Бенчмаркінг як метод обґрунтування управлінських рішень в умовах застосування інноваційної моделі менеджменту

     Перший  крок у вживанні методу оптимізації  критеріїв – це складання повного  переліку бажаних кінцевих результатів, тобто критеріїв.

     На  другому кроці береться по черзі  кожен критерій і виробляється ідеальне рішення по відношенню до цього єдиного чинника. Питання, яким в даний момент керуються, наступне: «Як може виглядати альтернатива, яка ідеально відповідає даному критерію!» Саме на цій стадії потрібні новаторські ідеї.

     Третій крок. Комбінування ідей в остаточну альтернативу. Необхідно в першу чергу перевірити їх на взаємну сумісність. З огляду на те, що оптимальні ідеї вироблялися незалежно один від одного, цілком можливо допустити, що їх характеристики будуть взаємовиключними. Після цього кожна оптимальна ідея зіставляється зі всіма іншими і виробляється перевірка на предмет наявності потенційних протиріч. На цій стадії ключову роль грає думка керівника.

     Наступний крок – порівняння кожних з приватних  оптимальних ідей на предмет їх взаємної підтримки.

     Кінцевий  результат всієї роботи – це така комбінація ідей, яка є ефективною новаторською «синергітичною» альтернативою (тобто комбінація ідей), сукупний ефект  якої перевищує просту суму ефектів  цих ідей, узятих окремо [12-13].

     Аби процес ухвалення інноваційних рішень був ефективнішим і швидшим, доцільно зробити його стихійним. Його слід зорієнтувати в потрібному напрямі, до бажаної  мети, не ущемляючи творчого початку, тобто треба поєднувати останнє з певними раціональними процедурами. Аби це забезпечити, в теорії і практиці управління вироблені рекомендації загального характеру. Для ефективного ухвалення інноваційних рішень необхідно:

• створити інноваційний клімат, в якому б допускалися відхилення від «загальноприйнятих» ідей;
• при пошуку інноваційного рішення починати з простих і доступних альтернатив, а не прагнути знайти відразу «ідеальну»;
• залучати до вироблення вирішення інших людей. Проте неможливо навчити ухваленню інноваційного рішення в конкретній ситуації за допомогою приведених вище загальних принципів. Для цього використовують методи, одним з яких є бенчмаркінг [14].

 
     

2. Бенчмаркінг як метод обґрунтування управлінських рішень

 

     Бенчмаркінг – це нове модне слово в управлінських колах. В Україні до цього поняття відносяться поки ще насторожено, побоюючись, що поняттям бенчмаркінга прикривається промислова розвідка. Однак, бенчмаркінг не був виданий вчора чи сьогодні. Новизну в це поняття внесли дорогі бізнес-консультанти, наймані фірмами усіх форм і розмірів для того, щоб вони пояснили, як зробити так, щоб їхні доходи не відставали від доходів фірми-сусіда [15].

     Термін  «бенчмаркінг» є англомовним і не має однозначного перекладу на українську мову. Цей термін відбувся від слова «benchmark», що означає відмітку на фіксованому об'єкті, наприклад, відмітку на стовпі, яка указує висоту над рівнем моря. У найбільш загальному змісті benchmark – це альтернативний метод стратегічного планування, у якому завдання визначаються не від досягнутого, а на основі аналізу показників конкурентів [16].

     Бенчмаркінг являє собою мистецтво виявлення  того, що інші роблять краще нас  і вивчення, удосконалення і застосування їхніх методів роботи. На перший погляд може показатися, що, мова йде про старий метод: підприємства і, не тільки вони, завжди піддавалися шпигунству, їхня діяльність аналізувалася і вивчалася, краще використовувалася. Однак на рубежі 70-х рр. деякі підприємства почали розвивати теорію, в основу якої покладене порівняння діяльності не тільки підприємств конкурентів, але і передових фірм з інших галузей. Фірми стали учитися квантифіцировати розходження в управлінні підприємствами. Концепція і методи, що вони розробили дозволили скоротити витрати, підвищити прибуток і оптимізувати динаміку структури і вибір стратегії діяльності підприємства [17].

     Уперше  термін «бенчмаркінг» з’явився в 1972 році в Інституті стратегічного планування Кембриджу (США), відомий у Європі. Це – дослідницька і консалтингова організація показала, що для того, щоб знайти ефективне рішення в області конкуренції, необхідно вивчати, знати і використовувати досвід кращих підприємств, що домагалися вже успіхів у різних видах діяльності.

     У 1979 р. американська компанія Ксерокс  приступила до проекту «Бенчмаркінг конкурентноздатності» для аналізу витрат і якості власних продуктів у порівнянні з японськими. Проект мав великий успіх.

     Пізніше бенчмаркінг одержує широке поширення  серед фахівців США, його філософія  використовується в багатьох фірмах – «НР», «Dupont», «Motorola». В даний час бенчмаркінг вважається найефективнішим напрямком консалтингу. Бурхливий розвиток бенчмаркінга відбувається, починаючи із середини 80-х років. У цей період публікуються перші статті в «Харвард Бізнес Ревью». У 1989 р. проводиться форум – Рада по бенчмаркінгу, на якому колективно розробляється методологія бенчмаркінга й основи його застосування на підприємствах [18].

     Таким чином, бенчмаркінг розвиває аналіз конкурентноздатності, що обмежується  вивченням конкурентів – їхньої продукції, витрат і технологій, характеристик, економічних і фінансових показників, відносин із клієнтами і постачальниками. Усе це необхідно для пошуку найбільш вигідної продукції для підприємства. Аналіз конкурентноздатності дозволяє виявити розходження між конкурентами, але це не пояснює, як ці розходження перебороти і завоювати найкращі позиції в бізнесі. Цьому сприяє бенчмаркінг, що на основі порівняння й аналізу процесу діяльності, спрямований на розуміння причин розходжень для того, щоб ці відмінності перебороти. Бенчмаркінг розглядається і як спосіб оцінки стратегій і цілей роботи в порівнянні з першокласними підприємствами, щоб гарантувати довгострокове положення на ринку. Є досвід використання бенчмаркінга для встановлення стратегії успіху підприємства[19]. При цьому в центрі уваги знаходяться такі питання, як:

• хто, яка фірма знаходиться на вершині конкуренції?
• чому власне підприємство не є кращим?
• що повинно бути змінене чи збережене на підприємстві, щоб стати кращим?
• як упровадити відповідну стратегію, щоб стати кращим із кращих?

     Визначаючи  ефект, що може забезпечити бенчмаркінг, варто мати на увазі, що ніколи і ніким не піддавався сумніву факт вигідності обміну досвідом і його вивчення. Правда не слід забувати, що «перехресне запилення» плідно не для всякого підприємства. Тому необхідність проведення бенчмаркінга повинна бути доведена. Таким чином, користь бенчмаркінга полягає в тому, що виробничі і маркетингові функції стають найбільш керованими, коли досліджуються і впроваджуються на своєму підприємстві кращі методи і технології інших, не власних підприємств чи галузей. Це може приводити до прибуткового підприємництва з високою економічністю, створенню корисної конкуренції і задоволенню потреб покупців [20-21].

     Бенчмаркінг стає мистецтвом виявлення того, що інші роблять краще нас і вивчення, удосконалення і застосування їхніх методів роботи. Процес еволюції бенчмаркінга аналогічний класичної моделі «переходу від мистецтва до науки».

     Як  показує рис. 1.1 перше покоління бенчмаркінга інтерпретується як реінжинірінг чи ретроспективний аналіз продукту.

     Друге покоління, бенчмаркінг конкурентноздатності – розвивається як наука в 1976-1986 р., завдяки діяльності фірми Ксерокс.

     Третє покоління бенчмаркінга розвивається в період 1982-1986 р., коли підприємства-лідери якості з’ясовують можливість повчитися більш просто в підприємств поза їхнім сектором чи галуззю, чим досліджуючи конкурентів. 

     

     Рис. 1.1. Розвиток бенчмаркінгу 

     Четверте  покоління бенчмаркінга – це стратегічний бенчмаркінг, що розглядається як систематичний процес, спрямований на оцінку альтернатив, реалізацію стратегій і удосконалення характеристик продуктивності на основі вивчення успішних стратегій зовнішніх підприємств партнерів.

     П'яте  покоління – глобальний бенчмаркінг розглядається майбутнім інструментом організації міжнародних обмінів з урахуванням культури і національних процесів організації виробництва.

• Внутрішній бенчмаркінг – бенчмаркінг, здійснюваний усередині організації, зіставляючи характеристики виробничих одиниць, схожих з аналогічними процесами.

     Бенчмаркінг конкурентноздатності – вимір характеристики підприємства і її зіставлення з характеристикою конкурентів; дослідження специфічних продуктів, можливостей процесу чи адміністративних методів підприємств-конкурентів.

     Існує багато видів бенчмаркінгу [20]:

• Функціональний бенчмаркінг – бенчмаркінг, що порівнює визначену функцію двох чи більш організацій у тім же секторі.
• Бенчмаркінг процесу – діяльність по зміні визначених показників і функціональності для їхнього зіставлення з підприємствами, характеристика яких є досконалою в аналогічних процесах. Розвиток бенчмаркінга тісно пов'язаний з тим, як підприємства розуміють якість. Можна виділити кілька етапів у зміні розуміння і відношення підприємств до якості.

      Перший  етап можна назвати – інспекція. Він характеризується перевіркою якості готової продукції. Для забезпечення контролю якості фірма вкладає кошти в удосконалення систем якості, а не бенчмаркінг. Однак саме розуміння якості в основному носило технократичний підхід, при цьому упор робився на якості продукції. На цьому етапі можливо часткове застосування продуктового бенчмаркінга, основною метою якого буде порівняння власної продукції з товарами конкурентів. Однак недолік інформації не дозволяє повною мірою використовувати досвід і знання конкурентів [22].

      Другий  етап пов’язаний з посиленням контролю. На фірмах упроваджується стандарт якості ІSO 9000. Бенчмаркінг застосовується по всіх ключових питаннях бізнесу. Широко залучаються консультанти до розробки і впровадження процедур бенчмаркінга. Різко міняється відношення до якості. Найважливішим стає якість процесу, у якому якість продукції є лише одним з елементів чи складової загальної якості. Фірми починають усвідомлювати, що задоволення споживача є запорукою їхніх успіхів у бізнесі. Поступово міняється їхнє відношення до того, що таке задоволення споживача і як можна і необхідно вирішувати його проблеми [23].

      Відмінною рисою наступного етапу можна  вважати виникнення між фірмами  й усередині них партнерських відносин і кооперації. Це пов’язано зі зміною розуміння конкуренції не тільки між фірмами, але й усередині організації. Як відомо, між різними підрозділами фірми встановлюються конкурентні відносини. У кожного підрозділу свої цілі, задачі, функції, проблеми. Дуже часто виникають протиріччя і складності у взаємовідносинах. Усе це приводить до зниження керованості і тим самим впливає на загальну ефективність. Кооперація і партнерство усередині фірми приводить до більш ефективного інформаційного обміну між підрозділами. Аналогічне відбувається і на міжфірмовому рівні. При цьому, у понятті «конкуренції» з’являється нова складова – взаємодія. Саме взаємодія і суперництво фірм у сучасному бізнесі є основою для задоволення потреб споживачів і завоювання конкурентних переваг. На цьому етапі застосовується бенчмаркінг конкурентноздатності і стратегічний бенчмаркінг.

      Четвертий етап пов'язаний з тим, що усі організації  представляє із себе єдине ціле чи єдиний механізм. Процес прийняття рішень відбувається тільки на основі вичерпної і точної інформації за умови забезпечення загальної ефективності діяльності фірми. Усередині організації виникає синергетичний ефект. На цьому етапі стратегічний бенчмаркінг переходить у глобальний [24].

     Визначивши  основний зміст бенчмаркінга, можна розглянути більш докладно його основні принципи.

     1. Взаємність. Бенчмаркінг є діяльністю, заснованої на взаємному відношенні, згоді й обміні даними, що забезпечують «виграшну» ситуацію для обох сторін. Але взаємність не буває наосліп. Спочатку необхідно погодити межі діапазону інформації, порядок обміну даними, логіку проведення дослідження. У бенчмаркінговому альянсі будь-який партнер повинний мати гарантії по поводженню інших і тільки повага правил гри всіма учасниками гарантує усім кращий результат. Усе повинно бути заздалегідь встановлене і погоджено.

     2. Аналогія. Оперативні процеси партнерів повинні бути схожими. Може бути оцінений будь-який процес, тільки б група дослідження могла перевести його в культурний, структурний і підприємницький контекст свого підприємства. Аналогія процесів і встановлення критеріїв добору партнерів по бенчмаркінгу є тим, від чого залежить успіх діяльності.

     3. Вимір. Бенчмаркінг – це порівняння характеристик, обмірюваних на декількох підприємствах; метою є встановлення того, чому існують розходження в характеристиках і як досягти їхнього найкращого значення. Найважливішим вважається визначення ключових характеристик процесу, що дозволяє поліпшити характеристики на основі вивчення процесу.

     4. Вірогідність. Бенчмаркінг повинний проводитися на основі фактичних даних, точного аналізу і вивчення процесу, а не тільки на базі інтуїції [25].

     При проведенні бенчмаркінга можна виділити кілька етапів.

     1. Визначення об’єкта бенчмаркінга. На цьому етапі встановлюються потреби підприємства в змінах, поліпшенні; проводиться оцінка ефективності діяльності підприємства; виділяються вивчаються основні операції, що впливають на результат діяльності підприємства, а також спосіб кількісного виміру характеристик; установлюється на скільки глибоким повинний бути бенчмаркінг.

     2. Вибір партнера по бенчмаркінгу. Необхідно установити, яким буде бенчмаркінг зовнішнім чи внутрішнім; проводиться пошук підприємств, що є еталонними; установлюються контакти з цими підприємствами; формулюються критерії по яким буде вироблятися оцінка й аналіз.