Лекции по "Менеджменту"

об’єкта, закривається.

    У процесі складання балансу у  першому розділі активу за статтею  балансу “Основні засоби” відображається їх залишкова вартість,  вартість накопиченого зносу і первісна вартість. У процесі підрахунку валюти балансу враховується лише залишкова вартість.   

  Облік процесу постачання

    Процес  постачання (забезпечення) підприємства товарно-матеріальними ресурсами  – це сукупність господарських фактів, метою яких є організація заготівельних  робіт (якщо цього вимагає технологія виробництва або низька їх собівартість), спрямованих на забезпечення процесу виготовлення (виробництва) продукції необхідною сировиною і матеріалами в поєднанні з організацією системи постачання їх на підприємство через гуртово-роздрібну мережу торговельних підприємств.

    Матеріальні ресурси у діяльності підприємств  метою яких є виготовлення тієї чи іншої продукції на рівні із засобами праці – основна складова у  забезпеченні доцільності функціонування даного підприємства. Виробничі підприємства, за технологією виробництва можна розмежувати на такі, що для виробничих потреб споживають (використовують) порівняно небагато сировини і матеріалів, і на так звані матеріаломісткі, такі, у собівартості продукції яких питома вага матеріалів сягає 90 %. Крім того, підприємство використовує значні кошти на придбання матеріальних цінностей у вигляді купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, необхідних для підтримування у робочому стані засобів праці, палива для опалення виробничих і адміністративних приміщень та великий перелік інших необхідних матеріалів.

    Варто зазначити, що на відміну від засобів  праці матеріальні ресурси споживаються (використовуються) підприємством протягом одного операційного циклу.

    За  придбані матеріальні запаси підприємство сплачує постачальнику (продавцю) їх вартість. У більшості випадків підприємство-покупець матеріальних ресурсів несе додаткові витрати, пов’язані з їх придбанням, викликані необхідністю сплати ввізного мита, транспортування матеріальних ресурсів до місця  зберігання, витрати зі страхування ризиків, пов’язаних з транспортуванням, витрати у вигляді вартостінавантажувально-розвантажувальних послуг тощо. Поряд з переліченими витратами, підприємство може мати доволі вагомі витрати на утримання власних спеціалізованих заготівельних бригад чи підрозділів у місцях безпосередньої заготівлі сировини і матеріалів. Усі ці витрати прийнято називати транспортно-заготівельними витратами. Отже, вартість куплених  підприємством матеріальних ресурсів складається з купівельної ціни та транспортно-заготівельних витрат і класифікується як фактична собівартість придбаних матеріальних цінностей. 

    Придбані  виробничі запаси  на підприємстві, як правило,  відображають в обліку за фактичною собівартістю, яку часто  називають первинною вартістю. Підприємства також мають право оцінювати  придбані запаси за обліковими цінами з  використанням паралельного обліку відхилень від облікових цін.  Найчастіше придбані виробничі запаси відображаються  за купівельними цінами з організацією відокремленого обліку транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ). 

    Для обліку предметів праці Планом рахунків передбачено низку активних рахунків 2-го класу. Облік виробничих запасів  ведуть на  рах. 20 “Виробничі запаси”.

    Якщо  підприємство  приймає рішення  придбані запаси обліковуватиранспортно-заготівельних витрат або включати їх у собівартість придбаних запасів. У переважній більшості транспортно-заготівельні витрати обліковують на окремому  субрахунку (окремий рахунок для обліку ТЗВ у Плані рахунків  не передбачений) і щомісячно розподіляють між  сумою запасів використаних або реалізованих стороннім  споживачам і сумою запасів, що залишились на кінець місяця на складах підприємства. Такий розрахунок здійснюється при допомозі  розрахованого середнього відсотка розподілу ТЗВ, що визначається за формулою:

  .

         % ТЗВ=   (ЗТЗВ поч. + ТЗВ міс ) :   (ЗВЗ поч. + ПВЗ міс.)   х 100%

                             

    де:

    ЗТЗВ  поч.-перехідний з минулого місяця залишок  не  розпо- 

                      ділених транспртно-заготівельних витрат на по-

                     чаток поточного місяця; 

      ТЗВ міс.-сума транспортно-заготівельних  витрат 

                     підприємства у поточному місяці;

      ЗВЗ поч.-перехідний  з минулого  місяця залишок  виробни-  

                      чих запасів на початок поточного місяця;

      ПВЗ міс.-придбані виробничі запаси  протягом  звітного мі-  

                     сяця.

    У практичній діяльності розподіл ТЗВ  здійснюється у такому порядку:

    Приклад 1.

    На  склад підприємства надійшов вагон  металу від постачальника на суму 84000 грн., в т.ч. 14000 грн. ПДВ, зокрема:

- сталь  кругла   20 т по ціні 980 грн. за т на суму 19600 грн.

-  пруток бронзовий 5 т по ціні 2100 грн. за т на суму 10500 грн.

- лист оцинкований 21 т ціні по 1900 за т на суму 39900 грн.

    Вартість  транспортних послуг  Укрзалізниці  становить 5600 грн. без ПДВ.

    Заробітна плата та відрахування від неї  органам соціального страхування, кранівника складу і двох робітників, які розвантажували  вагон металу згідно наряду на виконані роботи, становить  600 грн. Загальна сума ТЗВ становить 6200 грн. (5600 +600). Щоб знати фактичну собівартість кожного найменування придбаних металів, необхідно суму ТЗВ розподілити між ними. З цією метою знайдемо процентне співвідношення суми ТЗВ до вартості придбаних металів за купівельною вартістю (6200 : 70000) х 100 = 8,86%. За допомогою відсотка ТЗВ визначаємо часткові від загальної суми ТЗВ, що відносяться до кожного  виду придбаних металів (грн.) 

  Приклад 2.

1. Залишок на 1 грудня поточного року нерозподілених у листопаді  ТЗВ – 24000 грн.

2. У грудні транспортно-заготівельні послуги сторонніх фірм підприємству обійшлись у 40000 грн. без ПДВ, сума якого становила 8000 грн.

3. На складах підприємства за станом на 1 грудня, за даними обліку, є у залишках виробничих запасів на суму 300000 грн.

4. Протягом грудня куплено у постачальників виробничих запасів на суму 480000 грн., крім того ПДВ  96000 грн.

5. Якщо у грудні на підприємстві не відбуватиметься витрачаннявиробничих запасів, то їх фактична собівартість становитиме 844000 грн. (24000 + 300000 + 40000 +480000).

6. Якщо ж у грудні використають виробничих запасів за середньозваженими цінами на виробництво виробів:

а)  “Х-1”  на суму  280000 грн.;

    б) “Х-2”  на суму   380000 грн., то виникне  необхідність розподілу і списання на собівартість  продукції частини ТЗВ.

    Відсоток  ТЗВ, необхідний для їх розподілу, за даними прикладу = 8,21%

    %  ТЗВ = [ (24000 + 40000) : ( 300000 +480000)] х 100.

    Використовуючи  середній відсоток ТЗВ, вирахуємо, що фактична собівартість виробничих запасів, використаних на виготовлення виробу “Х-1”, становитиме 302988 грн. [(280000 х 8,21) : 100] + 280000, відповідно  використаних на  виготовлення виробу  “Х-2” – 411198 грн. [(380000 х 8,21) : 100] + 380000.

    Розглянуті  у прикладі 2 господарські операції відобразяться на рахунках бухгалтерського обліку такими записами:

1. Оприбутковано на склад матеріали від постачальника на суму 480000 грн.

    Дт.рах. 20 “Виробничі запаси”

    Кт.рах. 63 “Розрахунки з постачальниками  та підрядчиками” – 480000 грн.

2. Відображено в обліку податковий кредит:

    Дт.рах. 64 “Розрахунки за податками і  платежами”

    Кт.рах. 63 “ Розрахунки з постачальниками  та підрядниками” – 96000 грн.

3. Акцептовано рахунки транспортних фірм за надані послуги

    Дт.рах. 20/ “ТЗВ”                                                         – 40000 грн.

    Дт.рах. 64 “Розрахунки за податками і  платежами”     –   8000 грн.

    Кт.рах. 63 “Розрахунки з постачальниками  та підрядчиками”

                                                                                       –  48000 грн.

4. Використано  матеріалів на виготовлення виробів

    Дт.рах.23 “Виробництво – Х-1”                               –   280000 грн.

    Дт.рах. 23 “Виробництво – Х-2”                                    –   380000 грн.

    Кт.рах. 20 “Виробничі запаси “                                  –   660000 грн.

   Віднесено на собівартість виробів частину  розподілених ТЗВ:

    Дт.рах.20 “Виробництво Х–1”                                      –     22988 грн.

    Дт.рах 20 “Виробництво Х–2”                                   –     31198 грн.

    Кт  рах. 20”ТЗВ”                                                       –     54186 грн.

              Відобразимо рух запасів за  прикладом 2 на схемах рахунків  бухгалтерського обліку. Розглянувши  порядок розподілу ТЗВ і відображення  його в обліку,  зауважимо, що  сам по собі розподіл може відбуватись до моментусписання матеріальних запасів і після їх списання за напрямками витрачання. У прикладі 1 продемонстровано лише діючий порядок визначення фактичної собівартості придбаних  виробничих запасів – і тільки. Відповідно до вимог П(С)БО 9 запаси при відпуску їх у виробництво чи іншому вибутті (продажі) повинні спочатку оцінюватись за одним із запропонованих стандартами методів:

1)  ідентифікованої  собівартості;             

2)  середньозваженої  собівартості;

3)  за  методом ФІФО;*                     

4)  за  нормативними затратами;       

5)  за  цінами продажу.

    прикладі 2 (операція 6) було зазначено, що матеріали, відпущені на потреби виробництва, оцінені за середньозваженими цінами. 

4.4. Облік процесу виробництва та формування собівартості  продукції 

    В основу процесу виробництва закладено  систему переробки (споживання) матеріальних (виробничих) ресурсів за допомогою  засобів праці, керованих людиною  – працівником і трансформованих  таким чином у готову продукцію. Процес виробництва – це великий перелік різноманітних і взаємопов’язаних господарських фактів та операцій, обумовлених витратами підприємства на виготовлення продукції, які бухгалтерський облік зобов’язаний узагальнити для визначення фактичної виробничої собівартості готових виробів.

    Щоб правильно визначити собівартість продукції в обліку та й у плануванні,  витрати на виробництво  групують за певними ознаками, тобто класифікують. Першою ланкою класифікації витрат є  їх цільове призначення: 

    Витрати за елементами – це синтезовані за економічною однорідністю витрати, які подальшому розподілу не підлягають. Акумульована в розрізі елементів витрат інформація дає відповідь на загальні запитання, що витрачено на процес виробництва взагалі, залишаючи без відповіді запитання, на які конкретні цілі і в яких  сумарних показниках здійснені витрати. Досить детальну інформацію, а також відповідь на запитання, на які конкретні цілі використані ресурси підприємства, одержують за допомогою класифікації витрат за статтями калькуляції. Номенклатура статей калькуляції значно ширша, ніж елементів витрат. Відповідно до П(С)БО 16 “Витрати” перелік статей калькуляції установлюється підприємством самостійно.

    Зазначимо, що  виробнича собівартість, акумулює поточні витрати на виробництво продукції.

      Процес формування собівартості  продукції подано на рис. 8.4.6. 

    Визначати або, іншими словами, калькулювати собівартість продукції це означає дати відповідь  на запитання, скільки коштує виробництво  одиниці продукції того чи іншого найменування.