Бенчмаркінг як метод обґрунтування управлінських рішень в умовах застосування інноваційної моделі менеджменту

 

Зміст 

     Вступ 8

Розділ  1 Теоретичні основи прийняття управлінських рішень 11

1. Прийняття управлінських рішень в умовах інноваційного розвитку підприємства 11
2. Бенчмаркінг як метод обґрунтування управлінських рішень 15

Розділ 2 Дослідження умов прийняття управлінських рішень на ДП «Керченський морський торговий порт» 26

• Характеристика ДП «Керченського морського торгового порту» та його конкурентного середовища 26
• Діагностика ефективності управління ДП «Керченського морського торгового порту» 49
3. Бенчмаркінг на ринку портових послуг ДП «Керченського морського торгового порту» 65

Розділ 3 Шляхи підвищення ефективності прийняття управлінських рішень на дп «керченський морський торговий порт» 80

• Розробка стратегічного плану 80

    3.2 Оцінка ефективності прийняття управлінських рішень на ДП «Керченського морського торгового порту» 92

     ВИСНОВКИ 107

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 111

     Додатки 116

     Наочні  матеріали 117 
 
 
 

     Вступ 

     Перехід до ринкової економіки, можливість виходу на зовнішні ринки, обумовили появу  нового для нашої економічної практики поняття – бенчмаркінг. Бенчмаркінг передбачає безперервний аналіз і оцінку існуючої практики роботи організації і її підрозділів шляхом порівняння з кращими внутрішніми і зовнішніми зразками з подальшим відбором и впровадженням найбільш ефективних підходів і методів, що забезпечує досягнення максимально можливих результатів.

     Актуальність теми дипломної роботи обумовлена низьким економічним потенціалом більшості підприємств, умовами турбулентного середовища, глобалізацією економічних процесів, високо конкурентним ринком, обмеженістю ресурсів, що і впливає на внутрішні та зовнішні фактори, під впливом яких змінюються цілі підприємства та показники його ефективності, а це зумовлює виникнення нових можливостей, загроз, обмежень та переваг. Сучасний стан дослідження проблем управління підприємств можливо охарактеризувати як процес інтеграції воєдино методів та підходів різних розділів управлінської науки – стратегічного менеджменту, організації виробництва, фінансового менеджменту, організаційного проектування, теорії організації, управління персоналом, антикризового управління і т.д. для вироблення (створення) оптимальних управлінських рішень, які забезпечують динамічний і ефективний перехід підприємства в новий, більш сучасний стан.

     Формування  системи поглядів на сучасне управління підприємствами відбувається на основі великої кількості робіт учених і спеціалістів.

     Розвитку  основ бенчмаркінгу присвятили свої праці І. Артишина, Л. Лейдиг І. Аренкова, Дж. Рос, Темплар Річард, С. Пегасов, В.Г. Федцов, Жд. Харрингстон.

     Недостатня  розробка теоретичних основ, проблем  класифікації видів і формування організаційно-методичних аспектів системи  бенчмаркінга підприємствами для забезпечення їх ефективного розвитку в умовах ринку, наявність невирішених і  дискусійних питань в цій області зумовили вибір теми, цілі, завдання і вміст дипломної роботи.

     Метою дипломної роботи є підготовка рекомендацій удосконалення процесу прийняття  управлінських рішень в умовах застосування інноваційної моделі менеджменту на основі використання бенчмаркінгу.

     Досягнення  поставленої мети вимагає вирішення  наступних завдань:

• розглянути теоретичні питання щодо прийняття управлінських рішень в умовах інноваційного розвитку підприємства;
• визначити роль і місце бенчмаркінгу в системі управління підприємством;
• надати загальну характеристику підприємства, що послугувало базою для проведення бенчмаркінгу, та його конкурентного середовища;
• провести діагностику ефективності управління підприємством;
• провести бенчмаркінг на ринку портових послуг;
• розробити стратегічний план підприємства;
• провести оцінку ефективності прийнятих управлінських рішень.

     Об’єкт  дослідження – процес прийняття  управлінських рішень.

     Предметом дослідження є механізми формування стратегічних рішень на основі бенчмаркінгу.

     Підприємство на базі якого виконувалась дипломна робота є ДП «Керченський морський торговий порт», водний транспорт, вул. Кірова, 28, м. Керч, Автономна Республика Крим, 98300, Україна.

     Джерелами інформації було використано наукові  праці вітчизняних і зарубіжних вчених, публікації по досліджуваній проблематиці в періодичному друці, матеріали конференцій, семінарів, присвячених теоретичним і практичним питанням впровадження бенчмаркінгу на підприємствах.

     В процесі вирішення поставлених  в дипломній роботі завдань застосовувалися наступні методи: абстрактно-логічний (при постановці мети і визначенні завдань дипломної роботи, розробці теоретичних і практичних аспектів вживання бенчмаркінгу в процесі розробки стратегічних вирішень підприємства); монографічний (при вивченні сучасних тенденцій використання бенчмаркинга в діяльності підприємств); економіко-статистичний (при аналізі роботи підприємства); системний (при постановці теоретичних питань використання бенчмаркінгу в процесі формування стратегії підприємства); порівняльного аналізу (при зіставленні діяльності галузевих підприємств).

     Практичне значення одержаних результатів  полягає в уточненні теоретичних  аспектів і розробці організаційно-методичних рекомендацій щодо впровадження та використання сучасних прийомів бенчмаркінгу в практиці господарювання українських підприємств. Реалізація пропозицій дозволить підвищити ефективність управління і ухвалення стратегічних рішень, скоординувати та направити роботу підрозділів на пріоритетне досягнення цілей, забезпечити оперативність прийняття рішень на ДП «Керченський морський троговий порт» з метою досягнення стійкої конкурентоспроможності.

 

     РОЗДіЛ 1

    Теоретичні  основи прийняття  управлінських рішень 

     

1. Прийняття управлінських рішень в умовах інноваційного  розвитку підприємства

 

     Існування людства нерозривно пов’язане з розробкою, прийняттям і реалізацією управлінських рішень. Вони спонукали людей не лише до створення найбільших духовних і матеріальних цінностей, але і до проявів варвара. Лише у ХХ ст. на планеті було знищено сотні мільйонів людей, зруйнована безліч коштовних і прадавніх обєктів культури. Хто і чому приймав рішення, що привели до таких наслідків, і, що не менше важливий, чому їх виконували сотні мільйонів людей?

     Від того, хто і як організовує свою і чужу діяльність в системі управлінських рішень, залежать вміст і якість життя, дотримання писаних і неписаних законів, майбутнє всіх і кожного. Роль управлінських рішень зросла в умовах наукового технічного прогресу, значно розширювальної можливості людини, з одного боку, в досягненні своїх цілей, а з іншої – в науковому обгрунтуванні рішення, що приймається, його оптимізації і практичної ефективності.

     Прійняття рішень є найважливішою функцією управління, успішне здійснення якої забезпечує досягнення організацією її цілей. Через невміння якісно і раціонально здійснювати цей процес, через відсутність в організації механізму його здійснення, технології, страждає більшість фірм і підприємств, державних установ і органів в Україні [1].

     Прійняття рішень, поряд з координацією і комунікацією є одним з найважливіших внутрішньоорганізаційних процесів, а особливість цього процесу полягає в тім, що він безпосередньо спрямований на досягнення цілей організації.

     Прійняття рішень – це «центр», навколо якого  обертається життя організації. Рішення можна розглядати як продукт управлінської праці, а його прийняття - як процес, що веде до появи цього продукту. Даний процес лежить в основі планування діяльності організації, тому що план – це набір рішень по розміщенню ресурсів і напрямків їхнього використання для досягнення цілей організації. Це може служити підгрунтям визначення процесу управління [2].

     Процес  управління – це цілеспрямований вплив суб’єкта управління на об’єкт управління, який складається з циклічно повторюваної в часі послідовності завдань – функцій управління [3]. Загальновідомо, що управління виконує наступні функції:

• планування;
• організація;
• мотивація;
• контроль.

     Здійснення  функцій управління потребує ухвалення  рішень, яке забезпечує відповіді  на питання «Що робити?» і «Як робити?», які виникають в процесі реалізації всіх функцій управління. Таким чином, функція ухвалення рішень виконує в управлінні особливу роль, оскільки вона є необхідною умовою для здійснення всіх інших функцій [4].

     Головна особливість управлінських рішень, яка відрізняє їх від інших рішень, полягає в тому, що їх ціллю є забезпечення оптимальних умов спільної діяльності людей. Крім того, управлінське рішення може виступати інноваційним рішенням. Інновація – це нововведення, зміна. Будь-яка інновація – результат ухвалення рішення або цілої серії рішень. Деякі зміни нав’язуються ззовні, ініціаторами інших є ми самі. Зміна курсу долара або економічної обстановки в цілому нав’язана вашій організації ззовні, і вона вимушена робити у відповідь заходи, аби скоротити збитки. [5]

     Організації постійно пристосовуються і удосконалюються. Аби не просто вижити, а зростати і розвиватися, вони вимушені дуже серйозно змінювати себе з метою досягнення поставлених цілей. На індивідуальному рівні рішення про здійснення нововведення може бути прийняте миттєво. Інколи і сама інновація може бути здійснена миттєво. Інноваційним називається рішення, що передбачає деяке нововведення, тобто формування і реалізацію раніше невідомої альтернативи [6-7].

     В разі ухвалення таких рішень керівники стикаються з такою ситуацією, коли потрібно зробити вибір за відсутності очевидних готових альтернатив. Тому в даному випадку слід перемкнутися з раціонального на творче мислення.

     Трудність вироблення ефективної альтернативи зв'язана  з необхідністю скомпонування якогось раціонального процесу, перемикання на процес творчий, інноваційний, а потім повернення до раціонального процесу. Саме таке перемикання і складає особливу складність. Та і самі творчі процеси мають бути якось структуровані, лише тоді від них буде користь [8].

     Керівники найчастіше виявляються за ситуації, коли вони повинні виробити нові і  ефективніші дороги дозволу проблем  або досягнення результатів. А це краще всього робити за допомогою  деякого інноваційного процесу, чим неприборканого творчого польоту.

     Загальні  принципи організації інноваційної діяльності [9].

     Принцип 1. Створити інноваційний клімат в роботі.

     Необхідно створити такий клімат, який допускав би відхилення від загальноприйнятого, «необґрунтовані» ідеї і інші форми  роботи в колективі. Якщо не ввести правила, що заохочують свободу дій ( у певних межах), то інноваційна діяльність не отримає розвитку. Це найважливіший принцип.

     Принцип 2. Починйти з простих і доступних альтернатив.

     Принцип 3. Не починати відразу з пошуку ідеального рішення.

     Оскільки  більшість прийнятних варіантів  рішень зазвичай виходять в ході вибору найкращого рішення з декількох  що конкурують між собою, було б нереалістичне  чекати, що якась альтернатива здається ідеальною з першого погляду. Але не слід відкидати відразу ж альтернативи, які не виглядають ідеальними. Таке відкидання станеться пізніше за допомогою більш систематичного аналізу при порівнянні альтернатив [10].

     Принцип 4. Залучати інших людей.

     Використання  ідей інших людей або реагування на них допоможе виробити новаторські і, слід сподіватися, більш практичні рішення, ніж це в змозі зробити окрема людина.

     При аналізі альтернатив може бути використаний метод оптимізації критеріїв. Зазвичай він застосовується в тих випадках, коли жодна з відомих альтернатив не представляється відповідною. Ідея метода оптимізації критерій полягає в припущенні, що комбінування кращих рис відомих альтернатив може привести до ефективнішого рішення. Ця процедура застосовується для того, щоб допомогти прийняти рішення в ситуаціях, де традиційні методи вироблення альтернатив не дають високих результатів [11].