Бенчмаркінг як метод обґрунтування управлінських рішень в умовах застосування інноваційної моделі менеджменту

      Продовження табл. 3.3

      Продовження табл. 3.3

      Закінчення  табл. 3.3

     На  період ремонтних робіт (травень-червень) в розрахунок інвестиційних витрат включаються статті 2, 3, 4, 8, 10, 13, 17, 21 – в повному об’ємі, статті 6 і 20 у розмірі 50% від об’єму. Загальна сума витрат складе в місяць 39360 $ або за два місяці – 78,72 тис. $.

     Як  видно з табл. 3.3 у приведеному  розрахунку постійних витрат враховані  засоби для резервного фонду, які  в класичній економічній схемі формуються за рахунок прибутку. Проте на практиці вони враховуються при розрахунку чартерного для тайму еквіваленту або добового вмісту судна.

     Резерви економії можливі за рахунок перекладу  роботи казана і головних двигунів на важкі сорти палива, зокрема, мазуту з в’язкістю 120 sst і вище. Економія складе 2000-2800 $ у добу або близько 20 тис. $ у місяць (240 тис. $ у рік) за рахунок різниці в ціні дизельного палива (1050 $/т) і мазуту ІФО-180 (700 $/т), яка складає 300-350 $ за тону.

     Крім  того, економія витрат можлива за рахунок відключення суднового дизель-генератора і підключення судна до берегового електроживлення на стоянці в порту, що дає можливість перекладу роботи казана в режимі чекання на електропідігрів. Це дасть 100-150 $ економії в добу (45 тис. $ у рік) [53].

     Додаткова економія можлива також за рахунок  здобуття лінійної знижки по судозаходам  в МТП, або знижки на здобуття дозволу, за узгодженням з митними органами, на перевантаження палива на рейді. Економія може скласти 15-25 тис. $ у місяць (180 тис. $ у рік).

     Таким чином, резерв додаткової економії з  врахуванням повернення засобів  інвесторові-фрахтувальникові може скласти 530 тис. $ у рік.

     Для забезпечення ефективної роботи процесу  бункерування постачання нафтопродуктів для бункерувальних операцій повинні йти за наступними схемами [55-57].

     1. З Азовських портів Росії. Хорошу  ціну можуть дати російські  компанії – експортери. Хоча пропозицій  від компаній досить, не всі  вони мають можливість експортувати  нафтопродукти, оскільки в Росії  цей ринок украй зрегульований. Раціонально отримувати нафтопродукти від таких компаній, як «Башнафта», «УФ Анафтапродукт», калмицьких або чеченських компаній, що працюють в законодавчому полі і пропонують якісний продукт. Середня вартість доставки ПММ по напряму Ростов-на-Дону/Азов/Таганрог – Керч складає 12-14 $/т, по напряму Ростов-на-Дону/Азов/Таганрог – Одеса / Южний складає 18-20 $/т. З врахуванням тенденції зростання цін на паливо, можна прогнозувати збільшення ставок фрахту на 2-3 долари. Це компенсується ціною бункерування.

     2. З портів Поті, Батумі. Тут можна  придбати туркменську і азербайджанську  солярку. Трейдери даної продукції  знаходяться в Стамбулі. Ціна  встановлюється з прив’язкою  до плацу. Середня вартість  доставки ПММ по напряму Поті/Кулеві/Батумі  – Керч/Южний/Рені складає 20-22/26-29/28-30 $/т.

     3. Через російських трейдерів. Можна  придбай солярку з Білорусії  (Мозир), в компаній, які працюють  за давальницькими схемами. Доставка  палива здійснюється по залізниці.

     4. Через російські давальницькі  компанії. В компаній, які переробляють нафту на Україні, можна придбати нафтопродукти (мазут, в’язкістю 380-500-700 sst) за вигідними цінами залежно від сезону: влітку дешевше, взимку дорожче.

     5. Від українських виробників. Інтерес  може представляти продукція  Галичини/Дрогобича – темне паливо (пічне паливо), що йде по міжнародній класифікації як DMA.

     Необхідно враховувати, що в кожної крупної  нафтової компанії є свої трейдерські  групи – компанії, які оперують мільйонами тонн, ведуть продажу судновими  партіями 40-80-120 тис. тонн і орієнтуються на біржові ціни. Тому доцільно працювати з дрібнішими трейдерами нафтових компаній, які оперують дрібнішими партіями 500-10000 тонн. Всі вони відправляють вантаж будь-якими доступними способами – залізниця, DAF, FOB, CIF [58].

     Загальними  принципами закупівлі і формування складських запасів є наступні:

• оптимальна ціна нафтопродуктів;
• достатній рівень якості нафтопродуктів, у тому числі відносно вмісту сірки і механічних домішок (мазут в’язкістю 40-380 sst, з вмістом сірки до 3,5% і дизельне паливо з вмістом сірки 0,1-0,2%);
• формування складських запасів і виробництво закупівель в мить, коли немає сильних коливань/стрибків цін, а також на падінні плацу, або при повільному зростанні цін до настання піку, оскільки за ним потрібно завжди чекати різкого обвалення ціни [59].

     Ціна  на нафтопродукти формується щодня  на основі даних міжнародної біржової торгівлі; для нашого регіону (Чорне, Азовське, Середземне море) – так  званий, Плац Генуї. Сезонних коливань немає або вони незначні. У основі формування ціни лежить біржова діяльність, на яку впливають різні події, у тому числі революції, холодна зима, складські запаси нафтопродуктів в США, циклони, шторми в Мексиканській затоці і так далі. Тому необхідно відстежувати тренди відносно вартості бареля, а також обережно відноситься до різкого зльоту цін.

     У табл. 3.4 представлена інформація про вартість нафтопродуктів за станом на 31.03.2011 рік. 

     Таблиця 3.4 – Вартість бункерного палива в портах Близького Сходу і Африки за станом на 31.03.2011 р. ($/т) (динаміка за добу)