Шпаргалка по "Международному приватному праву"

1. Сфера діяльності  МПрП його роль  в організації  міжнародних економічних,  наукових та культурних  зв’язків.  

         МПрП – це система юридичних  норм, спрямованих на регулювання  міжнародних невладнаних відносин  з “іноземним елементом”.

         МПрП пов’язане з м/н життям і має аспект приватності, по суті предмет регулювання МПрП становлять міжнародні відносини. Але міжнародні відносини є різними і за суб’єктним характером, і за змістом (культурні, єкономічні, політичні; міждержавні і між іншими суб’єктами МП). Сферою регулювання МПрП є правові питання відносин між громадянами і організаціями, які виникають в сфері м/н життя, міждержавні відносини МПрП не регулює.

         Отже, до сфери МПрП належать  питання цивільної право- та  дієздатності іноземних фізичних та юридичних осіб, держави; її імунітету; відносин по зовнішньоторговельних угодах; прав авторів на твори, видані за кордоном; трудоправового та соціального статусу осіб, які знаходяться на території іноземної держави, працювали на такій території тощо. Регулюючи вказані та інші відносини, норми МПрП утворюють систему, яка відображає упорядковану сукупність норм національного права.

         Завданням МПрП є регламентація  вказаних відносин для всебічного  захисту прав та інтересів  суб’єктів права, створення єдиного правового простору щодо здійснення ними своїх прав та обов”язків, укріплення співпраці держав, які належать до різних економічних, правови, соціальних, культурних систем. 
 

2. Предмет МПрП 

         МПрП пов’язане з м/н життям  і має аспект приватності, по суті предмет регулювання МПП становлять міжнародні відносини. Але міжнародні відносини є різними і за суб’єктним характером, і за змістом (культурні, єкономічні, політичні; міждержавні і між іншими суб’єктами МП). Сферою регулювання МПрП є правові питання відносин між громадянами і організаціями, які виникають в сфері м/н життя, міждержавні відносини МПрП не регулює.

         Існує три групи правовідносин,  врегульюваних нормами МПрП:

    1. Цивільні правовідносини (МПрП  — цивільне право в м/н аспекті), але ті, що:

          - виникають в сфері міжнародних  відносин;

          - виходять за межі однієї країни;

          - суб’єктами цих відносин мають  бути іноземні фізичні або  юридичні особи.

    2. Шлюбно-сімейні відносини з  м/н елементом;

    3. Трудові відносини за участю іноземців. Трудове право має елементи публічного і приватного права. Приватні (контракти), публічні (вихідні дні) і т.д.

         МПрП є сферою відносин цивільно-правового  характеру в широкому їх розумінні,  які виникають в умовах м/н життя.

         Щодо юридичної природи МПрП, то існує декілька доктринальних  концепцій:

    1. Представники цивілістичної концепції  стверджують, що МПрП є частиною  національного права конкретної  держави.

    2. Другі вважають МПП галуззю  міжнародного публічного права.

    3. Прибічники полісистемної концепції  розглядають МПрП як результат  поєднання перших двох підходів. Йдеться про подвійний характер  норм МПрП: і національний, і міжнародний.

         Відмінності і зв’язок між  МПП і МПрП.

Відмінності:

    a) головне місце в регулюванні  МПП займають відносини політичного  характеру (безпека, мир, невтручання). МПрП регулює майнові цивільно-правові  відносини, які мають міжнародний  характер, але не на рівні держав, а на рівні фізичних і юридичних  осіб.

   b) для МПП основними суб’єктами виступають держави, міжнародні організації, нації, що боряться за власну незалежність. Для МПрП основними суб’єктами є фізичні і юридичні особи, і лише іноді держави.

    c) основним джерелом для МПП є міжнародний договір (міждержавний). Для МПрП під основним джерелом розуміється внутрішній (національний) закон.

Зв’язок:  МПП і МПрП регулюють єдиний комплекс відносин — міжнародні відносини, але  на різних рівнях.  
 

3. Приватні відносини  з іноземним елементом. 

         Суб'єктами відносин у міжнародному приватному праві є, передусім, фізичні та юридичні особи, іноді — держави. Специфікою відносин є наявність "іноземного елементу". Під "іноземним елементом" розуміють:

    1) суб'єкт, який має іноземну належність (громадянство, місце проживання — щодо фізичніх осіб; "національність" — щодо юридичних осіб);

    2)  об'єкт, який знаходиться  на території іноземної держави;

 3)  юридичний факт, що мав чи має  місце за кордоном.

          До сфери МПрП належать питання цивільної право- та дієздатності іноземних фізичних та юридичних осіб, держави; її імунітету; відносин по зовнішньо-торговельних угодах; прав авторів на твори, видані за кордоном; трудоправового та соціального статусу осіб, які знаходяться на території іноземної держави, працювали на такій території тощо. Регулюючи вказані та інші відносини, норми міжнародного приватного права утворюють систему, яка відображає упорядковану сукупність норм національного права. 
 

4. Поняття та види  іноземного елемента  у відносинах цивільно-правового характеру. 

         Предметом регулювання у МПрП  є відносини цивільно-правового  характеру. Майнові, трудові, сімейні,  спадкові, деліктні, економічні, господарські, науково-технічні, культурні, освітні  та інші відносини виникають  у м/н житті з участю осіб різної державної належності. Такі відносини невладні і неполітичні. Цивільні правові відносини – це майнові відносини між фізичними і юридичними особами різних держав. Суб’єктом у майнових відносинах є іноземна сторона (наприклад, громадянин іноземної держави, особа без громадянства, іноземна організація, іноземна держава). Суб’єкти майнових відносин можуть належати до однієї держави, але об’єкт, у зв’язку з яким виникли відповідні відносини, перебуває за кордоном. Виникнення, зміна та припинення майнових відносин можуть бути пов’язані з юридичним фактом за кордоном (спричинення шкоди, укладення договору, смерть спадковця тощо).

         МПрП не буває без іноземного  елемента, а цивільно-правові відносини  без іноземного елемента трапляються.  Наприклад, коли їх сторонами є фізичні та юридичні особи однієї країни. Коли ж у цивільних відносинах бере участь іноземний елемент, то ці відносини набирають нової якісної властивості і стають міжнародними (ускладнюються іноземним елементом). Іноземний елемент - правовий феномен, що належить до іншої національної правової системи.

         Розрізняють три види іноземного  елемента:

     - суб’єкт (учасники правовідносин), який має іноземну належність (громадянство, місце проживання  – щодо фізичних осіб; національність – для юридичних осіб). Держава – носій політичної влади. Але трапляється, що і держава стає суб’єктом МПрП.

     -  об’єкт (це те, на що спрямовані  дії суб’єктів), який знаходиться  на території іноземної держави;

     -  юридичний факт, що мав чи  має місце за кордоном. 
 

5. методи правового  регулювання в  МПрП. 

         Правовий метод регулювання —  це сукупність узгоджених між  собою способів впливу на певну  групу відносин. Для МПрП характерним  є цивільно-правовий метод, що  виражає правову природу цієї галузі.

         Колізійний метод є необхідним для регулювання цивільно-правових відносин, регламентація яких не узгоджена, а також у разі потреби зробити вибір між нормами права. Колізії можуть виникати й поза сферою МПрП. Їх вирішення хоч і залежить від застосування колізійних норм, проте вони не матимуть міжнародного приватно-правового характеру.

         Отже, потреба в застосуванні  колізійного методу може виникати як у випадку неідентичності законодавства різних правових систем з одного і того ж питання, так і у випадку їх абсолютної схожості. Тобто, для винесення рішення на основі законодавства певної держави суд повинен, насамперед, зробити вибір між законодавством цих держав, тобто звернутися до колізійної норми. Власне, існування правових систем, між нормами правових джерел яких необхідно зробити вибір, породжує потребу в застосуванні колізійного методу. Останній застосовується також за відсутності міжнародної уніфікації матеріально-правових норм із певного питання.

         Матеріально-правовий:

         Колізійна норма, відсилаючи до  законодавства певної держави, самостійно не врегульовує правовідносини з "іноземним елементом", її існування має сенс за умови використання й матеріально-правової норми, тобто такої, що по суті регулює правовідносини у міжнародному приватному праві. Наявність матеріально-правових норм свідчить про існування поряд із колізійним матеріально-правового методу регулювання вказаних правовідносин.

         Зміст цього методу полягає  в тому, що правовідносини регулюються безпосередньо юридичними нормами, без відсилання до іноземної правової системи. В доктрині та практиці держав існують розходження у розумінні змісту матеріально-правового методу. Вони виникають через неоднозначність того, які саме матеріально-правові норми належать до сфери міжнародного приватного права. Так, уважається, що до складу вказаної галузі права, крім колізійних норм, належать уніфіковані матеріально-правові норми міжнародних договорів.  
 

8. Вибір застосованого  права сторонами  правовідносин (lex voluntatis) 

         Закон lex voluntatis означає принцип  автономії волі сторін. Сторони  можуть самостійно визначати,  який правопорядок вони будуть  застосовувати до відносин між  ними. Але воля сторін відносно  фактичного застосування матеріального права вибраного правопорядку не може бути змінена пізніше при виникненні суперечки. Якщо воля сторін прямо не визначена, то суд повинен визначити ту волю, яку сторони мали на увазі, підписуючи даний договір.

         Lex voluntatis також означає автономію волі сторін щодо вибору арбітражу на будь якій стадії судового процесу. Це так зване “арбітражне застереження”.

         Останнім часом в кодифікаційних  актах європейських країн з  питань МПрП прицип Іex voluntatis застосовується  до спадкових і шлюбних контрактів, а іноді навіть до деліктних правовідносин.

         Цивільний кодекс Квебеку встановив  правило, що у відносинах сторін  може застосовуватись правопорядок, більше вигідній стороні, яка  постраждала.

         З Іex voluntatis пов’язана певна уніфікація в МПрП. В 1955 році була прийнята Гаазька конвенція. За цим м/н прав. актом сторонам надавалось необмежене право вибору правопорядку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

9. Поняття МПрП. 

         Міжнародне приватне право –  це система юридичних норм, спрямованих  на регулювання міжнародних невладнаних відносин з “іноземним елементом”.

         МПрП належить до умовних термінів. По своїй суті це внутрішне  право і носить національний  характер. В німецькій правовій  системі воно спочатку називалось  прикордонне право, потім —  зовнішнє приватне право, опісля отримало назву “міждержавне приватне право”. Французи спочатку визначили МПрП як міжнародне цивільне право, але з 1834 року закріпився термін, який використовується і сьогодні, — міжнародне приватне право.

         МПрП складається з:

    - колізійних норм;

    - уніфікованих матеріальних правових  норм;

    - внутрішніх правових норм;

    - процесуальних норм.