Шпаргалка по "Международному приватному праву"

• Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоторгівельної  угоди мають бути здатними до її укладання.
• При складанні тексту вони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено.
• Угода укладається у простій письмовій формі.
• Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом України, вважаються діями цього іноземного суб'єкта.
• Для підписання угоди не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації (хоча є винятки).
• Суб'єкти мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які прямо заборонені законами.
• договір може бути визнано недійсним, якщо він не відповідає вимогам законів.
• Форма і місце зовнішньоекономічної угоди сторін визначається правом місця її укладання.
• Права та обов'язки сторін  - правом країни, обраної сторонами при укладенні договору (контракту) або в результаті подальшого погодження.
• При відсутності погодження між сторонами відносно права, застосовується право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона.
• При прийманні виконання за зовнішньоекономічним договором (контрактом) береться до уваги право місця проведення такого приймання, оскільки сторони не погодили інше.
• Товарообмінні операції, що здійснюються без розрахунків через банки, підлягають ліцензуванню. ТОЩО.

 

80. Джерела правового  регулювання відносин щодо зовнішньоторговельних угод.  

Зовнішньоекономічні угоди укладаються відповідно до законодавства України та міжнародних  угод, міжнародних звичаїв, рекомендацій міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено або у виключній формі законодавством України.

Правові акти, які регулюють:

• Цивільний кодекс України;
• Закон про зовн.екон. діяльність;
• Закон про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті;
• Про операцію з давальницькою сировиною у зовн.екон. відносинах;
• Про регулювання товарообмінних операцій;
• Закон про застосування міжн. Правил інтерпретацій міжн.термінів тощо.

Віденська конвенція купівлі-продажу 1980р. 

81. Колізійні питання  договорів. 

1. принцип автономії  волі
2. зобов'язальний статут угоди
3. додаткові колізійні норми.

1) можливість  для сторін встановлювати зміст  договору, усі вимоги, в межах  правил;

   Особливості:

• сторони можуть вибрати право країни, яке буде регулювати умови договору;
• автономія волі є формулою прикріплення, яка займає верховенство позиції в зовнішньоекономічних зобов’язаннях;
• автономія волі як колізійна формула прикріплення буде мати свій розвиток в законодавстві різних країн.

2) встановлюється  шляхом вибору права яке використовується  в зовн.-тогров. Угоді.

 Значення:

• визначає права та обов’язки сторін, наслідки невиконання;
• визначає обставини звільнення від відповідальності
• за цим статутом вирішуються питання давності.

3) Додаткові  колізійні норми – визначають  правила вибору права, регламент  цього зовнішньоекон. Угоди, використ, якщо сторонам не зрозуміло право якої країни використовувати:

I. Норми сформульовані для кожного виду зовн.ек. діяльності за якими права і обов’язки сторін регулюються правом країн, де живе, працює одна сторона.

   Кредитного  – кредитор, для договору купівлі-продажу  – продавець тощо.

I I. Спеціальні правила, які враховують специфіку деяких видів договорів

     - для договорів про виробництво  співробітн. спеціал. і коопер. застосовується  право сторони боку де здійснюється  діяльність lex loci solutions;

     -  для договорів про створення спільних підприємств – право держави, де створюється;

для договору укладеного на аукціоні – право де проводиться  аукціон – lex loci-a clus. 
 
 
 

82. Форма договорів. 

За російським законодавством форму договорів  завжди визначають за російським правом.

Зовнішньоекономічні договори повинні виконуватись в  письмовій формі. Письмові докази не допускаються. Письмова форма рекомендується й Модельним гражданським кодексом держав-учасниць СНГ – тільки в  письмовій формі.

Існує ще й порядок підписання угод. Повинні підписуватись 2-а особами (керівник чи зам організації), а також особи уповноважені довіреностями, підписані керівником організації. Все це є вимогою щодо дійсності цієї угоди, якщо все це не виконується, то угода виявляється недійсною.

Росія зараз не передбачає  особливого порядку підпису угод 2-а особами.

Україна за законом про Зовн.екон. діяльність

- зовн.екон.догов.  може підписувати лише фізична  особа від імені других осіб  зовн.екон.діяльн. Цей договір підписують  дві особи:    - доленосна  особа, - з довіреністю.

- до  Віденської конвенції купівлі-продажу  1990р. – можливе не в письмовій  формі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

83. Застосування права  з питань змісту  угод. 

При визначенні права головний принцип – це принцип  автономії волі при виборі права.

• права і обов’язки з зовн.екон. угод визначаються правом країни, яку вибрали сторони;
• права і обов’язки за місцем здійснення угоди.

Не у  всіх договорів допускається свобода  вибору права:

• при утворенні спільного підприємства з іноземн.юрид. і застосовується право, де це підприємство утворено;
• заст..право країни де провод. Аукціон чи біржа, якщо угода укладена там.

Принцип локалізації договорів не застосовується.

Не можна  використовувати будь-які початки  права чи справедливості, а тільки порядок, який діє у країні.

Принцип автономії волі діє не лише щодо усіх зовн.економ. угод, але й до договорів.

Якщо  не можуть дійти до згоди у виборі права, то рекомендують застосовувати  „права континентальної Європи, якщо ні, то право буде визначено з  урахуванням колізійних норм з нашого законодавства (закон місця заключення угоди, чи право країни, де заснована має місце життя, чи місце діяльності сторона:

1. продавцем – в договорі купівлі-продажу;
2. наймодавцем -  майно найму;
3. хранителем – в договорі охорони;
4. перевізником – в договорі перевізки.

Договори о промисл.співтовариств, будівництві, виконання монтажних робіт використовувалося право країни, де це відбувається. Шляхом визначення права визначається статут угоди (обов’язки сторін та наслідки не виконання, звільнення від відповідальності). 

85. Поняття договору. 

Договір – це матеріально оформлена угода  двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну  або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Суб’єкти  підприємницької діяльності при  складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати  відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій,

Укладається суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором  чи законом.

Договір (контракт) може бути визнано недійсним  у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів або міжнародних  договорів.

Права та обов’язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються матеріальним та процесуальним правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору (контракту). 

86. Колізійні питання  договору міжнародної  купівлі-продажу.  Віденська Конвенція ООн про договори міжнародної купівлі-продажу. 

Це найпоширеніший вид зовнішньо економічних договорів (не впливає на дію інших договорів). Укладення регламентується законодавством України та зовнішніми договорами –  один із таких договорів Віденська  конвенція 1980р., поширюється на договори, в яких комерційні підприємства сторін знаходяться в різних державах.

Не застосовується для продажу товарів:

1. для особистого використання;
2. з аукціону;
3. в порядку виконавчого провадження;
4. цінних паперів і грошей;
5. суден, водного і повітряного транспорту;
6. електроенергія.

Не застосовується до договорів:

• на постачання товарів, що слід виготовити, якщо замовлення постачає значну частину необхідних матеріалів;
• яких обов”язне постачальника – виконання робіт, надання послуг.

Не трапляється:

1. чинності договору;
2. регулювання питань власності на проданий товар;
3. регламентація відповідальності продавця за шкоду.

Характерно  для неї диспозитивність –  у широкій автономній волі.

Сфера застосування може бути обмежена через  використання державою учасницею заяв та застережень.

Регулюються договори купівлі-продажу, укладені через  обмін офертою та акцептом.

Оферта - пропозиція певній особі укласти угоду з урахуванням викладених умов. Може мати письмову або усну форму. О. вважається прийнятою після її акцепту

Акцепт - згода однієї сторони страхових відносин (страхувальника або страховика) з пропозиціями іншої сторони про укладення договору страхування або перестрахування на умовах, що відповідають цим пропозиціям. 

87. Базисні умови  договору. 

Обов’язкові умови:

• назва;
• номер договору;
• дата і місце укладання;
• преамбула з зазначенням повного та скороченого найменування сторін та документів, якими керуються контрагенти під час укладання;
• предмет договору;
• кількість та якість товару;
• базисні умови поставки;
• ціна та загальна вартість договору;
• умови платежів;
• упаковка та маркування;
• форс-мажорні обставини;
• санкції та рекламація;
• арбітраж;
• юридичні адреси;
• поштові та платіжні реквізити.

Можуть  бути додаткові умови за домовленістю:

• страхування;
• гарантії якості;
• норми завантаження;
• передача технічної документації;
• порядок сплати податків.

Порядок підписання договорів:

• якщо фізичною особою, підписується тільки нею;
• від інших суб’єктів зовн. економ. Діяльності можуть 2 особи:  та, що має право підпису з посадою і уповноважена довіреністю.