за допомогою такого рисунка Таким чином, інструментарій бухгалтерського обліку дає змогу забезпечити технологію облікового процесу – трансформацію даних про окремі господарські факти у різноманітну інформацію для управління підприємством, для потреб так званого стратегічного обліку і менеджменту.