Лекции по "Менеджменту"

    Для обліку витрат  на виробництво і  визначення собівартості продукції, виготовленої на підприємстві, Планом  рахунків передбачений рахунок  23 «Виробництво».  За місцем розташування  у  Плані рахунків – це рахунок 2-го класу, щодо балансу  – активний, за класифікаційною ознакою він калькуляційний. На дебеті рахунка акумулюється інформація про виробничі витрати, за допомогою якої визначають фактичну виробничу собівартість виготовленої продукції або наданих послуг, виконаних робіт. Щоб визначити фактичну виробничу собівартість  продукції  і списати її з кредиту рахунка 23 “Виробництво”, в практичній діяльності  підприємств, у виробничих цехах, обов’язково, на кінець місяця (тобто на 1-ше число наступного місяця) проводять інвентаризацію залишків незавершеного виробництва (НЗВ). Оперуючи інформацією про залишки незавершеного виробництва, суму фактичної виробничої собівартості виготовленої продукції розраховують так: 

    На  схемі  бухгалтерського рахунка 23 “Виробництво” описана процедура  має вигляд:

    Перед тим, як  розглянути цифровий приклад  обліку витрат на  рах. 23 “Виробництво”  і визначення  фактичної виробничої собівартості  продукції, зупинимось коротко на діючому порядку розподілу  загальновиробничих витрат і їх включенню  у собівартість продукції.

    Склад загальновиробничих витрат нам уже  відомий (див. рис. 8.4.2.), а самі загальновиробничі  витрати мають своє відображення на однойменному рахунку 9-го класу 91 “Загальновиробничі витрати” і відносяться до так  званих непрямих витрат, які утворюють  комплексні статті калькуляції. Таким чином, облік загальновиробничих витрат відокремлений від обліку витрат на виробництво продукції. Нагромаджені протягом місяця на дебеті рах. 91 загальновиробничі витрати підлягають розподілу і списанню з кредиту цього ж рахунка в першу чергу  на дебет рах. 23 “Виробництво” і на дебет рах. 90 “Собівартість реалізації”.

    Відповідно  до ПСБО 16 “Витрати” загальновиробничі  витрати  поділяються на постійні і змінні. Цими ж положеннями визначений порядок розподілу загальновиробничих витрат. Рах. 91 “Загальновиробничі витрати” активний, витратний, але особливий щодо відсутності як початкового, так і кінцевого сальдо. У кінці місяця цей рахунок закривається.

    Розподіляються  загальновиробничі витрати на кожен  об’єкт витрат пропорційно до баз розподілу. Згідно з положенням 16 “Витрати” за базу розподілу змінних загальновиробничих витрат можуть бути прийняті прямі витрати, обсяг діяльності, заробітна плата, машино-години і ін.,  виходячи із фактичної виробничої потужності у звітному періоді. Для розподілу постійних загальновиробничих витрат застосовуються аналогічні бази розподілу виходячи з нормальної потужності. Перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат підприємства встановлюють самостійно. 

  4.5. Облік процесу збуту (реалізації) продукції і формування результатів діяльності 

    У загальному циклі кругообороту капіталу підприємства процес збуту займає останнє  місце, проте його значення від цього  не менш важливе, ніж процесу постачання чи виробництва. У ринкових умовах споживач стає центральною фігурою, і лише він вирішує що, в якій кількості і за якою ціною купувати. За таких умов підприємство-виробник, щоб задовольнити потреби споживачів несе певні витрати на вивчення ринку та його окремих елементів. Зокрема виробник, щоб досягти успіху у питаннях реалізації продукції, повинен мати інформацію, яка б дала відповіді на запитання:

- хто є споживачем його продукції (послуг)?

- які потреби задовольняє продукція?

- у яких  кількостях купується продукція за географією споживача?

- рівень цін його продукції щодо конкурентної продукції?

- рентабельність продукції, тощо?

    Нагромаджена  інформація дає можливість адаптуватись до потреб ринку, задовольнити потреби  покупця (споживача), а також підготуватись  до змін, які у будь-який час доцільно оперативно запровадити у виробничий  процес. Не менш важливе значення даної інформації у прийнятті рішень про поставку на ринок відповідної кількості продукції  і отримання прибутку.

    Поряд з вивченням потреб ринку, не менш важливим питанням є контроль за  виконанням завдань, які стоять перед обліком реалізації готової продукції (робіт, послуг). Це перш за все облік і контроль за виконанням договірних зобов’язань з покупцями, облік податків (ПДВ і акцизного збору) і контроль за їх своєчасною сплатою до бюджету, забезпечення отримання інформації про кількість, суму реалізованої продукції в цілому по підприємству, а також в розрізі її видів (найменувань, артикулів тощо), своєчасне і достовірне визначення як фактичної собівартості, так і ціни реалізації реалізованої продукції. З метою визначення фінансових результатів від реалізації  підприємством продукції (наданих послуг і виконаних робіт) фактичну собівартість реалізованої продукції порівнюють з ціною реалізації. Результатом такого порівняння можуть бути прибутки або збитки (рис. 8.5.1).

    Першою  ланкою у процесі реалізації  є відображення  руху готової  продукції на активному (2-го класу) однойменному рах. 26 “Готова продукція”. 
 

  
 
 

    На  дебеті рахунка відображають:

    – залишок готової продукції на складі яка підлягає реалізації;

    – надходження на склад готової  продукції  з виробництва.

    У кредит рахунку записують фактичну собівартість реалізованої продукції.

    Слід  зазначити, що рух  продукції, що знаходить  своє відображення  у дебеті і  кредиті рах. 26 “Готова продукція”, відображається за фактичними витратами на її виготовлення, тобто за фактичною собівартістю.

    Схема записів на рах. 26 “Готова продукція” 

    Щоб визначити собівартість реалізованої продукції, підприємства користуються методикою оцінення вибуття запасів, запропонованою П(С)БО 9 “Запаси”. Це, зокрема, методи:

- ідентифікованої собівартості;

- середньозваженої собівартості;

- метод “ФІФО”;

- метод нормативних витрат.

      Обирають один із методів підприємства  самостійно. Найчастіше в практичній  діяльності  застосовують метод середньозваженої собівартості.

    Наступною ланкою у процесі реалізації є  відображення в обліку факту відвантаження  готової продукції покупцям  і  надходження грошових коштів за реалізовану  продукцію. Зазначимо, що відповідно до укладених договорів покупці можуть розраховуватись за відвантажену на їх адресу продукцію на умовах наступної оплати або на умовах попередньої оплати. Розглянемо  приклад  відображення у бухгалтерському обліку реалізації продукції:

    Приклад 1.

    (Продукція  відвантажена покупцям на умовах наступної оплати).

    1. Відвантажено покупцям виріб  “Х-1” по цінах реалізації  на суму 800000 грн., в т.ч. ПДВ 133333 грн.

    2.  Фактична собівартість відвантаженої  продукції      –  515400 грн. 

         За здійсненими  господарськими  фактами  реалізації продукції будуть складені проводки:

    1).   Дт. рах. 36 “Розрахунки з покупцями  та замовниками”

           Кт. рах. 70 “Доходи від реалізації”                           – 800000 грн.

      Згідно із законодавством у  підприємства-продавця в момент  відвантаження – реалізації продукції виникає перед державою податкове зобов’язання на суму ПДВ, яке відображається такою проводкою:

    1а).  Дт.рах .70 “Доходи від реалізації”

           Кт.рах. 64 “Розрахунки за податками”                     – 133333 грн.

    Списання  відвантаженої продукції за фактичною собівартістю відображається в обліку так:

    2).    Дт.рах . 90 ”Собівартість реалізації”

            Кт.рах.  26 “Готова продукція”                                 515400 грн.

    Наступним етапом  процесу реалізації продукції  є необхідність відображення в обліку фінансових результатів і надходження грошових коштів від покупця:

    3). Списується собівартість реалізованої  готової продукції:

          Дт.рах. 79 “Фінансові результати”

          Кт.рах. 90 ”Собівартість реалізації”                          – 515400 грн.

    3а). Списується дохід від реалізації  готової продукції:

         Дт.рах. 70 “Доходи від реалізації”

          Кт.рах. 79 “Фінансові результати”(800000–133333) = 666667 грн.

    4). Одержані грошові кошти за  реалізовану продукцію:

         Дт.рах 31 “Рахунки в банках”                          

     Кт.рах. 36 “Розрахунки з покупцями  та замовниками”                                                                           

                                      – 800000 грн. 

    Слід  зазначити, що кожне підприємство, поряд з отриманням доходів від реалізації продукції, несе певні  витрати, пов’язані з її реалізацією. Це так звані витрати на збут. До їх складу відносять витрати на рекламу та дослідження ринку, на передпродажну підготовку товарів, витрати на відрядження працівників, які займаються збутом продукції, і ряд інших значних за питомою вагою витрат. Без сумніву, такі витрати мають  відповідний вплив на фінансові результати від реалізації продукції,  іншими словами, фінансовий результат, відображений на кредиті рах.  79 «Фінансові результати», зменшується на суму  визнаних витрат на збут.

    Для обліку витрат на збут  призначений  активний рахунок 9 класу 93 “Витрати на збут”. Нагромаджені на дебеті цього  рахунка витрати  списують на рах. 79 «Фінансові результати».

    Якщо  продовжити умову вищерозглянутого прикладу і припустити, що витрати  на збут  виробу “Х-1”  становлять 20000 грн., то необхідно скласти ще проводку:

    Дт. рах 79 « Фінансові результати» 

    Кт.рах  93 «Витрати на збут»                                     – 20000   грн.

    Завершуючи  розгляд даного питання, зазначимо, що рахунки 70 «Доходи від реалізації», 90 «Собівартість реалізації»,  93 «Витрати на збут» залишків  ніколи не мають, тобто закриваються  шляхом віднесення нагромаджених на них  сум на фінансові результати.

    Таким чином, відбувається процес зівставлення дебетових ікредитових оборотів, відображених на рах. 79 «Фінансові результати». Якщо кредитовий оборот  даного рахунка  більший, ніж дебетовий, різницю  між ними слід розглядати як прибуток від реалізації і навпаки, може бути перевищення дебетового обороту над кредитовим – це збиток.

        

 

Тема 5.  ЗВІТНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ 

       5.1. Поняття про звітність, її види і значення.

      5.2. Вимоги до звітності.

      5.3. Порядок складання і подання звітності. 

5.1. Поняття про звітність, її види і значення 

    Звітність – це система взаємозалежних узагальнених підсумкових показників, що характеризує умови і результати діяльності  підприємств, організацій та установ, міністерств та відомств, галузей виробництва тощо за певний період (місяць, квартал, півріччя, рік). Звітність ґрунтується на відповідній цифровій та іншій інформації, даних оперативного, бухгалтерського, статистичного, податкового і фінансового обліку. За Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” бухгалтерська звітність – це звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.

         Поряд з цим у  Законі  України “Про бухгалтерський облік і фінан-сову звітність в Україні” бухгалтерська звітність ототожнюється з фінансовою  і трактується так: