Шпаргалка по "Международному приватному праву"

         І. Колізійні норми складають  історичну основу МПрП. Вони поділяються  на дві групи: внутрішні колізійні  норми, викладені у внутрішньому законодавстві країни(ст.8 ЦКУ); договірні колізійні норми, записані в м/н договорах, але направлені на регламентацію майнових відносин, які викли на рівні фізичних або юридичних осіб (5-ть Гаазьких конвенцій про шлюб та сім’ю).

         Ст. 561(1) ЦКУ наводить наступний приклад колізійної норми: “цивільна дієздатність іноземного громадянина визначається законом тієї країни, громадянином якої він є”.

         ІІ. Уніфіковані матеріально-правові  норми. Існує два шляхи уніфікації:     

- Уніфікація шляхом укладення м/н угод з питань матеріального права;

    - Рецепція основних інститутів  з іншої правової системи.

         Особливості уніфікації в МПрП:

    - уніфіковані правові норми можуть  бути створені на основі м/н  договору чи м/н звичаю (INKOTERMS були створені на основі звичаю);

    - уніфікація — це досить високий  рівень правового співробітництва  між державами. Крок до єдиного  права.

    - уніфікація в деяких галузях  прва не завжди бажана і  можлива. Найбільші проблеми з  уніфікацією сімейного і спадкового права, де в силі національні традиції і звичаї.

         ІІІ. Внутрішні матеріальні норми  — лише ті, які були спеціально  створені для регламентації цивільно-правових  відносин, ускладнених іноземним  елементом. Ст.565 ЦКУ наводить  приклад такої норми: “іноземні громадяни користуються в Україні цивільною правоздатністю на рівні з громадянами України”.

         IV. Процесуальні норми — 1) самі  по собі процесуальні норми  публічного права; 2) норми процесуального  характеру, ускладнені іноземним елементом. 
 

10. Природа і функції  норм МПрП.

         Норми МПрП застосовуються для  міжнародного спілкування. Національне  право та МПП багатьох випадках  взаємодіють, утворюючи полі системний  комплекс норм МПрП. Водночас  норми цих двох правових систем  не полишають меж останніх, хоч і регулюють, з одного боку, міжнародні, а з іншого – невладні відносини, майнові та немайнові, що мають цивілістичну природу і виникають у сфері міжнародного спілкування. Поділяючись на матеріально-правові (регулюють конкретне право відношення) та колізійні норми (відсилають до законодавства іншої держави), вони створюють певний комплекс у кожній правовій системі. Іноді вказують, що МПрП – це право колізійне. Наявність колізійних норм становить особливість МПрП. Як матеріально-правові, так і колізійні норми можуть міститись у національних джерелах права, міжнародних угодах.

         Наприклад.  30 січня 1996 р. у м.  Львові польський водій не  впорався з управлінням фургона.  Внаслідок шляхово-транспортної  пригоди одна особа загинула, кілька – госпіталізовано, пошкоджено сім автомобілів. У даному випадку виникли правовідносини з делікту з „іноземним елементом” До них необхідно застосувати колізійну норму, а також узяти до уваги норми ст.. 35 Договору між Україною і республікою Польща про правову допомогу та правовідносини у цивільних і кримінальних справах від 27 травня 1993р.

          
 

11. Місце МПП в  правовій системі.  

         Щодо природи норм міжнародного  приватного права та його місця  у системі права іс-нують такі  погляди:

    1. Міжнародне приватне право є частиною міжнародного публічного права.

    2. Міжнародного приватного права  немає, а є внутрішнє законодавство,  що стосується іноземців.

    3. Міжнародне приватне право - це поєднання внутрішнього законодавства  і міжна-родного публічного права.

    4. Міжнародне приватне право є  окремою галуззю права, оскільки  має окремий пред-мет і притаманні  лише йому правові способи  регулювання (колізійні та матеріально-правові  норми).

         Навчальний курс "Міжнародне приватне  право" традиційно складається з двох час-тин: загальної й особливої, або теоретичної та практичної.

         У загальній частині розглядаються  питання, що стосуються джерел  міжнародного приватного права,  його принципів, учень про колізійні  та матеріально-правові норми, загаль-них понять (національний режим, режим найбільшого сприяння, взаємність, реторсія, авто-номія волі, зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни, обхід закону, "кульгаючі" правовідносини, застереження про публічний порядок, цивільно-правовий статус держави, фізичних та юридичних осіб та ін.). Особлива частина охоплює такі питання:

    o право власності іноземців;

    o деліктні зобов'язання;

    o зовнішньоекономічні угоди;

    o міжнародні перевезення вантажів  і пасажирів;

    o міжнародні кредитно-розрахункові відносини;

    o патентне право;

    o авторське право;

    o трудові відносини;

    o сімейне право;

    o спадкове право;

    o міжнародний цивільний процес;

    o міжнародний комерційний арбітраж. Система міжнародного приватного права як на-ука охоплює також питання історичного розвитку доктрини цього права, його теорій та концепцій, визначає способи вирішення його проблем.   МПрП розвивається у тісному взаємозв'язку з порівняльним правознавством. 

13. Принципи та функції МПрП. 

1. МПрП  покликано визначити умови, при  яких суд компетентний розглядати  справу з іноземним елементом. 

2. МПрП  визначає для кожної категорії  таких справ внутрішньодержавну  правову систему, на підставі  якої слід установити права  та обов'язки сторін.

3. МПрП  вказує обставини, при яких:

   а) рішення іноземного суду  може визнаватися таким, що  вирішує  дане спірне питання; 

   б) право, що належить кредиторові,  може бути здійснене примусово  в тій або іншій країні. 
 

14. Джерела МПрП. 

        Кодифікація, тобто систематизація, зведення норм права у певній галузі в єдину узгоджену систему (кодекс, закон або розділ певного законодавчого акта), ставить в основу закон, відводячи йому приорітетну роль серед інших джерел права, таких, як міжнародний договір, звичай, доктрина, судова й арбітражна практика.

         Разом з тим не слід нехтувати  іншими джерелами міжнародного приватного права, які, хоч і не вважаються, згідно з пануючою концепцію, першорядними (на відміну від внутрішнього законодавства), але не меншою мірою віддзеркалюють специфіку міжнародного приватного права й справляють значний вплив на процес його кодифікації.

         Існує п’ять видів джерел МПрП:

1.      всі системи світу визнають за джерело МПрП внутрішнє законодавство країн;

2.     також всі системи світу визнають за джерело МПрП звичай як внутрішньодержавний, так і міжнародний;

3.      багато країн визнають джерелом м/н договір;

4.      багато країн визнають джерелом судову та арбітражну приктику;

5.      деякі до джерел відносять доктрину МПрП.

         Під джерелами міжнародного приватного  права в юридичній науці розуміють, зокрема, форми, в яких знаходить вираження правова норма. Міжнародному приватному праву відомі чотири форми джерел:

1) внутрішнє  законодавство;

2) міжнародні угоди;

3) міжнародні  й торговельні звичаї;

4) судова  та арбітражна практика.

         Наявність міжнародних угод та  звичаїв є особливістю джерел  права цієї галузі. Тому можна  небезпідставно говорити про  подвійність джерел міжнародного приватного права. Вона полягає в тому, що, з одного боку, джерелами права є міжнародні угоди та міжнародні звичаї, а з іншого — норми законодавства та судова практика окремих держав, а також звичаї, що застосовуються у сфері торгівлі та мореплавства. Подвійність джерел указаної галузі права не впливає на єдність предмета регулювання — цивільно-правові відносини з "іноземним елементом". Згадана властивість джерел права завжди викликає питання щодо їх юридичної сили.

         Вирішення питання співвідношення  юридичної сили джерел міжнародного приватного права є важливим ще й тому, що питома вага кожного з видів джерел права у різних правових системах неоднакова. При цьому часто до певного правовідношення можуть застосовуватися норми, що містяться в різних джерелах права. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

16. Види джерел МПрП  в Україні та  інших державах 

Джерело МПрП – форми в яких знаходять  вираження правова норма. Існує  декілька форм юридичного офіційного буття норм в МПрП:

1) внутрішнє  законодавство - мається на увазі  не тільки закони, але й підзаконні акти.

2) міжнародні  угоди - норми міжнародних угод  у більшості правових систем є основним джерелом регулювання питань, які належать до сфери міжнародного приватного права. Міжнародні договори (угоди) досягають такого становища тому, що містять уніфіковані норми, які спеціально створюються для врегулювання міжнародних невладних відносин.

3) міжнародні  й торговельні звичаї -   Міжнародні  звичаї засновані на послідовному  й тривалому застосуванні певних  правил. Обумовлені суверенітетом і рівністю держав, міжнародні звичаї стають обов'язковими для них. Торгівельні - є обов'язковими для застосування, якщо: 1) норми законодавства безпосередньо відсилають до них; 2) сторони під час укладення контракту дійшли згоди регулювати свої відносини певним звичаєм.

4) судова  та арбітражна практика - це погляди  суддів на певне питання, зафіксовані  у рішеннях суду (судові прецеденти). Вони мають вирішальне значення для вирішення судами аналогічних питань у майбутньому.

Деякі до джерел відносять доктрину МПрП -  Можна вказувати на її допоміжне значення в розвитку й удосконаленні права, в правозастосувальному процесі, особливо, коли мова йде про встановлення змісту норм іноземного права.  
 
 
 

17. Судова та арбітражна  практика окремих  країн як джерело  МПрП 

         Судова та арбітражна практика  — це погляди суддів на певне  питання, зафіксовані у рішеннях  суду (судові прецеденти). Вони мають вирішальне значення для вирішення судами аналогічних питань у майбутньому. Судова та арбітражна практика є джерелом права у державах "сім’ї загального права". Розгорнута система судових прецедентів склалася у Великобританії. Менше застосовується це джерело права у США. Англійські прецеденти суттєво вплинули на формування прецедентних правил Австралії, Канади, ПАРГ Ізраїлю, Японії, Таїланду та деяких інших країн. Але, хоча судові прецеденти і є джерелом права в цих правових системах, їхня питома вага порівняно з прецедентною системою Великобританії чи США є значно меншою. Керівні судові рішення виявляють чинне право, формулюють його. Переважно це рішення у справах з іноземними фірмами та іноземними особами, які стосуються питань власності, капіталу, інвестицій. У країнах, де судова та арбітражна практика є джерелом права, спостерігається тенденція до регулювання правовідносин з "іноземним елементом" через застосування саме судових прецедентів, а не законодавчими нормами. Це пояснюється, зокрема, тим, що судовим прецедентам легше, ніж нормам права, дати різне тлумачення.

         Дещо іншим є характер судової  та арбітражної практики в державах "сім'ї континентального права". Тут вона може здійснювати суттєвий вплив на правотворчість тлумаченням законів, як це є у Франції; або ж рішення суду розглядаються як додаткове джерело права, як це є у Скандинавських країнах. У більшості з цих держав значення мають не стільки судові рішення з окремих справ, скільки узагальнення судової практики з певних категорій таких справ.