Бенчмаркінг як метод обґрунтування управлінських рішень в умовах застосування інноваційної моделі менеджменту

     Бункерний бізнес в більшості країн світу  є приватним. Останніми роками просліджується тенденція до укрупнення учасників  бункерного ринку, появи у складі найбільших транснаціональних нафтовидобувних і нафтопереробних корпорацій бункерних підрозділів (Роснефть-бункер, Газпромнефть-марин-бункер, Лукойл-бункер), їх проникнення, акредитація, плани розширення присутності в різних ключових регіонах світу і найбільших світових портах.

     У більшості морських портів основним способом постачання морських судів  легкими і важкими сортами  нафтопродуктів (бункерування) є спосіб доставки з використанням самохідних танкерів-бункерів або несамохідних барж. Цей спосіб доставки має значні переваги перед іншими способами:

• експлуатаційну гнучкість, яка дає можливість залежно від ситуації приймати рішення про використання танкерів;
• танкер досить мобільний і може оперативно бункерувати в різних районах порту;
• завдяки значній вантажопідйомності танкера, можливе бункерування морського судна за один підхід танкера-бункерувальника;
• наявність ізольованих бункерних танків дозволяє здійснювати постачання на судно декількох видів палива одночасно;
• маючи на борту танкера всього два вихідні компоненти (мазут і дизельне паливо), є можливість змішувати, виготовляти, блендувати суднове паливо будь-якої в’язкості відповідно до специфікації ISO 8217-2005, а також з точністю до літра контролювати об’єм палива, що поставляється;
• висока швидкість видачі нафтопродуктів, що забезпечує мінімізацію витрат часу на бункерування.

     Проте необхідно звернути увагу на деякі  недоліки даного способу доставки нафтопродуктів. Вартість, утримання і обслуговування бункерувальників досить високі і вимагають  перевезення дуже великих об’ємів палива для досягнення точки рентабельності [43].

     В цілому, можна відзначити, що при  досить високих експлуатаційних  витратах даний спосіб постачання морських судів паливом існує вже більше 100 років, не має альтернативи і широко застосовується для заправки судів в портах, а також при здійсненні бункерувань поза портовими акваторіями, включаючи відкрите море.

     Таким чином, бункерний бізнес сьогодні є  окремим сегментом бізнесу, актуальним, прибутковим і перспективним  при дотриманні наступних умов:

• наявність відповідної юридичної бази на національному рівні, що дозволяє створити закритий ринок бункерних послуг;
• наявність власного або орендованого на тривалі терміни флоту для роботи на внутрішньопортових і прилеглих акваторіях, а також для забезпечення логістики доставки нафтопродуктів;
• наявність інфраструктури для зберігання експлуатаційного складського резерву нафтопродуктів, берегових ємкостей або судна (баржі) – накопичувача (4-8 тис. т);
• ефективній і якісній системі управління, взаємодії групи компаній;
• наявність фінансових ресурсів, фінансове планерування, контроль витрат, бюджетування підрозділів;
• активна маркетингова і збутова політика.

     Цілями  стратегічного бізнес-плану Керченського МТП по впровадженню бункерних послуг є :

• задоволення потреб Чорноморсько-азовського басейну в бункерних перевезеннях і інших видах послуг;
• створення незалежного, стабільного бізнесу, стійкого до дій зовнішніх і внутрішніх чинників;
• створення компанії з власною повною інфраструктурою – перевалка – перевезення – бункерування на акваторії Керченського МТП;
• створення сприятливих умов для інвестиційної діяльності в області морського транспорту;
• здобуття прибутку від бункерних послуг, продажу нафтопродуктів і інших супутніх видів діяльності.

     Стратегічним планом Керченського морського торгівельного порту передбачається наступне:

• впровадження компаній на ринок бункерних послуг за рахунок створення і реалізації можливостей по задоволенню потреб клієнтів в бункерних послугах;
• формування колективу професіоналів, що володіють компетенціями, необхідними для ефективного ведення бізнесу, інноваційним мисленням, умінням швидко реагувати на зміни ситуації, володіють сучасними технологіями;
• створення ефективного бізнесу за рахунок вживання сучасних логістичних процесів, дотримання стандартів якості, забезпечення екологічної і технологічної безпеки операцій;
• здобуття лідерських позицій в області бункерних послуг в Керченському МТП за рахунок залучення нової і формування постійної клієнтури;
• зміцнення довіри клієнтів до компанії за рахунок збільшення популярності, іміджу надійного постачальника якісного бункерного палива і просування бренду;
• створення CRM-системи, яка дозволяє компаніям відстежувати історію розвитку взаємин з клієнтами, координувати багатобічні зв’язки з постійними клієнтами і централізовано управляти продажами, у тому числі через інтернет;
• забезпечення виходу на нові географічні ринки, розширення діяльності в Чорноморсько-азовському басейні за рахунок збалансованого розвитку виробничих потужностей, ефективної системи управління.

     Для розробки стратегічного плану потрібен аналіз ринку бункерування, який проводиться  з метою одержання об’єктивної  інформації про реальну ситуацію на ринку інших портів. Аналіз ринку  дає оцінку обсягів і структури  формування попиту, характеристику конкуруючих підприємств, їх місце та перспективи на даному ринку. Оцінюються сильні і слабкі місця конкурентів для розробки стратегії і тактики конкурентної боротьби з метою посилення своїх позицій на ринках.

     Аналіз  ринку бункерування портів.

     Чорноморський ринок бункерування, включаючи Керченську протоку і протоку Босфор, сформувався  порівняно недавно – 10 років тому. Раніше капітани судів вважали за краще запасатися бункерним паливом до заходу в Чорне море. Сьогодні основні порти для бункерування в Чорному морі знаходяться на території Туреччини, Болгарії, Румунії, Росії, України.

     Бункерування  в Босфорській протоці виробляється в Стамбулі або в Ізмірі – двох найбільших бункерних портах Туреччини. Щорічний ринок продажів Стамбулу складає не менше 1,5 мільйонів тонн в рік, у тому числі 80-85% – це високосірчистий мазут, не більше 5% – низькосірчисті, 15-20% – дизельне паливо. Транзитним судам є можливість отримати бункерне паливо на рейді Стамбулу. Близько 10% бункера, що продається, поступає з турецьких НПЗ, проте велика частина нафтопродуктів імпортується з Росії, Ізраїлю, Греції, Італії. Основними перевагами цього ринку є можливість безкоштовної стоянки судів в Стамбулі протягом 48 годин, а так само розвинений сервіс по поповненню суднових запасів. «Мінусом» бункерування в Босфорській протоці можна назвати досить високі ціни на суднове паливо по відношенню до інших портів Чорного моря. Крім того, через національні особливості митного законодавства, в цих портах необхідно набувати у постачальника рівно такий об’єм бункера, який був замовлений заздалегідь. Придбати меншу кількість палива не вдасться через особливості митного оформлення партій вантажу. На даному ринку працює близько 10 постачальників. Це місцеві і світові трейдери [44-47].

     Болгарія  має два крупні порти, які забезпечують бункерування судів – Бургас і  Варна. При цьому порт Варна ділиться на Східний і Західний порти, відстань між якими 20 км. Бункерування здійснювалося до недавнього часу лише газойлем з болгарського заводу НК «ЛУКОЙЛ», як на внутрішніх акваторіях, так і, при сприятливій погоді, в прилеглій морській акваторії. В даний час почалося бункерування мазутом, який доставляють з Росії.

     У Румунії бункерний ринок зосереджений в основному в порту Констанца і декількох невеликих портах – сателітах. На даному ринку зареєстровано більше 50-ти бункерних компаній, але фактично працює всього 5. Бункерування проводиться як в порту, так і на рейді.

     Росія на чорноморському бункерному ринку, окрім  Керченської протоки, представлена двома крупними портами – Новоросійськ і Туапсе. Через ці порти, за даними «Росморпорт», проходить 40% всіх російських вантажів, що відправляються морською дорогою. В даний час російський бункерний ринок знаходиться у стадії свого бурхливого розвитку і характеризується позитивною динамікою зростання. Головними тенденціями є:

• увага, що посилюється, до галузі з боку держави;
• посилювання вимог до технічного стану судів – бункерувальників, зокрема, наявність подвійних бортів / подвійного дна;
• зміна за останні десятиліття структури продажів суднового палива із-за змін в світовому торгівельному флоті;
• зростання попиту на марки дешевого важкого палива;
• стабільне зростання ринку (в середньому на рівні 4% в рік) впродовж останнього десятиліття;
• черговий переділ ринку, зокрема, в Новоросійську, і створення умов, при яких з ринку витісняються дрібні компанії, і він закривається для сторонніх;
• страхове покриття ризиків.

     В Україні майже всі порти декларують надання послуг з бункерування судів. Проте основний об’єм бункерувань, 80% всього ринку, приходиться на три порти: Южний, Одеса і Іллічівськ, тобто порти «Великої Одеси». Вони забезпечують перевалку 60% всіх морських вантажів України і є самими глибоководними в країні (здатні приймати судна з осіданням до 15 м). Паливо на ринок поступає, як з українських, так і з російських НПЗ. У портах «Одеса» і «Южний» здійснюється рейдове бункерування (у більшій частині судів, що приходять з Миколаєва і Херсона) [45].

     Об’єми  продажів по останніх портах складають 20%, у тому числі:

• Керченська протока – близько 20-25 тис. т/місяць (працює 7-8 компаній);
• р. Дунай (61 миля) – 2,5-3,0 тис. т/місяць;
• Херсон, Бєлгород-Дністровський, р. Дніпро – не більше 2,0 тис. т/місяць.

     Ринок бункерного палива України зростав  до 2008 року стабільно услід за збільшенням  вантажообігу українських портів. Проте  в 2009-2010 рр., у зв’язку з кризисними явищами в економіці і зниженням  вантажообігу портів , об’єм значно знизився. Так, в 2008 році двома компаніями «Трансбункер» і «Синтез Ойл» було продано близько 800 тис. тонн палива, в 2009 – 700 тис. тонн, в 2010 – 640 тис. тон.

     За  даними експертів, ємкість бункерного ринку Керченського МТП в 2010 році складала 500 тис. тонн/рік, що говорить про наявний незадоволений попит на бункерні послуги. Це підтверджують і підсумки січня 2011 року. Так, за інформацією Керченського МТП, вантажообіг порту за січень місяць 2011 року в порівнянні з аналогічним періодом минулого року збільшився на 18%, що говорить і про перспективи збільшення об’ємів ринку бункерних послуг [46].

     Для реалізації бункерних послуг потрібне постачання наступних основних видів  палива:

• «важке» паливо – мазут в’язкістю від 30 до 380 і більш sst (по міжнародній класифікації Intermediate Fuel Oil), мазут середньої в’язкості – IFO. Його об’єм складає 70-80% ємкостей ринку;
• «легке» паливо – дизельне паливо (Marine Diesel Oil – MDO) Його об’єм складає 20-30% ємкостей ринку. А також газойль (Marine Gas Oil – MGO).

     Зараз до якості бункерного палива пред’являються досить жорсткі вимоги. Одним з найважливіших нормативів є рівень вмісту сірки, що викликане посилюванням міжнародних стандартів з довкілля охорони у зв’язку з набуттям чинності VI Застосування МК МАРПОЛ і вживанням стандартів ІСО-8217-2005.

     Основними постачальниками мазуту і дизельного палива на ринок бункерувальних послуг Керченського МТП є Росія (80%). Паливо доставляється морською дорогою. Частково, в режимі митного транзиту, в невеликих  об’ємах йде доставка дизельного палива по залізниці з Мозиря (Білорусія). Український продукт не завжди ліквідний зважаючи на неконкурентоспроможне ціноутворення, оподаткування, митні процедури, а також якісні характеристики мазуту [47-48].

     Як  показують дані в табл. 3.1 і табл. 3.2, в 2010 році Керченським портом було оброблено 493 судів, у тому числі 353 іноземних і інфрахтових. Дані судна є потенційними або реальними клієнтами бункерних компаній.

     Сезонні коливання потреби в паливі незначні. Спад спостерігається в період новорічних свят – з 20.12 по 15.01. Збільшується в період вивозу зернових вантажів – з липня по березень місяць. У цей же період відбувається вагання цін на бункерування.  

     Таблиця 3.1 – Звіт про роботу оброблених судів морських портів за 2010/2009 рр