Бенчмаркінг як метод обґрунтування управлінських рішень в умовах застосування інноваційної моделі менеджменту

     Головна диспетчерська займається організацією основного виробництва порту, здійснює оперативне змінно-добове планування й контроль виконання цих планів, організацією й аналізом обробки транспортних засобів в оптимальному режимі, керує розробкою планів обробки судів і вагонів, розробляє безперервний план-графік роботи порту й контролює його виконання. Автобаза виконує перевезення вантажів і пасажирів, забезпечує належний технічний стан автомобільного парку.

     До складу допоміжного господарства входять: служба технагляду, ремонтно-будівельна ділянка, відділ гідроінженерних споруджень і капітального будівництва, електрогосподарство, відділ зв’язку й электрорадионавігації, портові майстерні, комплекс механізації; обслуговуючого – служба охорони навколишнього середовища, відділ матеріально-технічного постачання, служба охорони праці, пожежна охорона. 

     Рис. 2.1. Виробнича структура ДП «КМТП» 

     Однак необхідно відзначити, що виробничі  функції деяких підрозділів двоїсті: наприклад, портовий флот, автобаза, інспекція  портового нагляду можуть виконувати як самостійні роботи (здійснювати місцеві перевезення вантажів, доставляти вантажі з порту на склади й назад, постачати суду паливом і водою тощо), так і забезпечувати функціонування підрозділів основного виробництва, виконуючи проводку транспортних судів, обслуговуючи їх швартовні операції й представляючи плавзасобу для ведення перевантажувальних робіт.

     Тип виробництва в порту – серійний, тому що номенклатура пропонованих послуг обмежена, періодично повторюється; має  місце також обмежене кількість  періодично повторюваних операцій; устаткування застосовується як універсальне, так і спеціалізоване; рівень кваліфікації робітників – середній, в автоматизованих системах – високий. Метод організації виробництва – потоковий, тому що виробничий процес розділяється на окремі операції, робочі місця розташовані по ходу технологічного процесу, вантажі перевантажуються безупинно за допомогою спеціальних транспортних засобів.

     Процес  перевантаження вантажів складається  з ряду певних, послідовних операцій, які залежно від призначення підрозділяються на основні (технологічні) і допоміжні. До основних (технологічних) операцій ставиться захоплення вантажу, його переміщення й укладання; до допоміжних – застропка й отстропка підйомів вантажу, відкриття – закриття вантажних люків, перевагома вантажів тощо. Основні операції виконуються в наступній послідовності: початкова, переміщення, передатна, переміщення й кінцева (рис. 2.2). Сукупність основних операцій утворює технологічну схему.

     Відповідно до рівня трудомісткості й експлуатаційних витрат (собівартості), а також часом на перевантаження вантажів на підприємстві переважає комплексно-механізований спосіб виробництва, при якому усі операції навантажувального процесу виконуються механізмами, а ручна праця зводиться до керування перевантажувальними машинами й виконанню допоміжних робіт портовими робітниками.

     Згідно  з відомостями про засоби механізації, середнім роком випуску засобів  малої механізації є 1996р., таким  чином, середній вік даних об’єктів становить 8 років. Середній рік випуску засобів великої механізації – 1978, тобто середній їхній вік – 26 років. Середній вік технологічних процесів на підприємстві відповідає середньому віку встаткування, однак необхідно відзначити, що із часу їх впровадження в порту дані процеси не перетерпіли істотних змін.  

    Рис. 2.2. Елементи технологічної схеми виробництва 

     Показник  фондоозброєності праці становить 47,108 тис. грн/чол, що характеризує досить високу оснащеність працівників основними фондами. КМТП не є спеціалізованим підприємством, він виявляє повний спектр послуг, і, не розпещений надмірною увагою з боку клієнтів, ухвалюється за будь-яку роботу у відповідності зі своїми можливостями [36].

     Втрати  часу на підприємстві незначні й пов’язані із зайнятістю робочих місць і з настанням випадкових обставин (затримка поставок). Однак ці ситуації виникають украй рідко, тому що за це передбачена відповідальність перед контрагентами, і, як порт, так і постачальники, приділяють пильної увагу своєчасності виконання зобов’язань. У порту застосовується як універсальне (портальні крани, авто-електронавантажувачі), так і спеціалізоване встаткування (перевантажувальні установки на основі машин безперервного транспорту, спеціальні вагонні трюмні, складські машини, устаткування для перевантаження контейнерів тощо), що додатково дозволяє звести до мінімуму втрати часу.

     Чисельність промислово-виробничого персоналу  становить 1723 чол., з них основних – 1542, загальне число працівників на підприємстві – 1984 чол. Таким чином, питома вага основних виробничих працівників становить 77,72%.

     За  даними за 2010 р. нещасних випадків на виробництві в порту не відбувалося, отже, коефіцієнт частоти травматизму дорівнює нулю. Коефіцієнти змінності й безперервності на підприємстві не розраховуються. Розрахунки коефіцієнта ритмічності представлений у табл. 2.2.

     Згідно  табл. 2.2, коефіцієнт ритмічності по експорту становить 61,0126%, тобто експорт  вантажів по кварталах здійснювався недостатньо рівномірно; аналогічна ситуація й із транзитом. Коефіцієнт ритмічності по імпорту (-11,9173%) показує цілковита відсутність рівномірних перевезень по даному елементу по кварталах.

     Майно порту становлять основні фонди  й обігові кошти, а також цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є державною власністю й закріплюється за ним на праві повного господарського ведення. Здійснюючи право повного господарського ведення, порт володіє, користується й розпоряджається зазначеним майном за своїм розсудом, роблячи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству. 

      Таблиця 2.2 – Розрахунки коефіцієнта ритмічності по елементах вантажообігу в 2010 р.

     Величина  основного капіталу порту становить 115236,8 тис. грн. Джерелами його формування є:

• майно, передане порту органами державного керування;
• доходи, отримані від реалізації продукції, а також від інших видів фінансово-господарчої діяльності;
• амортизаційні відрахування;
• доходи від цінних паперів;
• кредити банків і інших кредиторів;
• капітальні вкладення й дотації з бюджетів;
• дивіденди по депозитних внесках;
• безкоштовні або благодійні внесення, пожертвування організацій, підприємств і громадян;
• придбання майна іншого підприємства, організації;
• інше майно, придбане на підставах, не заборонених законодавством.

     Для покриття витрат, пов’язаних з відшкодуванням збитків і позапланових витрат, порт створює резервний фонд, який утворюється в розмірі 2 % фонду споживання [37].

     Основу  господарської діяльності порту  становлять основні фонди, склад  і структура яких представлені в  табл. 2.3. 

      Таблиця 2.3 – Структура основних засобів по видах економічної діяльності, 2010 р.

     КМТП  має у своєму розпорядженні основні  засоби на суму 151773,8 тис. грн., з яких найбільша питома вагу займають будинки, спорудження й передатні обладнання – 44,29%, приблизно рівну частку мають машини й устаткування й транспортні засоби – 25,69% і 23,79% відповідно. Так само в складі основних фондів порту входять інструменти, прилади, реманент, малоцінні необоротні матеріальні активи й інші основні засоби.

     У процесі господарської діяльності порт також потребує наявності обігових коштів, їх склад і структура представлені в табл. 2.4.

     Величина  обігових коштів порту становить 21704,0 тис. грн., більшу частину яких становить дебіторська заборгованість – 54,97%, за нею ідуть виробничі запаси, що займають 35,0% і кошти (6,79%). Незначну частку обігових коштів становлять незавершене виробництво, товари й інші оборотні активи.

     Товарно-матеріальні цінності представлені господарськими приналежностями, малоцінними засобами й предметами праці, тарою, паливом тощо.

     Таблиця 2.4 – Склад оборотних активів підприємства за 2010 р.

     Також порт має у своєму розпорядженні  нематеріальні активи на суму 141,9 тис. грн., які представлені, в основному, базами даних для обліку роботи персоналу, вантажно-розвантажувальних робіт, роботи із клієнтами, обліку витрат тощо, а також ліцензійними комп’ютерними програмами [37].