Бенчмаркінг як метод обґрунтування управлінських рішень в умовах застосування інноваційної моделі менеджменту

     Метою відділу економічного прогнозування й аналізу є постійне вдосконалювання методів планування й комплексного економічного аналізу діяльності структурних підрозділів і порту в цілому, спрямованих на виявлення й використання резервів виробництва, ефективне використання виробничих потужностей, підвищення рентабельності виробництва. Основними завданнями при цьому є організація, керівництво й удосконалювання планово-економічної роботи в порту; розробка стратегічного, довгочасного, оперативного, бізнес-планів, інвестиційних проектів; розробка планової й облікової документації. У зв’язку із цим відділ економічного прогнозування й аналізу виконує наступні функції [38]:

• впроваджує прогресивні планові техніко-економічні нормативи на матеріальні й трудові витрати;
• створює умови, що забезпечують розширення сфери дії внутрішньогосподарського розрахунків і підвищення наукового рівня планування виробництва;
• розробляє раціональну планову й облікову документацію із впровадженням засобів механізації в плануванні, обліку й економічному аналізі;
• очолює підготовку проектів і перспективних планів порту по всіх видах його діяльності;
• підготовляє проекти використання фонду матеріального заохочення на преміювання робітників, службовців по підрозділах, фондів соціально-культурних заходів і житлового будівництва, кошторису на зміст працівників апарата керування;
• організує роботу по удосконалюванню й впровадженню сучасних методів господарського розрахунків, аналізу виконання місячних, квартальних і річних виробничих планів, витраті фондів заробітної плати й інших витрат.

     Стратегічне планування є важливою функцією стратегічного керування. Стратегічний план на підприємстві виконує ряд функцій : задає напрямку для діяльності організації й дозволяє їй краще розуміти структуру маркетингових досліджень, процеси вивчення споживачів, планування продукції, її просування й збуту, а також планування цін; забезпечує кожному підрозділу в організації чіткі цілі, які погоджуються зі спільними завданнями компанії; стимулює координацію зусиль різних функціональних напрямків; змушує організацію оцінювати свої сильні й слабкі сторони з погляду конкурентів, можливості й погрози в навколишньому середовищі; визначає альтернативні дії або комбінації дії, які може почати організація; створює основу для розподілу ресурсів; демонструє важливість застосування процедур оцінки діяльності [39].

     Стратегічний  план підприємства містить у собі наступні розділи:

1. Мети й завдання підприємства.
2. Поточна діяльність підприємства й довгострокові завдання.
3. Стратегія підприємства (базова стратегія, основні стратегічні альтернативи).
4. Функціональні стратегії.
5. Найбільш значимі проекти.
6. Зовнішні операції.
7. Капіталовкладення й ресурсний розподіл.
8. Планування несподіванок.

     Поточний  план на підприємстві складається строком  на один рік і застосовується для  виконання функцій прогнозування, координації й контролю. Основними  його розділами є:

• економічна ефективність виробництва. У даному розділі передбачається збільшення ефективності виробництва за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на основі впровадження досягнень науково-технологічного прогресу, підвищення технічного рівня виробництва, удосконалювання керування, поліпшення організації праці, виробництва, стимулювання праці, зміцнення трудової дисципліни, поліпшення структури й підвищення якості продукції;
• норми й нормативи. Розробка поточного плану здійснюється на основі прогресивних, технічно й економічно обґрунтованих норм і нормативів витрати палива, теплової й електричної енергії, норм витрат живої праці, нормативів використання засобів праці й організації виробничих процесів;
• план матеріально-технічного забезпечення виробництва. У даному розділі встановлюється потреба підприємства в матеріальних ресурсах, необхідних для виконання заходів, передбачених планом технічного розвитку й організації виробництва, поповнення запасів. Потреба в матеріально-технічних ресурсах визначається з урахуванням галузевих особливостей порту (паливо, енергія, устаткування);
• план по персоналу й оплаті праці. Даний розділ установлює потреба в персоналі й засобах на оплату праці порту. У процесі його розробки забезпечується: оптимальна величина чисельності працюючих і співвідношення окремих категорій персоналу; випереджальні темпи росту продуктивності праці над темпами росту заробітної плати; ефективне використання персоналу; підвищення кваліфікації й перепідготовка працівників порту;
• план по витратах виробництва, прибутки й рентабельності. Дані плану по витратах, прибутку й рентабельності використовуються при складанні фінансового плану. Тому працівникам відділу економічного прогнозування й аналізу важливо правильно відбити нормовані державою витрати (амортизаційні відрахування, відрядні й представницькі витрати, витрати на формений одяг тощо) і віднесення на собівартість податків і зборів, відрахувань у позабюджетні фонди. Необхідно встановити раціональну структуру собівартості, співвідношення між постійними й змінними витратами, обґрунтувати прогнозований рівень витрат, повноту обліку резервів;
• план інновацій (технічного й організаційного розвитку підприємства). План інновацій складається на основі завдань стратегічного плану, містить перелік і характеристику нововведень, планованих до впровадження на підприємстві;
• план інвестицій і капітального будівництва. План інвестицій і капітального будівництва містить обґрунтування потреби підприємства в інвестиціях (у тому числі капітальних вкладеннях) у розрізі напрямків їх використання, а також ефект, одержуваний від реалізації інвестицій (капітальних вкладень). План інвестицій і капітального будівництва складається за наступними показниками: приріст виробничих потужностей за рахунок заходів щодо технічного переозброєння; приріст виробничих потужностей за рахунок реконструкції; запровадження в дію виробничих потужностей за рахунок розширення діючих і будівництва нових об’єктів; запровадження в дію основних виробничих і невиробничих фондів (включаючи об'єкти охорони природи); розмір капітальних вкладень і будівельно-монтажних робіт; обсяг незавершеного будівництва; інші напрямки (об’єкти) інвестицій;
• план по охороні природи й раціональному використанню природних ресурсів. Для запобігання забруднення навколишнього середовища, що є особливо актуальним для порту, а також раціонального використання природних ресурсів у поточному плані передбачаються заходи щодо охорони природи й раціональному використанню природних ресурсів. У даному розділі плану обґрунтовується перелік найважливіших природоохоронних заходів із вказівкою техніко-економічних параметрів. План по охороні природи й раціональному використанню природних ресурсів у порту вв’язаний із планом інновацій і планом інвестицій і капітального будівництва;
• план соціального розвитку. У плані соціального розвитку передбачаються заходи щодо розв’язку найбільш актуальних для даного колективу й регіону завдань соціального розвитку, поліпшення умов праці, відпочинку й побуту, удосконалювання відносин у колективі, розвитку сприятливого морально-психологічного клімату. План соціального розвитку охоплює наступні напрямки: зміна соціально-демографічної структури трудового колективу; поліпшення умов і охорони праці, зміцнення здоров’я працівників; поліпшення соціально-культурних і житло-побутових умов працюючих; удосконалювання стилю й методів керівництва колективом;
• фінансовий план. Фінансовий план підприємства складається у вигляді балансу прибутків і видатків, розрахункових форм для визначення статей балансу. Тому він тісно зв’язаний з усіма розділами поточного плану. Складається фінансовий план на основі стратегічного плану, планів інновації, економічної ефективності, матеріально-технічного забезпечення, витрат, інвестицій, соціального розвитку й інших розділів поточного плану [40].

     Оперативно-календарне планування є завершальним етапом у плануванні господарської діяльності порту. Основним його завданням є конкретизація показників поточного плану з метою організації повсякденної планомірної й ритмічної роботи підприємства і його структурних підрозділів. Основою оперативно-календарного планування є затверджений річний план.

     На  підприємстві розробляється система  планів: стратегічне, поточне, оперативно-календарне планування, інвестиційні проекти, бізнес-плани. Організація розробки стратегічного плану включає наступні етапи: визначення місії підприємства, а також переліку надаваних послуг, конкурентний аналіз ринку, необхідних ресурсів, проведення інновацій і здійснення інвестицій. При розробці поточного плану повинні бути ухвалені рішення щодо складу, змісту, строків проведення й ресурсного забезпечення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, створення або перепрофілювання виробничих потужностей, підготовки кадрів, обсягів реалізації послуг, рівня й структури витрат, джерел фінансування тощо.

     Розробка  інвестиційного проекту включає  визначення основної його ідеї, аналіз ринку й формулювання стратегії  маркетингу, визначення матеріальних ресурсів, необхідних для реалізації проекту, вивчення позиції підприємства й навколишнього середовища, розрахунки інженерно-технічних показників, обчислення витрат, пов’язаних з реалізацією проекту, а також витрат трудових ресурсів і відображення цього на графіку, фінансовий аналіз і оцінку ефективності проекту [38].

     Розробка  бізнес-плану містить у собі наступні взаємозалежні етапи:

• визначення цілей його підготовки;
• аналіз, оцінка й прогнозування власних можливостей підприємства;
• характеристика планованих послуг;
• дослідження ринків збуту;
• розробка планів виробництва;
• розробка цінової політики порту;
• вибір типу організаційної структури й оцінка її ефективності;
• розрахунки рівнів ризику й розробка заходів щодо їхнього зниження й попередженню;
• прогнозування фінансових показників підприємства;
• складання резюме.

     Порівнюючи  порт із іншими підприємствами, що надають  аналогічні послуги, можна сказати, що відношення «ціна-якість» у них не відрізняється, номенклатура пропонованих послуг також, обсяг пропонованих послуг повний, крім того, порт має вигідне географічне положення. Сукупність цих факторів дозволяє говорити про достатній рівень конкурентної здатності.

     Сильною стороною підприємства є те, що воно належить до державних, тому користується перевагою відносної стабільності; також КМТП має сприятливе географічне положення, розташовуючись на стику двох морів і при цьому в 5-ти км від Росії. Основу роботи порту становить кваліфікований персонал. «Слабкою ланкою» порту є відносно старе встаткування, середній вік якого, як було зазначено вище, 26 років.

     Істотний  вплив на порт виявляється й з  боку зовнішнього середовища. Несвоєчасність поставок палива, енергії, сировини, устаткування, інструментів і т.д. ставить під  загрозу виконання запланованих норм роботи, зриває графіки робіт, викликає непорозуміння із клієнтами. Ці ж наслідку можуть виникати при невиконанні своїх зобов’язань посередницькими організаціями, наприклад, залізницею. Також вплив виявляє природно-кліматичне середовище – суду, що перебувають у море перебувають під владою стихій, крім того, порт зазнає втрат при вивітрюванні дрібних часток вантажу при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт [37].

     Практично всі аспекти виробничо-господарської  діяльності КПТМ попадають під дію  різноманітних законів, постанов, інструкцій і обмежень, таким чином, політичне середовище також впливає на підприємство. Цей вплив несе як позитивні, так і негативні моменти: позитивним є те, що, як було сказано вище, КМТП користується перевагою відносної стабільності й захисту з боку уряду, негативним – функціонування порту повністю залежить від держави.

     Постійне  вдосконалювання встаткування, технологічних  процесів веде до того, що, не встигаючи  за їхнім розвитком, устаткування й  технологічні процеси порту з  кожним роком морально застарівають (табл. 2.5). 

      Таблиця 2.5 – Структура собівартості реалізованих послуг

      Продовження табл. 2.5

     Однак у структурі собівартості реалізованих послуг найбільша питома вагу займають витрати на заробітну плату – 34,98%. Відрахування на соціальні заходи становлять 11,22%, амортизаційні відрахування – 11,68%, інші витрати – 21,84% від загальної суми. 

     2.2 Діагностика ефективності управління ДП «Керченского морського торгового порту» 

     Як  відзначалося вище, при калькулюванні  собівартості надаваних послуг КМТП керується методичними рекомендаціями з формування вартості перевезень на транспорті, затвердженими Мінтрансом. Облік і калькулювання вартості перевезень у порту здійснюється безумовним методом.

     Безумовний  метод обліку витрат і калькулювання  собівартості передбачає окремий облік  витрат по кожному з видів перевезень (робіт, послуг) у розрізі статей витрат. Об’єктом обліку й калькулювання при застосуванні цього методу є окремі види перевезень (робіт, послуг), а калькуляційними одиницями – відповідні одиниці їх виміру. Собівартість перевезень, тобто сума витрат, яка припадає на калькуляційну одиницю, визначається шляхом розподілу суми фактичних витрат по кожному об’єкту калькулювання на відповідний обсяг виконаних перевезень. Як узагальнююча калькуляційна одиниця транспортної роботи використовується показник суми витрат, які припадають на 1 гривню отриманих підприємством доходів. Витрати на оплату роботи основних робітників, зайнятих на виконанні окремих видів перевезень, безпосередньо включаються в собівартість відповідних об’єктів калькулювання. Якщо пряме віднесення витрат на оплату роботи до собівартості окремих видів перевезень ускладнене, вони розподіляються виходячи з питомої ваги даного виду перевезень у структурі доходів підприємства. Відрахування на соціальні заходи від заробітної плати основних робітників включаються в собівартість перевезень виходячи з розміру відповідних витрат на оплату роботи у відповідності з порядком, установленим чинним законодавством. Вартість пально-мастильних і інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень, включається в їхню собівартість за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається в собівартість окремих об’єктів калькулювання шляхом поділу пропорційно вартості витраченого пального. Витрати по статті «Прямі матеріальні витрати» відображаються в обліку по фактичній вартості матеріальних ресурсів, фактично використаних безпосередньо на здійснення перевезень. Амортизаційні відрахування включаються безпосередньо в собівартість окремих видів перевезень (робіт, послуг). Амортизаційні відрахування по транспортних засобах, які експлуатувалися при здійсненні декількох видів перевезень (робіт, послуг), розподіляються між об’єктами калькулювання пропорційно обсягу перевезень (робіт, послуг). Витрати на технічне обслуговування й поточний ремонт спонукуваного складу, безпосередньо зайнятого на певному виді перевезень (робіт, послуг), включаються в собівартість за прямою ознакою. Якщо витрати на технічне обслуговування й поточний ремонт або окремі їхні елементи віднести до певних видів перевезень (робіт, послуг) неможливо, їх розподіляють по одному з таких методів: