Шпаргалка по "Международному приватному праву"

         Різновидом міжнародних звичаїв  є звичаї торговельні, які широко  використовуються у міжнародній  торгівлі й торговельному мореплавстві. Вони є обов'язковими для застосування, якщо: 1) норми законодавства безпосередньо відсилають до них; 2) сторони під час укладення контракту дійшли згоди регулювати свої відносини певним звичаєм. Якщо ж відносини між сторонами не врегульовані законодавством та умовами контракту, суд, вирішуючи спірне питання, може також застосовувати торговельні звичаї. Зазначене закріплено, зокрема, в ч. 4 ст. 28 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24 лютого 1994 р.

          Застосування міжнародних звичаїв  іноді викликає питання про  те, чи є вони джерелом колізійного  права. Ті з них, що грунтуються на принципі суверенітету та рівності державі мають значення для колізійного права. Інші тільки у небагатьох випадках колізій законів можна вважати джерелом права. Наприклад, принцип місцезнаходження речі, особливо нерухомої, є загальновизнаним та застосовуваним у міжнародній практиці.

         Від міжнародних звичаїв слід  відрізняти узвичаєння, зокрема міжнародного торговельного обігу, тобто практику міжнародної торгівлі. Ці правила хоч і виражають волю учасників правовідносин та використовуються у міжнародній торгівлі, банківській справі, в морських перевезеннях, у морських портах, проте вони не є правовими нормами. Узвичаєння можуть регулювати взаємовідносини лише в тих випадках, коли сторони в якійсь формі визнали за необхідне застосувати певне правило поведінки. Вони можуть використовуватися для тлумачення юридичних угод. Загалом, узвичаєння не є джерелом міжнародного приватного права. 

28. Об’єктивна необхідність  колізійних норм. 

         Колізійна норма — це інструмент, за допомогою якого вирішується проблема, право якої країни підлягає застосуванню в даному випадку. Колізійна норма не відсилає до конкретної правової норми в іноземному праві, вона лише визначає певний правопорядок, до якого необхідно звернутись. Конкретну норму вже потім потрібно відшукати в іноземному праві.

         Виникнення колізії означає конфлікт  між системами права в цілому. Для вирішення конфлікту сторони  зобов’язані застосовувати колізійну  норму, оскільки вона була спеціально  для цього створена.

         Іноді колізійні норми можуть зтикатись з проблемою дії законів у часі. Автоматично постає питання зворотньої сили: застосовувати право, яке існувало в момент укладення договору, наприклад, чи нове законодавство? Найчастіше практика вирішує це питання шляхом застосування норм, що існували на той період (час укладення угоди). Також практикуються спеціальні застереження щодо зворотньої сили, в яких сторони висловлюють свою волю щодо дії договору в часі.

         Спеціальні норми не застосовуються  навіть в тому випадку, коли є відсилання до іншої правової системи (наприклад, щодо статусу суб’єкта), оскільки в них є спеціальний адресат.

         Колізійна норма — це правило,  яке визначає, право якої країни  має бути застосоване до відповідних  цивільно-правових відносин. Поява колізійних норм викликала інтенсифікацією м/н співробітництва та глобалізацією світових господарських зв’язків.    Сама по собі колізія може виникнути в будь-якій сфері права. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

29. Поняття, структура  та види колізійних норм. 

         Колізійна норма — це норма,  яка визначає, право якої країни  необхідно застосовувати при  вирішенні питання прав і обов’язків  сторін у правовідносинах, ускладнених  іноземним елементом. Сукупність  колізійних норм є колізійним  правом конкретної країни. Колізійні норми є найскладнішою і найбільш об’ємною частиною МПрП.

         Колізійна норма — це інструмент, за допомогою якого вирішується  проблема, право якої країни підлягає  застосуванню в даному випадку.  Колізійна норма не відсилає  до конкретної правової норми в іноземному праві, вона лише визначає певний правопорядок, до якого необхідно звернутись. Конкретну норму вже потім потрібно відшукати в іноземному праві.

         Виникнення колізії означає конфлікт  між системами права в цілому. Для вирішення конфлікту сторони зобов’язані застосовувати колізійну норму, оскільки вона була спеціально для цього створена.

         Іноді колізійні норми можуть  зтикатись з проблемою дії  законів у часі. Автоматично постає  питання зворотньої сили: застосовувати право, яке існувало в момент укладення договору, наприклад, чи нове законодавство? Найчастіше практика вирішує це питання шляхом застосування норм, що існували на той період (час укладення угоди). Також практикуються спеціальні застереження щодо зворотньої сили, в яких сторони висловлюють свою волю щодо дії договору в часі.

         Спеціальні норми не застосовуються  навіть в тому випадку, коли  є відсилання до іншої правової  системи (наприклад, щодо статусу  суб’єкта), оскільки в них є  спеціальний адресат.

         Колізійна норма — це правило,  яке визначає, право якої країни  має бути застосоване до відповідних  цивільно-правових відносин. Поява  колізійних норм викликала інтенсифікацією  м/н співробітництва та глобалізацією  світових господарських зв’язків.

         Сама по собі колізія може виникнути в будь-якій сфері права.

         Склад і види колізійних норм.

         Колізійна норма складається  з двох частин:

    a)  об’єм або обсяг колізійної норми — це визначення комплексу відносин, до яких дана колізійна норма застосовується;

    b)  прив’язка — вказівка на той правопорядок, що має бути застосований до відповідного комплексу відносин.

         Існує наступна  класифікація колізійних  норм:

· такі, що в односторонньому порядку визначають межі застосування свого власного права до відносин, ускладнених іноземним елементом. Відсилають тільки до свого права;

· двосторонні. Містять загальне правило, на основі якого можна застосовувати норми іноземного чи вітчизняного права. Прив’язка в двосторонній колізійній нормі отримала назву “формула прикріплення”.

         Колізійні норми  можна розділити  на:

· імперативні. Носять незаперечний характер, відхід від них карається відповідальністю.

· диспозитивні. Надають учасникам правовідносин можливість самостійно врегулювати свої відносини, в разі відсутності подібного врегулювання, визначають певні обов’язкові для виконання правила поведінки.

· альтернативні. Визначають декілька варіантів вирішення колізії, сторони можуть обрати один з них.

· комулятивні. Відсилають до декількох правопорядків за раз. 
 

31. Основні формули  прикріплення та  сфера їх застосування 

         Колізійне право - особливий вид  правових норм, що є характерною  специфічною рисою МПрП. Колізійні  норми застосовуються в тих  випадках, коли мова йде про  регулювання відносин, що виникають у сфері міжнародного господарського (цивільного) обороту в широкому змісті слова, і саме в умовах, коли на регламентацію конкретних суспільних відносин претендують два або більше правопорядки різних держав. Колізійна норма по своїй сутності являє собою відсильну норму, за допомогою якої можливо обумовити право, що виступає компетентним правопорядком стосовно до даного конкретного відношення й містить необхідні відповіді на питання, що стосуються його суті. Колізійна норма, таким чином, сама по собі не регулює відношення як таке, а діє в сполученні з матеріально-правовою нормою відповідної правової системи (національного права певної визначеної держави або міжнародного договору).

         Колізійні норми традиційно виступають  основою МПрП й складають його ядро. Найменування колізійної норми буквально означає "конфлікт, зіткнення ". Так званий конфлікт між законами різних держав, що претендують на регулювання даного відношення, і призначені дозволити розв'язати колізійні норми, що забезпечують вибір відповідного правопорядку й кінцеве рішення питання по суті, тобто відшукання необхідної матеріально-правової норми.

         Колізійні норми складаються  із двох структурних елементів  - об'єму й прив'язки. Об'єм вказує  на коло суспільних відносин в, що підпадають під регулювання, і умови, при яких діє дана колізійна норма. Прив'язка "прикріплює", "прив'язує" розглянуті суспільні відносини до конкретного правопорядку.

         Залежно від форми вираження  прив'язки розрізняють двосторонні  й односторонні колізійні норми. Односторонні колізійні норми відсилають регулювання відносин до безперечно позначеного правопорядку - як правило, національному, що відповідає державі. Двосторонні колізійні норми не називають компетентне право безпосередньо, а лише вказують на ознаку, за допомогою якого таке можна відшукати. Вибір відповідного матеріального права, що буде регулювати розглянуте відношення по суті, залежить від фактичних обставин, що характеризують дане відношення. Прив'язки двосторонніх колізійних норм оперують різними критеріями визначення компетентного правопорядку. Серед них найбільше поширення в міжнародній і національній практиці одержали громадянство фізичної особи, місце її постійного проживання або переважного проживання, місце укладання договору, здійснення виконання дії (акту), місце знаходження речі (внесення її до реєстру), місце заподіяння шкоди, місце розгляду суперечки й ін., що йменується "формулами прикріплення", або колізійними принципами.

32. Застосування колізійних норм.  

1. необхідно  з'ясувати, чи застосовується  колізійна норма взагалі, яка  саме й до права якої країни  вона відсилає. Тут виникають  наступні правові питання: визначення  наявності колізійної норми, взаємність, кваліфікація, обхід закону, зворотне  відсилання й відсилання до права третьої країни.

2. Після  того, як ці питання з'ясовані  й вирішені, наступає  друга стадія - застосування права, до якого  відсилає к.н. Точніше, відбувається  застосування не самої к.н., а  норм матеріального права - національного або іноземного. При цьому виникають уже інші правові питання: застереження про публічний порядок і встановлення змісту іноземного права. 
 

33. Проблема „конфлікту  кваліфікацій” та  методи його вирішення. 

         Перед судом або іншим органом,  що повинен вирішити суперечку з "іноземним елементом", виникає проблема тлумачення юридичної норми, кваліфікації цієї норми або фактичних обставин справи, вирішення "конфлікту кваліфікацій". Тлумаченням норми можна вважати з'ясування її змісту. Кваліфікація є елементом норми й перебуває в її юридичній оцінці. Вона спрямована на пояснення цілі норми права. Питання предмета кваліфікації як самостійне вперше знайшло відображення наприкінці XІ у працях німецького юриста Кана й французького Бартена.  Обидва вчених прийшли до висновку, що колізійні норми різних правових систем, навіть у випадку їхнього формулювання однаковою термінологією, приховують у собі „приховані колізії", які породжують "конфлікт кваліфікацій", тобто непогодженість принципів національного права.

         Основні способи рішення вирішення питання кваліфікації.

         Кваліфікація обставин справи (суті  суперечки) або норми права  може бути різною залежно від  того, принципи якої правової  системи будуть застосовуватися.  Тому розрізняють кілька основних способів кваліфікації:

1) за  законом суду;

2) по  системі права тієї держави,  до якої відсилається  колізійна  норма; 

3) за  принципом автономної кваліфікації.

         1) Теорія кваліфікації за законом  суду означає, що суд, застосовуючи  колізійну норму, кваліфікує її поняття відповідно до змісту, що вони мають у зак-ві правової системи місцезнаходження суду. Кваліфікація за законом суду проявляється й тоді, коли суд, керуючись визначеннями, поняттями, категоріями свого права, кваліфікує іноземне право як власне.

         2) Опоненти теорії кваліфікації  за законом суду вважали більш  доцільним здійснення кваліфікації  по системі права тієї держави,  з якою дане поняття має  найбільш тісний правовий зв'язок (lex causa). Зазначена теорія не одержала  широкого схвалення.

         3) Зміст теорії "автономної кваліфікації" зводиться до того, що суд, розглядаючи  суперечку з "іноземним елементом", повинен провести кваліфікацію  понять норми права не за  допомогою звертання до конкретних  існуючих правових систем, а на  основі загальних правових понять.