Лекции по "Менеджменту"

    Таким чином, інформація про діяльність господарюючих  суб’єктів узагальнюється з метою  одержання підсумкових показників для потреб оцінки діяльності, прийняття рішень і складання звітності за певний період, а також для її використання зацікавленими споживачами. Тому інформація про фінансовий стан підприємства про рух грошових потоків і результати  господарювання (доволіь широкий перелік різного роду економічних показників) чи іншого господарюючого суб’єкта повинна бути повною і достовірною.

    Посилаючись на фактор необхідності забезпечення інформаційних потреб користувачів такою інформацією, звітний період сам по собі і сампроцес складання звітності, це важливий етап у діяльності всіх служб підприємства, зокрема економічних на чолі з головним бухгалтером (фінансовим директором, заступником керівника підприємства з економічних або фінансових питань). З метою забезпечення реальності  і достовірності показників, відображених у фінансових звітах, в практичній діяльності відбувається так званий передзвітний – підготовчий період. На підприємствах проводяться суцільні інвентаризації, аналізуються дебіторська і кредиторська заборгованості, терміни їх виникнення, можливості погашення тощо.

    Доцільно  зазначити, що господарюючі суб’єкти, крім фінансової (бухгалтерської) звітності, складають ще й статистичну і  податкову звітності та подають  її у ці інстанції. Подається звітність  і в інші державні структури, зокрема у Пенсійний фонд, у фонди соціального страхування, в установи банків і ін. Таким чином, крім фінансової звітності, слід розрізняти статистичну, фінансову, податкову, спеціальну. Підприємства, що мають філії, і інші дочірні підприємства, крім перелічених форм звітності, фінансових звітів про власні господарські операції, складають та подають консолідовану фінансову звітність.  
 
 
 
 

    Об’єднання  підприємств, крім власної звітності, складають і подають зведену фінансову звітність, яка відображає результати діяльності всіх підприємств, що входять до складу об’єднання.

    Такого  роду звітність складається на підставі даних бухгалтерської (фінансової) звітності. Як правило, звітність складається  поквартально і за рік. В основу складання  звітності покладено принцип нагромадження інформації наростаючим підсумком з початку року. 

5.2.  Вимоги до звітності 

    Важливість  процесу звітності, а отже, і вагомості  інформації знайшли  відображення у  ряді нормативних документів, якими  йому надано чіткої послідовності і сформульовано вимоги до звітності як такої.

    До  основних вимог, що стоять перед звітністю  перш за все доцільно віднести: своєчасність, загальну зрозумілість, достовірність, придатність до порiвняльності і  використання у прогнозуванні, дохідливість. З точки зору правових аспектів звітність повинна відповідати вимогам нормативних і інструктивних канонів, обов’язковості подання. Розглянемо їх коротко.

    Несвоєчасно подана звітність може вплинути на процес прийняття  позитивних рішень інвесторами. Значні порушення термінів складання звітності загрожують втратою останньою доцільності і корисності.

Вагомою рисою інформації, акумульованої  фінансовими звітами, є  її загальна зрозумілість для користувачів. Така інформація в першу чергу повинна  містити дані про підприємство, його адресу та окремі так звані статутні характеристики – організаційно-правову форму, назву органу управління і підпорядкованість. Обов’язковою є дата звітності. Важливо акцентувати увагу на висвітлення облікової політики підприємства і її зміни шляхом  опису принципів оцінення статей звітності, обраних  методів обліку і розподілу витрат. Поряд з цим, інформація, для розуміння якої необхідні спеціальні знання і відповідні професійні навички її опрацювання, вилучатись зі звітів не повинна.

    Не  менш вагомою рисою звітності є її достовірність.

    Відповідальність  за достовірність звітності засвідчують  своїми підписами керівник підприємства і головний бухгалтер, таким чином  стверджуючи відсутність помилок  і реальність відображених даних, на які можуть покладатись користувачі.

    Дохідливість  звітності визначається користувачами, які мають певний рівень професійних  навичок і знань у роботі з  нагромадженою інформацією у  фінансових звітах.

    Немаловажним  питанням у процесі складання  звітності  є дотримання принципів автономності підприємства, безперервності діяльності, періодичності, історичної (фактичної) собівартості, нарахування та відповідності доходів і витрат, повного висвітлення, послідовності, обачності.

          Розглянемо перелічені принципи  детальніше за допомогою рисунка 10.2.1.

    З огляду на важливість звітної інформації і процесу звітності як системи  в цілому державою передбачено єдині  правила складання і подання  звітності на єдиних формах звітів за встановленою номенклатурою показників.  

5.3. Порядок складання та подання звітності 

    Як  уже зазначалось, підприємства складають  квартальну і річну фінансову  звітність. Враховуючи те, що квартальна звітність є проміжною, вона складається  за меншою кількістю форм і має  менший обсяг інформативної нагромадженості. До складу квартальної фінансової звітності входять баланс і звіт про фінансові результати. Річна звітність акумулює набагато більше інформації. Крім згаданих форм балансу і звіту про фінансові результати, ще складають звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звіту.

    Процес  складання і подання фінансової звітності в Українірегульований  і базується на правових засадах. Основними нормативними документами, що визначають правила складання  і подання фінансової звітності, є  Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема розділ IV “Фінансова звітність”, а також “Порядок подання фінансової звітності”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. за  № 419. 

    За  діючими на даний час правилами підприємства та інші господарюючі суб’єкти, на яких розповсюджується дія вищезгаданих нормативних документів, подають фінансову звітність:

    а)  органам, до сфери управління яких належать підприємства;

    б)  трудовим колективам на їх вимогу;

    в)  власникам (засновникам) відповідно до установчих документів;

    г)  іншим органам (органам державної  статистики, органам  казначейства, фінансовим відділам держадміністрацій).

    Термін  подання фінансової звітності визначається на державному рівні урядом країни. Зокрема квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається підприємствами у вищезазначені інстанції  адресатам не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна – не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.

    Складається і подається фінансова звітність  на  спеціальних бланках, форма і порядок заповнення яких встановлені Міністерством фінансів України і викладені у національних Положеннях (стандартах):

    – П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»;

    – П(С)БО 2 «Баланс»;

    – П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати»;

    – П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів»;

    – П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал».

    Враховуючи  те, що вся інформація вiдображається за допомогою рахунків тому й структура  фінансових звітів узгоджена зі структурою Плану рахунків бухгалтерського обліку. Крім того, показники форм фінансових звітів тісно взаємопозв’язані, взаємоузгодженні і взаємо-контрольовані.

    Розглянемо  коротко окремі основні характеристики форм звітності.

    Баланс, за визначенням даним  у П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», – це  звіт про фінансовий стан підприємства, якийвідображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал. Порядок складання балансу, його зміст та вимоги до змісту статей регламентовані Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженим наказом Міністерства фінансів України (надалі МФУ) від 31 березня 1999 р. № 37.

    Обов’язковими складовими балансу є порівняння  даних на початок і кінець звітного періоду. Оцінка статей здійснюється відповідно до положень національних стандартів. Реальність статей балансу забезпечується результатами інвентаризації. В активі відображається інформація нагромаджена на рахунках класу 1 “Необоротні активи”, класу 2 “Запаси” і класу 3 “Грошові кошти, розрахунки та інші активи”. У пасиві балансу відображається інформація, нагромаджена на рахунках класів 4–7, зокрема інформація про власний капітал, довгострокові і поточні зобов’язання (додаток Б).

    За  визначенням П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», звіт про фінансові результати – це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства (додаток В). Основні принципи  складання цієї форми  фінансової звітності викладені у П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженому наказом МФУ від 31 березня 1999 р. № 87. Назва звіту  красномовно свідчить сама за себе. У звіті про фінансові результати з метою порівняння і визначення результатів діяльності  зіставляються доходи і витрати від здійснення  операційної, фінансової та інвестиційної видів діяльності і в кінцевому підсумку визначається чистий прибуток або збиток.

    Відповідно  до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського  обліку 4  «Звіт про рух грошових коштів» (додаток Г), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 квітня 1999 р. № 87, складається однойменний звіт про рух грошових коштів. Необхідністю складання даного звіту  який, до речі, складається за результатами роботи підприємства за рік,  є оприлюднення і  надання користувачам фінансової звітності повної  інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період. Надходження і видаток грошових коштів розглядаються у звіті в розрізі операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.

    Користуючись  інформацією цього звіту, користувачі  маютьможливість зробити певні висновки про суми надходжень і видатків, які виникли у підприємства за результатами операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Крім того, у звіті міститься інформація про обсяги залучених підприємством фінансових джерел, про зміну ліквідних засобів, про рух грошових коштів.  Для складання звіту про рух грошових коштів використовується інформація, що міститься у балансі та у звіті про фінансові результати.

    Звіт  про власний капітал – це звіт, про зміни у складі власного капіталу підприємства, які відбулись протягом звітного періоду (додаток Д). Зміст і форма звіту про власний капітал, а також загальні вимоги щодо розкриття його статей обумовлені П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал», яке затверджене наказом МФУ України від 31 березня 1999 р. за  № 87.

    Метою складання звіту про власний  капітал є розкриття інформації про рух власного капіталу за звітний  період, про зміни у складі власного капіталу підприємства.  За даними звіту  користувачі мають можливість з’ясувати  основні фактори, які вплинули на зміни у складі власного капіталу як в цілому, так і в розрізі окремих позицій. Складається звіт на підставі даних балансу і звіту про фінансові результати у розрізі статей, характерних першому розділу пасиву балансу.

    У примітках до фінансових звітів розкривають облікову політику підприємства, уточнюючу інформацію, необхідну для забезпечення зрозумілості окремих статей звітності, інформацію, що не знайшла відображення у діючих формах фінансової звітності, але є обов’язковою до оприлюднення. Таким чином, примітки до фінансової звітності – це перелік окремих показників і пояснень, здатних деталізувати й обґрунтувати статті фінансових звітів.